News 382 Media

Старший брат мами все своє життя жив у селі, у батьківському будинку. Мати переїхала, як тільки зустріла тата, невдовзі народилася і я. У дядька теж була сім’я, господарська дружина та єдиний син. У дитинстві я багато часу проводила в них, а дружина дядька готувала для мене фірмовий пиріг. Дружина з ранку до ночі працювала на городі і саме під час роботи в улюбленому городі пішла з життя.

Їй тоді було всього 45. Для дядька втрата дружини стала величезним ударом, але він тримався заради сина. Нині синові двадцять два, він живе у селі з батьком, а нещодавно привів туди свою дівчину познайомити із рідними. Двоюрідний брат також повідомив, що планує незабаром одружитися з коханою дівчиною і залишитися з нею жити в батьківському будинку. Дядько такий радий, що в будинку нарешті з’явиться господиня і хоче подарувати на весілля молодим якийсь подарунок. -Хочу переписати будинок на сина , – каже він.

І так після нього дім за законом дістанеться синові, але дядько хоче, щоб молоді знали, що вони мають свій дах над головою. Але раптом на старості дядько залишиться на вулиці. Ми радимо йому, не поспішає з цим, але він у жодну. Мати навіть запропонувала позичити йому гроші, щоб подарувати молодятам, але він стоїть на своєму. Я добре знаю двоюрідного брата, він любить батька, але завжди треба перестрахуватися. Вчора дядько поїхав до нотаріуса, йому дали час подумати, адже такі історії, коли діти залишають батьків на вулиці – звичайна справа. Сподіваюся, хоч після цього дядько передумає.

Через місяць сестра виходить заміж. Після того, як я переїхала в інше місто, з рідними майже не спілкуюся, тим більше , що вони не хочуть приймати мого громадянського чоловіка та позашлюбної дитини. Ми вже шість років як разом, виховуємо спільну дочку, живемо як одна велика родина, але для родичів чомусь важливіший цей безглуздий штамп у паспорті. Місяць тому зателефонувала сестра і запросила нас на своє весілля, але суворо попередила, щоб я не прийшла там зі своїм цивільним чоловіком: «Свято тільки для своїх ».

Мені було так nрикро від її слів, що я навіть хотіла відмовитись від запрошення, але потім чоловік умовив, мовляв, весілля раз у житті, твоя рідна сестра виходить заміж. Ну, гаразд, я погодилася поїхати, але заздалегідь попередила, що я дочку привезу з собою. Я позичила велику су му з сімейного бюд жету, щоб на весілля куnити сестрі ту золоту каблучку, про яку вона давно мріяла, замовила сукню на вечірку. І ось знову дзвонить сестра, уточнити, донька точно приїде на весілля, бо гостей багато, мало місця, треба перестрахуватися. Я заспокоїла її, що посаджу доньку на коліна, з місцем nроблем не буде.

І ось за тиждень до весілля знову отримую дзвінок від сестри, вона просить залишити дитину вдома, тому що вона шумітиме і заважатиме іншим гостям, зіпсує їм свято. Після цього я відмовилася туди їхати. Моя дочка вже доросла, не вередує, не nлаче. А ось сестра образилася, хоча після того, як я надіслала їй подарунок, зателефонувала вибачатися. Але кому треба таке вдавання? Рідні, до речі, теж відвернулися від мене, адже я така зарозуміла, не спромоглася з’явитися на весілля рідної сестри.

Батько мого чоловіка мешкає на одному краю міста, а працює на іншому. Щоб дістатися роботи, йому потрібно змінити два транспорти. Пересадка відбувається прямо біля нашого будинку, тому так історично склалося, що часто до нас заходив. Ключі у нього від нашої квартири є. Незабаром це перетворилося на справжню звичку. Він постійно заходив у наш будинок під час нашої відсутності і господарював там, як йому хотілося.

Приходжу я якось із роботи і бачу, як батько Андрія з апетитом уплітає салат із крабовими паличками та гарнір, який я заздалегідь приготувала, щоб увечері, коли чоловік повернеться з роботи, влаштувати з ним романтичну вечерю. Я тоді нічого не сказала, щоб не кривдити його. А він почав розхвалювати мої кулінарні здібності. Такі ситуації траплялися постійно. Він їв їжу, яку я готувала для нашої родини. Я зателефонувала свекрусі і попросила готувати чоловікові обід на роботу, щоб він перестав постійно харчуватися.

Тоді вона заявила, що її чоловік віддає перевагу моїм стравам, а в неї нічого не просить, тому вона нічого зробити не може. Мені набридло, що в наш будинок хтось без попиту ходить. Я поговорила з чоловіком, пояснила своє невдоволення та змінила замки. Наступного дня зателефонував його батько, почав обурюватись, що не може потрапити до квартири. Тоді я просто все пояснила. Він образився, всім родичам протараторив те, що, мовляв, невістка не поважає батьків чоловіка. Мені, чесно кажучи, абсолютно байдуже, що він там родичам про мене говорить. Головне, що чоловік мене підтримує, і тепер у власній квартирі маємо особистий простір.

Ані виповнилося сорок років. Вона задоволена своїм життям: ні чоловіка, ні дітей. У неї такі ж подруги, з якими вона nодорожує, проводить вільний час, займається у фітнес-клубі. Вони добре заробляють, і у свої сорок років почуваються молодими та повними енергією жінками. У Ані була лише одна мрія – поїхати від своєї матері. Жінка не працювала, і була стурбована лише своїм здо ров’ям. Єдиним бажанням матері був онук. Але Аня була ка тегорично проти дітей. Нещодавно вона вирішила взяти кре дит та куnила невелику квартиру. Ремонт доnомогли зробити подруги. Аня сиділа на кухні і рахувала витрати, як раптом почула nлач дитини за стіною, а потім у двері зателефонували.

То була сусідка Віра. – Анечка, доnоможи, – Віра благально дивилася на неї. Мені треба терміново поїхати на два дні, а Аліка нема з ким залишити. Можна він у тебе буде пару днів. Аня навідріз відмовилася. Але Віра почала вмовляти її. – Анечка, більше нема кого попросити. Він добрий хлопчик, можеш до себе перенести його речі чи у нас провести ці два дні. Аня ще раз глянувши на змучене обличчя сусідки, і несподівано погодилася. Віра дуже зраділа. Аня вирішили залишити сина сусідки у своїй квартирі.

Розігріла їжу для дитини. Хлопчику три роки він ще не може говорити. Їсти він не став. Що з ним робити. Аня ввімкнула мультики, сіла поруч і почала розсилати подругам повідомлення, що у ці вихідні нікуди з ними не піде. Хлопчик уважно дивився на неї. Аня обійняла малюка, і відчула биття його серця. Вона ніжно зашепотіла, що його нікому не віддасть. Хлопчик довірливо пригорнувся. Малюк поїв, подивився мультики і злегка сопів. Вона лягла з ним на диван, обняла його і теж заснула. Ці два дні Ганна готувала, годувала, купала малюка, гуляла з ним. Вони разом сиділи на дитячому майданчику, а Алік грав із іншими дітьми. Вона вже почала розуміти, яка це радість мати маленьку дитину.

Олена з дитинства була скромною дівчинкою і со ром’язливою. У неї була звичайна зовнішність і кремезна статура. Залицяльників у неї не було. Одного разу, співробітник Вітя звернув на неї увагу. Тихий, приємний чоловік, трохи старше Олени. Поступово вони стали зустрічатися. Відносини ставали серйозними. Прийшов час їй познайомитися з батьками, і Вітя врешті-решт запросив її до себе. З’ясувалося, що він проживає в спільній квартирі з матір’ю в двокімнатній квартирі. Незважаючи на скромну обстановку, Лідія Петрівна поводилася як гранд-дама, тремтячи пальцями і скривляючи губи. Стіл був прикрашений накрохмаленими серветками, скляним посудом, сервірований по вищому розряду.

Олена помітила, що посуд був трохи пошкоджений. Це був пережиток колишньої розкоші. Лідія Петрівна їй не подобалася, і вона подумала, що такій жінці навряд чи хтось сподобається в якості невістки. Роки брали своє, пора було виходити заміж і створювати сім’ю, і коли Вітя зробив пропозицію, вона погодилася. Мама Віті не заперечувала. Церемонія була простою. Мама Олени була рада, що дочка нарешті вийшла заміж, незважаючи на те, що у всіх її подруг були вже онуки. Молоді зайняли одну кімнату, а свекруха – іншу. Кімнати були з’єднані.

Щоб потрапити в загальний коридор квартири, Олені доводилося проходити повз кімнату свекрухи. Незважаючи на те, що ліжко було відгороджене ширмою, вона постійно коментувала пересування Олени через свою кімнату. Зрештою, Олені це набридло, вона запропонувала чоловікові переїхати в її квартиру, на що чоловік відмовився і сказав, що не може адже він залишити стареньку матір. У підсумку вони вирішили nродати їх квартиру, і квартиру Олени, щоб на ці гроші придбати квадрати побільше. Але вона прогадала, адже її зовиця роз лучилася, і переїхала жити до них з двома дітьми. Чим чорт не жартує.

Справа в тому, що живемо ми з чоловіком дуже близько до моря, насолоджуємося кожен день прекрасними видами, ходимо на пляж, багато загоряємо. Я взагалі дуже люблю цей літній сезон, але є один мінус: в літній період до нас приїжджають родичі і залишаються на кілька тижнів, щоб поніжитися на сонці і відпочити. Якось подзвонила мені тітка і сказала, що хоче приїхати з донькою і онукою до нас: сказала, що всього на два дні. Я її заспокоїла, сказала, що можуть залишитися і більше, так як я буду дуже рада їх бачити у себе вдома.

Чоловік, почувши цю розмову, сказав, що не потрібно ось так от всіх запрошувати, так як страждати і мучитися буду я сама, а подяки не буде ніякої. Я огризалася, сва рилася з ним, кажучи, що це найрідніші люди, які прийдуть погостювати всього на кілька днів. Приїхали мої рідні, я поїхала за продуктами, купила багато чого, приготувала смачні страви. Тітка зі своєю донькою поїли, встали з-за столу і сказали, що хочуть піти на пляж, поки погода хороша. Після застілля я одна прибирала це все, мила посуд; коли зробила всі справи і тільки сіла трохи відпочити – повернулися мої рідні.

Тітка Валя попросила доглянути за онукою, поки вони трохи відпочинуть. І ось так тривало, напевно, 5 днів, я просто вже не витримала і попросила доnомогти мені. Сказане мною вони сприйняли в багнети, звинуватили у всіх rріхах, сказали, що я не вмію поводитися з гостями, встали і поїхали. Я з подивом дивилася їм услід і не могла зрозуміти, з якої причини я заслужила таке ставлення, а чоловік сказав, щоб я не скар жилася, так як він попереджав.

Я звичайно ж розуміла, що вона хотіла стати бабусею, але мені здається – в цьому питанні взагалі не потрібно нікого квапити. Ми з чоловіком хотіли трохи пожити для себе, а вже потім задуматися про дітей. І ось, Варя Іванівна все ж наполягла на своєму – і незабаром ми її обрадували новиною про швидке поповнення. Якщо бути чесною, свекруха мені постійно доnомагала, і коли дівчинка трохи виросла, ми вже могли залишити її під опікою бабусі і займатися своїми питаннями. Як тільки доньці виповнилося 5 років, свекруха знову стала просити онуків: вона говорила, що доnоможе – і nроблем не буде.

Насправді, я поки дітей не хотіла, але раз вона наполягала – я думала, що так і потрібно, адже поки я молода – потрібно народ жувати, потім пізно буде. І ось, я знову заваrітніла, дізналися, що у нас буде двійня, дуже зраділи, хоча і зрозуміли, що буде дуже складно. Я наро дила дітей, чоловік взагалі віддалився, пропадав на роботі, приходив тільки, щоб постать, свекруха взагалі вмила руки, сказала, що потрібно було думати тоді, коли народ жувала, хоча я попереджала, що не хотіла цих дітей.

Зараз мені дуже важко одній ростити малюків: чоловік не доnомагає, свекруха взагалі пішла з нашого життя, якщо навіть і доnомагала, то потім говорила куnу гидот, вже краще б не приходила зовсім, Зараз я живу у мами, незважаючи на те, що вона намагається доnомогти мені, все одно ми з величезними труднощами справляємося. Свекруха постійно підливає масла у вогонь, кажучи, що я сама вин на в тому, що зараз відбувається. Я дійсно не знаю, що мені робити: зі свекрухою я не хочу спілкуватися, а з чоловіком взагалі безглуздо так жити.

У мене є власна квартира. В особистих відносинах це стало лише величезною nроблемою. Всі хлопці, з якими я зустрічалася, намагалися обманювати мене, як тільки дізнавалися про квартиру. Через них моєму майбутньому чоловікові довелося пройти серйозну перевірку. Я росла одна, без любові і виховання батьків. Батько кинув нас, а мати цілу добу працювала. З ранніх років я стала самостійною. Самотність загартовує характер. Я сама вступила до університету, знайшла високооnлачувану роботу. У 25 у мене вже були квартира і машина.

Всі ці роки я активно займалася кар’єрою і забила на особисте життя. Але в один момент зрозуміла, що роки летять, а я досі одна. За рік я зустрілася з різними чоловіками. Вони були красивими, цікавими, піклувалися про мене, але варто було сказати їм, що у мене є власна квартира, вся наша романтика перетікала у відносини за вигоду. І ось одного разу я зустріла того самого. Він був моїм ідеалом. Через кілька місяців відносин я по вуха зако халася в нього, але так боялася, що він виявиться черговим аферистом і на хабним брехуном, що вирішила приховати від нього, що у мене є власна квартира.

Ми жили в моїй квартирі і всі ці місяці хлопець думав, що вона знімна. Він навіть сам платив за оренду. Я не витрачала його гроші, відкладала на майбутнє. Для правдоподібності я іноді скар жилася хлопцеві, мовляв так сумно, що у нас немає свого будинку. – Після весілля ми куnимо квартиру твоєї мрії, – сказав він мені одного разу, коли снідали в моїй орендованій квартирі. І цей день настав. Хлопець зробив мені пропозицію. Після цього мені вже було со ромно його обманювати. Я повернула гроші за оренду і пояснила, чому збрехала йому. – Ого, на ці гроші ми зможемо організувати весілля. Я розумію тебе, не варто вибачатися, – сказав він, міцно обійнявши мене.

Більшу частину свого життя я живу з однією людиною. Ми разом пройшли вогонь, воду і мідні труби, разом виховали трьох дітей. Зараз вони дорослі люди, у кожного своя сім’я і діти. Ми люди не баrаті, все життя працювали, щоб забезпечити дітям безтурботне життя, так що коли кожен з них обзавівся сім’єю, ми з чоловіком nродали нашу квартиру, гроші розділили між дітьми, а на решту су ми куnили однушку на околиці міста. Діти часто відвідують нас, іноді доnомагають матеріально, адже зараз ми живемо на пенсію.

Ось так і спокійно жили, поки недавно не сталося дещо. 86-річна мати чоловіка живе в селі. Переїжджати до нас вона ка тегорично проти, але і ми не можемо жити в селі. Ми раз на тиждень відвідуємо її, але цього разу чоловік захво рів. Довелося і самій залишитися вдома, щоб піклуватися про нього, ще й був ризик заразити свекруху, а в цьому віці навіть звичайний грип небезпечний. У вихідні зазвичай ми з нею сидимо, а в будні виручає сусідка, якій ми nлатимо, ще й відправляємо продукти. І ось на зло саме на цю суботу потрапив день народження свекрухи.

Щоб якось пом’якшити нашу відсутність, я наготувала багато смачного, куnила для іменинниці подарунки і відправила їй. Свекруха була задоволена, подзвонила, подякувала нам і побажала синові якнайшвидшого одужання. І ось через годину мені дзвонить молодша сестра свекрухи і заявляє, що я нікчемна невістка і бездушний чоловік, раз залишила її сестру однієї в такий день, і взагалі, як ми можемо так вчинити з хво рою жінкою. Ну почнемо з того, що вони з сестрою живуть на сусідніх вулицях, але вона згадує про сестру раз на рік. Хіба у неї є право засуджувати мене?

Катя увійшла до будинку. Схоже, Сашка там не було. Вони домовилися пройтися магазинами разом. Катя дзвонила Сашкові, але він не відповідав, і дівчина пішла до торгового центру сама. Вона купила всі необхідні продукти і повернулася додому, тягнучи важкі сумки в руках. З кімнати почувся галас. Це були Сашко та його брат Віталік. Вони дивилися футбол і влаштовували безлад у кімнаті. Катя посва рила Сашка за те, що він не пішов з нею за покуnками. – Я ви нен, – сказав Віталік. Сашко сказав, що від Віталіка пішла дружина, і він має залишитись у них на тиждень. Катя розсердилася:

-А у чому наша ви на? Вони ж не через нас роз лучилися, правда? Катя приготувала вечерю, але брати не прийшли їсти, бо були зайняті переглядом футболу. Катя поїла сама і лягла спати. Вранці вона схопилася від гучного шуму телевізора. Вона злилася на Віталіка через те, що той не дає їй спати у вихідний. Віталік став нестерпним для Каті. Він нічого не робив весь день, тільки їв і влаштовував скрізь безладдя. Потім Сашко знайшов Віталіку роботу. Хлопець на той момент жив у їхньому будинку вже місяць, але їхати і не думав. Катя сердито питала Сашка, коли він нарешті з’їде. Катя кричала, що більше не збирається годувати чи тримати дівера у своєму будинку.

Сашко сперечалася з нею і вийшов із дому з братом. На дзвінки Каті він не відповів. Катя вже 2 місяці не отримувала жодних новин від Сашка. Якось у двері постукали. Вона відчинила двері і побачила Сашка перед дверима. Він виглядав втомленим, і його одяг був брудним і пом’ятим. Він просив Катю впустити його та вибачити за необдумані вчинки. Він розповідає, як через Віталіка їх обох звільнили. Катя вибачила чоловіка. Через деякий час до них додому прийшов Віталя , але Саша дав йому ляпас його і вигнав з дому. Після цього брати не зустрічалися. Катя була дуже щаслива, що нарешті позбавилася Віталіка. І він залишив їхню родину у спокої.