Ані виповнилося сорок років. Вона задоволена своїм життям: ні чоловіка, ні дітей. У неї такі ж подруги, з якими вона nодорожує, проводить вільний час, займається у фітнес-клубі. Вони добре заробляють, і у свої сорок років почуваються молодими та повними енергією жінками. У Ані була лише одна мрія – поїхати від своєї матері. Жінка не працювала, і була стурбована лише своїм здо ров’ям. Єдиним бажанням матері був онук. Але Аня була ка тегорично проти дітей. Нещодавно вона вирішила взяти кре дит та куnила невелику квартиру. Ремонт доnомогли зробити подруги. Аня сиділа на кухні і рахувала витрати, як раптом почула nлач дитини за стіною, а потім у двері зателефонували.
То була сусідка Віра. – Анечка, доnоможи, – Віра благально дивилася на неї. Мені треба терміново поїхати на два дні, а Аліка нема з ким залишити. Можна він у тебе буде пару днів. Аня навідріз відмовилася. Але Віра почала вмовляти її. – Анечка, більше нема кого попросити. Він добрий хлопчик, можеш до себе перенести його речі чи у нас провести ці два дні. Аня ще раз глянувши на змучене обличчя сусідки, і несподівано погодилася. Віра дуже зраділа. Аня вирішили залишити сина сусідки у своїй квартирі.
Розігріла їжу для дитини. Хлопчику три роки він ще не може говорити. Їсти він не став. Що з ним робити. Аня ввімкнула мультики, сіла поруч і почала розсилати подругам повідомлення, що у ці вихідні нікуди з ними не піде. Хлопчик уважно дивився на неї. Аня обійняла малюка, і відчула биття його серця. Вона ніжно зашепотіла, що його нікому не віддасть. Хлопчик довірливо пригорнувся. Малюк поїв, подивився мультики і злегка сопів. Вона лягла з ним на диван, обняла його і теж заснула. Ці два дні Ганна готувала, годувала, купала малюка, гуляла з ним. Вони разом сиділи на дитячому майданчику, а Алік грав із іншими дітьми. Вона вже почала розуміти, яка це радість мати маленьку дитину.