News 382 Media

Ми з чоловіком працюємо викладачами внз. Самі по собі спокійні і тихі люди, не любимо галасливі компанії. Ми відпочиваємо вдома з книжками в руках або ходимо в театр. Але у нас з’явилися не найкращі сусіди. Все почалося з того, що вони затопили нам стелю. Ми виставили їм суму ремонту, на що вони викотили очі і сказали, що потоп влаштував їх маленький син, тому вони не винні. Як би ми не просили оплатити ремонт стелі, вони так і не зробили нам нічого. Сказали, що у них від потопу гірші наслідки, так що ще своїх справах розыбратися не можуть, нам вже точно не стануть допомагати. Останнім часом ми з чоловіком стали помічати, що наші сусіди намагаються активно до нас навязатися.

То дружина сімейства спускається до нас чи не щодня. Хоче попросити у нас то сіль, то цукор, то хліб. Коли її прохання стали щоденними, то я вже не витримала і послала її в магазин. А потім вже і ії чоловік підключився з проханнями до мого чоловіка. Він став просить мого чоловіка позайматися математикою з його донькою. Але справа в тому, що сусідська дівчинка взагалі вчитися не бажає, все прогулює уроки, їй ця математика зовсім не здалася. Мій чоловік займається з абітурієнтами, але тільки з тими, у кого є певний рівень знань.

А тягнути школярку з нульовими знаннями просто нереально. Чоловік відмовив у проханні, на що сусід образився. Взагалі сім’я дивна. Мати не працює, просто на pоджує постійно і сидить у вічному деkреті. Батько працює на заводі, після вихідних дивиться телевізор. Молодший син бовтається на дитячому майданчику, старша дочка десь гуляє допізна. І все ж їх спроби «подружитися» тривають досі . То вони просять посидіти з молодшою дитиною, то причепляться до нас в магазині, то заведуть довгі розмови в ліфті.

Заміж я вийшла рано. З Романом ми зустрічалися ще у школі, а після закінчення університету він зробив мені пропозицію. Мамі Роман не подобався, родичі, в принципі, не схвалили мій вибір. Вони вважали, що з Романом я не буду щасливою, бо він недостатньо серйозний, а ще з малозабезпеченої родини. Я була дуже закохана і нікого не слухала. Два роки ми прожили у щасливому шлюбі, а потім я народила йому сина, якого ми назвали Стасом. Коли йому виповнився рік, я помітила, що ставлення чоловіка до мене змінилося. Він пояснював це все проблемами на роботі, але ж я не дурепа. Одного разу я прийшла несподівано до нього на роботу і спіймала його з колегою в досить делікатній ситуації.

Після цього одразу подала на розлучення. Після розлучення життя було несолодким. Щоб вижити, я погодилася на першу роботу. Няням у дитячому садку платили мало, тож доводилося на всьому заощаджувати. Через брак коштів я зовсім за собою не доглядала. Родичі не запрошували мене на сімейні свята, бо соромилися мого зовнішнього вигляду. Навіть рідна мати від мене відвернулася, вона казала, що все це через те, що я її не послухала і вийшла заміж за Рому. Потім подруга влаштувала мене на гарну роботу. Після цього життя почало налагоджуватися.

На роботі я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Єгор був начальником нашого відділу. Не можу точно сказати, що його зачепило в мені, адже я спочатку виглядала дуже погано, але він дивився глибше. Ми одружилися. Тепер живу дуже забезпечено. Мою дитину Єгор прийняв як рідну. Коли моє матеріальне становище покращало, родичі знову про мене згадали. Я образи на них не тримаю, але волію спілкуватися на пристойній відстані.

Моя сестра звичайнісінька. Вона ніколи не гналася за грошима та багатим життям. Вона просто раділа з того, що має. Дівчата у її віці тільки й думають про те, щоб успішно вийти заміж. Всі були здивовані, що найпомітніший хлопець нашого району звернув увагу на мою сестру. Усі дівчата їй заздрили. Олег був ідеалом багатьох: гарний, забезпечений, успішний. Чому ж він вибрав саме мою сестру? Ніхто точно не знав. Але Олег умів вражати жінок. На побаченнях він говорив гарні слова і обсипав дам компліментами та квітами. Таке кожну вразить. Зовсім не дивно, що сестра закохалася в нього після першого ж побачення. У них почалися стосунки.

Здавалося, що це може навіть дійти до весілля, але все змінив один випадок. Одного літнього дня вони гуляли в парку і розмовляли, а потім присіли на лаву. Олег закурив. Несподівано до них підійшов Петро. Петро був відомий усім у районі, у хлопця були психічні відхилення, ніхто його через це не чіпав. Петро голосно сказав: -Палити погано! Не можна курити при такій красуні! Незрозуміло чому, але Олег розлютився після його слів, почав кричати і штовхати хлопця. Маша намагалася заступитися за хлопця, що ще більше розлютило Олега.

Він плюнув у їхній бік і пішов. Маша розуміла, що це швидше за все кінець їхніх стосунків. Вона засмутилася, але не надто. Навіщо їй хлопець, котрий так реагує на Петра? – Дівчино, Петро вас якось образив? Ви якась сумна, він щось дурне ляпнув? -Ні, все гаразд. Маша посміхнулася до симпатичного хлопця. -Я його брат, чи можу я вас проводити додому? Семена раніше Маша не бачила, він жив закордоном. Вона погодилася. Так вона втратила Олега, мрію всіх дівчаток району, але набула справжнього кохання з гарним хлопцем.

Оксана була довгоочікуваною дитиною в сім’ї. Батьки дуже чекали її появи. Коли дівчинка народилася, вони були щасливі. Маля постійно радувала їх своїми успіхами, дитина була надзвичайно кмітливою і здатною. Батьки не шкодували коштів і часу на розвиток дитини. У школі Оксана відмінно вчилася, їй дуже легко давалися всі предмети. Вчителі навіть найсуворіші, нею були дуже задоволені. Але Оксана не була заучкою, вона і з однокласниками знайшла спільну мову. Вона була дуже самовпевнена і весела. У якомусь сенсі Оксана була для них авторитетом. У п’ятому класі до них у клас перевели дівчинку.

Вона відразу привернула загальну увагу своїм дивним зовнішнім виглядом. Вона носила одяг на кілька розміром більше, ніж потрібно. Причому було видно, що одяг старий. Дівчинку виховував дідусь один, жили вони тільки на одну пенсію. Одяг Аліса носила тє, яку їм передавали добрі люди. Часто вона була не в кращому вигляді і одяг не підходив за розміром, але іншого варіанту не було. Аліса була дуже сором’язлива, тому не могла постояти за себе. А однокласники відразу стали з неї сміятися і дражнити.

Деякий час Оксана не втручалася, але те, що відбувається здавалося їй неправильним. На перерві хлопці не втрачали приводу, щоб штовхнути Алісу. Одного разу вона впала і бо ляче вдарилася. Тоді Оксана не витримала: -Знайшли слабкого і самоутверждаетесь? Вам не соромно? Якщо її хтось ще раз зачепить, матиме справу зі мною. Відтепер Аліса моя подруга. З тих пір однокласники більше її не чіпали. Дружба Аліси і Оксани у всіх викликала здивування. Вони були дуже різними. Однак, міцна нитка дружби зв’язала їх на все життя.

У двадцять три роки мені поставили невтішний діагноз «безnліддя». Ми з чоловіком завжди мріяли про дітей, тому це стало бо лючим ударом. Я навіть боялася, що Федір мене кине з-за цього. Але ні, чоловік підтримав мене і залишився поруч, за що я йому дуже вдячна. Ми разом пережили цю ситуацію і вирішили, що в цьому випадку нам потрібно ус иновлюваня дитини. Ми хотіли, щоб це був обов’язково хлопчик, а ще хотіли взяти новонарідженого, щоб сповна пізнати радість батьківства. Моя двоюрідна сестра працює в пологовому відділенні лikарні.

Я звернулася до неї, щоб у разі чого вона нам повідомила, якщо хтось відмовиться від дитини. Світлана запевнила, що таке у них часто відбувається, і вона нам обов’язково повідомить. Ми з нетерпінням чекали її дзвінка. В квартирі навпроти моєї живе молода дівчина. Ліда приїхала з маленького містечка, навчається в університеті. Ми з нею іноді пили чай. Вона веде дуже активний спосіб життя, насолоджується молодістю сповна. Але як-то я її зустріла в під’їзді з червоними очима. Було видно, що вона плакала.

А ще я не бачила кілька місяців, як-то не зустрічалися, і вона встигла якось поповніти. Я не встигла нічого запитати, бо вона швидко втекла. Потім ми з чоловіком поїхали на море, відпочивали два місяці. Коли повернулися, я зіткнулася з Лідою в під’їзді. Дівчина була на останніх місяцях ваrітності. -Ох Ліда, ти ваrітна! Вітаю! -Нічого вітати! Мені не потрібна ця дитина, я його зовсім не хотіла. Я запросила її до себе. Дівчина зізналася, що збирається написати відмову. Я вирішила, що це подарунок долі. Після полоrів малюк опинився у нас. Ми його полюбили з першого погляду. Ліда поїхала з нашого будинку.

У нас з чоловіком є дев’ятирічний син. Але ми завжди хотіли більше, ніж одну дитину. Ми все добре обміркували, запланували і зрозуміли, що зараз відповідний час на родити другого. Ми врахували всі і фінанси, і здоров’я. Мені було 36, треба було поспішати. Я вирішила не повідомляти рідним про наше рішення, поки не побачимо дві смужки. І незабаром я завarітніла. Після огляду у ліkаря ми з чоловіком повідомили нашим батькам радісну новину. Але, як не дивно, моя мама не зраділа. Вона схопила голову руками і заявила: – Ви з глузду з’їхали? Швидко позбавтеся від нього, поки не пізно.  Коли ми спробували уточнити, що є причиною такої різкої реакції, мама сказала: – А якщо зять залишиться без роботи? Що тоді будете робити? Зараз світ такий, кожен день може все змінитися. Ви про сина хоч подумали? Звичайно, дитину ми залишили.

Ми з чоловіком разом прийняли це рішення, гарненько над усім подумавши. Ймовірну втрату роботи ми теж врахували. У нас є накопичення, впораємося, поки чоловік не знайде іншу роботу. У гіршому випадку я вийду на робіту, він залишиться з дитиною. Пройшов час, і мама дізналася, що я все таки ваrітна. Вона вирішила змінити тактику, раз перший варіант не подіяв на нас. Ми почали помічати, что наш син став робити дивні висловлювання. – Ви забудете про мене, коли народиться нова дитина. Ви мене не любите, я поганий, раз хочете іншу дитину, – син ридав. Ми зрозуміли, что це слова і навіювання моєї мами. – А що? Я сказала йому правду. Хіба ви не будете приділяти йому менше уваги? Ваша любов поділитися. Коли про витівки моєї мами дізналася свекруха, вона була в подиві. – Вибач, звичайно, невістка, але з твоєю матір’ю, здається, щось не так. Любов батьків не торт, щоб її ділити?

Свекруха солідарна з нами. Вона завжди говорила мені нар оджувати ще одну дитину. – У свій час я побоялася, а тепер шкодую. Через поганий вплив мами син став некерованим. Постійні істерики, ниття. Нещодавно навіть сказав, що збирається втекти з дому, коли братик з‘явиться на світ, а ми, мовляв, і не помітимо, бо будемо зайняті ним. Я спробувала поговорити з матір’ю, але вона будує з себе дурочку. Загалом, ми з чоловіком зрозуміли, що залишається лише один вихід із ситуації – заборонити мамі спілкуватися з онуком. А дитину я змушена відвести до психолога, щоб раз і назавжди вирішити це раптово виникле питання. Мама дзвонить, лається, погрожує вжити заходів, але мені все одно. Я нікому не дозволю робити моїй дитині погано.

У нас з чоловіком несумісність. У сенсі ми не можемо зачати дитину разом. Окремо кожен з нас може стати батьком. Разом ніяк. Але ми дуже любимо один одного, щоб розлучитися через це. Тому, після довгих поневірянь по ліkарях, змирилися з цим фактом і вирішили взяти дитину з притулку. Підготовка до удо черіння дівчинки, яку вирішили взяти до себе, зайняла два роки. Тут і відвідування величезного числа кабінетів, навчання на спеціальних курсах прийомних батьків, і близьке знайомство з самою Танечкою. Але от уже все позаду, і ми батьки п’ятирічної дівчинки. Дівчинка зовні схожа і на мене, і на чоловіка. Той, хто не знає, що дівчинка прийомна, ні за що не здогадається про це.

Батьки чоловіка прийняли наше рішення належним чином. Не відразу, звичайно, але прийняли дівчинку як рідну. Танечка, своїм відкритим характером і ласкою змусила моїх свекрів полюбити себе, як рідну. – Ну точна копія Пашки! Така ж непосидюча, – іноді каже свекруха, забуваючи, що онука не рідна. Зайве говорити, що і для нас з Павлом дочка найрідніша людина. Але ось моя рідня навіть бачити нашу дочку не хоче. Мої мама з сестрою лише подивилися на фотографію дівчинки і зробили висновок про погану спадковість. Мама гидує навіть по імені називати мою дочку.

Лише “та дівчинка”. Сестра моя взагалі повела себе підло. Запросила нас з чоловіком до себе на день народження і зажадала, щоб ми прийшли без Танечки. – Не хочу, щоб мої діти спілкувалися з якоюсь ди тбудинківською, – сказала вона. – Та й я не горю бажанням спілкуватися зі всякими нелюдами, – парирувала я. З тих пір я з нею не спілкуюся. Скоро День Народження моєї матері. Якщо вона наважиться запропонувати мені прийти до неї без дочки, я без жалю порву з нею так само, як і порвала з сестрою. Я мати, а значить нікому не дам свою дочку в образу!

Моя дочка після весілля з чоловіком стали знімати квартиру в оренду. Вони наївно вважали, що зможуть і знімати квартиру, і на іnотеку накопичити. Але нічого не вийшло, цілий рік прожили в оренду, так і накопичити окремо не вийшло. Тоді я предложила їм переїхати жити до мене, а збирати гроші в банку. Так швидше вийде і економніше. Вони довго сумнівалися, все ж звикли жити окремо, не хотілося втрачати своєї свободи. Однак, грошей все одно не вистачало, тому вони приїхали до мене. І перший час у них виходило збирати на свою квартиру, старанно відкладали. А потім зятя на роботі скоротили, знайшов собі більш низькооплачуваний варіант.

Донька заваrітніла, поки коляску з люлькою купили, поки пологи відплатили, то від тих накопичених грошей нічого й не залишилося. Зараз я допомагаю молодій сім’ї. Вже не прошу у них гроші для комуналки, сама купую всі продукти і дитині щось. А ось моя сваха зовсім забула про те, що вона взагалі стала бабусею. Народження онука вона пропустила. Зате на півроку дитині вона вирішила подарувати – очищувач повітря, мабуть, саме необхідне, що потрібно для малюка. (Al/MQ) Сама сваха працює в компанії кондиціонерів і різних очисників. Мені цей очисник не подобається, коли його включаєш, то я відчуваю як-то запах проводки. Аж не по собі стає.

Але зять наполягає на тому, що мамин подарунок повинен працювати завжди. Ми сварилися і сперечалися, я кажу про дивний запах, а він мені твердить, що у мене вдома купа пилу. Мовляв, у мене ціла книжкова шафа стоїть і там багато пилу і це небезпечно для дитини. Ми довго лаялися. У підсумку, коли він іде на роботу, то я відключаю цю штуку. А перед його приходом донька включає. Більш того очищувач багато енергії мотає, а плачу за все я. Тому стає прикро, що я у своїй квартирі повинна терпіти такі незручності.

Нещодавно моїй мамі зробили невелику оneрацію на шлунку. Все пройшло добре, але у неї все ж таки вік, тепер багато ходити вона не може, так і після оnерації за нею догляд необхідний. Я перший час після роботи кожен день приїжджала до неї додому, але потім під вечір пізній поверталася до себе. Це було дуже незручно, у мене йшло багато часу і сил. Тому ми з чоловіком вирішили, що краще мамі пару місяців пожити в нас, щоб ми могли весь час за нею доглядати. Мама нікого з нашого під’їзду не знала, але швидко подружилася з бабусями на лавці. І ось стала з ними проводити щовечора. Як-то я повертаюся додому з роботи. А на мене так жалісливо дивиться сусідка.

-Бідна дівчинка, а по твоєму чоловікові не скажеш, що він такий. -Який такий? -Ну він у тебе такий жо pстокий. Трохи запізнишся з роботи – б’ є, суп несмачний – б’ є. -Що? Та що ви кажете? У мене прекрасний чоловік. -Не покривай його, твоя мама все нам розповіла. Потім я зустріла ще одну сусідку, вона мені всучила цілий пакет дитячих речей: -Ось забери собі. Моїм онукам вже маленьке, а твоїм якраз. -Спасибі, звичайно, але ми і не потребували. -Та як же не потребували? Не потрібно соромитися, якщо чоловік все забирає, то ми сусідками тобі допоможемо.

Я прийшла додому і влаштувала допит мамі з чоловіком. Виявилося, що моя мама розповідала якісь небилиці, фантазувала для моїх сусідок. -Просто всі розповідають цікаві історії про життя своїх дітей та онуків. А у вас все стабільно, тихо і спокійно. -Тому ти вирішила сказати, що моїм дітям надіти нічого і чоловік у мене ненормальний?! -Ну трохи приврала… -Мама, ти все набрехала, тільки не розумію, заради чого? Я змусила маму піти і розповісти сусідкам всю правду. Але вони усе ще з побоюванням дивляться на мого чоловіка.

Марина Іванівна з третього поверху завжди була для мене ідеалом жінки. Вона завжди ходила дуже елегантна, завжди була при параді, водила дороrу іномарку. Чоловіки озиралися їй у слід. Мені здається, що кожен у душі мріяв мати поряд із собою таку жінку. Вона переїхала до нас у будинок, коли мені було шістнадцять, а їй тридцять із хвостиком. Вона одразу запала мені прямо в серце і стала моїм фаворитом. Я щоранку прокидалася раніше, щоб подивитися на те, як вона їде на роботу.

Кожен її крок вирізнявся грацією. Одягатися вона воліла в жіночні, елегантні костюми, це завжди було щось у стилі Шанель. Стареньким нашого будинку про всіх усе знають, але про таєм ничу Марію нічого не було відомо. Говорили лише, що вона у роз лученні і обіймає високу посаду. Це все ще більше провокувало мій інтерес. Я мріяла бути схожою на неї. Мені було сімнадцять, коли я дізналася всю правду про її життя. Якось я доnомогла їй занести пакети в будинок, ця справа зовсім не підходила для її витончених рук.

На вдячність Марія запросила мене попити чаю. Їй квартира повністю підходила, вона була дуже стильно обставлена. Поки я захоплено оглядала все навколо, жінка накрила на стіл. Сама не знаю чому, але я ляпнула тоді щось на зразок: -Марія, ви така чудова, я хочу бути як ви! Жінка мало не поперхнулася і сумно посміхнулася. -Не варто. -Чому? Жінка витончено відпила чай. -Все має ці ну. Мені довелося пожертвувати особистим щастям і відмовитися від радості материнства, щоб бути тою, ким я є. Моя посада вимагає від мене відповідності. Іноді мені здається, що nлата була надто високою. В очах жінки був смуток. Адже мені здавалося, що вона неймовірно щаслива. Йшла я з її будинку задумливою.