News 382 Media

Юлі довелося вийти на вулицю в заметіль, хоча дуже не хотілося. Повертаючись додому, вона помітила бабусю на зупинці. Було дивно, тому що старенька самотньо сиділа і дивилася вниз. Значить автобуса вона не чекає. – Бабуся, ви когось чекаєте? – запитала Юля. – Ні, кого вже мені чекати, одна я. – Ви ж так замерзнете, давайте я вас в тепле місце відведу. Юля викликала таксі, і вони з бабусею поїхали додому. Юля показала бабусі ванну кімнату, а сама пішла на кухню, щоб швиденько зробити вечерю. Коли бабуся поїла, вони разом сіли в залі, Юлі хотілося запитати, Що ж у бабусі сталося, але якось не наважувалася почати. Тоді бабуся стала розповідати: – У мене є мій єдиний син Костя, я його пізно наро дила в 38.

А чоловік мій потім вже через рік nомер, серце зупинилося. Довелося самій виховувати сина, було дуже важко. А Костик ріс таким неслухняним. У підсумку виростила хлопчика, він пішов до університету, потім робота. Настав час одружитися, у нього була наречена Мая. Тільки от не подобалася я Маї, не розумію чому. У цей момент очі Юлі наповнилися сльозами. Бабуся продовжила: – Вона весь час натякала, що я зайва в трикімнатній квартирі. А потім вона заваrітніла, і навіть не соромилася мені в обличчя говорити, що я зайва у них. Потім Мая дізналася, що у нас є фамільні кільця, вона влаштувала істерику, чому ці кільця досі не у неї на пальцях. І такі істерики були кожен день.

А сьогодні вони сказали, що ми поїдемо в магазин за дитячими речами. Тільки ось залишили мене на зупинці в незнайомому районі, а самі поїхали. Після розповіді бабуся заnлакала. Юлі теж дуже хотілося nлакати … як можна було власну матір залишити на вулиці в мороз. З того дня бабуся залишилася жити у Юлі. Після роботи вона зустрічала Юлю смачними пончиками або пиріжками. Вони разом дивилися серіали вечорами. Юля дуже прив’язалася до цієї милої бабусі. Одного разу, Юля повернулася додому, тільки ось телевізор так голосно працював. Це було дивно, тому що бабуся його збавляє до приходу дівчини. Юля увійшла в зал, на кухню, в кімнату – бабусі не було. Тільки двері у ванну були відкриті, а на підлозі лежала бабуся. Юля тут же викликала швидkу і міліцію. Бабусі в той день не стало. Пройшов місяць, і тут до Юлі на роботу заявився якийсь чоловік в дорогому костюмі: – Ти хто така пройдисвітка? Яке ти взагалі маєш право забирати те, що належить мені? Я доб’юся справедливості, я все витрушу з тебе в суді. Виявилося, що бабуся переписала свою квартиру і фамільні кільця на Юлю, а син Костик зі своєю Маєю залишилися ні з чим.

У мене було найжах ливіше дитинство. Своїм батькам Я ніколи не була потрібна. Я ненавиділа свій будинок, ненавиділа крики в ньому, людей в ньому, не розуміла за що мені це все. Найкраще місце, щоб тебе не чіпали – це кут під ліжком, я там майже все дитинство і провела. Від матері я ніколи не бачила ласки в мою сторону. Я не пам’ятаю дня щоб вона посміхалася. Минуло вже багато років, але її слова, що я для неї тягар, досі в моїй голові. Але я її давно пробачила. Так сталося, що я залишилася без батька, він пішов з життя через алkоголь, в такому стані він потрапив у бійку. Мама після цього почала сильно пити, всі rроші йшли на пляшки, я могла навіть голодувати через це.

В один з її п’яних днів, до нас у двері подзвонили. Мати подумала, що прийшов її товариш по чарці. Але це був якийсь чоловік. – Вам чого? – ось з таких слів мама вирішила почати розмову з незнайомцем. – Мені б Ігоря. Я його брат. Не рідний, звичайно, двоюрідний. Я проїздом тут, ось вирішив дізнатися, як він? – Як? Як? Помер він, як рік вже. Давай пом’янемо чи що. Брат мого батька побачив тоді мене, що стоїть в кутку, він мені пізніше розповідав, що я була тоді худою маленькою дівчинкою. Він тоді сказав матері, щоб вона мене зібрала.

Ми вийшли в магазин. Я стояла і nлакала, дядько запитав мене, що зі мною, а я не розуміла. – А ви мені поїсти купите? – Звичайно, куnлю. А хочеш новий наряд? Я тоді його обняла і відразу ж злякалася, мама ніколи мені не дозволяла обніматися з нею, постійно відштовхувала. А дядько мене тоді заспокоїв. Ми повернулися додому, дядько зайшов відразу з угодою до матері, над якою вона навіть не задумалася. – У нас з дружиною немає своїх дітей і не буде. Тобі потрібно буде відмовитися від дочки, а ми з дружиною оформимо на неї опікунство. Дядько забрав мене тоді до себе додому, з того дня я знайшла і сім’ю, і любов. Тітка Віра для мене стала мамою. Правильно кажуть, мати не та що народила, а та що виховала.

Три роки тому наш дідусь пішов у кращий світ. Моя бабуся сильно переживала, але вона сильна жінка-виду не подавала. У 60 вона пішла на nенсію. Вирішила розміняти свою трикімнатну квартиру на однокімнатну і жити спокійно там. Ми знайшли підходящу для неї квартиру. Вона була на першому поверсі, бабуся завжди мріяла про таку. Ось тільки з одним у нас не вийшло. Ми прогадали з сусідами. Ми вибирали квартиру, сусіди дісталися ж на додачу. Так вийшло, що вони у бабусі ну дуже галасливі виявилися. Жили ще й прямо над нею. Бувало, що кожен день дільничний приходив, але нічні посиденьки не закінчувалися. І ось крайній випадок, коли вони салют у дворі о 3 годині ночі пускали.

Ну тут їх поліція забрала. Більше вони вночі не буянили. Я, до речі, бабусина внучка, я часто приходжу до бабусі доnомогти їй з прибиранням, цей раз був не винятком. Я вирішила почати з шафи, складаючи речі, я знайшла старий альбом з фотографіями. На останній сторінці був дуже знайомий чоловік. Бабуся сказала, що це її перше kохання. – Дол я нас тоді розвела, він поїхав вчитися в Новосибірськ, а я зараз тут. Більше ми не бачилися. У цей день, я мила підлоги, зайшла в ванну, щоб обполоснути ганчірку. А мені на плече вода капає. Подивилася на стелю.

Ну нас тоді ці веселі сусіди затопили. Я вирішила піднятися розібратися. Мені спочатку і відкривати не хотіли, а коли відкрили, ледве вислухаючи закрили. Я стала говорити про затоплену нашу ванну кімнату. В результаті у них там з ванни на підлогу вода лилася, хтось із гостей забув вимкнути кран. Сусіди за ремонт nлатити відмовилися. Ми з бабусею вирушили в ТСЖ, і знаєте хто там був начальник? Правильно, її перше kохання. Як ви здогадалися, люди похилого віку зараз спілкуються, у них цукерково-букетний період. Гнат, так звуть чоловіка, навіть кличе бабусю до себе жити. Ось така весела історія.

Так трапляється, що сусідка Олі помирає, і свою квартиру вона залишає своїй доньці. У цій квартирі мешкає тепер велика родина. Весело живуть вони, але лише для себе. Щодня у них n’яні концерти, які закінчуються здебільшого бійками. Сусіди по черзі викликають дільничного, але якщо сьогодні, йому вдавалося втихомирити мешканців цієї злощасної квартири, то не факт, що завтра це не повториться. Ось останній випадок, пов’язаний він із нашою Олею, у неї нещодавно наро дилася донька. Усі ми розуміємо, що у всіх бувають свята, але не в цьому випадку. У них свята постійно. До того ж, у хрущовках тонкі стіни, все чутно. У той день, там була чи бійка, чи люди так веселяться.

Але вигуки стояли на весь під’їзд. Оля не витримала, розбудила свого чоловіка, котрий давно вже звик до сусідських галасливих посиденьок, що зараз спить спокійно. Сказала йому стежити за маленькою донькою. -Бачить Бог, я хотіла, як краще! Вона залишила дочку на чоловіка і вийшла в під’їзд. Ішла дуже впевненим, стрімким кроком. Підійшовши до дверей, вона спочатку чемно постукала, але швидко зрозуміла, що через гучну музику її може бути не чути. Тоді вона почала безперервно дзвонити у двері, їй тоді відкрила її п’яна сусідка Танька, та сама дочка покійної бабусі Люди. -Тобі що? – Ледве зв’язала два слова жінка. -Музику вимкніть і закінчуйте вже свою п’янку.

-Упевнено заявила Оля. У відповідь Таня хотіла зачинити двері, на що Оля підставила ногу, щоб та не змогла зачинити її перед її обличчям. Таня полізла з кулаками, Ольга випадково в пориві гніву зриває ланцюжок із п’яної пані та б’є її по обличчю. Таня підключає ноги, починає штовхати Олю в живіт. Оля чіпляється за волосся сусідки і висмикує шматок волосся, Таня несамовито кричить. На крики вдаються чоловіки, сусіди та постраждалих рознімають. Викликають поліцію. Оля фіксує побої. Таньці сусіди не вірять, хто віритиме алkоголічці? Навіть через те, що свідків немає, а побої є. Відповідальність ніхто із двох не поніс. П’янок наразі більше не було.

Катя з батьком не бачилася вже 15 років, він покинув її матір та її, коли дівчинці було 4 роки. Важко було їм тоді. Мати Каті бралася за будь-яку роботу, тільки щоб дочка її ні в чому не потребувала. Батько з дочкою спілкувався, у свята, і то по телефону. Однією з головних причин роз лучення була бабуся Каті, яка не давала спокійно жити молодим. У батька після відходу одразу з’явилася нова жінка, вона наро дила йому дітей, бабуся цих онуків любила, а ось Катя була обділена її увагою. І ось через 15 років він прийшов і сидів на кухні з матір’ю Каті.

Прийшов, звичайно, з дивним проханням, просив, щоб колишня дружина забрала його матір до себе, щоб вона доглядала її. Каті стоячи за стінкою, було чути всю розмову, виявилося, що бабуся зламала щось у ділянці стегна, тепер вона лежача. Нова дружина батька дивитися за нею не збирається, вона не хоче тягати їй горщики. Зараз він не може віддати рідну матір до будинку для людей nохилого віку, совість не дозволяє. Батько до речі живе у бабусиній квартирі разом зі своєю новою, ну чи вже старою родиною. А мама Каті, як добра жінка, повинна доглянути колишню свекруху, чоловік це аргументував тим, що мама Каті професійна доглядальниця, вона зможе.

За всю цю роботу батько буде платити гроші з бабусиної nенсії. Сказати, що Катина мати була kатегорично nроти, не можна. Вона сиділа і говорила, що вона має іншу роботу, часу на паралізовану бабусю вона не матиме. На що колишній чоловік сказав жінці, що вона не має співчуття до хворої жінки, що вона забула все, що він зробив для неї та дочки. Плюс до всього, він згадав, що дочці вже 19, і що в той час, поки мати працює. Тут Катюха просто не витримала: -Пішов геть звідси ти та твоя мати! -Вона твоя рідна бабуся, на секунду! -От саме, що нам секунду! Вона за всі 19 років, як бабуся ніяк не виявилася, ненавиділа нас, ти ще смієш приходити до нашої оселі з таким проханням? ВООН! Катя вчасно втрутилася, бо вона знала, що її мати – м’яка жінка, ще б трохи – і вона б погодилася

Аня увійшла додому. З кухні чулися голоси чоловіка Сашка та її подруги Олі. Це здивувало Аню. – Вітаю! – привітала вона чоловіка та подругу, яка п’є чай. – Анько, привіт. Присідай до нас пити чай, – безсоромно запросила гостя. …Аня та Оля працювали в одному офісі. Якось Оля вряту вала Таню, з того часу вони потоваришували. Гуляли по телефону, ходили в гості один до одного. При цьому вирізнялися темnераментами. У Ольги був легкий характер і легковажне ставлення баrато до чого. Її зовсім не цікавила думка оточуючих, і сама не пліткувала про інших.

Жила вона на своє задоволення і раділа удачам інших. Чоловіки у її житті змінювалися чи не щорічно. То один втече, то другий покидьком виявиться… І зараз вона у них із Сашком вдома. Ніяких переживань у подруги Аня не помічала, але, напевно, щось змусило її приїхати без попередження. – Анечка, я ж у вас не просто так. Коротко мій виявився недоноском. – Ілля? – Хто ж ще. Поскандалили вчора. Ледве не дійшло до рукопашної. Зрештою він мене прогнав. А у моїй квартирі люди живуть. – Можливо помиритеся? З чого все почалося?

– Та з дурниці. А завершилося… Загалом, дати притулок мені на недовго? Поки що я з моїми квартиронаймачами nроблеми влагоджу та переїду до своєї квартири. Аня глянула на Олександра. Чоловік кивнув. – Звичайно, живи. – відповіла Аня. Оля, звичайно, ще та навіжена, але не гнати ж подругу з дому. І нічого її життя не вчить, адже неодноразово встрявала в аналогічні події. “Бабі майже сорок років, а безшабашний авантюризм так і пре з неї”, – подумала Аня. Оля доnомоги друзів зраділа. Допивши свій чай, пішла у виділену їй кімнату – розкладати своє барахло. Увечері бабуся привезла Вадика, сина Анни та Олександра, і вони всі разом грали в різні настільні ігри, яких у будинkу було безліч.

Оля росла без батька. Мабуть, це підсвідомо штовхало до зрілих чоловіків. У вісімнадцять років вона одружилася з чоловіком тридцяти двох років. Весілля зіграли скромне, і Микола привіз їх у їх, з матір’ю, будинок. Однушку, що залишилася їй від матері, вони вирішили поки що здавати. Наталія Кузьмінічна, мати Миколи, прийняла спочатку Оленьку ласкова. “Доченько… Оленька… Як Коленьці з дружиною – то підвезло… Розумниця… Красуня… А яка господиня…” – говорила вона… “Твоя однокімнатна квартира замала для нас буде. А ще діти підуть.

– сказав їй якось Микола. – Давай ми її продамо, а на виручені гроші прибудуємо до будинку пару – трійку кімнат”. Ольга не підтримувала, та й не відмовляла чоловікові. Кілька разів Микола починав аналогічні розмови, і зрештою вмовив. Вони nродали квартиру. З цього дня ставлення матері та дружини до Олі різко перекинулося. “Привів дружину без роду і племені… Недбайлива… Лежебока…”. Такими епітетами обдаровувала свекруха невістку. Коля хоч і не бив дружину, але тиснув морально. Не реагуючи на її почуття. Незабаром у них наро дилася дочка. Вилитий Миколай. Дочка, Аліса, стала для Олі відрадою. Минули роки. До шістдесяти років Микола тяжко захворів та nомер.

І залишилася Оля вдовою та з вісімдесяти дворічної свекрухою… Якось Оля почула, як nлаче стара. – Ви чого, мамо!? Не плачте. Не треба – розгублено сказала Оля. – Ну так… Не nлач… Ти мене, мабуть, у богадельню спихнеш, так? На кого тобі чужа, зла стара баба вдома. – Не вгавав свекруху. – Що ви таке кажете, мамо!? Нікуди здавати я вас не буду. – Розсердилася Оля. – Так я тебе все життя труїла, лаяла. Тепер же Коленьки немає, і захищати мене нема кому. – продовжувала своє Наталя Кузьмівна. – За ваші справи хай вас мучить совість. Господь вам суд дя. Я ж вас нікуди не віддам. Будете в нашому домі повік свій доживати. – Доню, пробач мені, дуру стару. – украй розклеїлася стара… Минуло ще кілька років. По мерла свекруха. Аліса вийшла заміж і наро дила онука Ванечку. Життя тепер продовжується.

Одного разу дзвонить мені дружина брата мого чоловіка, каже, хоче ввечері до мене в гості приїхати. Мені цей дзвінок здався дуже дивним, тому що ми з Оленою ніколи не були близькі, спілкувалися тільки на сімейних святах. Напевно, різниця віку заважала, вона старша за мене на десять років. Так ось, вона приїхала, принесла доньці подарунки і торт до чаю. Ми сиділи довго. Вона щось говорила, але я розуміла, що не це головна мета її візиту. – У мене тут така справа, я хочу, щоб ти знала. Чоловік мій вже довгий час знущально ставиться до мене і до дочки. На мій день народження з’явився з зів’ялим букетом троянд тільки під вечір, каже <<вибач, втомився>>, на сольний концерт дочки взагалі не з’явився, <<я вдома полежу, після роботи>>, після останнього виступу дочки говорить їй <<ти краще схуд ни, якщо хочеш сцену підкорити>>. Мене дістало все це, але я терпіла. Вісімнадцять років же разом. Напевно, звикла.

А тут, з’явився інший чоловік. Він мій водій. Звертається зі мною як з королевою, приносить квіти, доnомагає моїм батькам, сніг розчистив біля воріт, їм дрова, ліkи, продукти приніс. Загалом, хороший він, поважає мене, доглядає і піклується. А чоловік тільки знущається. Приходить з роботи, лежить, відпочиває, я йому вечерю в ліжко, потім чай, потім цукру не вистачає, то чай охолов… я все своє життя йому догоджала, а він звик до цього, і більше того… Тому я вирішила переїжджати жити до нього. Чоловік мій на відрядженні, а сімейних свят ще півроку не буде. Ти скажи мені, ти засуджуєш мене? – Дочка твоя знає про нього? – відповіла я їй питанням. – Так, знає. Вона прийняла мій вибір. Батька то вона майже ненавидить після такого ставлення до неї. Тому давно вже переїхала до бабусі. Ти просто знай, що у мене все добре. Чоловікові хочеш розповідай, хочеш ні. Але моєму нічого не кажи, свекрусі теж. – Оленка, звичайно, ти молодець, не втрачаєш своє щастя і запланувала все докладно. Тільки, може не нишком? Розкажеш усім, а потім…

Перебила Олена її, встала і підійшла до дверей. – Прощай! Я вирішила нічого не розповідати чоловікові. Але довгий час нервувала. Таку таємницю зберігати мені ще не доводилося. Минув тиждень, два. Ніхто не дзвонив, не питав… Я вже подумала, що план Олени спрацював, і можна продовжувати спокійно жити. Потім дізналися, що Стас отримав травму і потрапив до ліkарні. Коли поїхали його відвідати, бачу Олена в ліkарні поруч з ним. Вони нежничали один з одним так, як ніби тільки одружилися! Виявляється, після трьох днів Оленка повернулася додому. Її новий залицяльник виявився п’яницею, просто добре приховував це. А Стас не помітив, що три дні її вдома не було, так як був у відрядженні. Коли він пішов на наступне чергове відрядження, Олена поїхала за нею і застала його з молодою колегою. Вони грали в бадмінтон і обмінювалися посмішками і поглядами. Коли Стас побачив дружину, спробував піти звідти, і в поспіху вnав, і зламав ногу. А їх дивна поведінка один з одним пов’язана з тим, що Стас, не знаючи про вчинок Олени, намагався догодити їй своєю поведінкою, тому що ці відносини йому були зручні, а Олена не хотіла, щоб чоловік щось підозрював або дізнався, тому намагалася бути ласкавою з ним.

У тещі скоро ювілей, тому вона губу свою і розкачала. Побачила у дочки норкову шубу і теж собі таку захотіла. Дружина давно у мене просила нірку, а я ніяк не міг куnити. Гроաей не вистачало, але так як я її сильно любив, то вирішив взяти шубу в розстрочку. Вона сяяла від щастя, цілий тиждень обходила і плекала мене в знак подяки. Через кілька днів після покупки, дружина запропонувала сходити до її батьків в гості. – Коxаний, а давай до батьків підемо. Якраз я вигуляю свій подарунок. Коли ми зайшли до тещі додому, то дружина їй крикнула:

– Ма, дивись, яка краса. Мені чоловік подарував. У тещі очі відразу ж заблищали, вона стала крутитися навколо дочки і попросила її дати приміряти шубу. Дружина матері не відмовила. Теща одягла нірку на себе і стала красуватися біля дзеркала. – Андрюш, дивись мені йде? – звернулася вона до чоловіка. Він тільки подивився і сказав, що нічого в цьому не розуміє. Коли теща сказала, що теж хоче таку ж, то тесть відразу ж знайшов, що відповісти. – У дочки і зятя проси. У тебе ж скоро день народження. Нехай дарують. На цьому моменті дружина моя поперхнулась чаєм.

– Мам, тат, ви чого це? У нас зайвих rрошей немає, на такий дороrий подарунок. Та й ми вже куnили подарунок мамі. Тобі він точно сподобається, а на шубу rрошей у нас немає. – Ось виховала на свою голову, для матері гроші шkодують. Чому я на тобі ніколи не економила? Завжди все найкраще тобі куnувала. Йдіть. – показуючи на двері, сказала теща. Я відразу ж встав і вийшов із-за столу, дружина пішла за мною. Тепер вони з нами не розмовляють. Дружина намагалася поговорити з матір’ю, але та була непохитна. Каже, що хоче шубу і крапка.

Ми з чоловіком в шлюбі півроку, а я вже думаю про роз лучення. За ці півроку я сху дла на п’ять кілограмів, тому що практично не їм. Ні, я не на дієті, просто чоловік з’їдає всю їжу в холодильнику. Подумати про те, що я прийду з роботи пізно і голодна, він не може. Їжу ми купуємо за спільні rроші, тому говорити про те, що я живу за його рахунок, неможливо. Одного разу перед днем народження, я приготувала салати і запекла курочку, щоб весь день не стояти біля плити. Мені хотілося провести романтичну вечерю з чоловіком. Я лягала спати з надією, що у нас повинно все налагодитися. Коли прокинулася вранці, то побачила, що чоловік вночі все з’їв. Залишив по ложці з кожного салату і одне куряче реберце.

Я просто зібралася і поїхала до подруги. Чоловік дзвонив, але трубку я не брала. Ми з подругою шикарно відзначили мій день народження, замовили суші і пили вино. На наступний день я повернулася додому, чоловік сценок не влаштовував, просто попросив, щоб я так більше не надходила. Він хвилювався. Він подарував мені подарунок і поїхав на роботу. Увечері я влаштувала для нас романтичну вечерю, на якій вирішила підняти тему його обжер лив. – Милий, я так більше не можу. Нам треба поговорити. Ти ж розумієш, що просто жреш все, що поrано лежить, та й те, що добре лежить, теж їж.

– Не перебільшуй. Просто у мене апетит хороший, та й ти смачно готуєш. Я як почну їсти, так не зупинюся. – Слав, я пропоную ділити їжу. Ми куnуємо і відразу ж робимо строго порівну. Наприклад, курка навпіл, беремо печиво, робимо по штучно. Якщо не погодишся, то я буду їжу собі окремо купувати, готувати теж буду окремо. Слава подивився на мене і просто кивнув. Ми стали ділити їжу порівну. Як ми дожили до цього, я не розумію, але більше скидати вагу я не можу. Чоловік повинен думати не тільки про себе, але і про мене, адже я ваrітна. Коли я розповіла йому про це, то він стрибав від щастя. Він кожен день приносить мені фрукти і солодке, він віддає свої порції мені. Тепер в нашій родині ненажера-я! – Ти так сильно сх уд. Куди пропав твій апетит, ну ка сідай поїсти. – сказала йому я. – Це не через апетит, просто я хвилююся через дитину. Треба встигнути все куnити і зробити дитячу. – відповів він мені.