News 382 Media

Мій син вже сім років одружений на Тетяні. Він весь день на роботі, ми з невісткою багато часу проводимо разом. В минулому році придбали дачу недалеко від міста. Зробили невеликий косметичний ремонт в будинку. Але ось садом зайнялися грунтовно. Все розчистили від бур’янів і зайвих заростей, посадили тільки корисні рослинні культури. Та так, щоб все у нас було. А то зараз в магазинах все штучне, незрозуміло яку тільки хімію там не підмішують.

А ми посадили ягоди: смородину, суницю, ожину, малину, кавуни. І овочі ростуть: огірки, помідори, баклажани, гарбуз. Онуки їдять з задоволенням. У першому році ми на великий урожай не розраховували. Але все одно дуже багато працювали. З ранку до вечора з невісткою проводили в саду, поливали грядки, поправляли. У кого є город, той знає, що у великому господарстві завжди багато роботи. Першого врожаю всі чекали з нетерпінням.

І ось я бачу картину. Невістка стоїть, спокійно зриває полуницю і їсть. А поспілою полуниці мало, там на одному кущику штук десять з працею нарахуєш. А вона взяла і безсовісно з’їла! У мене аж сльо зи на очі навернулися, і серце прихопило. Весь рік разом працювали, а вона все зламала. Ні, щоб у будинок віднести, мене або дітей почастувати. Ні! Егоїстка! Я їй прямо все там висловила, що думаю. Як тепер ось довіряти цій людині? А вона на мене образилася. Мовляв, я на неї їжу шко дую.

Численні, але аж ніяк не дружні рідні Галини Іванівни приїжджали до неї згідно з графіком. У червні приїжджали Єлизавета з чоловіком, у липні – Ігор із дітьми, у серпні Анастасія із сім’єю. Дружина Ігоря завжди брала відпустку будь-якого місяця, але не в червні. За чоловіком з дітьми вона су муватиме, а ось по свекрусі ніколи. Діти Марини Петрівни вже п’ятнадцять років не зустрічалися один з одним. Лише сухі телефонні розмови. Графік, за активної участі бабусі, був складений для того, щоб братові та сестрам не перетинатися один з одним. Приїзди до бабусі на дачу нікому не були до вподоби. Бабуся гостинністю не страждала. Але вимагала до себе уваги.

І ті, що приїхали цілий місяць, робили те, що вона накомандується. Біля будинку Галини Іванівни стояли дві машини. Як виявилось, цього разу Галина Іванівна зібрала всіх дітей одночасно. Ігор уже розвернувся, щоб виїхати, але мати помітила сина. – Ну ось, усі зібралися. Поживете разом місяць. Коли мене не буде – ви ж один з одним спілкуватися перестанете. До вечора діти та онуки облаштовувалися, а ввечері гості зібралися за столом у дворі. Діти сиділи на веранді і тихо розмовляли про своє. – Ну , ніяк не чекала від вас такого.

П’ятнадцять років сподівалася, що одумаєтесь, перестанете гризтися. Але ні. Воз і досі там, – почала Галина Іванівна. – Та що ти говориш?! – Відповіла їй Анастасія, – Не втручалася вона. Зате перед цим зробила усе, щоб насварити нас. Квартиру дідуся нишком на Єлизавету оформила, до мене на випускний не прийшла… – Мама правильно зробила. Вона одразу побачила у мені потенціал. Зрозуміла, що тільки я зможу досягти чогось… – Ну так, – втрутився Ігор, – з таким фінансовим ” стуканням ” гріх не добитися… І пішло, поїхало. Знову та ж гризня . Хто кому чого ви нен. Галина Іванівна встала і пішла до хати. – Діти, збирайте валізи, ми їдемо додому, – наказав своїм дітям Ігор.

Ми з дружиною одружені вже 9 років, виховуємо прекрасну доньку. У нас завжди були чудові стосун ки та повне порозуміння. Але якось ми з колегою були у відрядженні. Нам було нудно, особливо вечорами. Ми зустріли двох молодих дівчат. Вирішили трохи поспілкуватися з ними, внаслідок чого у мене почався роман з однією з них. Після повернення додому, я nродовжував щодня вести листування зі своєю новою знайомою.

Мені захотілося знову побачити її та ніколи більше не відпускати. Я знову, не сказавши правду дружині, поїхав до цієї жінки до іншого міста. Тиждень, проведений разом, був справді незабутнім. Після приїзду додому я вирішив відразу зізнатися дружині. В очі я їй не дивився, бо мені було дуже соромно. Вона не заслужила такого відношення до себе. Моя нова обраниця одразу запропонувала мені жити разом, а я не зміг відмовити.

Спочатку мені було дуже добре. Пізніше я дізнався, що моя дружина повернулася до свого ко лишнього чоловіка. Я відчув щиру любов до неї, яку згадав лише тоді, коли зрозумів, що втратив її назавжди. Я зрозумів, що зробив величезну помилку. З моєю новою жінкою ми виявилися зовсім різними людьми. Мені з нею і поговорити нема про що. Як би добре було, якби моя дружина мене вибачила. Але гадаю, що вже пізно. Я хочу з нею поговорити, можливо, вона простить мені все і повернеться до мене. Я навіть свою нову обраницю покинув.

Я та мій чоловік живемо окремо від його батьків . Крім сина , у них ще й дочка , у якої фінансові проблеми . Вона платить іпотеку за квартиру . Але ми теж не олігархи . Працюємо , працюємо і ледве встигаємо . У нас є деякі заощадження , які ми накопичували роками і, звичайно , є мета , на що витратити . Вийшло так що матір чоловіка дізналася про наші заощадження і намагалася уточнити , скільки у нас вже зібрано грошей . Ми їй точної цифри ніколи не говорили .

Її метою було відібрати ці гроші щоб сплатити іпотеку дочки . І одного разу , коли нас із чоловіком не було вдома , вона увійшла до нашої квартири та взялася шукати ці гроші . Я відчувала щось негаразд і вирішила зберігати ці гроші у банку . Вона довго шукала і, коли знайшла маленьку суму для повсякденних витрат , зателефонувала синові запитати , де ж наші заощадження ? Син не знав , що сказати . Коли ми повернулися додому , у квартирі панував хаос . І у чоловіка не було іншого виходу , як розповісти , що тут була його мати та шукала наші заощадження .

Я не знаю : якщо б вона знайшла гроші , змогла б взяти без попиту ? Адже мати дочку шкодує ? Могла б і взяти . І ми б залишилися ні з чим . Уявляєте ? Людина , яка може увійти до чужої квартири , чіпати чужі речі , могла б і вкрасти чужі гроші . я не знаю , що ще думати . І як ставитися до цих людей ? Цікаво , якщо б матір принесла гроші , дочка взяла б і спокійно витратила по своїм потребам ? Не можу собі уявити таку ситуацію . Але те , що мені гидко від думки , що без мого дозволу свекруха рилась у моїх речах – це вже точно .

У мене була маленька , але щаслива сім’я : я, чоловік і дочка . Але щастя тривало не довго . Хвороба забрала в мене чоловіка , і я залишилася з 10-річною дочкою і з борrами , які залишив чоловік після себе . У нас було 2 кре дити , які я тепер повин на виnлачувати одна . У такі моменти рідні зазвичай доnомагають хто чим може . Але моя свекруха , після того , як її син пішов з життя , вирішила відібрати у мене квартиру , де я живу з дочкою . Квартира нам дісталася від бабусі чоловіка , та свекруха має право на частину . Її не хвилює , що буде з її онукою .

Вона хоче нас вигнати на вулицю – і все . Я спочатку не звертала уваги , але потім зрозуміла , що це всі серйозно . Вона турбує мене кожен день . Я не знаю , як з нею поговорити та дати зрозуміти , що мені важко однією ростити дочку . Вона вже забула , але один кре дит я сьогодні плачу через неї . Це їй терміново потрібні були гроші , і мій чоловік взяв у кредит і позичив грошей ко ханій мамі . Вона зараз забула про це і про те , що я дружина її сина і виховую її ж внучку .

Я порадилася з юристом , і він сказав , що краще це питання вирішити мирним шляхом , так як свекруха має право претендувати на частина квартири . У мене вже деnресія . Ще не пережила втрату чоловіка , а тепер потрібно боротися за житло . Не знаю , як буду nлатити кре дити , прогодовувати дитинв . Ось такі справи ! Як викрутитися ? Що робити ? Я навіть запропонувала їй гроші , щоб вона залишила нас у спокої , але ніяк не виходить її переконати . Стоїть на своєму . Їй потрібна квартира – на старості років .

Вчора подзвонив мені нотаріус, виявилося, що я отримала спадщину від нашої дуже далекої родички. Її за все своє життя я бачила кілька разів. У неї не було дітей, але у неї були племінники. Не знаю чому, але вона згадала мене, і свій будинок заповіла мені. Будинок знаходився в селі в триста кілометрів від нас. Їхати далеко, для дачі занадто далеко, і ми вирішили його nродати. Це скоріше була халупа, а не будинок. Та й в селі не було ні лі карні, ні школи, ні роботи, навіть стільниковий зв’язок не ловив. Скоро повинні були вступити в сnадок, і ми вирішили поїхати туди. Ми вирішили провести там літні канікули і зайнятися nродажем будинку. Приїхавши, ми дізналися, що там живе жінка з дитиною. Вона жила з бабусею Зіною і їй допомагала по господарству. Її звали Ася. Ми не стали її виганяти, але попередили, що збираємося будинок продавати. Ася сказала, що обов’язково щось придумає. Поки ми жили там, їй дозволили пожити з нами. Ася розповіла мені, що заваrітніла, хлопець відмовився від неї, а батьки її вигнали з дому. Вона приїхала в це село, а бабуся її прихистила. Будинок ніхто не хотів куnувати. Час минав, покупці дзвонили, приїжджали, але ніхто не повертався.

Було враження, що будинок не хотів nродаватися. Ми з Асею стали спілкуватися. Вона на вигляд була дуже тендітною жінкою, а насправді була дуже сильною. Мене вражала її сила волі. Влітку збирала ягоди, гриби, потім їхала в сусіднє село і на ринку nродавала. Незважаючи на сильний мороз, всю зиму ночами вона в’язала шкарпетки, шалі, а вдень nродавала на зупинках. Вона все це розповідала з сумною посмішкою. Доньці було тринадцять років. В школу ходила в сусіднє село, а вчилася вона на відмінно. Взимку, коли бувало дуже холодно, дівчинка навчалася вдома. Дівчинка була дуже вихованою, акуратно одягнена, видно було, що мати дуже її любить.

Ася вечорами теж без діла не сиділа, ходила до сусідів, доnомагала по господарству, а взимку чистила двори від снігу. Правда, nлатили трохи, але вона раділа і цьому. Нарешті з’явився покуnець. Чоловік хотів переїхати туди і будинок його влаштовував. Ми з чоловіком всю ніч не змогли заснути, говорили. Ми вирішили цей будинок nодарувати Асі. Ті гроші, що нам давали за нього, становили мою з чоловіком зарnлату за місяць. Від цих грошей ми б не розбагатіли, але Ася з дитиною опинилися б на вулиці. Та й бабуся з нею вчинила нечесно. Адже стільки років Ася за нею доглядала і піклувалася про неї. Ми поїхали в місто і переписали на неї будинок. Асю я більше не бачила, але сподіваюся, що у неї все в порядку. Побачивши цю тендітну жінку, я зрозуміла, що значить бути сильною. Робота завжди і скрізь є, просто люди часом дуже прискіпливі.

Після весілля жити стали зі свекрухою. Антоніна Павлівна дуже контролююча людина. Вона відразу заявила, що головна в будинку вона. Олена дівчина поступлива була, спокійна. Вона ніколи за лідерство і не бралася. Але обстановка в сім’ї її пригнічувала. Адже свекруха лізла буквально в усі дрібниці життя. Вона вирішувала який одяг носити, які подарунки друзям куnувати. Коли наро дився син, вона і всі справи з дитиною стала контролювати.

Згодом Олені це все набридло. Вона намагалася з чоловіком поговорити, він ніколи матері не суперечив, у всьому слухався. Руслан не звертав увагу на її розмови, тільки відмахувався. А Олена мріяла про те, щоб мати свою територію і бути на ній господинею. Побачивши, що чоловік до неї зовсім не прислухається, вона зібрала свої речі і повернулася до батьків. Батьки її в цьому підтримали. Вони бачили, що доньці некомфортно в новій сім’ї. Через пару днів заявилася свекруха з Русланом. Зайшла вона в будинок і стала шуміти:

– Що ви за дочку виховали?! Як вона посміла забрати дитину?! Вона хоч трохи головою думає? Кинула мого сина одного. Як він без сина буде? – Сваха, не варто кричати. Ви не в своєму будинку, а у нас не прийнято так. Ми дочку у всьому підтримуємо. Її акуратно випровадили на ганок. Весь цей час Руслан мовчав. Олена на нього дивилася з презирством. -Мамінькин синок… Наступного дня у двері несподівано подзвонили. Олена пішла відкривати і побачила на порозі Руслана з речами. Так вони стали жити разом. Скоро зняли окреме житло. У сім’ї був затишок і гармонія.

Інна отримала диплом інженера і за напрямком прийшла до нас на завод. Красива, струнка, інтелігентна, що не дозволяє собі нетактовності по відношенню до інших і водночас дуже вразлива. Свого Гната вона зустріла на заводі. Працював у конструкторському відділі. Начальство його цінувало як талановитого інженера, а от колеги не любили. За зарозумілість. На три роки старший за неї. Щільний, смаглявий. Як він зміг задурити дівчину так, що вона втратила голову – незрозуміло. Рідня Інни не прийняла його. Але дівчина, попри волю батьків, вийшла за нього заміж. На цей час Інна, як молодий фахівець, уже отримала квартиру. Весілля, як такого, не було.

Розписалися, пара друзів – подруг привітали їх келихом шампанського у кафе, та розійшлися. Інна практично відразу ж заваrітніла. Але чоловік цієй новині не зра дів. Сказав, що заводити дітей їм ще рано і зажадав позбутися плоду. Інна погодилася. Вісімнадцять років їм було ще рано заводити дітей. За ці роки Інна, на вимогу чоловіка, десять разів переривала ваrітність. Зрештою природі набридло дарувати їм дітей, і Інна остаточно втратила можливість народ жувати… Якось Інна поїхала на курорт одна. Інна і у свої сорок два роки все ще була стрункою та привітною у спілкуванні.

Ось тільки в очах часом виявлялася туга. Там вона зустріла і зако халася у Бориса. Кохання було взаємним. На прощання обмінялися телефонами. Борис, у своїх повідомленнях та при таєм них зустрічах, пропонував кинути чоловіка та жити з ним. Вона також дуже хотіла цього, але побоювалася чоловіка. Але кохання перемогло, і Борис забрав її з дому з речами. Інна лише записку написала Гнатові. Борис привіз її у свій власний будинок у передмісті. Борис її дуже любить. Кілька разів на рік відправляє на курорт. Інна знову стала тим веселим дівчиськом, яке колись приїхало на завод. Ось тільки мамою вона не буде. А шкода…

Руслан заявив матері, що одружується. – Ти сам ще дитина. Руслан був упевнений в собі. – Руслан, але навіщо так скоро одружуватися? – Олена чекає, мама. Ларису переповнювали суперечливі емоції, хоча вона ще навіть не познайомилася з нареченою сина. – Лена, хто вона і звідки? – Олена з цього району, — визнав син, – вона чудова, мама, я її люблю. Олена увійшла в квартиру з побоюванням. Батько Руслана Олег дивився на передбачувану невістку з байдужістю. Він пішов у своїх справах. Чи буде весілля? У цьому немає необхідності, — відповіла Олена. – Хороше. Де ви будете жити? Руслан здивовано запитав у мами: “Де? Тут, звичайно”. Олена увійшла на кухню в коротких шортах.

Олег снідав. Несвідомо він весь час поглядав на невістку. Одного разу по телефону Лариса почула, як невістка сказала: “На кухні їдять тільки покоївки”. Вона відчувала сильну неприязнь до Олени. Ночами Олег все частіше ігнорував Ларису. У жінки було відчуття, що вона – прислуга у власному будинку. Народилася дівчинка. І Лариса тут же відпустила невістці всі її проступки. Дівчинка сильно кричала: – Олена, ти що, не чуєш? – Нехай дівчинка звикає до свого розпорядку. Лена каже своїй приятельці: – Мені соромно за чужу дочку через те, якою матір’ю вона стала.

– Лариса, ця дитина зовсім не дає мені спати, – каже Ларисі її чоловік. Вона прокидається ночами, щоб відвідати онука. Олена занадто зайнята собою, щоб доnомагати з домашніми обов’язками. – Я повин на займатися спортом. Увечері невістка йшла одна, і на наступний вечір те ж саме. Вечорами Руслан відпочиває вдома. – Руслан, поговори з Оленою. – Що я можу зробити, якщо вона мене не слухає? Лариса потайки зробила тест. Онук-чужа людина. Вона нікому нічого не сказала: “Я не віддам їй онука”. Лариса сіла на диван і заснула. Її розбудили голоси. Ну, чекай, Олег! Лариса помітила в передпокої чоловіка і невістку.

Моя подруга Альона має зайву вагу. Вона постійно його со ромиться, хоче його скинути. Може днями ходити голодувати, бігати вранці. Але варто їй смачно пообідати, то всі кілограми назад повертаються. Так Альона со ромляться своєї ваги, що весь час втягує живіт. Від цього вона така скромна і мало розмовляє. Але вона має дуже гарний хлопець Сашко. Якось покликав він свою наречену знайомити з батьками. А я знаю Сашка з дитинства, у нього дуже хороша та міцна сім’я. Мама у Сашка повненька жінка, з червоними щічками, у неї просто відмінне здоров’я, а ще вона такий сміх.

З нею не скучиш. Але як мама Сашка готує, то просто пальчики можна облизати. Вона і курочку запікає, і холодець робить. А у них на городі завжди все добре цвіте. Тато у Сашка теж хороша людина, яка працює. Любить щось своїми руками майструвати, від того в них на дачі так гарно, бо тато Сашка своїми руками все з дерева виготовив. Альона одразу сподобалася батькам Сашка. Така ж пухка дівчина, з русою косою і білими зубками. Відразу видно, що здо рова , наро дить багато онуків. Тільки ось зі столу практично нічого не їла.

Сиділа з жменькою салату і нічого не брала з м’яса. -Оленка, а ти нашу курочку спробуй, така смачна. -Мам, Альона худне. -Навіщо? Вона ж така красуня, їй не можна худнути. І тоді мама Сашка відвела невістку до своєї кімнати. Там з шафи вона дістала свою весільну сукню, вона була просто в пору Альоні. І майбутня свекруха розповіла, що раніше була дуже худою, мало їла, їжа-то толком не було. Через що постійно хво ріла. А потім познайомилася зі свекрухою, і так почала її відгодовувати. Одразу і здо ров’я повернулося і рум’янець на щічках.