News 382 Media

Коли мій чоловік подав на розлучення, він, мабуть, не усвідомлював усіх наслідків. Він вирішив, що розлучення – це початок нового життя з чистого аркуша, але коли справа дійшла до побутових проблем та виховання дітей, які залишилися з ним, його ентузіазм сильно послабився. Я не стала вмовляти його залишитись. Зібравши речі, я покинула його квартиру, в мене не було свого житла і роботи, тож я жила в однокімнатній квартирі з мамою.

Мої діти звикли до свого домашнього затишку, мали свої кімнати та іграшки, і я не хотіла цього міняти, тим більше в такому нестабільному становищі. Я була в декреті з моменту народження першої дитини, і після народження другої моя кар’єра залишилася позаду через реорганізацію на попередньому місці роботи. Мій чоловік став дратівливим, і наші стосунки погіршилися, що зрештою призвело до розлучення. Коли чоловік дізнався, що діти залишаться з ним, він був приголомшений та обурений. Він очікував, що я заберу дітей, але у мене просто не було умов для їхнього утримання. Я поставила собі завдання знайти роботу і розібратися з житлом, замість того, щоб тягати дітей з місця на місце. Незважаючи на його обурення, я залишила дітей з ним, розуміючи, що для них це буде краще, доки я не впорядкую своє життя.

Якось я стала матір’ю-одиначкою з двома маленькими дітьми – 4-річним сином та півторарічною дочкою – після важкого розриву з колишнім чоловіком. Він виселив нас з орендованої квартири, змусивши нас переїхати до моїх батьків. Вітчим, з яким у мене ніколи не було міцних стосунків, дуже швидко втомився від шуму, який виробляли діти у нашій двокімнатній квартирі.  Я взяла академічну відпустку з догляду за дочкою, що унеможливило продовження навчання або роботи, тим більше, що моя дочка була ще занадто мала для дитячого садка. Наша фінансова напруга була очевидною:

я турбувалася про витрати на їжу і не могла навіть думати про оплату комунальних послуг. 6 місяців тому я познайомилася з чоловіком, який був старший за мене на 10 років. Спочатку він прийняв виклик готової сім’ї, але невдовзі відповідальність переповнила його: він почав часто пити та диктувати умови. Зрештою, і він відправивши нас назад до матері, яка вже відкрито воліла не бачити нас поряд через фінансові труднощі. Не маючи жодної підтримки, але маючи ще одну дитину на підході, я почувала себе повністю розбитою. Колишній чоловік точно відкине нову дитину, а я відчуваю страх і поки що не могла бачити подальших перспектив. Але перспектива стати соціально неблагополучною сім’єю дуже лякає мене, адже у моєму районі ніколи не було центрів підтримки молодих матерів. Незважаючи на непереборні труднощі, мої діти залишаються єдиною мотивацією, яка спонукала мене жити і бути наполегливою.

Минулого року ми з чоловіком нарешті здійснили свою мрію – купили квартиру, накопичували на неї роками і відмовлялися від відпусток. У передчутті меблювання нашого нового будинку ми планували продати наш диван-ліжко, яким користувалися ще з часів орендованої квартири. Однак під час візиту до свекрухи ми ненароком згадали про наші плани, і вона запропонувала віддати диван сестрі мого чоловіка, Олені, яка нібито його потребувала. Ми збиралися продати його, а не дарувати, але свекри припустили, що це буде чудовий подарунок. Більше того, вони очікували, що ми його доставимо.

Незважаючи на моє небажання, чоловік погодився віддати диван Олені. Попередньо очистивши його для продажу, ми віддали його – а пізніше через оголошення в Інтернеті дізналися, що Олена його продає. Коли ми вимагали від неї пояснень, вона спокійно збрехала, що викинула його через серйозні ушкодження. Відчуваючи себе експлуатованими та розчарованими обманом та відсутністю подяки, ми з чоловіком вирішили обмежити наше спілкування з його сім’єю, воліючи відтепер тримати дистанцію та менше розповідати їм про своє життя.

Я завжди вважала, що звичайні та часті проблеми, з якими стикаються молоді сім’ї у стосунках з батьками, мене ніколи не торкнуться, адже я мала гармонійні стосунки зі своїми. Оскільки я була єдиною дитиною, нам з чоловіком здалося логічним жити з моїми батьками після весілля, тим більше, що він був з іншого міста. Спочатку все йшло добре, у нас був свій розпорядок дня, і ми збиралися разом тільки на вечерю. Проте все змінилося з народженням моєї дочки та виходом мами на пенсію. Раптом ми опинилися разом на весь день.

Поки мій чоловік проводив дні на роботі, не помічаючи напруженої обстановки в сім’ї, моя мама ставала дедалі критичнішою. Якось вона навіть заявила, що ми надто молоді для розширення сім’ї – і це незважаючи на те, що нам було по 25 років. Мама часто скаржилася батькові на те, що почувається перевантаженою домашніми обов’язками, критикуючи при цьому моїх свекрів. Почуваючись відчуженою та незрозумілою, я запропонувала чоловікові переїхати у власне житло.

Він ще не усвідомлював всю серйозність ситуації, турбуючись про те, як би не образити моїх батьків і хто допомагатиме з нашою дочкою, якщо ми переїдемо. Хоча ми мали кошти, щедро подаровані його батьками на покупку машини, він не хотів витрачати їх на оренду – що й призвело до нашої першої серйозної сварки. Мій чоловік наполягає на тому, що я маю просто терпіти зауваження своїх батьків, не розуміючи, з якою щоденною напругою я стикаюся. Остаточно пригнічена, я стала все більш дратівливою, зриваючись тепер не тільки на маму, а й на дитину та чоловіка. Уся ця ситуація змусила мене задуматися про те, що самостійне життя справді може бути здоровішим вибором для багатьох.

Два роки тому я вийшла заміж за Максима – моє університетське кохання. Спочатку ми працювали разом, але невдовзі я зрозуміла, що ця сфера мені не підходить і вирішила зайнятися викладанням в Інтернеті. Спочатку це було непросто: потрібно багато часу на саморекламу та навчання, але згодом я набрала солідну клієнтуру і збільшила свої заробітки. У результаті мої доходи значно перевищували доходи Максима, що, незважаючи на його зовнішню підтримку, здавалося, зачіпало його внутрішньо. Наш загальний бюджет залишався незмінним, але мій вищий дохід не приводив до конфліктів, поки я не купила дорогу сумку, яку хотіла вже кілька місяців.

Максим засумнівався у цій витраті, пославшись на наші загальні фінансові цілі, такі як кредит на машину та потреба у квартирі – що у результаті викликало суперечку про наші фінансові внески. Його зауваження змусили мене відчути себе невпевнено та засумніватися у балансі наших фінансових вкладів та ролей у сім’ї. Хоча я однаково беру участь у спільних витратах і дозволяю собі розкіш лише зі своїми доходами, його пропозиція натякає на більш глибоку проблему. Здається, що серйозна дискусія про наші фінансові відносини та взаємні очікування просто неминуча.

Три роки тому в нашу компанію влаштувалася дівчина, яка одразу привернула мою увагу. Ми добре ладнали та спілкувалися, але згодом я опинився у “френдзоні”, слухаючи скарги на її хлопця, з яким вона тоді жила. Через півроку вона стала до мене холоднішою, і я перейшов працювати в іншу компанію, яка, як виявилося, була в тій самій будівлі, що й її. Ми іноді випадково зустрічалися, і одного разу вона повідомила мене про своє розставання. Потім я серйозно захворів, і наш контакт перервався на довгий час.

Пройшло близько року, і вона перейшла в інший відділ, де ми стали бачитися частіше. Я почав доглядати її, дарувати квіти, але ініціатива була тільки з мого боку. Нещодавно я запросив її на новосілля до своєї нової квартири, але за годину до зустрічі вона скасувала запрошення, заявивши, що зайнята. Мені було дуже прикро. Схоже, вона віддала перевагу іншому, використовуючи мої почуття до себе. Тепер вона намагається мене уникати. Мені здається, що подальші спроби завоювати її увагу лише зменшать мою самооцінку та цінність у її очах, оскільки від неї немає взаємності. Я намагаюся забути її, але мені важко вигнати її зі своїх думок. Що мені робити у цій ситуації?

Я живу в Італії вже 8 років, поїхала туди після виходу на пенсію у 58 років, вирішивши заробити на старість. Мої діти до того часу вже були дорослі і жили окремо. Коли помер мій чоловік, я продала будинок, успадкований від свекрухи, і розділила виручені гроші між дітьми, давши кожному по 15 тисяч доларів. В Італії я заробляла на себе, зрідка надсилаючи дітям подарунки та невеликі суми на дні народження. Одного разу я дізналася, що моя дочка Марія накопичила борги на суму 20 тисяч євро через безробіття та прагнення жити на широку ногу.

Спочатку я вирішила не втручатися, але потім зрозуміла, що без моєї допомоги дочка не впорається. Щоб справедливо поставитися до обох дітей, я також дала своєму синові таку суму грошей. Він витратив їх на машину, і коли Марія дізналася про це, вона обурилася, стверджуючи, що її було несправедливо обділено, оскільки гроші, які я дала їй, пішли на борги, а не на щось приємне, як машина брата. Тепер дочка перестала спілкуватися зі мною та з братом, звинувачуючи мене у несправедливості. Це засмучує мене, тому що я намагалася допомогти обом дітям рівномірно. Де ж я припустилася помилки, я не зрозумію?!

Якось 8-річна Ганна із захопленням запропонувала татові Колі зліпити сніговика. Як тільки вони приготувалися вийти на вулицю, повернулася мама Таня і висловила несхвалення їх витівки, лаючи за те, що в канікули вони віддають перевагу розвагам перед такими обов’язками, як, наприклад, читання. Незважаючи на напругу, Коля повів Ганну на стадіон, щоб зліпити сніговика, де вона незабаром приєдналася до своїх друзів і на мить забула про різкі слова матері. Однак питання дівчинки про сімейну динаміку та поведінку матері незабаром спливли на поверхню, розкривши її сприйняття напружених стосунків батьків.

За кілька днів Ганна випадково застала маму за, здавалося б, непристойним заняттям з дядьком Павликом. Як тільки дівчинка пішла спати, між Колею та Танею спалахнув скандал. Наступного ранку Таня холодно і спокійно повідомила Ані, що Коля більше не житиме з ними і що дядько Павлик замінить його. Засмучена, Ганна відразу вирішила втекти до бабусі та дідуся. Переживши сильну хуртовину, вона нарешті дісталася безпечного місця. Лише наступного дня, коли Таня зрозуміла, що Ганна зникла, почалися пошуки та розбирання. З’ясувалося, що про нічну втечу Ганни знало все село, але не Таня. Тому Коля твердо заявив, що тепер донька житиме з ним. Таня пішла з усмішкою на обличчі, щоб з полегшенням розпочавши новий розділ життя без дочки. Ганна, опинившись у безпеці з батьком, бабусею і дідусем, відразу ж запитала: -А я залишуся з вами назавжди? На що Коля з усмішкою кивнув…

У свої 47 років Тамара знаходила спокій не на узбережжі або у великому місті, а в рідному селі, віддаючи перевагу звичному домашньому затишку хаотичним курортним місцям. Перший шлюб Тамари розпався після 14 непростих років, на що вплинула нездатність колишнього чоловіка пристосуватися до сільського життя – місця, яке було невід’ємною частиною її особистості.

З самого початку чоловік не хотів допомагати батькам Тамари на фермі, незважаючи на те, що у них були важкі фінансові часи. Ця модель уникнення призвела до того, що він покинув Тамару та її батьків під час критично важливих сільськогосподарських робіт, пославшись на те, що йому неприємні прямолінійні зауваження її сім’ї. Відносини закінчилися назовсім, коли Тамара викрила його в невірності в період передбачуваної “хвороби”, що змусило її назавжди переїхати у село до батьків, де вона вирішила заново будувати своє життя самостійно.

Через роки Тамара перевірила нові відносини з Денисом, запросивши його допомогти з роботою на фермі. Незважаючи на виснажливі умови, Денис наполегливо продовжував працювати, заслуживши її довіру та прихильність. Згодом і Денис полюбив сільський спосіб життя, особливо рибалку, і зв’язок подружжя зміцнився, коли вони почали жити разом. Вся ця ситуація різко контрастувала з першим шлюбом Тамари, і вона усвідомила, що нарешті знайшла своє справжнє кохання.

В останні 5-6 років моя мама все частіше виявляла негативне ставлення до оточуючих, що почалося після того, як батьки вирішили придбати будинок. Ми з чоловіком допомогли їм, оформивши на себе іпотеку на покупку нерухомості, через що нам довелося продати одну з наших квартир. У результаті ми записали будинок виключно на ім’я моєї матері, оскільки вони турбувалися про безпеку у старості.

Коли мій батько продовжував жити в місті для зручності з роботою, відвідуючи нас у вихідні, мати переїхала до нового будинку поряд з парком і річкою, що, як нам здавалося, мало радувати її. Проте дуже скоро поведінка моєї матері різко змінилася з веселої на невдоволену. Вона скаржилася на все – від погоди до графіка роботи батька. Її невдоволення виросло настільки, що наші візити стали рідшими, оскільки в них переважали її претензії.

Нещодавно вона запросила моїх дітей погостювати в неї, але візит закінчився несподівано: діти дуже швидко засмутилися через характер своєї бабусі та захотіли повернутися додому. Коли я зателефонувала мамі, щоб усе обговорити – вона накинулася на мене зі звинуваченнями, і це спричинило серйозну сварку. Потім до цього підключився мій батько – і це вплинуло на мої стосунки з обома батьками. Начебто вони забули, що будинок купили з моєю величезною допомогою. Тепер я відчуваю себе глибоко враженою і не бажаю спілкуватися з матір’ю. Я не знаю, як справитися з цими напруженими стосунками, щоб захистити своїх дітей і своє власне благополуччя.