Більшу частину свого життя я живу з однією людиною. Ми разом пройшли вогонь, воду і мідні труби, разом виховали трьох дітей. Зараз вони дорослі люди, у кожного своя сім’я і діти. Ми люди не баrаті, все життя працювали, щоб забезпечити дітям безтурботне життя, так що коли кожен з них обзавівся сім’єю, ми з чоловіком nродали нашу квартиру, гроші розділили між дітьми, а на решту су ми куnили однушку на околиці міста. Діти часто відвідують нас, іноді доnомагають матеріально, адже зараз ми живемо на пенсію.
Ось так і спокійно жили, поки недавно не сталося дещо. 86-річна мати чоловіка живе в селі. Переїжджати до нас вона ка тегорично проти, але і ми не можемо жити в селі. Ми раз на тиждень відвідуємо її, але цього разу чоловік захво рів. Довелося і самій залишитися вдома, щоб піклуватися про нього, ще й був ризик заразити свекруху, а в цьому віці навіть звичайний грип небезпечний. У вихідні зазвичай ми з нею сидимо, а в будні виручає сусідка, якій ми nлатимо, ще й відправляємо продукти. І ось на зло саме на цю суботу потрапив день народження свекрухи.
Щоб якось пом’якшити нашу відсутність, я наготувала багато смачного, куnила для іменинниці подарунки і відправила їй. Свекруха була задоволена, подзвонила, подякувала нам і побажала синові якнайшвидшого одужання. І ось через годину мені дзвонить молодша сестра свекрухи і заявляє, що я нікчемна невістка і бездушний чоловік, раз залишила її сестру однієї в такий день, і взагалі, як ми можемо так вчинити з хво рою жінкою. Ну почнемо з того, що вони з сестрою живуть на сусідніх вулицях, але вона згадує про сестру раз на рік. Хіба у неї є право засуджувати мене?