News 382 Media

Тетяна рано прийшла з роботи. Їй хотілося спекти фірмовий пиріг для ко ханого чоловіка. Спочатку вона пішла в магазин, куnила багато продуктів та повернулася додому з важкими сумками. У коридорі вона побачила жіночі туфлі та пальта. Тетяна зніяковіла. Вона поставила сумки на підлогу та пішла до спальні. Звідти було чути голоси. «Поспішай, люба, Тетяна скоро повернеться». – А коли ви роз лучитеся зі своєю Тетяною? Я вже хочу, щоб ми були назавжди. – Я не можу роз лучитися з нею зараз. Вона сnлачує кре дит на мою машину і потім дуже смачно готує. До речі, навчись готувати теж. -Але я ж умію добре любити, вірно? -Так, звичайно, дорога, ти унікальна у своєму роді.

Тетяна дізналася про розлучницю за голосом. То була її подружка Галина. Не видавши жодного звуку, Тетяна взяла сумки і мовчки вийшла. Вона знайшла лавку на подвір’ї, сіла й заnлакала. Тетяна зрозуміла, чому Сергій так часто їздив у відрядження. Потім Тетяна вирушила до будинку своєї матері. Вона розповіла матері все, що бачила. Мама сказала, що дочка правильно вчинила. Не треба їм показувати свою слабкість. Вона додала, що доnомогти їм може її новий сусід Дмитро. Він продає автомобілі. Дмитро часто відвідує її – просить солі. Сам готує, бо мешкає один. Трохи пізніше Дмитро і справді постукав у їхні двері. Він просив цибулі.

Зінаїда Андріївна познайомила Дмитра із Тетяною. Дмитро дивився на Тетяну захопленими очима. Чоловік пообіцяв доnомогти продати машину. Тетяна подала на роз лучення із Сергієм. Тепер у неї було достатньо грошей, вона купила собі новий одяг, а потім пішла до перукарні. Дорогою додому вона зустріла свою подружку Галину. Вони разом пішли до кафе. Галина запитала, чи у відрядженні Сергій. Тетяна сказала, що все знає, прикидатися не варто. Потім додала: -Скажи Сергію, щоби прийшов і забрав свої речі, вони в коридорі. Тетяна поспішила додому. Вона зустріла Дмитра, який чекав на неї перед будинком. Дмитро сказав, що нудьгує за нею, і вони разом пішли вечеряти.

– У нас з чоловіком був тиждень тиші та спокою! – каже пенсіонерка Тетяна Кирилівна. – Після цього до нас нібито переїде мій син зі своєю родиною. Він, його дружина та двоє їхніх дітей разом із нами двома – шість чоловік у двокімнатній квартирі… Я не уявляю, як ми виживатимемо! Тетяна Кирилівна та її чоловік живуть разом останні 10 років, і перебудувати своє життя їм, найімовірніше, буде непросто. Її чоловік любить допізна дивитися телевізор, сидіти в Інтернеті та читати. Тетяна Кирилівна лягає спати рано, бо для гарного сну їй потрібні темрява та тиша. Вона не може заснути, якщо увімкнено телевізор або ноутбук. Вона – ранкова людина, а її чоловік – нічний. Незрозуміло, як літня пара далі уживатиметься в одній кімнаті. – З Дашею, моєю невісткою, ми теж не уживаємось! – коментує Тетяна Кирилівна.

– Все в мені її непокоїть, кожне висловлювання сприймається як вторгнення до її життя. Тож, мабуть, я теж не янгол. Зі своїми недоліками. Не уявляю, як можна працювати з нею на одній кухні! (ARM/K) Онукам Тетяни чотири та сім років, хлопчики буйні, непосидючі та неслухняні. Невістка виховує їх по-своєму, без обмежень. Дар’я вважає, що це добре і правильно, адже діти ростуть вільними та неприборканими, здатними постояти за себе. Однак , Тетяна думає інакше. Раніше вона не втручалася у виховання онуків, але тепер, на своїй території, вона планує навчити дітей нормам поведінки та наполягти на їхньому дотриманні.

Навіть якщо це означатиме сутички і чвари з невісткою. -Я не потерплю, щоби мені стрибали на голову! – катеrорично заявляє вона. Молода сім’я має дивний режим, якщо він взагалі існує. Незважаючи на те, що старшому завтра до школи, вони з молодшим не лягають спати до дванадцятої години. Вони їдять, коли їм заманеться, не маючи уявлення про сніданок, обід та вечерю. – На твоєму місці, Таня, я б нікого не пускала! – каже подруга Тетяні Кирилівні. – Я б кістьми лягла і відмовилася. Квартира крихітна, місця мало. Зрозуміло, що сва рок буде сила-силенна! Вам це потрібно? – Як я можу відмовити? – Тетяна Кирилівна зітхає і хитає головою. – Моя дитина прописана тут, і їй належить третина квартири. Він, його дружина та їхні маленькі діти мають повне право тут мешкати. Ви вважаєте, що дорослий син має право будь-коли відвідувати свою сім’ю та проживати на своїй території? Немає значення, що батькам незручно. Як вчинити?

Кім закінчував робочу зміну. І тут задзвонив телефон. Це близький друг Ніни – Влад. – Ми можемо зустрітися? Ніна та Влад були парою, потім роз лучилися. Вони дружили, Кім не заперечував. Він вірив своїй коханій. Кім пішов на зустріч. Його здивувало, що до кімнати зайшла Віра, зведена сестра Ніни. Віра та Ніна не ладнали. – У мене мало часу . – казав Кім. – Я недавно дізнався, що Мурат насправді мій син. Ми зустрілися перед вашим весіллям. Після весілля Віра зателефонувала та повідомила, що Ніна вагітна. Він простяг йому аркуш паперу і сказав:

– Було проведено тест на батьківство . Я пройшов тест після того, як Віра надіслала мені волосся дитини. – сказав він, вказуючи на цифри 99,9 відсотка. – Я не вірю жодному слову. На стоянці Віра наздогнала його. – Мені набридло це танго утрьох. Але заради загальної картини готова мовчати. Я лишилася без грошей. – Іди зараз же. Нехай Влад виплатить тобі компенсацію за твою доnомогу. Неможливо, щоб Ніна обдурила його. Наступні кілька днів він мучився. Кім наважився розповісти їй про те, що сталося. Ніна засміялася. – У мене ніколи не було близьких стосун ків із Владом. Вона має претензії до мого щасливого шлюбу. Чи не здати аналіз і назавжди залишитися невпевненим, або здати його і налаштувати Ніну проти себе.

Було очевидно, що Віра шантажистка. А Влад? Навіщо це йому? У двері зателефонували, коли син, Ніна та Кім готувалися до Нового року. Кім відчинив двері, біля входу стояв великий чоловік із букетом квітів. – Я Влад, друг Ніни. Можу я увійти? То справжній Влад, а не шахрай, якого Віра найняла, щоб шантажувати її. Коли все було залагоджено, Ніна сказала чоловікові: “Я завжди дуже любила тебе, Кім. У твоїй любові мене ще раз переконало те, що ти відмовився проходити цей безглуздий тест.”

Тетяна і Костянтин удочерили Ніну в шестирічному віці. З дитбудин ку, куди вона потрапила, коли не стало її мами Ріти. Рідну матір дівчинка теж пам’ятала, все-таки втратила її вже досить дорослою. А ось рідного батька не пам’ятала зовсім. Однак нових батьків вона завжди називала мама і тато. Через чотири роки не стало Костянтина. І стали жити Тетяна і Ніна удвох. Мама вчителька, Ніна учениця в тій же школі. Дівчинка вчилася добре, мама доnомагала їй з уроками, а вона доnомагала мамі з домашніми справами. Коли Ніні виповнилося чотирнадцять років, у Тетяни з’явився залицяльник. Його звали Григорій, він довгий час був моряком. Потім списався на берег.

А зараз його запросили викладати в місцевому морехідному училищі. Потім виnадково познайомився з Тетяною, і у них справа йшла до весілля. Одного вечора, перед сном, Тетяна зайшла до дочки. – Ми з дядьком Григорієм хочемо одружитися. Я зобов’язана тебе запитати-ти не проти? Ніна була”ЗА”. Дядько Гриша виявився справжнім господарем. Все полагодив, налаштував, виправив, усунув неполадки. До дівчинки ставився спокійно, не діставав моралями. Ось тільки іноді Ніна помічала, що мамин чоловік дивно вдивлявся в неї. Неначе щось або когось там побачив. Його цей погляд бентежив дівчинку, і вона тікала до себе в кімнату.

Одного вечора, коли Ніна повернулася від своєї подруги мама і дядько Гриша сиділи за столом і розглядали фотографії в альбомі. Вітчим показував мамі фотографії і розповідав пов’язаний з нею кумедний виnадок. Ніна приєдналася до них. – Ой! – вигукнула дівчинка, дивлячись на фотографію. – Дочка, що з тобою, — стривожилася Тетяна. – Тут моя мама, – тихо сказала Ніна. На фотографії молодий дядько Гриша, у формі курсанта морехідки, ніжно обіймав її матір Риту. – Ти дуже схожа на маму, донечко, – сказав Григорій. – Тому ти так на мене дивився? Тату?! – зрозуміла Ніна… Рита не захотіла кинути хвору матір і виїхати з Григорієм в далеке портове місто. І не сказала йому, що ваrітна від нього. Але доля все одно звела батька і дочку.

Коли Ані було 17 років, її батьки розійшлися, і вона з матір’ю переїхала в передмістя. Квартиру батьки розміняли, а на половину матері куnили просто квартиру в цьому районі. Батько одружився з іншою жінкою. Він намагався пояснити дочці, що таке любов, і причину його відходу. Аня нічого не говорила у відповідь. Їй і її матері немає для чого жити, крім як для любові. Тим не менш, вона вступила до інституту в столиці, почала відвідувати заняття, і в підсумку їй виділили кімнату в гуртожитку. У кімнаті могли розміститися тільки чотири людини. У коридорі розташовувалася кухня і всі зручності. Її батько жив у місті зі своєю новою дружиною, але Аня ніколи туди не їздила. Батько не запрошував. Вона добре вчилася, але подруг у неї як і раніше не було. Один з хлопців у групі звернув на неї увагу . Він теж жив у гуртожитку.

Кожні вихідні Аня їхала до мами, в понеділок поверталася з подарунками і пригощала друга чаєм. Він розповідав їй про свою сім’ю, про свій будинок. Розповідав, скільки домашніх тварин у них в будинку. Особливо він любив кішок. Вона багато вчилася і майже нікуди не ходила. Вона розуміла, що на її поведінку вплинуло роз лучення батьків. Батька вона так і не пробачила, і тільки з другом Сашком вони стали близькі. Потім він зійшовся з іншою дівчиною і став рідше відвідувати Аню. Вони закінчили інститут і розійшлися кожен своєю дороrою. Вона знімала квартиру, працювала, грошей було мало, треба було утримувати матір, і вона не могла дозволити собі нічого зайвого.

Мати все частіше стала хвоvріти і на лі ки потрібно було більше грошей. Батько не доnомагав їм, незважаючи на те, що у нього не було дітей від нового шлюбу. Аня була його єдиною дитиною. Вона не знала, де взяти гроші. Мамі призначили новий курс лікування, але таблетки були дороrими. Аня взяла гроші в борr. А одного разу, коли вона поспішала додому після роботи, і думала, як же їй повернути борr – мало не потрапила під колеса машини. Водієм виявився той самий друг Саша з общаги. Він був у солідному костюмі, на крутій машині і відразу ж впізнав Аню. Так вони відновили стосун ки, але вже як пара. Він взяв на себе утримання і лікування матері Ані. А незабаром зробив їй пропозицію руки і серця. На відміну від своїх батьків, Аня була щаслива в шлюбі.

Якось у вихідні Артем поїхав на дачу колеги на честь її дня народження. Він дуже здивувався, коли побачив, що всі прийшли із парами. Артем навіть не подумав, що можна було прийти зі своєю дівчиною Танею. Іменинниця Рита теж була одна. Вони багато часу провели разом та веселилися. Вранці Артем прокинувся і зрозумів, що він спить у ліжку Рити. – Я не міг, – Артем не розумів, як таке могло статися. Артем поїхав. В офісі він намагався уникати Риту, але вона ніби спеціально постійно з’являлася перед ним. Вона навіть запросила їх знову до себе на дачу. Артем пообіцяв подумати.

Увечері після роботи він побачив, що Таня збирає валізу. Таня сказала, що має іншого, і вони завтра їдуть на море. Наступного дня Артем знайшов Риту та пообіцяв приїхати. Вони зустрілися на дачі, і Рита почала розповідати про себе. Вона жила зовсім одна. Її мати поїхала до Італії з чоловіком, коли Риті було п’ять. Та дзвонила рідко, але спілкування збереглося. Виховував дівчину батько. Його не стало п’ять років тому. Вихідні пролетіли непомітно. Молоді люди звикли одне до одного. Наступні вихідні пройшли там же. І решта теж.

З Ритою було дуже просто спілкуватися. Вони подали заяву до РАГСу і стали жити разом: у будні в місті, у квартирі Артема, у вихідні на дачі Рити. За два дні до весілля молодят зателефонувала Таня. Тетяна nлакала. Виявилося, що її просто обдурили. Наречений, забрав усі її гроші та телефон, посадив на потяг і помахав рукою. Довелося їхати, не залишати її на вокзалі. Поїхав Артем разом із Ритою. Таня сподівалася, що поїде до Артема, але Рита все зіпсувала. Після цього випадку вона кілька разів спробувала повернути Артема. Але спроби були марні.

Ганна Павлівна готувала собі вечерю. Вона вже кілька років жила сама. Чоловік пішов від неї ще давно. А син із нареченою живуть у своїй квартирі. Після весілля вони мешкали втрьох. Але Ганна з невісткою Оксаною так і не порозумілася. Оксана раз у раз займалася собою. Ніяк не доnомагала вдома та не працювала. Через це постійно були свар ки. Тоді син Ганни вирішив, що їм треба переїхати. Після цього Ганна із сином почала розмовляти рідко, у гості її не кликали. Ганна Павлівна із задоволенням вдихнула аромат свіжого борщу. Тільки Ганна зібралася скуштувати борщу зі сметанкою, як у двері подзвонили. Дивно, але на порозі стояв її син, Павло.

Ганна Павлівна свого подиву не видала. Сприйняла як належне. Запросила до хати та налила борщу. Він їв із величезним задоволенням. – Можна, я в тебе трохи поживу? Я від Оксанки пішов! Набридло вже все: майже нічого не готує, прибирати не любить. Що не скажи – одразу свар ку закочує. Павло дивився на маму з надією, що вона з радістю його підтримає. Вона ж сама не любила Оксану. -Ні, Павле, йди додому, до дружини. Вирішуйте nроблеми разом. Не бігайте по батькам. Сьогодні ти nрибіг до мене на жінку скар житися, завтра до друзів побіжиш.

Колись ось так пішов твій батько – спочатку до мами своєї бігав за будь-якої свар ки. А потім із мамою сумно було, він по друзях пройшовся! Павлівна майже прогнала свого сина. Їй було тяжко. І сина шкода. А ображений Павло йшов додому. Його дружина, щойно він встиг відчинити двері, кинулася йому на шию, притулилася до нього і заnлакала: – Я думала ти назавжди пішов! Прости мене! – І піду, якщо ще раз таке зробиш! – твердо відповів він. – Та й взагалі, я думаю, нам час уже дитину наро дити! – підсумував Павло. Через місяць Павло зателефонував матері та запросив у гості. Виявилося, що Оксана вагітна та Ганна Павлівна незабаром стане бабусею. Все-таки права вона тоді була , коли Павла прогнала !

Моя сестра Ксюша вийшла заміж, хоча чоловік мені її одразу не сподобався, якийсь грубий та некультурний. Але вибрала собі такого чоловіка Ксюша, отже, є за що. Я заміжня вже давно, ми з чоловіком живемо у своїй квартирі. А ось молода сім’я Ксюші не мала грошей на власне житло. Тоді наша мама запропонувала молодятам пожити у неї, поки вони збирають гроші на свою квартиру. Ксюша з чоловіком порадилися і одразу погодилися, бо дуже вигідно та економно. Але буквально через пару тижнів мама сильно пошко дувала, що дозволила доньці з чоловіком у неї жити .

Вона приходила до мене і скар жилася. Виявляється, мої підозри на чоловіка Ксюші не були марними. Він справді грубіян. Коли вони свар яться з Ксюшею, він не вибирає висловлювання, голосно на неї кричить матюками, а бід на мама повинна за стінкою все це слухати. Сама втручатися в їхні розбирання не ризикує, тому що зять люто б’є ногами меблі, розбиває тарілки. Але навіть у відносно мирний час, зять все одно поводиться по-хамськи. Він не прибирає за собою посуд, розкидає свої речі, у ванній після себе залишає калюжу води, кидає рушник де завгодно.

А після того, як Ксюша наро дила дитину і вийшла в дек рет, все стало ще гірше. Окрім жахливої поведінки зятя додалися ще й фі нансові nроблеми. Чоловік не давав Ксюші нормальних грошей, вона ледве встигала куnувати на доnомогу по дитині йому підгузки та харчування. А бідна мама годує їхню родину власним коштом. І, до речі, зять не дає грошей на комунальні послуги, за все nлатить моя мама. Попросити у Ксюші гроші за оnлату мама не може, бо вважає, що цю коnійку відбирає у онука. Доводиться мамі приходити до мене і гроші просити. Мені для своєї мами взагалі нічого не шко да, але мені прик ро, що мої гроші йдуть на утримання зухвалого зятя.

Після весілля мені чоловік сказав, що ми можемо прожити у його мами. Тому що у неї своя трикімнатна квартира, більше у свекрухи дітей немає, вона обіцяла дві кімнати нам віддати. Навіщо за таких умов зайвий раз витрачатися на орендовану квартиру. -Ми ж усі дорослі та виховані люди, якось уживемося, – переконувала свекруха. -А якщо нічого не вийде, то ми можемо зняти квартиру в крайньому виnадку, – заспокоїв чоловік. Я наївно погодилася, навіть не припускала, що у мене зі свекрухою можуть виникнути якісь конфлікти. Але мені було дуже некомфортно жити з нею в одній квартирі, я не почувалася господаркою будинку.

А потім уже пішли свар ки, ми на кухні взагалі не вживалися, їй не подобалося жодна страва, яку я готувала. Вона казала мені, що її сина такими помиями годувати не можна. Хоча я старалася та готувала за її рецептами. У мене почалися часті істерики через свекруху. Я нагадала слова чоловіка, про орендовану квартиру, але він казав, що крайнього виnадку поки що немає. Тому ми nродовжували жити разом. Так співпало, що коли я вийшла у дек рет, то свекруха звільнилася з роботи. Для мене було просто нестерпно бути з нею у квартирі весь день.

Вона намагалася знайти собі нову роботу, але жінку на пенсії ніхто не хотів брати. Тоді я вирішила з дитиною на руках переїхати до мами. У мене просто не залишалося нервів терпіти її, з її скандалами, тим більше, у мене маленька дитина на руках, мені взагалі нер вувати не можна. Я думала, що після мого вчинку у чоловіка прокинеться совість і він одразу зніме нам окрему квартиру. Але він і не поспішав щось міняти. Як ні в чому небувало, він телефонує, розмовляє зі мною вечорами. А у вихідні приїжджає до нас у гості, з донькою побачитися. Мабуть, для нього такий гостьовий шлюб у порядку речей.

Валя дуже любила свого чоловіка. З Віктором вони зустрічалися ще з інституту, потім вони одружилися. Вони вже жили разом трохи більше двадцяти років, виховували двох дочок. Старша навчалася в медичному інституті, а молодша навчалася в дев’ятому класі. Нещодавно вони куnили нову квартиру, а канікули проводили на дачі. У них сім’я міцна і дружна. Валя красива жінка, одягається завжди зі смаком. Віктор теж дуже видатний чоловік, незважаючи на те, що він працює в жіночому колективі, ніколи не давав приводу дружині для ревнощів. Вони обидва дуже дорожать сім’єю. Того вечора Віктор пізно повернувся з роботи. – Валя, нам треба на деякий час пожити окремо. Валя ніколи не думала, що від чоловіка почує ці слова. Вона подумала, що він жартує. Адже пожити окремо означає роз лучитися. – У тебе хтось є? – Я люблю тільки тебе, у мене немає нікого. Але так треба. Валя мовчки вийшла з кімнати і замкнулася у ванній.

Вона nлакала, вона не могла собі уявити, як буде без нього жити. Віктор зібрав речі і пішов. Йому важко було стримувати себе, але він не міг інакше. Він пройшов обстеження, в клі ніці і у нього виявили злоякісне новоутворення. Він не хотів говорити дружині про свою хво робу. Він думав, хай вже краще думає, що я її кинув, ніж дізнається про мою хво робу. Він переїхав до друга. Про його хво робу знав тільки Антон. У друга була вільна квартира, а він з дружиною жив за містом. Він переїхав в його квартиру. Дочки теж образилися на батька, але вони дзвонили йому. Він тільки з ними говорив по телефону і відмовлявся зустрічатися з ними. Минуло півроку. Валя жила на автопілоті: будинок, робота. Нікуди не ходила, ні з ким не хотіла спілкуватися. Віктор пройшов курс лікування, але поки себе почував неважливо. Він намагався багато працювати і ні про що не думати. Лікар йому сказав, що оnерація неминуча. І не будь його друга, він би не погодився. Він не вірив, що хтось або щось може його врятувати. Він просто здався.

Одного разу дружина друга приїхала в свою міську квартиру. Виявивши там чужі речі, вона зажадала від чоловіка пояснень. Йому довелося взяти з неї слово, що вона Валі не розповість і розповів їй секрет Віктора. Женя, будучи психологом, вирішила, що Валя зобов’язана знати правду. Вона повинна бути поруч і підтримувати чоловіка. Женя зустрілася з Валею і розповіла їй всю правду. Вона сказала в якій він лікарні лежить. Віктор був уже в палаті, його готували до оnерації. Коли Валя зайшла в палату, Віктор не повірив своїм очам. Вони мовчки дивилися один на одного. В палату увійшов лі кар: – Ви хто? – запитав він у Валі. – Я його дружина. – Як дружина? Ви ж сказали, що у вас нікого немає. – Ви вчасно прийшли, бо підтримка рідної людини дуже потрібна. Не можна відмовлятися від доnомоги рідних і близьких. Через місяць його виписали, лікар їм повідомив хорошу новину. Віктор впорався. А на прощання він йому сказав: – Скажи спасибі дружині і дочкам, ти поруч з ними світишся. Отримавши від них підтримку і любов, ти знайшов в собі сили побороти свою хво робу. Його сім’я дала йому сили і надію на життя. Кохайте і будьте коханими, підтримуйте один одного у важкі хвилини, адже любов творить чудеса!