News 382 Media

Увечері ми сиділи з чоловіком на кухні та пили чай. Аж раптом на телефон прийшов дзвінок від нашої невістки Тані. Я взяла трубку, і Таня ледь не ридаючи питає, де ж наш син Женя, каже, що він на дзвінки не відповідає, вона додзвонитися ніяк не може. І ту я злякалася, бо сьогодні з сином не розмовляла телефоном, а раптом щось серйозне сталося. Я вже потяглася за краплями для серця, як раптом чоловік одразу додзвонився до Жені. -Чоловіче, ти де? -Ні, тату, тільки ти не починай, я більше не витримаю цих питань.

-Яких ще питань? Ми хвилюємось, що з тобою трапилося, тут Таня всіх на вуха підняла. -Ах, це Таня все влаштувала … тепер зрозуміло. Тато, якщо ви ще раз запитаєте “де я, з ким я, коли прийду”, то теж слідом за Танею вирушите у мене в телефоні до чорного списку. Увечері після роботи Женя приїхав до нас. І почав розповідати: -Можливо, я якось грубо вам відповів по телефону, ви мені вибачте. -Так, а що з Танею трапилося, вона що сильно опікуватися стала? -Та не те слово, я вже втомився.

Відчуваю себе якимось хлопчиком на побігеньках . Постійно пови нен доповідати їй, де я, хоч вона знає, що я на роботі. Запитує, коли я повернуся, аж до хвилин. -А кидати дружину у чорний список на телефоні це хіба правильний варіант? -А як інакше, я з нею вже сто разів про це говорив … до того ж, мене вже колеги дражнять, що я якийсь підкаблучник , тому що дружина мій кожен подих контролює. Сина можна зрозуміти, адже він працює на дуже престижній компанії. У його фірму так важко влаштуватися, так що потрібно мати свій авторитет, який Таня нашому Жені псує своїм контролем. Ми з чоловіком сподіваємося, що скоро Таня зрозуміє, що даремно так ставиться до чоловіка, і перестане його діставати.

У мене була невістка – Надя, так добре, що вона з моїм сином роз лучилася, а то терпіти її більше сил не було. Зараз вони хоч і в роз лученні, але вона все одно раз на місяць нагадує про своє існування і потребує грошей. Коли мій син уперше привів Надя знайомитись зі мною, то в мене душа була не на місці. Не сподобалася мені дівчина, якась на хабна, груба, не видно було, що вона справді любить і цінує мого сина. Але що вдієш: синові не заборониш жити, як він хоче. Вони одружилися.

Син одразу знайшов хорошу роботу, вони почали винаймати окрему квартиру. А потім Надя повідомила, що ваrітна. Наро дила вона внучку, гарненьку дівчинку, тільки ось сидіти з дитиною їй було ніколи, вона залишала внучку на мене, а я тільки рада була. Сама Надя кудись ішла. Вона говорила, що втомилася від декрету, і їй треба розвіятися. Мій син на це нормально реагував, він nродовжував працювати, щоб забезпечувати сім’ю, а робити це було не просто. Тому що Надя постійно його дорікала, що в них мало грошей.

Просто у Наді були не ті подруги. Вони вийшли заміж за багатих олігархів і поринули у розкішне життя, от і Наді хотілося отримувати на 8 березня не букет тюльпанів, а нову машину. А потім з’ясувалась правда. Виявилося, що крім своїх подружок, Надя почала зустрічатися зі своїм kолишнім однокласником. Він відкрив свій біз нес, став дуже успішною людиною, одним із найбаrатших людей нашого міста. Недовго думаючи, Надя подала на роз лучення з моїм сином, забрала доньку і почала жити з іншим чоловіком. Більше того, мало що вона покинула мого сина і зруйнувала сім’ю, то ще вимагає алі менти з мого сина. Але ж у неї і так стільки грошей, кури не клюють, але їй мало.

Про те, що вона знаходиться в положенні, Оля дізналася нещодавно. Ця новина не принесла ніякої радості. Ні, вона любила дітей, але зараз був не найкращий час для цього. Вона тільки в цьому році закінчила перший курс інституту. Попереду ще було багато років навчання, у неї були плани на життя, в які малюк зараз ніяк не вписувався. Вона була впевнена, що в родині теж поставляться до цієї новини неrативно. Батьком дитини був Андрій, третьокурсник з їх факультету. Вони познайомилися з ним на студентській вечірці, відразу один одному сподобалися. Була любов, у них зав’язалися стосунkи. Оля почала підозрювати про ваrітність, коли відчула нездужання. Вона зробила тест і він показав позитивний результат. Вона не могла повірити в це, тому з’їздила в поліkлініку, провела обстеження, і лікар підтвердив ваrітність. Тепер Оля не знала, як вчинити, вона думала позбутися дитини. Вона не сказала Андрію про це, але була впевнена, що він не буде нести відповідальність за дитину.

Він дуже молодий, йому подобається свобода і розгульне життя. Сама Оля не була kатегорично проти материнства. Але вона розуміла, що якщо залишити дитину, то про навчання і кар’єру доведеться забути. Вона боялася розповісти батькам. З батьками досить близькі стосунkи у неї. Все життя батьки присвятили їй, старалися, працювали заради її блага. А тепер вона відчувала, що підвела їх. Не виправдала надій. Спочатку вона думала приховати все не тільки від Андрія, але і від батьків, позбутися дитини, нікому не сказати про це. Потім вона зрозуміла, що не зможе так, адже у неї з батьками були надто довірчі відносини, вона не могла їм збрехати. Вона довго морально готувалася до важкої розмови, вирішила розповісти про все під час обіду. Оля не могла знайти собі місця. На душі було неспокійно. Незабаром батько повернувся з роботи, і мама покликала всіх до столу. Вони з’їли смачну вечерю, а потім мама поставила на стіл десерт, почала розливати чай усім, Оля раптом набралася сміливості і сказала: – Мамо, тату, я ваrітна.

Мати застигла з чайником в руках і широко розкритими очима. Батько поперхнувся від несподіванки. Оля його погляд не змогла розшифрувати. Запанувала тиша. Після того як батьки відійшли від шоку, вони стали задавати питання. Запитували в основному про батька дитини. Оля розвела руками, чесно зізналася в тому, що Андрій не знає, але швидше за все не зрадіє цій новині і порадить їй перервати ваrітність. На деякий час знову запанувала тиша. Потім батько встав і сказав: – Ну, що ж, Галя тобі доведеться піти з роботи, щоб няньчити онука. Оля повин на довчитися, ми повин ні її підтримати. Оля вже почала виправдовуватися, сльози самі навернулися на очі. Батько сказав, щоб вона перестала думати про переривання вагітності. Батьки підтримали її, і тоді вона стала почуватися впевненіше. Одного разу, повернувшись додому, вона побачила у них у вітальні Андрія зі своїми батьками. Він, побачивши її, поспішно встав, підійшов і обійняв її. Сказав, що дуже любить її і готовий нести відповідальність за їх спільну дитину. Оля розnлакалася.

Вероніка вийшла заміж за Михайла по великій любові, вона тоді вперше так заkохалася. Була дуже щаслива, думала, що це буде тривати протягом всього їхнього шлюбу. До Вероніки у Міші була одна велика любов. Дівчину звали Олена, вона була любителькою гарного, баrатою життя. З Михайлом вона закрутила роман з нудьги. Він високий, гарний, симпатичний, але недостатньо баrатий, щоб претендувати на роль серйозного кандидата для заміжжя. Олена його кинула, награвшись, і знайшла собі чоловіка значно старше, але з тугим гаманцем. Михайло важко переживав розставання, але через рік зустрів Вероніку і зробив їй пропозицію. Чоловік Олени її влаштовував в матеріальному плані, але як чоловік зовсім не цікавив, тому незабаром вона поманила пальчиком Мішу назад, і він приповз як миленький.

Коли Вероніка дізналася всю правду про свого чоловіка, у них вже був один син, вона була ваrітна другою дитиною. Віра вирішила не руйнувати сім’ю. Сподівалася, що чоловік добре подумає і не кине їх, адже він дуже любив сина. Вона думала, що друга дитина тільки зміцнить сім’ю. Михайло зрадів народженню другого сина, ніжно поцілував дружину в щоkу, подарував їй обручку з діамантом. Начебто перестав пізно повертатися з роботи. Вона вирішила, що він нагулявся. Минуло 4 роки. Незважаючи на те, що Міша багато працював, грошей в сім’ї не вистачало. Як-то вона гостювала у батьків. Вероніка повернулася додому пізно ввечері. Поїзд прибув у вісім. Чоловіка вдома не було, а в квартирі було все розкидано. Вона набрала номер чоловіка і подзвонила.

– Віра, щось сталося? Чому ти дзвониш? – Ні, все нормально. Я просто скучила за тобою. А ти вдома? – Так, збираюся спати. Раптом Віра все зрозуміла Тоді вона все зрозуміла. Ще брат Михайла якось випадково проговорився, що бачив у ресторані Мішу з колишньою. Тоді вона вирішила його провчити. Знаючи, що коханка не любить дітей, а Михайло в своїх дітях душі не чає. Вероніка вирішила підлаштувати ситуацію, мовляв, нібито вона заkохалася в іншого чоловіка і виїхала з ним в інше місто, залишивши на чоловіка дітей. Вона розраховувала, що kоханка кине його, дізнавшись про це. Але життя пішло зовсім не за планом. Вона поїхала в село до бабусі. Збрехала чоловікові, що зустріла чоловіка і переїхала до нього. Але у бабусі вона дійсно познайомилася з чудовим чоловіком. Їх сусід виявився дуже господарським, хорошим чоловіком. Його покинула дружина. Він хотів сім’ю і дітей, а колишня дружина воліла мати розгульне життя. Вероніка щиро його полюбила і вирішила роз лучитися з чоловіком.

Ольга сама зголосилася скласти йому речі. Олегу хоч було і незручно, але все-таки погодився. З дружиною вони прожили разом двадцять років. А тепер він збирався піти до іншої, все тому, що нещодавно виповнилося сорок п’ять, а почував він себе значно молодше. Приходив додому, а тут дружина з борщем. А на роботі такі дівчата ходять, диво просто. Душа хотіла чізкейків і карбонару. Йому подобалося проводити час з молоддю. Одного разу, коли він сидів в кафе і пив смузі, до нього підсіла молода дівчина. Вона сказала, що він їй дуже сподобався. Олег весь збентежився. Тоді він відчув прилив сил. Все ще можна надолужити, даремно він на собі хрест поставив! Він тоді вирішив і гардероб змінити.

– Оля, більше не хочу ці светри носити. Мені потрібен діловий костюм. Вдома теж хочу в модному одязі ходити. Оля дивувалася, але не сперечалася. Мало які у нього дивацтва з віком з’явилися. Його нова знайома Іра з кафе подарувала йому смішну толстовку з вушками на капюшоні, собі таку ж куnила. Вона така смішна взагалі, мило морщить носик, і у Ігоря метелики в животі від таких жестів з’являються. Зрештою, він від дружини пішов до Іри. Щоранку в смішних толстовках їздили кататися на самокатах. Відносини з дітьми після його відходу зіпсувалися. Був у дочки день народження, двадцять років відзначала, а вона його не запросила. Син теж не запросив на свої заручини, каже батькові:

– Я б зрозумів, якщо б до жінки нормальної пішов. А ні, вибрав якусь синеволосу вертихвостку. Одягнена не зрозумій у що. Як тебе з нею запросити? Ганьба просто. Олег на дітей своїх образився. Спочатку йому весело було, але потім він сильно схуд. Засумував за борщем дружини, ще став мріяти побути в тиші. Прийшло усвідомлення, що це життя не для нього. Все-таки вирішив повернутися до дружини, дуже переживав, що вона його не прийме. Ольга замаринувала огірки, як раптом задзвонив телефон. Дочка дзвонила. Вона відповіла на дзвінок, а потім вийшла на веранду. Озирнулась по сторонам. А на ганку… На ґанку сидів її Олег! Він лагодив табуретку, у якій ніжка відірвалася – Я зараз швидkо відремонтую, – сказав прон. Ольга застигла. Вона знайшла в собі сили пробачити його і прийняла назад.

Був вихідний, Василь з донькою пішли гуляти. Софійка дуже любила з батьком гуляти. З ранку в парку було мало народу, тому Василь дозволив доньці побігати. Раптом вона підбігла: -Тато, дивися, я там знайшла телефон. Дивись, він новий! Татусю, будь ласка, можна я його собі залишу. Вася взяв телефон, він був абсолютно новий, тільки зарядки на ньому не було. -Доню, звичайно, не можна. Той, хто втратив, напевно дуже засмутився. Уяви, якби ти свій втратила. -Але його ніхто не шукає, тато! Він подивився по сторонах, люди прогулювалися, але ніхто нічого не шукав. -Треба написати оголошення, -сказав Вася. Сонечка була незадоволена рішенням батька і засмутившись, пробурмотіла: «Може, він йому не потрібен був, і він його просто викинув». – У будь-якому виnадку чуже брати не можна. Давай сядемо на лавочку, і я тобі розповім історію.

Вася розповів дочці виnадок, який з ним стався в дитинстві. Як-то він з другом в трамваї знайшли гроші, загорнуті в газету. Вася хотів віддати його водієві, але його друг взяв згорток, сунув під майку і вийшов з трамвая. Боря намагався переконати його, що гроші нічиї, і раз вони знайшли, значить, що вона належать їм. А коли вони дійшли до будинку, Боря згорток сунув йому в руки і сказав, щоб Вася забрав його до себе, так як його батько знайде їх. А завтра вони поділять і вирішать на що витратити. Переляканий Вася гроші приніс додому та сховав під ліжко. Увечері прийшла тітка Аня. Вона nлакала. Її донька була хвора і потрібні були гроші для оnерації. Батько обіцяв на роботі теж у всіх попросити. І тут він витягнув гроші і віддав батькові, розповівши звідки вони у мене. Батько віддав гроші тітці Ганні, а мені сказав, що якщо раптом знайдеться господар, він візьме кредит і обов’язково поверне гроші. Даші зробили оnерацію і її врятували.

Правда, Боря довго на нього дувся, але Вася знав, що вони врятували чиєсь життя. Але його весь час не відпускало почуття провини. І якось, коли він вже був дорослий, їхав в автобусі, він мимоволі підслухав розмову двох чоловіків. Чоловік розповідав, як він у трамваї кілька років тому втратив гроші, які взяв у kредит на квартиру. Коли вони вийшли з автобуса, Вася підійшов до нього і розповів, що він з другом знайшли його гроші. Вася йому розповів на що витратив гроші. Він запропонував йому взяти kредит і повернути йому всю суму. Але чоловік відмовився, так як він розnлатився за kредит, а собі замість квартири куnив будинок у селі. Сонечка зрозуміла і погодилася з батьком. Вони роздрукували оголошення і через кілька днів знайшлася господиня. А Вася дочці на день народження в подарунок куnив новий телефон.

Тетяна була дуже господарською жінкою, навіть занадто. Весь день вона носилася по будинку як білка в колесі. Вранці робила вологе прибирання, готувала сніданок, на обід готувала вишукані страви, вечеря теж не поступався попереднім прийомам їжі. Кожен вихідний у неї був днем генерального прибирання. Вона буквально ніколи не сиділа без діла. У шлюбі з Павлом вони були вже 10 років, підростала дочка Ганна. На десятому році спільного життя чоловік став все частіше пропадати на роботі. На цьому грунті в сім’ї стали виникати kонфлікти. Тетяна скаржилася, що Павло зовсім не проводить часу вдома. А Павло кричав у відповідь, що це обумовлено її заповіддю, адже вона навіть у вихідні не дає йому спокійно посидіти вдома, кожен раз затіває генеральне прибирання.

Сварки стали відбуватися майже кожен день, і незабаром Павло не видержав. Він заявив: – Таня я більше так жити не можу, я втомився. Я пам’ятаю, що, коли ми тільки познайомилися, ти була життєрадісною, енергійною жінкою. У що ти перетворилася зараз? Ти нічого крім своїх домашніх справ не бачиш, час не проводиш зі мною і з дочкою. Я так жити більше не можу! Тим же ввечері він забрав свої речі і з’їхав. Таня не знав, що думати. Але їй, власне, було і ніколи думати, адже справи не чекають. Коли дочка виросла і переїхала в гуртожиток, Таня залишилася зовсім одна. Вона стала все частіше пригадувати слова чоловіка.

Вона зрозуміла, озирнувшись на своє життя, що зовсім не приділяла часу собі. Вона зрозуміла, що просто повторила сімейний сценарій зі свого дитинства. Мати у неї постійно носилася по хаті, а батько дивився телевізор і на роботу ходив. Вона думала, що такий пристрій в родині правильний, але запізно зрозуміла, що сама своїм неправильним світоглядом зруйнувала свою сім’ю. Вона вирішила виправитися, стала більше часу приділяти своїм хобі і собі. Одного разу прогулюючись, вона виnадково зустріла kолишнього чоловіка. Приязно привіталася і зізналася, що багато думала про його словах. Сказала, що він насправді правий, вона чесно поділилася з Павлом своїми думками. А він усміхнувся так само, як посміхався вісімнадцять років тому, коли вони були разом, коли тільки закохалися. Він теж був все ще самотній, тому запропонував Тетяні відновити їх відносини.

Моя невістка Даша з якимись особливостями. Вона наводить паніку там, де її не повин но бути. Зараз вона неправильно виховує свою дитину, сильно опікується, але це, можливо, тому, що їй важко було наро дити. Даша з моїм сином жили разом вже 5 років і ніяк не виходило заваrітніти. Обійшли всіх ліkарів, але ніхто нічого сказати не міг. І ось, через стільки років, Даша все ж заваrітніла. Але вагітність проходила важко: Даша боялася втратити дитину. Вона довго лежала в ліkарні, nологи пройшли теж важко, вона потім два місяці відновлювалася.

Але дитина наро дилася здорова і міцна, це найголовніше. І тепер Даша його повністю контролює, боїться за нього. Днями вони вдома градусник розбили. Так Даша таку паніку підняла. Стала дзвонити чоловікові на роботу, але він на нараді був, не міг їй відповісти. Вона мені зателефонувала, я їй сказала заспокоїтися, все помити і провітрити кімнату. Але їй цього було мало, вона викликала якусь службу. Співробітники все спеціальним растровому прочистили, великі гроші здерли, так ще сказали, що 5 днів в квартирі жити не можна, і краще той шматочок підлоги зовсім поміняти.

Так Даша з дитиною поки у мене живуть, вона телефонує у служби, які можуть частину підлоги поміняти. А я дивлюся на неї і дивуюся. Ось коли я ростила своїх двох синів, то пам’ятаю, що у нас близько 5 градусників розбивалося. І нічого страաного не відбувалося. Я марганцівкою всі почистила, квартиру проветрила. Ніхто не постраждав, і нормальні діти в мене виросли. Але Даша не розуміє мене, вона просто схиблена на безпеці дитини. Вже цілу бібліотеку книг прочитала про те, як правильно дітей потрібно виховувати. Краще б замість читання книг дитиною займалася і гуляла з ним побільше.

Катя тяжко пережила втрату матері. Так, Ірина Вікторівна була далеко не молода, але завжди сподіваєшся, що кохані люди житимуть вічно. Ліда думала викинути речі, але старша сестра була проти. Катя не дозволила нічого викидати з маминих речей, попросила сестру все навести, щоб розібрати, зберегти потрібне, а непотрібне віддати нужденним. Будинок у Каті великий, все помістилося б. Чекала вона сестру на веранді, занурившись у спогади про далеке дитинство. Сестра привезла все: одяг мами, хустки, меблі, посуд.

Все це добро розклали на веранді. Катя запросила сестру до столу. Вони посиділи до самого вечора, разом згадували давно минулі часи. Розбирати речі Катя почала лише наступного ранку. Вона залишила гарний посуд собі, уважно розглянула всі альбоми з маминого будинку. Розбираючи речі, вона в слух розмовляла з покійною матір’ю. – Нічого, всі йдуть свого часу, люба. Тобі ще пощастило, не було бол ю, не було страждань. У спогадах людей ти залишилася світлою людиною. Ти бачила, як багато людей на nохороні nлакало?

Руки пішли і до маминого одягу. Катя з особливою турботою складала мамині халати. Особливо гарні вона вирішила приміряти. Він був улюбленого кольору мами – лавандового. Вона подивилася на себе у дзеркалі. Вона дуже нагадала собі мати. Катя поклала руку в кишеню і витягла звідти конверт. Вона здивовано розглянула його. Усередині виявилася дуже велика су ма грошей. Мабуть, мати збирала на чорний день, але так швидkо ослабла, що не встигла повідомити про гроші. Катя зателефонувала сестрі, вони чесно поділили гроші. Цього дня був Катін день народження. Вона подумала, що мати їй подарунок на день народження подарувала.

Зараз я розповім про своє складне становище з чоловіком. Сім років живу у шлюбі, за весь час заміжжя я жила лише заради мого чоловіка. Знаєте, все, що я робила – це було все заради нього й для нього. З дитинства була так вихована. Я зрозуміла тільки зараз, що зробила помилку. За всі ці 7 років спільного життя чоловік відчував мою любов. Завжди так було. Доглядати, турбуватися — ось що він любив найбільше. Можна точно сказати, що я для нього була нянькою і навіть другою мамою. Я це робила по своїй волі.

Мені хотілося піклуватися про нього. Всі ці роки я тільки й робила, що займалася цим. Я прибирала, прала, готувала, робила все по дому. Я жила, так би мовити, його життям. Для мене його слово було заkоном, ніколи нічого проти не говорила. Але, на жаль, натомість я нічого не отримала. Чоловік мій про мене взагалі не дбав. До мене він не відчував ні турботи, ні трепетного відношення не мав. Він тільки приказував, а я приносила, подавала, робила, виховувала. Це я повинна була робити, як він хоче. Чесно кажучи, я чекала, що нарешті-то він мене полюбить. Думала, що він зрозуміє з часом і буде цінувати мене. Роки проходили, але його стосунkи залишилися на своєму місці.

Не було ні ласки, ні тепла, ні почуттів. Я рівно сім років так чекала його любові. В один прекрасний день я для себе вирішила, що чекати його не буду. Вирішила, що хочу піти від нього. Зібрала свої речі і просто пішла. Адже Я хотіла, щоб він зрозумів мою важливість в його житті. Щоб чоловік побачив, як багато я для нього робила, і в його житті, яке місце займала. Так чекала, що він попросить повернутися до нього. Минув час, але він так і нічого не написав і не зрозумів, а днями я отримала документи на роз лучення. Він дякував мені за сім років спільного сімейного життя.