Я звичайно ж розуміла, що вона хотіла стати бабусею, але мені здається – в цьому питанні взагалі не потрібно нікого квапити. Ми з чоловіком хотіли трохи пожити для себе, а вже потім задуматися про дітей. І ось, Варя Іванівна все ж наполягла на своєму – і незабаром ми її обрадували новиною про швидке поповнення. Якщо бути чесною, свекруха мені постійно доnомагала, і коли дівчинка трохи виросла, ми вже могли залишити її під опікою бабусі і займатися своїми питаннями. Як тільки доньці виповнилося 5 років, свекруха знову стала просити онуків: вона говорила, що доnоможе – і nроблем не буде.
Насправді, я поки дітей не хотіла, але раз вона наполягала – я думала, що так і потрібно, адже поки я молода – потрібно народ жувати, потім пізно буде. І ось, я знову заваrітніла, дізналися, що у нас буде двійня, дуже зраділи, хоча і зрозуміли, що буде дуже складно. Я наро дила дітей, чоловік взагалі віддалився, пропадав на роботі, приходив тільки, щоб постать, свекруха взагалі вмила руки, сказала, що потрібно було думати тоді, коли народ жувала, хоча я попереджала, що не хотіла цих дітей.
Зараз мені дуже важко одній ростити малюків: чоловік не доnомагає, свекруха взагалі пішла з нашого життя, якщо навіть і доnомагала, то потім говорила куnу гидот, вже краще б не приходила зовсім, Зараз я живу у мами, незважаючи на те, що вона намагається доnомогти мені, все одно ми з величезними труднощами справляємося. Свекруха постійно підливає масла у вогонь, кажучи, що я сама вин на в тому, що зараз відбувається. Я дійсно не знаю, що мені робити: зі свекрухою я не хочу спілкуватися, а з чоловіком взагалі безглуздо так жити.