Старший брат мами все своє життя жив у селі, у батьківському будинку. Мати переїхала, як тільки зустріла тата, невдовзі народилася і я. У дядька теж була сім’я, господарська дружина та єдиний син. У дитинстві я багато часу проводила в них, а дружина дядька готувала для мене фірмовий пиріг. Дружина з ранку до ночі працювала на городі і саме під час роботи в улюбленому городі пішла з життя.
Їй тоді було всього 45. Для дядька втрата дружини стала величезним ударом, але він тримався заради сина. Нині синові двадцять два, він живе у селі з батьком, а нещодавно привів туди свою дівчину познайомити із рідними. Двоюрідний брат також повідомив, що планує незабаром одружитися з коханою дівчиною і залишитися з нею жити в батьківському будинку. Дядько такий радий, що в будинку нарешті з’явиться господиня і хоче подарувати на весілля молодим якийсь подарунок. -Хочу переписати будинок на сина , – каже він.
І так після нього дім за законом дістанеться синові, але дядько хоче, щоб молоді знали, що вони мають свій дах над головою. Але раптом на старості дядько залишиться на вулиці. Ми радимо йому, не поспішає з цим, але він у жодну. Мати навіть запропонувала позичити йому гроші, щоб подарувати молодятам, але він стоїть на своєму. Я добре знаю двоюрідного брата, він любить батька, але завжди треба перестрахуватися. Вчора дядько поїхав до нотаріуса, йому дали час подумати, адже такі історії, коли діти залишають батьків на вулиці – звичайна справа. Сподіваюся, хоч після цього дядько передумає.