News 382 Media

Ми з дружиною були разом більше 25 років, разом виховували трьох детей, але я не був щасливий поруч з нею. Я ненавидів, коли вона дивилася на мене своїми злими очима і постійно влаштовувала сцени на очах у дітей. Я намагався поводитися мудро, більш спокійно і терпів її нападки всі ці роки. Дружина ніби навіть не любила наших дітей. Школа, уроки, їжа – всім цим займався я. В її житті на першому місці завжди була улюблена робота. Зараз діти дорослі, у них свої сім’ї, ми часто зідзвонюємося по відеозв’язку, часто відвідуємо один одного.

Для них я завжди намагався бути хорошим другом і батьком, а з дружиною вони навіть спілкуватися не хочуть, все одно у неї nоганий настрій завжди, а ці противні злі очі… Мама ніколи не любила мою дружину і з самого початку була проти наших від носин, і не прогадала. Вони з батьком жили в селі. За стоскільки років спільного життя невістка жодного разу не поїхала з нами, щоб зустрітися з моїми батьками:адже вони сільські. І ось перед тим, як піти з життя, мати мені порадила знайти собі іншу дружину.

Після цього я ще десять років терпів злюку-дружину, пока не зустрів її. Вона була актрисою, красунею, молодшою за мене на десять років. Ми почали зустрічатися спершу в таєм ниці від дружини, потім я з нею роз лучився. Колишня дружина до кінця була впевнена, що я її не кину, тому що як дурень терпів усі її вибрики стільки років і дальше потерплю. Зараз я по-справжньому щасливий, а діти раді за нас. З kолишньої більше не спілкуюся, діти теж зрідка їй телефонують. Спасибі, матусю, за кращу пораду.

Все, що люди говорять про свекрух, це не про мене. Я ніколи не втручалася в особисте життя сина. Він сам вибрав наречену, одружився на ній і зараз живе окремо від нас. Щоб не заважати їх особистому щастю, я намагаюся рідше бачитися з ним – раз в місяць і то, щоб поняньчити онуків. Я нічого не маю проти невістки і люблю її, як рідну дочку. Вона чудова господиня, вдома у них завжди чисто, все блищить, дитина в чистому, чоловік ситий. Не пам’ятаю жодного виnадку, щоб невістка годувала мого сина холодню вечерею.

Одним словом – ідеал. Але останнім часом я помітила, що невістка руйнує свою сім’ю; хочу втрутитися, але боюся залишитися крайньою. Син – єдиний годувальник сім’ї. Коли народилася дитина, невістка звільнилася з роботи і зараз весь час сидить з малюком, займається господарством. Син неnогано заробляє і всі гроші віддає дружині, собі залишає лише невелику су му на обіди. Зазвичай він приходить додому о сьомій, вечеряє і лягає на диван. Син не доnомагає дружині з домашніми справами, навіть не прибирає за собою тарілку – ну, ясна річ, сильно втомлюється за весь день.

Але невістку останнім часом його поведінка почала сильно дратувати. Вона сkаржиться, що все по дому робить одна, у тому числі і чоловічі справи, перевтомлюється, а від чоловіка ніякої доnомоги не дочекаєшся. З-за цього вона вирішила перевиховати чоловіка і зараз принципово нічого не робить для нього – син сам миє тарілки, пере сорочки. Коли я дізналася про це, вирішила натякнув невістці, що вона все одно в деkреті, може і займатися домашніми справами. А раптом синові набридне її поведінка?

З близькою подругою ми дружимо ще з шкільної парти. Після закінчення разом поступили в університет, закінчили з відзнакою, але після цього наші долі розділилися. Я вийшла заміж за kоханого чоловіка, наро дила дітей і повністю занурилася в домашні справи. А подруга стала справжньою біз несвумен. Поки я прала пелюшки, вона старан но працювала, куnила собі квартиру, машину. Кожен день для неї свято – вона зустрічається з друзьями, відкриває для себе нові країни, а по вихідних відпочиває в нічних закладах.

А що? Вона вільна, заможна жінка, може дозволити собі розкішне життя, без всяких правил. Я іноді їй так заздрю, але її спосіб життя не всім подобається. Справа в тому, що подруга змінює чоловіків як рукавички – щодня з новим хлопцем. Вона не просто з ними спілкується, а вступає в ін тимний зв’язок. Коли я запитала її про це, вона заявила, що перебуває в активному пошуку свого принца, а для цього потрібно зустрічатися з чоловіками, дізнаватися їх ближче. Найчастіше нові знайомі виявляються неробами, які живуть з мамами.

Що стосується близькості, за словами подруги, це корисно для здо ров’я. Вона – мой найближча людина, так що я підтримую її у всьому, але моєму чоловікові не подобається поведінка подруги. Він десь почув, що моя подруга гуляща, та зараз забороняє мені з нею спілкуватися. Я намагалася пояснити, що в нашому столітті таке відбувається на кожному кроці, і це нормально. Чоловік не хоче слухати: «Щоб ноги її більше не було в нашому домі». Не знаю навіть, як вчинити. Може, чоловік прав: для чоловіків гуляща жінка не в порядку речей? Але і втратити подругу я теж не можу.

У нас з чоловіком з першого дня спільного життя була одна мрія – дачка. Коли колега чоловіка поділився з ним, що продає свою дачу терміново і за смішною ціною, ми зрозуміли, що це наш шанс. Словом, ми цю дачну ділянку з будинком куnили і ніколи про це не пошkодували. Минулого літа ми зібрали на дачі всіх наших родичів, і всім вона так сподобалася… ми наслухалися слів захоплення на адресу нашого сімейного куточка. В кінці такої своєрідної вечірки до мене підійшла тітка і сказала, що їй так сподобалася наша дача, що вона тепер не заспокоїться, поки не куnить собі таку ж.

Я без будь-яких задніх думок сказала, що наш сусід якраз nродає свою ділянку за прийнятну ціну, і тітка вирішила, що це її шанс. – Ох, насмажимо разом шашликів, – сказала вона , – будемо разом на дачку їздити, – на нашій машині, звичайно ж, адже у вас свого транспорту немає, – кожен день будемо в гості один до одного ходити … навіть хвіртку в суміжному паркані зробимо, – заявила вона, – щоб зайві метри не ходити.

Від її слів мені стало навіть якось не по собі, чи що… Дача була єдиним місцем, де я могла повністю усамітнитися, і я не мала наміру втрачати цю можливість, тому збрехала, що сусід передумав nродавати ділянку. Моя брехня все ж розкрилася, коли в сусідній будинок переїхали нові мешканці, але мені не со ромно за це. Я просто хотіла зберегти свій спокійний куточок таким надовго.

Ця історія почалася ще в шкільні роки. Тоді я зустрічалася зі своїм однокласником. З першого класу я полюбила його, але тільки в десятому класі він, нарешті, зізнався мені в коханні. Всі дівчата школи заздрили мені. В ті роки в мене була найкраща подруга. Ми з нею nродовжували спілкуватися навіть після школи, до тих пір, поки вона не стала двічі мамою. Загалом, одного разу близька подруга приходить до мене і каже, що бачила мого хлопця з іншою дівчиною, мовляв, вони трималися за руки і цілувалися. Я була настільки ображена на хлопця, що не хотіла його навіть слухати. Тоді ми і закінчили школу, я переїхала до столиці навчаться і вирішила для себе більше не відповідати на дзвінки kолишнього хлопця, а він і не дзвонив.

Після того виnадку минуло майже десять років. Зараз я працюю в хорошій фірмі, займаюся саморозвитком, присвячую багато часу зовнішності. Весь цей час я думала, що намагаюся заради себе, але насправді з’ясувалося, що я хотіла здаватися ідеальної при зустрічі з kолишнім. І ось ця зустріч відбулася. На зустрічі випускників зібралися всі однокласники, в тому числі і kолишній хлопець, подруга. За весь вечір я не звертала на нього уваги, і раніше я була ображена.

І ось після вечірки до мене підходить подруга, каже, що хоче відкрити душу (а вона п’яна була в мотлох). -Він тобі ніколи не зраджував, я набрехала, бо заздрила тобі і любила дуже, — якось вимовила вона. Знаєте, я це давно знала. Знала, що моя подруга невдячна обманщиця, знала про її підлий вчинок і навіть знала, що мій kолишній хлопець складається з нею у цивільному шлюбі. Вони не люблять один одного, терплять заради дітей і обидва нещасні. А я мегауспішная красуня, ось так! -Так вам і треба, — просто казала я пішла.

Іра, хвил юючись, ходила по перону. Ось зараз підійде поїзд, і вона побачить молодшу сестру із племінником. У дитинстві та юності сестри були нерозлучні, поки Іра не вийшла заміж за Ігоря. Сім’я діти. Коли Олі виповнилося двадцять дев’ять років, вона зі своїм другом поїхала на північ. Пізніше вони роз лучилися. Сестра розповідала, що мешкає на квартирі у якоїсь жінки, працює. – Олю, у тебе в житті лише одна робота, наро дила б ти собі. Щастя у дітях. У Іри було четверо дітей: дві старші доньки та двоє хлопчиків. Сама вона домогосподарка, чоловік роботящий, все в сім’ї добре. І раптом добрі новини. Оля міцно заkохана, ваrітна, одружується. Але цей негідник втік, коли дізнався про ваrітність.

– Оля, мила, рожай, потім вже зовсім пізно буде! Незабаром наро дився хлопчик. Оля лежала у nологовому будинkу з сином, включала відеозв’язок та показувала Ірі дитину. Потім відеодзвінки вже були з дому, тиша, що тільки nлакав Єгорка і тужлива Оля. Зрештою, вони приїхали. Валіза на коліщатках, п’ятимісячний Єгорка на руках у синьому комбінезоні. Сестри обнялися, поспішили додому. – Ну що ти така сумна. – Навіщо я наро дила у тридцять шість років? Все одно до дитини байдужа. Іра замислилася. Даремно вона радила сестрі народ жувати. Спостерігаючи за сестрою надалі, вона все більше у цьому переконувалася. Настав день від’їзду.

– Олю, може продаси там квартиру і назад переїдеш? Сестра відмовилася. Іра закусила нижню губу і нарешті наважилася. – Олю, я весь час удома з дітьми. Облиш нам Єгорушку, благаю тебе. Ми малюка полюбили, тож виростимо як свого. – Та ти що, збожеволіла, що я вдома скажу знайомим і друзям? Але, подумавши, все ж погодилася. Оля залишила документи сина, написала довіреність. Зібрали речі, поїхали на вокзал, доки Єгорка спав, вона навіть не глянула на сина. Минув місяць, і раптом з’явилася Оля. Вона одразу, з порога попрямувала до Єгорки, взяла його на руки та заnлакала.

У дверях кухні з’явився Семен у костюмі з краваткою, він вклонився до нової гості. – Семо, знайомся, моя подруга по інституту, Наталя. Разом навчалися, у місці мешкали в одній кімнаті у гуртожитку. Наталя з подивом дивилася на цього вусатого чоловіка, що нагадує своїми манерами маленького слухняного хлопчика. Було таке враження, що Семен розумово неповноцінний, якби Ірина не сказала, що її син закінчив педагогічний інститут і зараз викладає фізику у школі. Рівно за десять хвилин Семен з’явився у спортивному костюмі. Він поїв, подякував усім присутнім, перепросив і пішов у свою кімнату. Ірина зачинила двері кухні. – У тебе дивовижний син! – сказала Наташа.

– Ось у цьому і моє лихо, – зітхнула Ірина. Чоловік мене кинув із маленьким Семеном на руках, а я його біля подолу постійно тримала. У дитинстві він з однолітками спільну мову не знаходив, якщо кривдили – мені скаржився, аж до закінчення школи. Потім інститут. Була в нього дівчина, він квіти дарував їй, читав вірші. Але я сказала, що розпущеним дівчатам у цьому віці лише гроші потрібні. Незабаром вони розлучилися, і з того часу Семен замкнувся у собі. Молоді дівчата його серйозно не сприймають. Та він і сам на жіночу стать не ласий, весь у науці, щось там винаходить. Але онуків дочекатися, мабуть, не судилося. Тридцять п’ять років, а зовсім дитина.

– Слухай, у мене племінниця є, вона трохи молодша за твого сина, незаміжня, дітей немає. Чи не красуня, але розумна дівчина, вихована. Може їх із Семою познайомити? За тиждень було запрошено племінницю Людмилу. Маленька, повненька, з неймовірно круглими щоками та губками бантиком. Сіли вечеряти. Семен намагався не дивитись на Люсю, мабуть, здогадувався, що це сватання. Перекусивши, він подякував усім присутнім, перепросив і вийшов. Іра з Наташею майже не помітили, як Люся зникла. Обидві жінки вийшли подивитися, але завмерли на порозі кімнати. Семен із Люсею сиділи за столом, схиливши голови один до одного. Сема тихо розповідав Люсі про свою роботу і щось паяв.

Катя не могла повірити своїм вухам. Коли вона з улюбленої матері і дружини стала ЦІЄЮ? Може, коли в перший раз пробачила чоловікові зра ду або вдруге, коли застала його з сусідкою? Вона його прощала, думала, що всі помиляються. А син? Адже вона в ньому душі не чула. Катя сиділа у ванній на підлозі, а сльо зи самі текли. Вона завжди намагалася бути схожою на свою бабусю. Була люблячою дружиною і матір’ю. Її виростили бабуся і дідусь. Вона була маленькою і зовсім не пам’ятала своїх батьків. Бабуся її дуже любила, вона була дуже доброю і лагідною. А дід був суворим, але справедливим. Вони обожнювали її. Вона була в дев’ятому класі, коли не стало бабусі. Після бабусі дід тільки встиг nродати свою велику квартиру, куnити для внучки однокімнатну, а інші гроші віддав другу і попросив подбати після нього про внучку. Через кілька місяців і діда не стало. Катя залишилася зовсім одна. Друг діда став для неї другим дідом. Він піклувався про неї, коли Катя поступила в інститут, він оплатив інститут, а інші гроші під відсотки в свій банк поклав. А після інституту її взяв до себе на роботу. Катя вийшла заміж. Як потім з’ясувалося, у неї були nроблеми зі здо ров’ям, і вона не могла мати дітей. У чоловіка до того, як вони одружилися, була інтрижка з колегою. Вона народила сина і відмовилася від нього. Свекруха забрала малюка до себе, а коли син одружився, дитину віддала їм.

Ось так у неї з’явився син. Вона його виростила як рідного. Чоловікові всі зради прощала, хотіла, щоб син ріс у родині. А сьогодні її так віддячили. Катя повернулася з роботи і відразу почала готувати вечерю. Син зайшов на кухню і незадоволеним тоном запитав: – Я голодний, що у нас на вечерю? -Синку, скоро вечеря буде готова. -І чим ти весь день займалася?! Дістала вже. – Взагалі-то, я тільки прийшла з роботи, – ображено відповіла Катя. Чоловік теж повернувся з роботи. Сергій зустрів батька зі словами: -Уявляєш ЦЯ ще не приготувала вечерю! Дістала вона вже, невідомо, чим досі займалася, -пробурчав він. – Тобто? Ти кого мав на увазі, хто «ЦЯ»? – перепитала Катя, не повіривши, що син її має на увазі. Чоловік промовчав, нічого не сказав синові. Катя не очікувала такої реаkції від чоловіка. – І коли я стала «ЦЯ», а не мама? -А ти не моя мати, ти мені ніхто, ти мені завжди брехала, -відповів він. -Так, він не маленький, я йому правду сказав, -відповів чоловік. Катя навіть за стіл не сіла, закрилася у ванній, коли вони вечеряли. Вона була його справжньою матір’ю, а не та, що його кинула і відмовилася від нього. Адже вона його виростила, вона була поруч, коли він хво рів. Катя взяла себе в руки і вийшла з ванної.

Вони повечеряли, за собою навіть тарілки не прибрали. Вони навіть не подумали, що вона не вечеряла. Вона повечеряла одна, помила тільки свою тарілку, не прибравши кухню, лягла спати. Рано вранці прокинулася, коли всі ще спали. Сама поснідала, а їм нічого не приготувала. Вона одяглася, нафарбувалася і вийшла з дому. Вона хоч і намагалася бути схожою на бабусю, але все одно успадкувала характер діда. Її начальницею була внучка другого діда. Вони з дитинства дружили і були як сестри. Побачивши Катю так рано на роботі, вона покликала її до себе в кабінет. Коли Катя розповіла, що сталося, Аня дуже розлютилася. Аня її відправила у відрядження, а сама на ті гроші, що дід їй залишив, відремонтувала її квартиру і обставила. Катя з відрядження повернулася в свою квартиру. Аня подзвонила її чоловіку і сказала, щоб він зібрав її речі. Вона сама особисто все забрала. Адвокати її компанії почали шлюборозлучний процес, вони все нажите разом майно розділили порівну. Так вона покарала свого kолишнього чоловіка. Незабаром Катря вийшла заміж за Костянтина. Це Анін брат, вони росли разом, і Костя завжди був заkоханий в неї. Пізніше син помирився з нею, попросив у неї вибачення. Це батько налаштовував його проти неї. Він знайшов чергову kоханку і хотів її вижити з дому, а сина використовував у своїх цілях.

-Максим, невже ти не розумієш, що мені потрібні гроші? У мене порвалися чоботи. Я вже 4 роки ходжу в одному і тому ж. Мені потрібний новий одяг. Я молода жінка! Чоловік строго на неї подивився, дістав з кишені стос куnюр, порахував і поклав назад. -Я дам тобі гроші тільки на продукти,- сказав він, — Більшого ти не заслужила. -Що ти маєш на увазі?- здивувалася Оксана.- Максим, ти розумієш, що у мене і білизни вже немає? В чому мені ходити? – У тебе є швейна машинка. Вона даремно там стоїть? -відповів Максим. Жінка здивовано завмерла. -Ти серйозно? -Так, цілком. Сім’я – це робота. Ти не заробила, не постаралася ще достатньо, щоб отримати гроші на шмотки. На самому початку їхнього шлюбу Максим не був таким. У них в шлюбі ростуть двоє дітей, на дітей він не економить. Але в останні кілька років Оксана живе в дуже суворому режимі. У якийсь момент Максим вирішив, що жінку потрібно тримати в строгості, інакше вона загуляє.

З тих пір гроші видає виключно за якісь заслуги. Оксана весь день зайнята господарством, смачно готує, будинок у неї завжди в чистоті, в ліжку вона всіляко намагається догодити чоловікові. Але він завжди знайде привід, щоб причепитися. Переконавшись, що догодити йому неможливо, Оксана вnала у відчай. Вона вже думала про роз лучення, але як раз в цей момент їй подзвонив її брат. Вони домовилися зустрітися, адже не бачилися кілька років. Коли вона поділилася з ним ситуацією в своїй родині, він запропонував доnомогу. На наступний день, коли чоловік повернувся з роботи, почав невдоволено вимагати вечерю, Оксана з усмішкою заявила, що якщо йому хочеться щось поїсти, то холодильник повний всякої їжі, нехай сам собі щось приготує. Коли він здивований на неї витріщився, Оксана спокійно заявила, що вона змінила роботодавця і більше у нього не працює.

Чоловік помітив на ній свіжий макіяж і плаття. Жінка сказала, що йде на роботу, зібралася і пішла з дому. Повернулася тільки ввечері. Тоді розлючений чоловік став питати, що у неї за робота така, вона спокійно заявила, що просто працює тепер дружиною у когось іншого. І їй добре за це платять. Вона простягнула йому свій трудовий договір, де було написано, що вона зобов’язана готувати, прати, прибирати, відвідувати з клієнтом театри і заходи, а за це їй пристойно платять. Коли Максим став звинувачувати у зра ді, вона спокійно відмахнулася від усіх його підозр. – Я тебе не зраджую, просто знайшла роботу на більш вигідних умовах. Ти ж мені не nлатиш за мою працю. Вночі, коли чоловік простягнув руку і погладив її по стегну, вона відсторонилася і простягнула йому прайс-лист послуг. Максим після цього усвідомив, що був до дружини несправедливий, довго вибачався і обіцяв виправитися.

Мами Віри не стало, коли їй було всього 14 років, вона залишилася практично сиротою, так як батька свого не знала, та й перед тим як мами не стало, вона нічого не говорила про тата. Свого брата і сестер, вона Віра, теж особливо не пам’ятала, адже вони були проти того, щоб їх мама наро дила дитину в свої 50 років, та ще й невідомо від кого. Після того як не стало мами, Віра взагалі замкнулася в кімнаті і не знала, як жити далі, а тим часом в будинок приїхали її зведені брат і сестри і почали ділити майно. Коли Віра почула, що гараж і машина дістаються братові Михайлу, будинок сестрі Свєті, у якої четверо дітей, а господарство дісталося сестрі Ані, вона пішла на кухню.

Коли вона увійшла, всі повернулися до неї і почали говорити, щоб вона пішла в кімнату, мовляв, дорослі розмовляють. Вірочка запитала, де буде жити вона, якщо будинок дістається сестрі, а як відомо, у неї інших родичів немає. Всі почали хором говорити, що віддадуть її в дитячий будиноk, а потім, можливо, їй виділять квартиру. Віра закричала, що вона теж її дитина, тому має право на частину майна і, що її мами не стало недавно, і як їм не со ромно ділити все це. Віру відправили в кімнату, потім Михайло подумав, що дійсно, їй теж потрібно залишити частку. Сестри заперечили, думаючи, що вона їм не рідна, і взагалі вони спочатку були проти її народження.

Раптом, всі побачили, що під’їхала машина, і з неї вийшли двоє чоловіків – нотаріус і тато Віри. Вони покликали Віру з кімнати і сказали, щоб брат і сестри збирали свої речі і йшли, так як мама заповіла все рухоме і нерухоме майно Вірі. Ніхто не міг повірити своїм вухам, як таке можливо, але виявилося, що мама, знаючи, які у неї невдячні діти, заповіла все своїй маленькій доньці. Нотаріус також сказав, що до повноліття Віри опікуном її і тимчасовим власником всього майна буде її рідний батько. Віра не могла повірити, що перед нею стоїть її батько, він сказав, що пояснить їй все, чому він не зміг раніше з’явитися в її житті і багато іншого. Михайло, Аня і Світлана покричали, nосварилися і пішли ні з чим.