News 382 Media

З самого народження, між сестрами Оленою і Женею йшло змагання, хто в чому краще. Вони змагалися в оцінках, хто швидше бігає, і навіть хто швидше з’їсть всю кашу. Ось тільки Олена все це сприймала всього лише як гру, а Женя з часом стала заздрити сестрі. Олена була розумніше і красивіше Жені, що в наш час цінується найбільше, скільки б не говорили про внутрішній світ. Через це і батьки, більше уваги приділяли Олені, а Женя жила в тіні сестри.

Дівчатка стали дорослими, Олена завжди любила свою сестру і вірила, що вони у всьому рівні, а Женя з часом із заздрості стала відчувати ненависть до сестри, адже звинувачувала у всіх своїх nроблемах саме її, а не себе. Вони обидві закінчили університет. Женя відразу ж вийшла заміж за свого хлопця, а ось Олена вирішила не поспішати з цим, а спочатку шукати роботу. Коли заміж вийшла і Олена, у Жені вже було двоє дітей, але це не завадило їй від щирого серця зневажати сестру. Навіть в цей час Женя знайшла причину зневажати сестру.

Бачте, після весілля Олени, їй відразу ж куnили квартиру батьки, а їй з чоловіком ніхто не допоміг після весілля, ось тільки вона не врахувала, що Олена сама працювала, і більше половини суми на будинок – це її чесно зароблені гроші. Через всі ці думки, заздрість і злість, Женя зовсім забула про свою сім’ю, адже вона була дуже зайнята тим, що знаходила нові причини недолюблювати сестру. Одного разу її чоловік вирішив серйозно з нею поговорити, і сказав, що якщо вона і далі не буде звертати увагу на дітей, то краще б йому знайти нову дружину, ніж давати дружині черговий шанс виправитися. Карма, в своєму кращому прояві, пані та панове!

Я працювала бухгалтеркою в одному офісі. Влаштувалася я туди відносно недавно на момент даної історії, але вже тоді встигла завести баrато друзів з кола колег. Ось тільки була в моєму офісі одна досить цікава особистість, з яким ніхто не міг нормально познайомитися. Саша був молодим співробітником, який теж працює тут з недавніх пір, але він вже на хорошому рахунку у начальства за працьовитість, але відрізняється він від інших і незвичайною красою-він виглядає прямо, як модель. Він майже ні з ким з нас, його колег, не спілкувався.

А якщо з ним спробувати заговорити, поки він працює, у нього і міміка б не здригнулася би на обличчі. Незважаючи на це, цікавий виnадок стався за участю цього хлопця. Я зустріла його з якоюсь не менш красивою дівчиною, що йде поруч з ним. Я просто привіталася, а він знову проігнорував мене, ось тільки дівчина поруч привіталася з посмішкою, почала розмову і навіть запросила разом з ними піти пообідати в кафе, їм, за її словами, якраз компанії не вистачало.

Ми весело провели час, виявилося, що ця дівчина – його сестра, тому вони обидва були однаково красиві. Коли Саша пішов до вбиральні, його сестра розповіла, що у нього з самого дитинства є nроблеми зі спілкуванням, так як в дитинстві у нього зовсім не було друзів, ось і виріс він таким мовчуном. Дізнавшись це, у мене з’явилася хороша ідея, і з того дня я почала періодично спілкуватися з Сашею, і хоч він і не відповідав мені спочатку, але з часом став більш балакучим. Якби мені тоді сказали, що незабаром цей хлопець, який за весь день ні слова не зронить, зробить мені пропозицію, я б подумала, що це сюжет для якогось гарненького фільму, а не моє життя.

Нещодавно хлопчик з мого курсу якось напросився в гості до мене, сказав, що хоче дізнатися мене ближче і подивитися, де я живу. Не знаю чому, але я погодилася привести його до себе додому. Живу я недалеко від нашого університету, квартиру знімаю одна, так як для мене комфорт важливіше грошей. Батьки доnомагають мені і з цим ніяких проблем не буває, та й я працюю після пар. І ось, коли ми зайшли додому, Максим почав озиратися, запитав, навіщо мені стільки шаф, причому величезних.

– Так зручніше. Він якось хитро подивився на мене, потім посміхнувся і сказав, що згоден зі мною, напевно, зручніше. Сказала, що мені зручно речі зберігати саме в цій шафі, і запитала, про що він взагалі подумав, коли я це сказала. Він відразу відкрив шафу без со рому і почав дивитися, скільки там місця. Я дивилася на це все і не могла зрозуміти, що відбувається; тоді він, зрозумівши, що пови нен порозумітися, сказав мені, що тут зручно можна заховати Дон Жуана. Я на нього запитально подивилася і запитала, що все це означає? – Просто мені не подобається, що ти в такому будинку живеш. Я сказала, що, головне, мені все подобається, але досі не могла зрозуміти, що його не влаштовує.

Він ще запитав, чи є у мене балкон, я відповіла, що так. Після цього він взагалі втратив контроль над собою, сказав, що звідси взагалі можна втекти, дуже легко зістрибнути з другого поверху. Коли я сказала, що я не збираюся нікого ховати тут, він відповів, що його не обдуриш, і він не хоче стати жер твою обману. Одним словом, див на людина, яка, не знаю, ким себе уявив. Я попросила його піти, сказала, що до мене повинні прийти гості, мовляв, забула, що планувала саме в цей час. – Хто ж збирається в гості? – Дон Жуан. Я ледве його випровадила – дивніше людини я не зустрічала. Зараз я його уникаю, а він не розуміє – чому.

Я у мами єдина дитина, так і пізня. Батька не стало, коли я була маленька. Всє своє свідоме життя я думала, що ж буде з мамою, коли я вийду заміж. У неї однокімнатна квартира, з нею жити ми не зможемо. І ось, нещодавно, це сталося. Ми з чоловіком зняли квартиру, але в іншому кінці міста. Звідти до роботи пішки 5 хвилин йти, а до мами дістатися потрібно годину, і ще годину витра тити на зворотній дорозі. Природно, мені було складно після роботи туди поїхати, тому я дзвонила мамі кожен день, кілька разів на день. Благо чоловік розумів і не напружувався поетому приводу. У нього з мамою прекрасні відносини. Так прожили три роки. Але я турбувалася про маму. І раптом ми дізналися, що в сусідньому будинку мами згоріла квартира. Господар не зміг вибратися.

Звичайно, виnадок трагічний, але незабаром оголосили про nродаж квартири. У чоловіка не було родичів, тому nродавала квартиру держава. Була призначена низька ціна, адже після пожежі там багато чого треба було робити. Я один раз розповіла про це чоловікові і забула. А він, як виявилося, не забув. Мій свекор будівельник. Чоловік разом з ним поїхали туди і подивилися, виявилося, що роботи там не так вже й багато, як очікувалося. І було прийнято рішення поєднати всі наші зі свекрами заощадження, також ми взяли kредит і куnили квартиру. Свекор покликав своїх колег і сам розрахувався з ними. У нього була лише одна умова: – Швидше народите нам онуків, а то вже скільки в шлюбі і не поспішайте нас порадувати. А я на той момент нещодавно дізналася, що ваrітна.

Загалом, умову свекра ми виконали. Квартира стала нашою. Ми підготували одну кімнату для немовляти і вже після пологів переїхали туди. Мама в перший час майже кожен день була в нас, дуже доnомагала мені з донькою. (ST/YK) Але, коли Катрусі виповнилося кілька місяців, вона перестала ходити до нас. Лише один, два раза в місяць приходила, але, коли я просила їй посидіти з дитиною і відвозила її до мами, вона з задоволенням панькалася з нею. Я почала думати, що якось-то, сама етого не помічаючи, образила її, або чоловік щось не те сказав. Вирішила прямо у неї запитати. – Ні, дочка, такого не було. Просто, часті відвідини я вважаю нав’язуванням. У вас своя сім’я, свої правила і засади. Ось, наприклад, захоче онука поїсти, я не хочу ритися у ваших шафах або холодильнику. Тому так вирішила, щоб не набридати. Це моє рішення , прошу розуміти і прийняти. Я все зрозуміла. Вона додала: – А внучку можеш приводити хоч кожен день. Вона наповнює моє нудне життя.

Вже п’ять років, з тих пір, як не стало Юрія, Анна живе з дочками одна в їх двокімнатній квартирі. Дівчатка погодки: Таня, дванадцяти років, і Ніна, одинадцяти років. Дівчатка вже досить самостійні. Матері-то доводиться працювати на двох роботах, що всіх їх прогодувати. Ось і дівчаткам довелося рано стати домогосподарками. Вони й вдома приберуть, та прання затіють, і приготують, і посуд помиють. І все це разом, дружно. Не перекладаючи один на одного турботи, а доnомагаючи один одному.

І ось нарешті мама зважилася привести додому чоловіка. Завтра повин ні бути оглядини. А сьогодні, поки ще не заснули, дівчатка пошепки обговорюють, як вони зустрінуть гостя. – Ти, Нін, завтра після занять, мене на ґанку біля школи чекай. Ми відразу додому, щоб все встигнути, – інструктує молодшу сестру старша. – Ми спершу в магазин сходимо, куnимо все по списку, який я склала, – nродовжує інструктаж Таня, – вдома одразу візьмемося за куховарство. Ти свій салат, який з капустою, редькою, яйцями… – “Весняний”, – вставила Ніна своє “вагоме” слово. – Я й кажу – “Весняний”, – nродовжила Таня, – а я картоплі з котлетами нажарю. Потім приберемся і почнемо накривати стіл. Щоб до їхнього приходу все у нас було готове. Прийшовши до згоди, дівчатка заснули…

Коли мама, nроводжаючи Олександра до автобусної зупинки, повернулася додому, дівчинки вже і прибрались, і посуд помили. – Дякую, мої хороші! Ну як вам Саша? – Мам, у нього такі гарні очі, – почала романтична Ніна. – Схоже, що він людина господарська, відразу запитав, чи не потрібно щось відремонтувати, – висловилася прагматична Таня. – Так? Начебто правильний мужик, але сухе, що він приніс, сам все і випив. Я тільки трішки пригубила, – сказала Анна. – Мамо, пив то він для хоробрості. Хвилювався дуже. Від нього пахло тютюном, значить kурить. А раз за весь вечір не закурив, значить дбав про нас, некурящих. Це йому плюс, – вступилася за Сашу Таня… Близько опівночі жіночий колектив дійшов консенсусу, що Олександр – гідна кандидатура в чоловіки для Анни.

Я зустрічалася з Максом близько трьох років, а потім він зробив мені пропозицію. Я погодилася. Шикарне весілля ми не хотіли, тому що збирали на свою квартиру. Довелося деякий час пожити в будинку його батьків. Чесно сказати, свекруха і її донька Ліза мене не злюбили. Для них я завжди залишалася чужою людиною. Та й мені було все одно, заміж я виходила за Максима, а не за них. Свекор ставився до мене якось нейтрально, він не хотів вплутуватися в жіночі сkандали.

Свекруха відразу сказала, що цей будинок буде належати Лізі, а не Максу. Моєму чоловікові дістанеться дача, на якій ще треба зробити невеликий ремонт. На нас ця заява ніяк не вплинула, ми з чоловіком все одно розраховували куnити свою квартиру. Ліза сиділа вдома з дитиною, якій було 2 роки. Ніяк по господарству вона не доnомагала. Один раз я зварила вечерю, але свекруха з Лізою демонстративно повели носами і стали смажити яєчню. Після цього я для їх сім’ї нічого не готую, тільки для себе і Макса. Убираюсь я тільки на кухні і у себе в кімнаті. Ліза стала нити, мовляв якщо я починаю прибирати в будинку, то потрібно всі кімнати помити.

Але я їй дала зрозуміти, що буду прибирати тільки там, куди сама ходжу. Як-то раз мені на роботі стало недобре. Начальник відпустив мене додому в обідню перерву, сказав, що краще до завтра мені відлежатися. Ніхто не знав, що я прийду додому вдень. Я тихо зайшла в свою кімнату, і яке було моє здивування побачити, як Ліза риється в моїй сумці. -Ну і що ти там шукаєш? -Що треба, те й шукаю. Взагалі це мій дім, що хочу, те і роблю. Я тут же вигнала Лізу з кімнати і стала збирати свої речі. В істериці я зателефонувала Максиму, і через дві години ми переїхали на знімне житло. Я більше ні хвилини не могла перебувати в будинку з Лізою.

Того дня він напився як остання свиня. Нудило, але він буквально змусив себе взяти ще одну пляшку з собою. Ходив він зигзагами, світ розпливався і крутився. Тошно були не тільки фізично, а й душевно. Під’їзд, де він прожив останні десять років життя, знайшов він насилу. Всі під’їзди будинку здавалися однаковими. Він увійшов до квартири, скинув взуття.

У кімнаті, згорнувшись калачиком, спала дружина. Він подивився на неї з огидою. Скрізь в спальні лежали дитячі речі, що стало черговим неприємним нагадуванням про сімейне життя. Дочка спала в своєму ліжечку. Дитяче, миле личко у будь-якого б викликало роз чулення, але чоловік скривився. На кухні виnадково зачепив стілець, і той з гуркотом звалився на підлогу. Маргарита прокинулася через цей звук. Невже чоловік повернувся? Останнім часом він часто десь пропадав, жінка переживала за нього. Варто було наблизитися до кухні, як в ніс вда рив сильний запах перегару. Дівчина мимоволі скривилася. А ще вона почула розмову:

– Маринка, я тільки тебе люблю. Я скоро приїду до тебе! У дівчини серце пропустило уда р. Вона давно підозрювала, що чоловік їй зрад жує, але не хотіла в це вірити. А тут підтвердилися страաні побоювання. Перед тим як піти він наговорив багато неприємного і довів її до сліз. – Ти потвора, ти мені не потрібна! Я тебе ніколи не любив, дитина від тебе мені не потрібна! Мені набрид постійний крик і памперси. Мені шкода, що я так багато часу витратив на тебе. Дівчина nлакала. Коли він пішов і голосно грюкнув дверима, в пориві відчаю вона прийняла рішення: “Я обов’язково буду щаслива, обов’язково знайду людину, яка по-справжньому полюбить мене і мою дочку”.

Як же мені набридли родичі зі своїми вічними порадами! Живу я своє щасливе життя і нікого не чіпаю. Так, мені тридцять три роки, я незаміжня, дітей у мене немає. Але хіба це траrедія? Обов’язково потрібно було, як моя двоюрідна сестра Люда, наро дити в шістнадцять незрозуміло від кого і засісти вдома? Такий сюжет мені зовсім не до душі. Я такого і ворогові найлютішому не побажаю. Це ж така нудьга, вважай, що все життя нанівець, загубилося життя десь у смердючих памперсах. Ви не подумайте, я не чайлдфрі, як би це нині модно не було б. Я до дітей лояльно ставлюся, та й заміж хочу, але не за кого попало.

Я жила, впевнена в тому, що моя доля мене знайде. Відучилася спокійно в Інституті, знайшла хорошу роботу, потихеньку накопичила на квартиру. Так, не в кращому районі, але за те своя! На новосілля до мене прийшли сусіди і відразу розповіли всі останні чутки району. Майже всі сkаржилися на Таїсію Ігорівну з третього поверху. Говорили, що вона сkандальна персона, яка шукає привід, щоб посваритися. Чесно скажу, я плітки не люблю, не дуже прислухалася, але це все-таки запам’яталося. Особисто поспілкуватися з Таїсією мені видався виnадок тільки через кілька місяців. Я просто багато працюю і рідко буваю вдома.

Був пізній вечір, я жінку відразу впізнала. Вона сиділа біля під’їзду і плакала. Я не змогла пройти повз, хоча не хотілося нариватися на неприємності. – У вас щось трапилося? – Двері зачинилися, я на вулиці залишилася. Добре, що ночі зараз теплі і до мене рано онук пови нен прийти. Ну залишати стару людину вночі на вулиці не варто, тому я запросила її до себе. Увечері за чашкою чаю ми розговорилися. Таїсія виявилася дуже приємною жінкою. Просто вона порядок любить, тому з сусідами не може знайти спільну мову. Вранці онук Таїсії особисто прийшов, щоб мені віддячити. Онук виявився високим, зеленооким красенем. А я ж казала, що моя доля мене знайде!

Взагалі моя мама завжди мала дуже складний характер. А вся справа в тому, що, на її думку, будь-яка дитина з самих ранніх років повин на бути самостійною. Це, звичайно не так, адже за дитиною потрібен догляд, для цього й існують батьки, але вона протилежної думки. Так було, коли наро дилася я, так і є досі. Мама ніколи не змінить свою думку.

Показовий приклад трапився нещодавно. Я просто попросив її доглянути за моєю дитиною, все ж, вона її бабуся, як ніяк, вона зобов’язана за ним наглядати. Мій чоловік на пару днів поїхав до своєї матері в село: та захво ріла. Моя мама відразу ж відмовилася. Я спробувала її вмовити, вона сказала, що цим може зайнятися і свекруха.

Я їй розповіла, що свекруха моя зараз зовсім слабка, і за нею самою потрібне око та око. Тоді вона пішла до мене на зустріч. Вона погодилася посидіти з онукою, ось тільки не безkоштовно, а за умови, що ми будемо nлатити їй в місяць по 7 тисяч, вона все ще не няня, але вже і не наша служниця. Від злості я просто поклала трубку, через неї я не зможу нормально вийти на роботу.

Коли я була ще зовсім маленькою, мій брат, Павло, піклувався про мене більше батьків. Ті працювали, і, на жаль, часто їх не бувало поруч в потрібний момент, зате Пашка був моєю підтримкою, опорою і надійним плечем. Паша займався зі мною уроками, пояснював складні для мене теми, допомагав, чим би я не займалася. Мама багато працювала, тому часто мені і їсти готував Пашка. Коли я закінчила школу, мені запропонували nродовжити навчання в Англії. Знання для цього були, грошей не було.

Паша тоді заспокоїв мене. Він дав мені можливість навчатися в країні моєї мрії, заробляючи і відправляючи всі свої гроші мені на особисті витрати і оnлату навчання. Через 5 років я вже була майстром своєї справи, а Паша встиг одружитися, а недавно і маму до себе забрав, адже тій вже було важкувато самостійно пересуватися. Я повернулася на батьківщину і заснувала свою справу. Все йшло ідеально, незабаром я куnила собі квартиру. Наш батьківський дім стояв порожній, і тоді я подумала, чому б не здійснити мрію брата.

Він просто завжди дбав про мене, забуваючи про власні мрії і бажання. Так чому б не перебудувати батьківський будинок в автомайстерню для брата?! Я все так і зробила. У День народження брата я збиралася віддати йому ключі від своєї мрії, але тут напередодні свята мені подзвонив він і запитав, чи не буду я проти, якщо він продасть рідну домівку, і ми з ним поділимо гроші. Ну, природно, я відмовилася, але брат довго засмученим не залишився. Коли я привела брата до майстерні, його очі так засяяли! Я такої непідробної радості вже давно не бачила. Пашка обійняв мене і почав дякувати, але ми ж всі знаємо, що що б я не робила, його ставлення до мене упродовж всього життя нічим не компенсувати.