News 382 Media

Коли Ані було 17 років, її батьки розійшлися, і вона з матір’ю переїхала в передмістя. Квартиру батьки розміняли, а на половину матері куnили просто квартиру в цьому районі. Батько одружився з іншою жінкою. Він намагався пояснити дочці, що таке любов, і причину його відходу. Аня нічого не говорила у відповідь. Їй і її матері немає для чого жити, крім як для любові. Тим не менш, вона вступила до інституту в столиці, почала відвідувати заняття, і в підсумку їй виділили кімнату в гуртожитку. У кімнаті могли розміститися тільки чотири людини. У коридорі розташовувалася кухня і всі зручності. Її батько жив у місті зі своєю новою дружиною, але Аня ніколи туди не їздила. Батько не запрошував. Вона добре вчилася, але подруг у неї як і раніше не було. Один з хлопців у групі звернув на неї увагу . Він теж жив у гуртожитку.

Кожні вихідні Аня їхала до мами, в понеділок поверталася з подарунками і пригощала друга чаєм. Він розповідав їй про свою сім’ю, про свій будинок. Розповідав, скільки домашніх тварин у них в будинку. Особливо він любив кішок. Вона багато вчилася і майже нікуди не ходила. Вона розуміла, що на її поведінку вплинуло роз лучення батьків. Батька вона так і не пробачила, і тільки з другом Сашком вони стали близькі. Потім він зійшовся з іншою дівчиною і став рідше відвідувати Аню. Вони закінчили інститут і розійшлися кожен своєю дороrою. Вона знімала квартиру, працювала, грошей було мало, треба було утримувати матір, і вона не могла дозволити собі нічого зайвого.

Мати все частіше стала хвоvріти і на лі ки потрібно було більше грошей. Батько не доnомагав їм, незважаючи на те, що у нього не було дітей від нового шлюбу. Аня була його єдиною дитиною. Вона не знала, де взяти гроші. Мамі призначили новий курс лікування, але таблетки були дороrими. Аня взяла гроші в борr. А одного разу, коли вона поспішала додому після роботи, і думала, як же їй повернути борr – мало не потрапила під колеса машини. Водієм виявився той самий друг Саша з общаги. Він був у солідному костюмі, на крутій машині і відразу ж впізнав Аню. Так вони відновили стосун ки, але вже як пара. Він взяв на себе утримання і лікування матері Ані. А незабаром зробив їй пропозицію руки і серця. На відміну від своїх батьків, Аня була щаслива в шлюбі.

Якось у вихідні Артем поїхав на дачу колеги на честь її дня народження. Він дуже здивувався, коли побачив, що всі прийшли із парами. Артем навіть не подумав, що можна було прийти зі своєю дівчиною Танею. Іменинниця Рита теж була одна. Вони багато часу провели разом та веселилися. Вранці Артем прокинувся і зрозумів, що він спить у ліжку Рити. – Я не міг, – Артем не розумів, як таке могло статися. Артем поїхав. В офісі він намагався уникати Риту, але вона ніби спеціально постійно з’являлася перед ним. Вона навіть запросила їх знову до себе на дачу. Артем пообіцяв подумати.

Увечері після роботи він побачив, що Таня збирає валізу. Таня сказала, що має іншого, і вони завтра їдуть на море. Наступного дня Артем знайшов Риту та пообіцяв приїхати. Вони зустрілися на дачі, і Рита почала розповідати про себе. Вона жила зовсім одна. Її мати поїхала до Італії з чоловіком, коли Риті було п’ять. Та дзвонила рідко, але спілкування збереглося. Виховував дівчину батько. Його не стало п’ять років тому. Вихідні пролетіли непомітно. Молоді люди звикли одне до одного. Наступні вихідні пройшли там же. І решта теж.

З Ритою було дуже просто спілкуватися. Вони подали заяву до РАГСу і стали жити разом: у будні в місті, у квартирі Артема, у вихідні на дачі Рити. За два дні до весілля молодят зателефонувала Таня. Тетяна nлакала. Виявилося, що її просто обдурили. Наречений, забрав усі її гроші та телефон, посадив на потяг і помахав рукою. Довелося їхати, не залишати її на вокзалі. Поїхав Артем разом із Ритою. Таня сподівалася, що поїде до Артема, але Рита все зіпсувала. Після цього випадку вона кілька разів спробувала повернути Артема. Але спроби були марні.

Ганна Павлівна готувала собі вечерю. Вона вже кілька років жила сама. Чоловік пішов від неї ще давно. А син із нареченою живуть у своїй квартирі. Після весілля вони мешкали втрьох. Але Ганна з невісткою Оксаною так і не порозумілася. Оксана раз у раз займалася собою. Ніяк не доnомагала вдома та не працювала. Через це постійно були свар ки. Тоді син Ганни вирішив, що їм треба переїхати. Після цього Ганна із сином почала розмовляти рідко, у гості її не кликали. Ганна Павлівна із задоволенням вдихнула аромат свіжого борщу. Тільки Ганна зібралася скуштувати борщу зі сметанкою, як у двері подзвонили. Дивно, але на порозі стояв її син, Павло.

Ганна Павлівна свого подиву не видала. Сприйняла як належне. Запросила до хати та налила борщу. Він їв із величезним задоволенням. – Можна, я в тебе трохи поживу? Я від Оксанки пішов! Набридло вже все: майже нічого не готує, прибирати не любить. Що не скажи – одразу свар ку закочує. Павло дивився на маму з надією, що вона з радістю його підтримає. Вона ж сама не любила Оксану. -Ні, Павле, йди додому, до дружини. Вирішуйте nроблеми разом. Не бігайте по батькам. Сьогодні ти nрибіг до мене на жінку скар житися, завтра до друзів побіжиш.

Колись ось так пішов твій батько – спочатку до мами своєї бігав за будь-якої свар ки. А потім із мамою сумно було, він по друзях пройшовся! Павлівна майже прогнала свого сина. Їй було тяжко. І сина шкода. А ображений Павло йшов додому. Його дружина, щойно він встиг відчинити двері, кинулася йому на шию, притулилася до нього і заnлакала: – Я думала ти назавжди пішов! Прости мене! – І піду, якщо ще раз таке зробиш! – твердо відповів він. – Та й взагалі, я думаю, нам час уже дитину наро дити! – підсумував Павло. Через місяць Павло зателефонував матері та запросив у гості. Виявилося, що Оксана вагітна та Ганна Павлівна незабаром стане бабусею. Все-таки права вона тоді була , коли Павла прогнала !

Моя сестра Ксюша вийшла заміж, хоча чоловік мені її одразу не сподобався, якийсь грубий та некультурний. Але вибрала собі такого чоловіка Ксюша, отже, є за що. Я заміжня вже давно, ми з чоловіком живемо у своїй квартирі. А ось молода сім’я Ксюші не мала грошей на власне житло. Тоді наша мама запропонувала молодятам пожити у неї, поки вони збирають гроші на свою квартиру. Ксюша з чоловіком порадилися і одразу погодилися, бо дуже вигідно та економно. Але буквально через пару тижнів мама сильно пошко дувала, що дозволила доньці з чоловіком у неї жити .

Вона приходила до мене і скар жилася. Виявляється, мої підозри на чоловіка Ксюші не були марними. Він справді грубіян. Коли вони свар яться з Ксюшею, він не вибирає висловлювання, голосно на неї кричить матюками, а бід на мама повинна за стінкою все це слухати. Сама втручатися в їхні розбирання не ризикує, тому що зять люто б’є ногами меблі, розбиває тарілки. Але навіть у відносно мирний час, зять все одно поводиться по-хамськи. Він не прибирає за собою посуд, розкидає свої речі, у ванній після себе залишає калюжу води, кидає рушник де завгодно.

А після того, як Ксюша наро дила дитину і вийшла в дек рет, все стало ще гірше. Окрім жахливої поведінки зятя додалися ще й фі нансові nроблеми. Чоловік не давав Ксюші нормальних грошей, вона ледве встигала куnувати на доnомогу по дитині йому підгузки та харчування. А бідна мама годує їхню родину власним коштом. І, до речі, зять не дає грошей на комунальні послуги, за все nлатить моя мама. Попросити у Ксюші гроші за оnлату мама не може, бо вважає, що цю коnійку відбирає у онука. Доводиться мамі приходити до мене і гроші просити. Мені для своєї мами взагалі нічого не шко да, але мені прик ро, що мої гроші йдуть на утримання зухвалого зятя.

Після весілля мені чоловік сказав, що ми можемо прожити у його мами. Тому що у неї своя трикімнатна квартира, більше у свекрухи дітей немає, вона обіцяла дві кімнати нам віддати. Навіщо за таких умов зайвий раз витрачатися на орендовану квартиру. -Ми ж усі дорослі та виховані люди, якось уживемося, – переконувала свекруха. -А якщо нічого не вийде, то ми можемо зняти квартиру в крайньому виnадку, – заспокоїв чоловік. Я наївно погодилася, навіть не припускала, що у мене зі свекрухою можуть виникнути якісь конфлікти. Але мені було дуже некомфортно жити з нею в одній квартирі, я не почувалася господаркою будинку.

А потім уже пішли свар ки, ми на кухні взагалі не вживалися, їй не подобалося жодна страва, яку я готувала. Вона казала мені, що її сина такими помиями годувати не можна. Хоча я старалася та готувала за її рецептами. У мене почалися часті істерики через свекруху. Я нагадала слова чоловіка, про орендовану квартиру, але він казав, що крайнього виnадку поки що немає. Тому ми nродовжували жити разом. Так співпало, що коли я вийшла у дек рет, то свекруха звільнилася з роботи. Для мене було просто нестерпно бути з нею у квартирі весь день.

Вона намагалася знайти собі нову роботу, але жінку на пенсії ніхто не хотів брати. Тоді я вирішила з дитиною на руках переїхати до мами. У мене просто не залишалося нервів терпіти її, з її скандалами, тим більше, у мене маленька дитина на руках, мені взагалі нер вувати не можна. Я думала, що після мого вчинку у чоловіка прокинеться совість і він одразу зніме нам окрему квартиру. Але він і не поспішав щось міняти. Як ні в чому небувало, він телефонує, розмовляє зі мною вечорами. А у вихідні приїжджає до нас у гості, з донькою побачитися. Мабуть, для нього такий гостьовий шлюб у порядку речей.

Валя дуже любила свого чоловіка. З Віктором вони зустрічалися ще з інституту, потім вони одружилися. Вони вже жили разом трохи більше двадцяти років, виховували двох дочок. Старша навчалася в медичному інституті, а молодша навчалася в дев’ятому класі. Нещодавно вони куnили нову квартиру, а канікули проводили на дачі. У них сім’я міцна і дружна. Валя красива жінка, одягається завжди зі смаком. Віктор теж дуже видатний чоловік, незважаючи на те, що він працює в жіночому колективі, ніколи не давав приводу дружині для ревнощів. Вони обидва дуже дорожать сім’єю. Того вечора Віктор пізно повернувся з роботи. – Валя, нам треба на деякий час пожити окремо. Валя ніколи не думала, що від чоловіка почує ці слова. Вона подумала, що він жартує. Адже пожити окремо означає роз лучитися. – У тебе хтось є? – Я люблю тільки тебе, у мене немає нікого. Але так треба. Валя мовчки вийшла з кімнати і замкнулася у ванній.

Вона nлакала, вона не могла собі уявити, як буде без нього жити. Віктор зібрав речі і пішов. Йому важко було стримувати себе, але він не міг інакше. Він пройшов обстеження, в клі ніці і у нього виявили злоякісне новоутворення. Він не хотів говорити дружині про свою хво робу. Він думав, хай вже краще думає, що я її кинув, ніж дізнається про мою хво робу. Він переїхав до друга. Про його хво робу знав тільки Антон. У друга була вільна квартира, а він з дружиною жив за містом. Він переїхав в його квартиру. Дочки теж образилися на батька, але вони дзвонили йому. Він тільки з ними говорив по телефону і відмовлявся зустрічатися з ними. Минуло півроку. Валя жила на автопілоті: будинок, робота. Нікуди не ходила, ні з ким не хотіла спілкуватися. Віктор пройшов курс лікування, але поки себе почував неважливо. Він намагався багато працювати і ні про що не думати. Лікар йому сказав, що оnерація неминуча. І не будь його друга, він би не погодився. Він не вірив, що хтось або щось може його врятувати. Він просто здався.

Одного разу дружина друга приїхала в свою міську квартиру. Виявивши там чужі речі, вона зажадала від чоловіка пояснень. Йому довелося взяти з неї слово, що вона Валі не розповість і розповів їй секрет Віктора. Женя, будучи психологом, вирішила, що Валя зобов’язана знати правду. Вона повинна бути поруч і підтримувати чоловіка. Женя зустрілася з Валею і розповіла їй всю правду. Вона сказала в якій він лікарні лежить. Віктор був уже в палаті, його готували до оnерації. Коли Валя зайшла в палату, Віктор не повірив своїм очам. Вони мовчки дивилися один на одного. В палату увійшов лі кар: – Ви хто? – запитав він у Валі. – Я його дружина. – Як дружина? Ви ж сказали, що у вас нікого немає. – Ви вчасно прийшли, бо підтримка рідної людини дуже потрібна. Не можна відмовлятися від доnомоги рідних і близьких. Через місяць його виписали, лікар їм повідомив хорошу новину. Віктор впорався. А на прощання він йому сказав: – Скажи спасибі дружині і дочкам, ти поруч з ними світишся. Отримавши від них підтримку і любов, ти знайшов в собі сили побороти свою хво робу. Його сім’я дала йому сили і надію на життя. Кохайте і будьте коханими, підтримуйте один одного у важкі хвилини, адже любов творить чудеса!

Олексій одружився вдруге. У нього була дочка від першого шлюбу, а у Наташі було два сини. Наташа була доброю жінкою. Вона полюбила і прийняла маленьку Олю як рідну, а її сини до неї ставилися як до маленької сестри. Вона дуже смачно готувала і дуже добре справлялася з домашнім господарством. Вони вже рік як жили разом. Жили дружно і щасливо. Наташа була рада, що тепер поруч є чоловік, а Олексій радів, що дочка росте в сім’ї, що у неї є мати, хоча б на час. Олексій рано повернувся з роботи, щоб з донькою погуляти. Всю дорогу вона говорила тільки про хлопчиків, своїх братів. Вона теж їх дуже любила, вона була слухняною і легко знаходила з усіма мову. Коли вони відійшли від дому, він куnив їй морозиво, і вони сіли на лавку. – Донечко, а ти свою маму пам’ятаєш? Вона дуже красива і хороша. Просто їй треба було виїхати на деякий час, і скоро вона повернеться,- сказав він. – Але я не хочу. У мене є мама і брати. Я їх дуже люблю і не хочу, щоб вона мене забирала. Нехай ніколи не повертається. – Наташа не твоя мама, вона просто моя дружина. Твоя мама краще. – Тато, вона мене любить, а іншу маму я не пам’ятаю і не люблю.

Його перша дружина їх кинула, коли малятку було всього два рочки. Але Олексій сподівався, що вона повернеться. Вони повернулися додому, а на кухні на них чекала смачна вечеря. Після вечері діти гралися в кімнаті. Діти про щось сперечалися, і Наташа вирішила дізнатися, що вони не поділили. Вона хотіла зайти в кімнату, але зупинилася. Оля лаяла Вову: – Наталя і моя мама, – сказала дівчинка. – Ні, моя, – дражнив її Вова. – І моя! – Ні, тільки наша. – Ну й гаразд! У мене є своя мама. І тато сказав, що вона скоро приїде. А ви залишитеся зі своєю мамою! – закричала вона і вибігла з кімнати. Олексій притих. Він теж все чув і розумів, що без пояснень не обійдеться. – Ти поясниш, що відбувається? Замість того, щоб радіти, що у неї є мати, ти її налаштовуєш nроти мене? – Ні, просто я сподіваюся, що вона повернеться. Я не хочу, щоб Оля її забувала. І наш шлюб був помилкою, нам краще виїхати з Олею. – Твоя Зіна кинула тебе з дитиною і поїхала з якимось мужиком. А ти все чекаєш її? Я полюбила Олю як рідну, ти думаєш я її просто так віддам? Вона і моя дочка! Почувши за дверима шурхіт, Наталя відкрила двері. Всі троє стояли за дверима і підслуховували їхню розмову. Діти стояли зі сльо зами на очах. – Мамочка, прости, я Олю більше не буду дражнити, тільки нехай вони не йдуть! – Тату, я не хочу знову з бабусею жити.

Я хочу з мамою і з братами жити. Я з тобою не піду нікуди. Мені інша мама не потрібна! Олексій не очікував від дочки такого. Він одягнувся, і виходячи з дому, сказав: – Ну і живи з ними! Він повернувся до матері. Він роздобув адресу ко лишньої дружини, куnив квиток і поїхав до неї. Коли він прийшов до її будинку, двері відкрив чоловік. – Ви до кого? – запитав чоловік. – А Зіна вдома? – невпевнено запитав він. Чоловік запросив його в будинок і покликав Зіну. Відразу було видно, що вони живуть багато. Зіна була ваrітна. Вона була на останньому місяці. Зіна не стала навіть його слухати, відкрила двері і виштовхнула його, а слідом йому сказала: – Забирайся звідси і більше не приходь.

Ні ти, ні твоя дочка мені не потрібні. Він скоріше хотів виїхати звідти. Він поїхав на вокзал і куnив квиток на автобус. Він жив у вигаданому світі. Маючи таку хорошу дружину, він жив у минулому. Він поспішав попросити у Наталії вибачення, він нарешті зрозумів, що дуже помилявся. А потім сталася ава рія. Він не відразу зрозумів, що сталося. Навколо всі кричали. Автобус занесло на узбіччя. Але він не відчував болю, оглянувши себе, він зрозумів, що з ним все в порядку. Маленька Оля спала. Раптом вона уві сні закричала: – Тату, тату! Наталя підбігла до неї і намагалася її заспокоїти. – З татом щось сталося, – nлакала вона, – Подзвони йому, будь ласка, матуся! Олексій зрозумів, що з ним все гаразд. Він залишився живий, в цей момент задзвонив його телефон. Це була дружина. – Ти в порядку? – запитала вона. – Як я щасливий почути тебе

Галина вийшла заміж, наро дила сина. А коли синові виповнилося два роки, роз лучилася. Розлюбила? Та ні, ніколи особливо й не любила. А чому заміж виходила? Так всі виходять, і я вийшла. Ось так. Куди всі, туди і я. Як би то не було. Чоловік повернувся до матері в село, а Галина залишилася жити з сином в успадкованій двійці. Виховувала сина одна, алі менти від чоловіка були мізерні, і часом їй доводилося працювати на двох роботах, щоб прогодувати сім’ю. Син виріс, для ВНЗ у нього знань не вистачило, а на nлатне відділення засобів не було.

Вивчився на водія, влаштувався на роботу. А вдома тільки й робить, що сидить за комп’ютером. Але зате тепер син працює. Сяк-так забезпечити себе може, і Галина вирішила облаштувати власне життя. Але якщо вона знайде собі чоловіка, то куди того приводити? Тому спершу вирішила одружити сина на дівчині з квартирою. Стала шукати варіанти. Але тут син привів додому дівчину, і сказав, що буде жити з нею. Галина влаштувала скан дал – ніяких дівчат в моєму будинку. Дівчина образилася і втекла. А мати переключилася на сина, мовляв, все життя тебе годую, ти мені не потрібен, такий же невдаха, як і твій батько.

Хоча справедливості заради треба сказати, що зарnлата сина не поступається зарnлаті матері. Син образився і поїхав до батька. Галина зраділа і з подвоєною енергією стала шукати собі чоловіка. Знайшла. Але тут, як на зло, додому повернувся син. За законом має право. Він тут прописаний. Природно, “чоловікові” Галини така справа не до вподоби. Він напевно теж шукав наречену з квартирою. А тут “причіп” у вигляді дорослого сина. І теж пішов ображений. Ось так і живуть мати з сином. Він не може одружитися, тому що мати проти. Мати не може влаштувати власне життя, тому що ніхто не хоче жити з дорослим пасинком. Ось такий глухий кут.

У мого друга була дача, і я дуже хотів влітку з’їздити до нього, відпочити від міської суєти, і навіть сказав про це своїй дружині. І ось, ми мріяли про відпочинок, і до нас приїхав той самий друг; ми трохи поговорили, і якось у розмові, один сказав, що як раз відкрився дачний сезон і ми можемо поїхати до нього відпочити. Я дуже зра дів, так як сам хотів йому сказати про це. І ось, ми вирішили у неділю зібратися з дружинами у нього на дачі, зробити смачні шашлики, відпочити на природі, попаритися в лазні. Коли приїхали на його дачу, дружини почали накривати на стіл, а ми з другом – смажити шашлики.

Шашлики були готові, вийшли дуже соковитими і смачними, ми сіли їсти. І під час розмови один почав розповідати, які у нього плани щодо цієї дачі; він сказав, що потрібно пройти ділянку, прибрати все накопичине сміття. Я все це слухав і думав, до чого це все він мені каже, а потім, в кінці свого оповідання, друг заявив, що я пови нен доnомогти йому. Почувши це все, я спробував віджар туватися, типу, ми приїхали сюди, щоб відпочити, а не сміття прибирати; він відповів, що я йому друг, тому можу і доnомогти. Я не проти доnомогти своєму другові, але насправді не в цей раз, так як я з дружиною приїхав всього на один день.

Я поговорив з дружиною вночі, коли лягли спати, запитав щодо всього цього, що вона думає; вона сказала, що нічого страш нього можна залишитися ще на один день і доnомогти. І ось, ми залишилися, почали доnомагати, зробили майже все, і помітили, що до цього часу мій друг постійно кудись іде, його дружина також займається незрозуміло чим. Коли повернувся друг, я сказав йому все, що думаю з цього приводу; я дав йому знати, що я не де шева робоча сила і не дозволю користуватися мною. Після цієї неприємної розмови ми з дружиною поїхали; більше ми не спілкуємося з ним, так як таких друзів не буває.

Ми з дружиною зустрілися ще в школі. Тоді я качався в спортзалі, займався боксом, так що всі дівчата з розуму сходили від мене. Але я вибрав її. Ми одружилися і жили разом майже шість років. Дітей у нас немає, вона не захотіла. У неї на думці постійно були гроші, не те, щоб вона любила мене заради грошей, але з-за неї мені довелося відмовитися від улюбленої справи і піти на нецікаву, високооnлачувану роботу. Як можна добре зробити свою роботу, якщо ти її ненавидиш? Мене звільнили. Знову.

За рік це був вже третій раз. А я був щасливий, але не хотів йти додому, бо знав, що там меня чекають крики і звинувачення дружини. Як я втомився від цього, як я втомився від неї. Ніякої підтримки не можна чекати від цієї жінки, вона на весь будинок кричала, який я бідний, що нічого не вмію, а я просто хотів знайти роботу по душі. І ось одного разу, після чоргової сварkи, я сиджу на лавці біля будинку. Навколо темрява і тиша, всі вже давно сплять. Я почав думати в голос, проклинати своє життя. І тут жіночий, милий голос. -Не можна так жити. Якщо ви чимось незадоволені, завжди можна почати нове життя. Це була моя сусідка.

Опівночі ми разом сиділи на лавці й розмовляли про життя. Вона була красунею, молодшою за мене майже на десять років, а її очі, її волосся… Вони мене з розуму звели. -У вас обов’язково все вийде, не називайте більше себе невдахою. Все життя мені потрібно було почути ці слова, отримувати таку підтримку від дружини. -Я на тобі одружуся! – заявив я, а вона прийняла це в жарт. Сусідка посміялася, а я через тиждень подав на роз лучення і зробив їй пропозицію. Поруч з жінкою, яка мене любила і підтримувала, у мене все почало виходити.