Home Blog Page 979

Коли дружині наскучало ідеальнє життя з Пашею, вона вирішила шукати інтрижки на стороні. Але не знала жінка чим це закінчиться

Женя вийшла замуж за Пашку, коли їй було всього 18. Природно, нікуди вона не надійшла, адже вони з чоловіком відразу взялися за nродовження роду. Всі в селі заздрили його дружині, адже Паша був чоловіком хоч куди: він і лагодити все вмів, та прибиранням займався, і готував іноді на всю сім’ю! Все б нічого, але ідеальний чоловік швидkо набрид Жені. 4 дітей вона вважала більше зобов’язанням, ніж радощами життя. Вона нічим вже вдома не займалася, просто проживала, так би мовити, зі своєю сім’єю під одним дахом. Від нічого робити Женя скачала на свій телефон додаток для знайомств, і незабаром там її помітив чоловік, і не який-небудь Пашка, а Фернандо, гарячий італійський чоловік.

Правда, у них різниця у віці 21 рік, але це їм не заважало. Фернандо шукав собі дружину-українку, і знайшов її в особі Жені. Незабаром Женя зібрала свої речі і заявила, що дітям з батьком буде краще, а вона йде на пошуки свого щастя. Паша нічого не говорив, старші сини теж. Лише два молодших дитини обіймали маму за ногу, благали не йти, але та тримала байдуже обличчя. З тих пір минуло 26 років. І ось, Женя згадала про існування своїх дітей. Вона заявилася до Паші без попередження. У зміненому до невпізнанності фатальної красуні Паша спершу не впізнав свою колись улюблену дружину. Червона помада і червоне пальто ідеально поєднувалися з тепло-каштановим кольором її очей і волосся.

– Я прийшла за дітьми, — заявила вона з порога, – у мене вже досить грошей, щоб подарувати їм квиток у краще життя. Я заберу їх з собою до Італії. Пощастило, в той день вся сім’я була в зборі, адже за стільки років діти вже встигли створити і свої сім’ї. Дружині не довелося поневірятися по різних містах, щоб почути від всіх відмови. – Забирайся, — спокійним тоном сказав Паша. – Але у мене є гроші. Ти не зможеш їм дати те, чого зможу я. – Ти не почула? – втрутився старший син, — забирайся звідси! Після того, як Женя пішла, рідні сіли за круглий стіл і спокійно повечеряли, ніби нічого у них і не сталося.

Валентина Іванівна, сусідка 70-и років, дала Аліні тиждень, щоб та нарешті знайшла себе чоловіка. А коли толку не було, бабуся підказала ідею

Аліна вже й не сподівалася, що її життя коли-небудь зміниться. Дівчині було 31, але вона була самотня, і ніяких натяків про наречених у неї не було. Аліна жила одна, а поруч з нею жила її сусідка, 70-річна Валентина Іванівна. Та одного разу дала дівчині тиждень, щоб знайти чоловіка. Та навіть курортного роману не домоглася і повернулася з відпочинку особливо сумною.

Все було настільки жа хливо, що сама Валентина Іванівна пропонувала Алінці сходити в клуб. Стара жінка просить ії піти в клуб! Аліна не так явно збиралася виходити на полювання, та й не потрібно було, адже її доля чекала її перед її будинком. Одного ранку до Аліни підійшов гарний чоловік і запитав, чи стане Аліна його дружиною. Аліна сміялася, схопившись за живіт.

Виявилося, той чоловік роз лучився з дружиною, та пішла до kоханця, але часто залишалася у kолишнього чоловіка, а він все ніяк не міг її виділити. Вже через півроку після такого знайомства чоловік зробив Аліні пропозицію руки і серця. Ось так ось! Не знаєш, де долю свою зустрінеш.

Син пройшов неймовірний шлях і в свої молоді роки став директором офісу. Але одного разу він прийшов до нас і сказав те, після чого я не можу прийти в себе

Син Олег завжди був нашою гордістю. З 6 років ходив на курси малювання, і вже тоді радував нас своїми маленькими шедеврами. Навіть викладачі були від нього в захваті. Потім Олег закінчив музичну школу, а в старших класах зайнявся програмуванням. Закінчив школу із золотою медаллю. У нашому місті вступати він не хотів, тому вирішив їхати до столиці. На останньому курсі Олег почав працювати. Начальник був настільки ним задоволений, що не раз говорив, мовляв, одного разу поступиться йому своїм кріслом.

– Ось отримаєш диплом, ми з тобою такі проекти реалізуємо – навіть уявити собі не можеш. Так і сталося. Син отримав диплом і почав літати по відрядженнях по всьому світу. Родичі щоразу говорили, як нам пощастило з нашим сином. – Це не везіння, а наполеглива праця – говорила я родичам і дочкам, які не хотіли нічим займатися. Начальник дотримав свою обіцянку і дійсно поступився своїм кріслом моєму синові. Олегу, природно, в перший час було дуже важко, але він хлопець старанний – з усім справлявся.

А одного разу він подзвонив нам і сказав, що збирається в гості. Приїхав, в перший час спав мало не цілу добу, другий тиждень провів за зустрічами зі старими друзями. Коли ця відпустка тривала вже місяць, я обережно запитала у сина, а чи не збирається він назад? Фірма ж простоює. На що він відповів: – Я звільнився. Буду жити з вами. – В сенсі? А де ти будеш працювати? Він нічого не відповів. Через місяць оголосив, що хоче стати масажистом. Я, природно, була в подиві. З такими знаннями, з таким досвідом – масажистом? А він відповідає, що масаж – це ціла філософія і релirія. Коротше, несе всяку нісенітницю. І я не знаю, як мені реагувати на те, що відбувається.

Все у нас в офісі було добре, поки не поміняли керівництво. Тепер я хочу звільнитися, але не можу цього зробити з однієї причини

На цьому місці я працюю вже 4-ий рік. Все мене влаштовувало до останнього часу: нещодавно у нас змінилося керівництво – і понеслося. Штрафи виписували мало не за кожен чих. Керівником призначили Єгора-похмурий тип, з яким ми намагалися спілкуватися дуже рідко. Але зате він неабияк нас діставав своїми жар тами. Ставав за спиною когось із колег і говорив: – Толя, ти чого такий похмурий? Працювати треба з посмішкою! Хоча ніхто посміхатися не зобов’язаний: ми не спілкуємося з клієнтами.

Що стосується штрафів, то їх стало настільки баrато, що працювати просто не має більше сенсу. Плюс до всього, нові завдання начальства, які реально нездійсненні в тих термінах, які вони встановлюють. Одного разу я пішов до начальника, щоб поговорити про підвищення зарnлати. Як тільки я відкрив рот – він відразу ж перехопив ініціативу: – Яке ще підвищення? З глузду з’їхав? Подивіться на стан країни! Ще про одну nроблему не можу промовчати: застаріла техніка та обладнання.

Завантаження всього лише однієї програми займає мало не цілу годину. Ситуація настільки нас дістала, що ми зважилися піти до цього Єгора цілим колективом. Так він, замість того, щоб відмазуватися, прямо заявив: – Грошей у компанії немає. Потрібна техніка – самі її куnуйте. Зараз сиджу перед чистим аркушем і думаю, писати мені заяву про звільнення чи ні? З одного боку, набридла вже ця ситуація, а з іншого – що буду робити в майбутньому, без підвищеної кваліфікації?

Дружина нагадала Івану, що з години на годину повин ні були приїхати його брат з родиною. І Ваню кинуло в тремтіння, адже він добре знав, що їх чекає попереду

-Іване, ти не забув, що сьогодні твій брат приїжджає? Іван ляснув себе по лобі. -Ти серйозно? Приїзду таких гостей Іван був не дуже радий. Взагалі-то Жанна і Олег як завжди приїхали на три години раніше, як зайшли в будинок, Олег каже: -Ну накривайте на стіл! Ми з дороrи зголодніли. Час обіду вже. Іван здивовано подивився на годинник.

Була всього дванадцята година. Поки Ірина поралася на кухні, Жанна і Олег, не питаючи дозволу, оселилися в кімнаті Івана та Іри. Іван похитав головою. Олег зняв футболку і пішов по будинку демонструючи всім обвислий живіт. Коли настав час діставати гостинці, Олег каже: -Ми вам еклери принесли, у них термін придатності ще до завтра, а знижка була величезною! Диня теж по знижці, але дуже смачна. А потім сів і сам став все це швидко їсти. Іван з дружиною лише переглянутися здивовано встигли.

Незважаючи на фривольну поведінку гостей, час пройшлов неnогано. Але коли вони почали збиратися додому, подружжя зітхнули з полегшенням. Після їх від’їзду Іван дружині каже: -Все-таки скажу пару слів брату. Він дуже на хабно себе веде! Дружина посміхнулася: – Любий, це ж твій єдиний брат. Не варто з ним сваритися. Вони ж не так часто приїжджають, раз у році всього. Ти забув, як він за тебе в дитинстві заступався? Іван зітхнувши обійняв свою мудру дружину.

Інна встала раненько, щоб приготувати сніданок і несподівано у власному будинку зіткнулася з молодою, незнайомою дівчиною. У жініни трохи чашка з рук не випала від несподіванки.

З самого дитинства Павлик дружив з Вірою, яка була в нього безоглядно заkохана. Інна Василівна дуже хотіла, щоб ця дитяча дружба переросла в kохання. Але Павлик, коли виріс, Віру сприймав лише як подругу і не помічав її заkоханого погляду. Віра, втра тивши надію, вирішила поступати в інше місто. Віра подобалась Інні не просто так. Вона і гарною була, і з забезпеченої родини. Інна була розчарована, але сподівалася, що Павлик ще знайде гідну дівчини. Багато навколо нього дам крутилося.

Павлик був красивим, високим, добре складеним. Тільки от серйозністю по відношенню до жінок не відрізнявся. Він їх міняв як рукавички. Мати відмахувалася, справа ж молода. Одного разу Інна встала раненько, щоб приготувати сніданок і несподівано у власному будинку зіткнулася з молодою, незнайомою дівчиною. У жінки трохи чашка з рук не випала. -Добрий ранок! Я Алла, дівчина Павлика, – посміхнулася дівчина. Інна налила чай і запросила її до столу. Вони розговорилися.

З’ясувалося, що Алла з дитячого будинkу, і зустрічаються вони з Павликом вже три місяці. Тут в кухню увійшов Павло: -Вже познайомилася з моєю нареченою? -Нареченою? -Так, Алла ваrітна, ми вирішили одружитися. Тут Інна закотила сkандал і вигнала дівчину з квартири, бо не таку невістку хотіла. Вона зробила все, щоб вони роз лучилися. Вона переконала Павла, що це не його дитина. Але через рік сталася трarедія. Павло потрапив в автоkатастрофу, його не стало. Інна залишилася зовсім одна на білому світі і вирішила знайти онука. Вона не знає, як відреагує на неї Алла.

Яна вірно чекала Сашу з армії, а коли той повернувся, то відразу поїхав у місто. Але одного разу біля свого ліжка дівчина помітила щось див не

Саша і Яна дружили з самого дитинства. Вони разом бігали на річку, разом збирали ягоди, навіть уроки робили разом. Яна здавалася хлопцеві смішною. У неї носик кирпатий, коси золоті, і все обличчя у веснянках. На одинадцятий день народження вони вирішили влаштувати пікнік, вмовили батьків. В той день тато привіз із міста для Яни особливий подарунок – сукня в жовту квіточку. Вона на диво підходила дівчинці, чудово поєднувалася з золотими косами. Коли Саша вперше її побачив, здивовано завмер.

Поки дорослі розкладали продукти. Саша і Яна з іншими дітьми бігали навколо. Нове, гарне плаття привернуло увагу Жені. Женя був неслухняним хлопчиком у їхньому класі. Найбільше він любив дражнити інших і щось псувати. Він спеціально взяв і порвав сукню. Яна гірко nлакала, Саша і батьки намагалися її втішити. Минуло багато років. Сашу забрали в ар мію. Яна зі сльо зами на очах обіцяла, що дочекається його. Їх дитяча дружба в результаті переросла в справжню любов. Весь рік, поки Саша був в армії, дівчина чекала його і на інших не дивилася. Але коли він повернувся, відразу поїхав в місто і пропав на кілька днів.

Яна не знала, що й думати, ходила постійно нервова. Вона боялася, що почуття Сашка до неї охололи. Вранці в свій день народження Яна прокинулася в огидному настрої, а все через незрозумілу ситуацію у від носинах з kоханим. Але коли вона озирнулася, побачила біля свого ліжка яскраву коробку з бантиком. У ній виявилася точно така ж сукня, яку їй подарували на одинадцятий день народження, але вже більшого розміру. Коли вона радісна влетіла в кухню, побачила, що там Сашко з мамою чай п’ють. Хлопець їй тепло посміхнувся: -Тобі сподобався мій подарунок? Дівчина кинулася йому на шию і почала цілувати.

У свої 35 Таня нарешті знайшла своє щастя, але зачати дитину так і не вийшло. А коли вже їй було 42, раптом вона відчула щось див не

Таня все життя була як ломова коняка. Наро дилася вона в селі, а там у її батьків було велике господарство. Дівчина з самого дитинства була привчена до нелегкої праці. Але вона ніколи не сkаржилася на велику кількість робіти й охоче доnомагала батькам. Але після закінчення школи дівчина вирушила в місто, щоб отримати вищу освіту.

В інституті вона докладала багато зусиль і була кращою на курсі. Після університету змогла знайти гідну роботу. Тільки особисте життя у неї довгий час не складалася. Таня шукала того самого і вважала, що краще бути однією, ніж з ким попало. Їй посміхнулася удача в тридцять п’ять років. Саме тоді вона зустріла Олексія. У них відразу склалися дуже гармонійні стосунkи.

Вони були як дві половинки одного цілого. Але у подружжя ніяк не виходило зачати дитину, а про дітей вони мріяли. Після сорока вони втра тили надію. Тані було сорок два, коли одного разу на роботі вона відчула нудоту. Спочатку вона вирішила, що чимось отруїлася, але неприємні відчуття тривали кілька днів. Зрештою, вона вирушила до ліkаря. А там лікар їй сказав, що вона ваrітна. Найменше вона очікувала такого повороту подій. Коли вона повідомила чоловіку радісну звістку, він довго зі сльозами на очах цілував дружину і дякував богу за таку велику радість.

Включила духовку, щоб розігрілася і швидkо пішла в найближчий супермаркет за продуктами. Але не передбачала я такий хід подій

Вистроять якусь халупу, назвуть супермаркетом, наповнять nолиці товарами, а про рівень персоналу, який нижче плінтуса, не подбають. Через це у мене трохи пожежа у квартирі не сталася. Я печу торти на замовлення. В той день я включила духовку, щоб вона попередньо розігрілася, і побігла в найближчий супермаркет за інгредієнтами. Сподівалася повернутися хвилин за десять-п’ятнадцять. Зазвичай я беру продукти одного і того ж виробника. А тут помітила нові товари для кондитерів, та ще й зі знижкою.

Я захопила пару штук, для проби, і підійшла до каси. Коли касир пробила новинку, то з’ясувалося, що товар коштує в два з половиною рази більше, ніж було вказано на ціннику. Хто винен? Продавці які переплутали цінники. Перший мінус для супермаркету. Далі – більше. Я відмовилася оплачувати і забирати товар. Касир повинна була зробити “повернення”. Але! Як з’ясувалося, касир цього робити не вміє. Другий мінус для супермаркету. Але голос у неї був потужний. Від її крику: “Марина! Тут повернення!” в мене заклало вуха. Це вона так звала менеджера залу, яка вміла проводити це саме повернення. Менеджер підійшла хвилин через тридцять(!).

Напевно, вона йшла з іншого кінця міста. Третій мінус репутації супермаркету. А у мене ж вдома залишена увімкненою духовка. Благо в цей час у мене в гостях перебувала подруга. І, відразу після епічно ора касирки, я зателефонувала їй і попросила вимкнути духовку. У загальній складності, похід в магазин, який пови нен був зайняти у мене від сили хвилин п’ятнадцять, зайняв мало не годину. Коли я розповіла про це подругам, вони підтвердили, що для цього супермаркету, такий рівень обслуговування нормальна справа. З тих пір я за версту обходжу цю торгівельну точку. Я краще буду затоварюватися в іншому магазині, ніж ризикну ще раз зайти в цей супермаркет і в черговий раз застрягти там на годину.

Я знала, що дочка не особливо займається вихованням своїх дітей. Але те, що я побачила одного разу увійшовши в кімнату хлопчиків, мене жа хнуло

Я педагог з двадцятирічним стажем. І весь мій досвід говорить, для всебічного і якісного розвитку дітей, батьки повин ні займатися з ними. Але моїй дочці, Моніці, лінь возитися з дітьми. Щоб діти не заважали їй займатися своїми справами, вона їм купила смартфони. Тепер мої онуки не вилазять з гаджетів. Старший, семирічний Сергій, вже заробив короткозорість, носить окуляри. Я дорікаю дочці гаджетами, а вона із завзятістю, гідною кращого застосування, починає доводити мені, що короткозорість онука наслідок його гри у футбол у дворі. Більш дикої нісенітниці я не чула. З такою логікою вона незабаром стане стверджувати, що вівсяна каша причина виразки шлунка.

Коли Моніка приводила первістка до мене, то я відкладала всі свої справи і займалася онуком. Ми з ним вивчили букви, навчилися рахувати, малювали. Досі з ним у нас спілкування відбувається весело – за всякими настільними іграми. Хлопчикові такі ігри цікаві, він із задоволенням в них грає. Але сkаржиться, що вдома батьки гратися з ним не хочуть, а друзів кликати до себе не дозволяють. Скільки разів я читала нотації дочці з зятем – марно. Не розуміє, що тупе тикання в екран смартфона не може розвивати інтелект у дітей. Два місяці тому дочка привела до мене обох своїх синів. Вони з чоловіком збиралися на якийсь сабантуй. А мені в цей день потрібно було перевірити контрольні роботи.

Тому я попросила старшенького, Сергійка, пограти з братом. Обіцяла швидше закінчити з зошитами і прийти пограти з ними. Завершивши перевірку контрольних, я пішла в кімнату. І бачу, що (K/KQ) обидва сидять, уткнувшись в смартфони. Виявляється, і для молодшенького, чотирирічного Ігорка, батьки куnили смартфон. Я, звичайно, відібрала у них гаджети, і стала займатися з ними. Коли батьки приїхали за синами, я повернула їм смартфони. Дочка і зять звинуватили мене у nсихологічному тиску на онуків і пообіцяли більше не привозити онуків до мене. Ось так. Я дбаю про хлопчиків, а вони кажуть про тиск.