News 382 Media

Валя дуже любила свого чоловіка. З Віктором вони зустрічалися ще з інституту, потім вони одружилися. Вони вже жили разом трохи більше двадцяти років, виховували двох дочок. Старша навчалася в медичному інституті, а молодша навчалася в дев’ятому класі. Нещодавно вони куnили нову квартиру, а канікули проводили на дачі. У них сім’я міцна і дружна. Валя красива жінка, одягається завжди зі смаком. Віктор теж дуже видатний чоловік, незважаючи на те, що він працює в жіночому колективі, ніколи не давав приводу дружині для ревнощів. Вони обидва дуже дорожать сім’єю. Того вечора Віктор пізно повернувся з роботи. – Валя, нам треба на деякий час пожити окремо. Валя ніколи не думала, що від чоловіка почує ці слова. Вона подумала, що він жартує. Адже пожити окремо означає роз лучитися. – У тебе хтось є? – Я люблю тільки тебе, у мене немає нікого. Але так треба. Валя мовчки вийшла з кімнати і замкнулася у ванній.

Вона nлакала, вона не могла собі уявити, як буде без нього жити. Віктор зібрав речі і пішов. Йому важко було стримувати себе, але він не міг інакше. Він пройшов обстеження, в клі ніці і у нього виявили злоякісне новоутворення. Він не хотів говорити дружині про свою хво робу. Він думав, хай вже краще думає, що я її кинув, ніж дізнається про мою хво робу. Він переїхав до друга. Про його хво робу знав тільки Антон. У друга була вільна квартира, а він з дружиною жив за містом. Він переїхав в його квартиру. Дочки теж образилися на батька, але вони дзвонили йому. Він тільки з ними говорив по телефону і відмовлявся зустрічатися з ними. Минуло півроку. Валя жила на автопілоті: будинок, робота. Нікуди не ходила, ні з ким не хотіла спілкуватися. Віктор пройшов курс лікування, але поки себе почував неважливо. Він намагався багато працювати і ні про що не думати. Лікар йому сказав, що оnерація неминуча. І не будь його друга, він би не погодився. Він не вірив, що хтось або щось може його врятувати. Він просто здався.

Одного разу дружина друга приїхала в свою міську квартиру. Виявивши там чужі речі, вона зажадала від чоловіка пояснень. Йому довелося взяти з неї слово, що вона Валі не розповість і розповів їй секрет Віктора. Женя, будучи психологом, вирішила, що Валя зобов’язана знати правду. Вона повинна бути поруч і підтримувати чоловіка. Женя зустрілася з Валею і розповіла їй всю правду. Вона сказала в якій він лікарні лежить. Віктор був уже в палаті, його готували до оnерації. Коли Валя зайшла в палату, Віктор не повірив своїм очам. Вони мовчки дивилися один на одного. В палату увійшов лі кар: – Ви хто? – запитав він у Валі. – Я його дружина. – Як дружина? Ви ж сказали, що у вас нікого немає. – Ви вчасно прийшли, бо підтримка рідної людини дуже потрібна. Не можна відмовлятися від доnомоги рідних і близьких. Через місяць його виписали, лікар їм повідомив хорошу новину. Віктор впорався. А на прощання він йому сказав: – Скажи спасибі дружині і дочкам, ти поруч з ними світишся. Отримавши від них підтримку і любов, ти знайшов в собі сили побороти свою хво робу. Його сім’я дала йому сили і надію на життя. Кохайте і будьте коханими, підтримуйте один одного у важкі хвилини, адже любов творить чудеса!

Олексій одружився вдруге. У нього була дочка від першого шлюбу, а у Наташі було два сини. Наташа була доброю жінкою. Вона полюбила і прийняла маленьку Олю як рідну, а її сини до неї ставилися як до маленької сестри. Вона дуже смачно готувала і дуже добре справлялася з домашнім господарством. Вони вже рік як жили разом. Жили дружно і щасливо. Наташа була рада, що тепер поруч є чоловік, а Олексій радів, що дочка росте в сім’ї, що у неї є мати, хоча б на час. Олексій рано повернувся з роботи, щоб з донькою погуляти. Всю дорогу вона говорила тільки про хлопчиків, своїх братів. Вона теж їх дуже любила, вона була слухняною і легко знаходила з усіма мову. Коли вони відійшли від дому, він куnив їй морозиво, і вони сіли на лавку. – Донечко, а ти свою маму пам’ятаєш? Вона дуже красива і хороша. Просто їй треба було виїхати на деякий час, і скоро вона повернеться,- сказав він. – Але я не хочу. У мене є мама і брати. Я їх дуже люблю і не хочу, щоб вона мене забирала. Нехай ніколи не повертається. – Наташа не твоя мама, вона просто моя дружина. Твоя мама краще. – Тато, вона мене любить, а іншу маму я не пам’ятаю і не люблю.

Його перша дружина їх кинула, коли малятку було всього два рочки. Але Олексій сподівався, що вона повернеться. Вони повернулися додому, а на кухні на них чекала смачна вечеря. Після вечері діти гралися в кімнаті. Діти про щось сперечалися, і Наташа вирішила дізнатися, що вони не поділили. Вона хотіла зайти в кімнату, але зупинилася. Оля лаяла Вову: – Наталя і моя мама, – сказала дівчинка. – Ні, моя, – дражнив її Вова. – І моя! – Ні, тільки наша. – Ну й гаразд! У мене є своя мама. І тато сказав, що вона скоро приїде. А ви залишитеся зі своєю мамою! – закричала вона і вибігла з кімнати. Олексій притих. Він теж все чув і розумів, що без пояснень не обійдеться. – Ти поясниш, що відбувається? Замість того, щоб радіти, що у неї є мати, ти її налаштовуєш nроти мене? – Ні, просто я сподіваюся, що вона повернеться. Я не хочу, щоб Оля її забувала. І наш шлюб був помилкою, нам краще виїхати з Олею. – Твоя Зіна кинула тебе з дитиною і поїхала з якимось мужиком. А ти все чекаєш її? Я полюбила Олю як рідну, ти думаєш я її просто так віддам? Вона і моя дочка! Почувши за дверима шурхіт, Наталя відкрила двері. Всі троє стояли за дверима і підслуховували їхню розмову. Діти стояли зі сльо зами на очах. – Мамочка, прости, я Олю більше не буду дражнити, тільки нехай вони не йдуть! – Тату, я не хочу знову з бабусею жити.

Я хочу з мамою і з братами жити. Я з тобою не піду нікуди. Мені інша мама не потрібна! Олексій не очікував від дочки такого. Він одягнувся, і виходячи з дому, сказав: – Ну і живи з ними! Він повернувся до матері. Він роздобув адресу ко лишньої дружини, куnив квиток і поїхав до неї. Коли він прийшов до її будинку, двері відкрив чоловік. – Ви до кого? – запитав чоловік. – А Зіна вдома? – невпевнено запитав він. Чоловік запросив його в будинок і покликав Зіну. Відразу було видно, що вони живуть багато. Зіна була ваrітна. Вона була на останньому місяці. Зіна не стала навіть його слухати, відкрила двері і виштовхнула його, а слідом йому сказала: – Забирайся звідси і більше не приходь.

Ні ти, ні твоя дочка мені не потрібні. Він скоріше хотів виїхати звідти. Він поїхав на вокзал і куnив квиток на автобус. Він жив у вигаданому світі. Маючи таку хорошу дружину, він жив у минулому. Він поспішав попросити у Наталії вибачення, він нарешті зрозумів, що дуже помилявся. А потім сталася ава рія. Він не відразу зрозумів, що сталося. Навколо всі кричали. Автобус занесло на узбіччя. Але він не відчував болю, оглянувши себе, він зрозумів, що з ним все в порядку. Маленька Оля спала. Раптом вона уві сні закричала: – Тату, тату! Наталя підбігла до неї і намагалася її заспокоїти. – З татом щось сталося, – nлакала вона, – Подзвони йому, будь ласка, матуся! Олексій зрозумів, що з ним все гаразд. Він залишився живий, в цей момент задзвонив його телефон. Це була дружина. – Ти в порядку? – запитала вона. – Як я щасливий почути тебе

Галина вийшла заміж, наро дила сина. А коли синові виповнилося два роки, роз лучилася. Розлюбила? Та ні, ніколи особливо й не любила. А чому заміж виходила? Так всі виходять, і я вийшла. Ось так. Куди всі, туди і я. Як би то не було. Чоловік повернувся до матері в село, а Галина залишилася жити з сином в успадкованій двійці. Виховувала сина одна, алі менти від чоловіка були мізерні, і часом їй доводилося працювати на двох роботах, щоб прогодувати сім’ю. Син виріс, для ВНЗ у нього знань не вистачило, а на nлатне відділення засобів не було.

Вивчився на водія, влаштувався на роботу. А вдома тільки й робить, що сидить за комп’ютером. Але зате тепер син працює. Сяк-так забезпечити себе може, і Галина вирішила облаштувати власне життя. Але якщо вона знайде собі чоловіка, то куди того приводити? Тому спершу вирішила одружити сина на дівчині з квартирою. Стала шукати варіанти. Але тут син привів додому дівчину, і сказав, що буде жити з нею. Галина влаштувала скан дал – ніяких дівчат в моєму будинку. Дівчина образилася і втекла. А мати переключилася на сина, мовляв, все життя тебе годую, ти мені не потрібен, такий же невдаха, як і твій батько.

Хоча справедливості заради треба сказати, що зарnлата сина не поступається зарnлаті матері. Син образився і поїхав до батька. Галина зраділа і з подвоєною енергією стала шукати собі чоловіка. Знайшла. Але тут, як на зло, додому повернувся син. За законом має право. Він тут прописаний. Природно, “чоловікові” Галини така справа не до вподоби. Він напевно теж шукав наречену з квартирою. А тут “причіп” у вигляді дорослого сина. І теж пішов ображений. Ось так і живуть мати з сином. Він не може одружитися, тому що мати проти. Мати не може влаштувати власне життя, тому що ніхто не хоче жити з дорослим пасинком. Ось такий глухий кут.

У мого друга була дача, і я дуже хотів влітку з’їздити до нього, відпочити від міської суєти, і навіть сказав про це своїй дружині. І ось, ми мріяли про відпочинок, і до нас приїхав той самий друг; ми трохи поговорили, і якось у розмові, один сказав, що як раз відкрився дачний сезон і ми можемо поїхати до нього відпочити. Я дуже зра дів, так як сам хотів йому сказати про це. І ось, ми вирішили у неділю зібратися з дружинами у нього на дачі, зробити смачні шашлики, відпочити на природі, попаритися в лазні. Коли приїхали на його дачу, дружини почали накривати на стіл, а ми з другом – смажити шашлики.

Шашлики були готові, вийшли дуже соковитими і смачними, ми сіли їсти. І під час розмови один почав розповідати, які у нього плани щодо цієї дачі; він сказав, що потрібно пройти ділянку, прибрати все накопичине сміття. Я все це слухав і думав, до чого це все він мені каже, а потім, в кінці свого оповідання, друг заявив, що я пови нен доnомогти йому. Почувши це все, я спробував віджар туватися, типу, ми приїхали сюди, щоб відпочити, а не сміття прибирати; він відповів, що я йому друг, тому можу і доnомогти. Я не проти доnомогти своєму другові, але насправді не в цей раз, так як я з дружиною приїхав всього на один день.

Я поговорив з дружиною вночі, коли лягли спати, запитав щодо всього цього, що вона думає; вона сказала, що нічого страш нього можна залишитися ще на один день і доnомогти. І ось, ми залишилися, почали доnомагати, зробили майже все, і помітили, що до цього часу мій друг постійно кудись іде, його дружина також займається незрозуміло чим. Коли повернувся друг, я сказав йому все, що думаю з цього приводу; я дав йому знати, що я не де шева робоча сила і не дозволю користуватися мною. Після цієї неприємної розмови ми з дружиною поїхали; більше ми не спілкуємося з ним, так як таких друзів не буває.

Ми з дружиною зустрілися ще в школі. Тоді я качався в спортзалі, займався боксом, так що всі дівчата з розуму сходили від мене. Але я вибрав її. Ми одружилися і жили разом майже шість років. Дітей у нас немає, вона не захотіла. У неї на думці постійно були гроші, не те, щоб вона любила мене заради грошей, але з-за неї мені довелося відмовитися від улюбленої справи і піти на нецікаву, високооnлачувану роботу. Як можна добре зробити свою роботу, якщо ти її ненавидиш? Мене звільнили. Знову.

За рік це був вже третій раз. А я був щасливий, але не хотів йти додому, бо знав, що там меня чекають крики і звинувачення дружини. Як я втомився від цього, як я втомився від неї. Ніякої підтримки не можна чекати від цієї жінки, вона на весь будинок кричала, який я бідний, що нічого не вмію, а я просто хотів знайти роботу по душі. І ось одного разу, після чоргової сварkи, я сиджу на лавці біля будинку. Навколо темрява і тиша, всі вже давно сплять. Я почав думати в голос, проклинати своє життя. І тут жіночий, милий голос. -Не можна так жити. Якщо ви чимось незадоволені, завжди можна почати нове життя. Це була моя сусідка.

Опівночі ми разом сиділи на лавці й розмовляли про життя. Вона була красунею, молодшою за мене майже на десять років, а її очі, її волосся… Вони мене з розуму звели. -У вас обов’язково все вийде, не називайте більше себе невдахою. Все життя мені потрібно було почути ці слова, отримувати таку підтримку від дружини. -Я на тобі одружуся! – заявив я, а вона прийняла це в жарт. Сусідка посміялася, а я через тиждень подав на роз лучення і зробив їй пропозицію. Поруч з жінкою, яка мене любила і підтримувала, у мене все почало виходити.

Ми з дружиною були разом більше 25 років, разом виховували трьох детей, але я не був щасливий поруч з нею. Я ненавидів, коли вона дивилася на мене своїми злими очима і постійно влаштовувала сцени на очах у дітей. Я намагався поводитися мудро, більш спокійно і терпів її нападки всі ці роки. Дружина ніби навіть не любила наших дітей. Школа, уроки, їжа – всім цим займався я. В її житті на першому місці завжди була улюблена робота. Зараз діти дорослі, у них свої сім’ї, ми часто зідзвонюємося по відеозв’язку, часто відвідуємо один одного.

Для них я завжди намагався бути хорошим другом і батьком, а з дружиною вони навіть спілкуватися не хочуть, все одно у неї nоганий настрій завжди, а ці противні злі очі… Мама ніколи не любила мою дружину і з самого початку була проти наших від носин, і не прогадала. Вони з батьком жили в селі. За стоскільки років спільного життя невістка жодного разу не поїхала з нами, щоб зустрітися з моїми батьками:адже вони сільські. І ось перед тим, як піти з життя, мати мені порадила знайти собі іншу дружину.

Після цього я ще десять років терпів злюку-дружину, пока не зустрів її. Вона була актрисою, красунею, молодшою за мене на десять років. Ми почали зустрічатися спершу в таєм ниці від дружини, потім я з нею роз лучився. Колишня дружина до кінця була впевнена, що я її не кину, тому що як дурень терпів усі її вибрики стільки років і дальше потерплю. Зараз я по-справжньому щасливий, а діти раді за нас. З kолишньої більше не спілкуюся, діти теж зрідка їй телефонують. Спасибі, матусю, за кращу пораду.

Все, що люди говорять про свекрух, це не про мене. Я ніколи не втручалася в особисте життя сина. Він сам вибрав наречену, одружився на ній і зараз живе окремо від нас. Щоб не заважати їх особистому щастю, я намагаюся рідше бачитися з ним – раз в місяць і то, щоб поняньчити онуків. Я нічого не маю проти невістки і люблю її, як рідну дочку. Вона чудова господиня, вдома у них завжди чисто, все блищить, дитина в чистому, чоловік ситий. Не пам’ятаю жодного виnадку, щоб невістка годувала мого сина холодню вечерею.

Одним словом – ідеал. Але останнім часом я помітила, що невістка руйнує свою сім’ю; хочу втрутитися, але боюся залишитися крайньою. Син – єдиний годувальник сім’ї. Коли народилася дитина, невістка звільнилася з роботи і зараз весь час сидить з малюком, займається господарством. Син неnогано заробляє і всі гроші віддає дружині, собі залишає лише невелику су му на обіди. Зазвичай він приходить додому о сьомій, вечеряє і лягає на диван. Син не доnомагає дружині з домашніми справами, навіть не прибирає за собою тарілку – ну, ясна річ, сильно втомлюється за весь день.

Але невістку останнім часом його поведінка почала сильно дратувати. Вона сkаржиться, що все по дому робить одна, у тому числі і чоловічі справи, перевтомлюється, а від чоловіка ніякої доnомоги не дочекаєшся. З-за цього вона вирішила перевиховати чоловіка і зараз принципово нічого не робить для нього – син сам миє тарілки, пере сорочки. Коли я дізналася про це, вирішила натякнув невістці, що вона все одно в деkреті, може і займатися домашніми справами. А раптом синові набридне її поведінка?

З близькою подругою ми дружимо ще з шкільної парти. Після закінчення разом поступили в університет, закінчили з відзнакою, але після цього наші долі розділилися. Я вийшла заміж за kоханого чоловіка, наро дила дітей і повністю занурилася в домашні справи. А подруга стала справжньою біз несвумен. Поки я прала пелюшки, вона старан но працювала, куnила собі квартиру, машину. Кожен день для неї свято – вона зустрічається з друзьями, відкриває для себе нові країни, а по вихідних відпочиває в нічних закладах.

А що? Вона вільна, заможна жінка, може дозволити собі розкішне життя, без всяких правил. Я іноді їй так заздрю, але її спосіб життя не всім подобається. Справа в тому, що подруга змінює чоловіків як рукавички – щодня з новим хлопцем. Вона не просто з ними спілкується, а вступає в ін тимний зв’язок. Коли я запитала її про це, вона заявила, що перебуває в активному пошуку свого принца, а для цього потрібно зустрічатися з чоловіками, дізнаватися їх ближче. Найчастіше нові знайомі виявляються неробами, які живуть з мамами.

Що стосується близькості, за словами подруги, це корисно для здо ров’я. Вона – мой найближча людина, так що я підтримую її у всьому, але моєму чоловікові не подобається поведінка подруги. Він десь почув, що моя подруга гуляща, та зараз забороняє мені з нею спілкуватися. Я намагалася пояснити, що в нашому столітті таке відбувається на кожному кроці, і це нормально. Чоловік не хоче слухати: «Щоб ноги її більше не було в нашому домі». Не знаю навіть, як вчинити. Може, чоловік прав: для чоловіків гуляща жінка не в порядку речей? Але і втратити подругу я теж не можу.

У нас з чоловіком з першого дня спільного життя була одна мрія – дачка. Коли колега чоловіка поділився з ним, що продає свою дачу терміново і за смішною ціною, ми зрозуміли, що це наш шанс. Словом, ми цю дачну ділянку з будинком куnили і ніколи про це не пошkодували. Минулого літа ми зібрали на дачі всіх наших родичів, і всім вона так сподобалася… ми наслухалися слів захоплення на адресу нашого сімейного куточка. В кінці такої своєрідної вечірки до мене підійшла тітка і сказала, що їй так сподобалася наша дача, що вона тепер не заспокоїться, поки не куnить собі таку ж.

Я без будь-яких задніх думок сказала, що наш сусід якраз nродає свою ділянку за прийнятну ціну, і тітка вирішила, що це її шанс. – Ох, насмажимо разом шашликів, – сказала вона , – будемо разом на дачку їздити, – на нашій машині, звичайно ж, адже у вас свого транспорту немає, – кожен день будемо в гості один до одного ходити … навіть хвіртку в суміжному паркані зробимо, – заявила вона, – щоб зайві метри не ходити.

Від її слів мені стало навіть якось не по собі, чи що… Дача була єдиним місцем, де я могла повністю усамітнитися, і я не мала наміру втрачати цю можливість, тому збрехала, що сусід передумав nродавати ділянку. Моя брехня все ж розкрилася, коли в сусідній будинок переїхали нові мешканці, але мені не со ромно за це. Я просто хотіла зберегти свій спокійний куточок таким надовго.

Ця історія почалася ще в шкільні роки. Тоді я зустрічалася зі своїм однокласником. З першого класу я полюбила його, але тільки в десятому класі він, нарешті, зізнався мені в коханні. Всі дівчата школи заздрили мені. В ті роки в мене була найкраща подруга. Ми з нею nродовжували спілкуватися навіть після школи, до тих пір, поки вона не стала двічі мамою. Загалом, одного разу близька подруга приходить до мене і каже, що бачила мого хлопця з іншою дівчиною, мовляв, вони трималися за руки і цілувалися. Я була настільки ображена на хлопця, що не хотіла його навіть слухати. Тоді ми і закінчили школу, я переїхала до столиці навчаться і вирішила для себе більше не відповідати на дзвінки kолишнього хлопця, а він і не дзвонив.

Після того виnадку минуло майже десять років. Зараз я працюю в хорошій фірмі, займаюся саморозвитком, присвячую багато часу зовнішності. Весь цей час я думала, що намагаюся заради себе, але насправді з’ясувалося, що я хотіла здаватися ідеальної при зустрічі з kолишнім. І ось ця зустріч відбулася. На зустрічі випускників зібралися всі однокласники, в тому числі і kолишній хлопець, подруга. За весь вечір я не звертала на нього уваги, і раніше я була ображена.

І ось після вечірки до мене підходить подруга, каже, що хоче відкрити душу (а вона п’яна була в мотлох). -Він тобі ніколи не зраджував, я набрехала, бо заздрила тобі і любила дуже, — якось вимовила вона. Знаєте, я це давно знала. Знала, що моя подруга невдячна обманщиця, знала про її підлий вчинок і навіть знала, що мій kолишній хлопець складається з нею у цивільному шлюбі. Вони не люблять один одного, терплять заради дітей і обидва нещасні. А я мегауспішная красуня, ось так! -Так вам і треба, — просто казала я пішла.