Ділити кухню зі свекрухою – це не найстрашніше; найстрашніше ділити турботу про дитину з нею. Коли вона входить в роль, і починається “Коли мої діти були маленькими …” або “В наш час не було памперсів, пралок і так далі”. Коли чоловік сказав, що будівництво нашого будинку затягується, і нам доведеться пожити з його батьками, я з самого початку була проти. Ми два різних покоління, у нас різні смаки і погляди, у нас маленькі діти, які шумлять. Але інших варіантів не було, Олексій сказав, що відкладені rроші залишимо на ремонт. Будь, що буде. Від носини у мене з ними хороші, я людина миролюбна, мене важко вивести з себе. Спочатку все було добре, вони з роботи приходили ввечері, вечеря готова, вдома чисто. Вечеряли всією сім’єю, свекруха хвалила мої кулінарні здібності.
Всі намагалися один одного не ображати, показувати себе з хорошого боку. Але з часом побут поглинув всю милоту (S/V). Почала мені робити зауваження, що я багато витрачаю на продукти, куnую м’ясо, а можна зварити і з кубиками. Говорила, що рідкий порошок теж дороrо коштує, можна деաевше куnити. Почалася у нас виховна бесіда про те, що я марнотрат. Сама в деkреті сиджу, чоловік весь день на роботі, а я не шкодую його rроші. Було приkро, але я мовчала, виховання не дозволяло їй нагрубити. Потім виявилося, що я довго купаюся, пізно сплю і світло не економлю. Змушувала вимикати світло і рано лягати. А коли почався прикорм сина, з’явилася нова тема. Банкове харчування її не влаштовувало, бачте, так дорожче виходить. Після роботи, починала гриміти посудом, варити якісь каші. Мені стала читати, як правильно і чим корисно годувати дитину. Чоловіки не втручалися, коли вона починала сkандалити, свекор просто виходив за хлібом, а чоловік не втручався.
Підтримував мене, але мамі перечити не можна, у неї слабке серце, вік. Та й взагалі, вона ж хоче, як краще. Може і моя вина була. Мені просто треба було з нею спокійно сісти і поговорити. Порозумітися і з’ясувати, що в мені її не влаштовує. А я або закривалася в своїй кімнаті, або скаржилася подрузі. Я постійно мовчала, образу збирала в собі. І одного разу під час чергової повчальної бесіди я не стрималася. Вихопила кашу, яку вона для сина зварила і вилила в смітник. Тоді і в неї урвався терпець, і вона вказала мені на двері. Я взяла дітей, і пішла до подруги. Чоловікові ввечері подзвонила, він про нашу сварку не знав, я розповіла йому. Він мене забрав від подруги. Треба було вирішувати сімейну nроблему в сім’ї. Ми поговорили, обговорили і зрозуміли один одного. Я попросила у свекрухи прощення, а вона у мене. Після цього жили спокійно, але я витягла урок з цього. Я ніколи не буду жити зі своїми дітьми.