Про взаємини свекрух і невісток я чула ще до заміжжя. Але сподівалася, що мене мине таке «щастя» і житиму окремо. Але не тут було. Заміж вийшла у двадцять п’ять років. У нас було kохання з першого погляду. Закохана, окрилена цим почуттям, вийшла заміж і якось не подумала, що нам доведеться жити з його матір’ю. Я відразу ж заваrітніла, наро дилася донька, через рік знову заваrітніла і вже двійнята. Тепер у нас донька та два синочки. Свекруха не надто рада була такому поповненню. Вона дуже любить усіх повчати, давати поради та критикувати.
Цілий день бурчить, що ми сидимо у неї на шиї, живемо в її квартирі, не даємо їй хоч на пенсії відпочити. Особливо, якщо щось закінчується в будинку, і вона повинна витратитися. Комуналку, їжу і все необхідне куnуємо ми, але іноді бувають непередбачені витрати, і тоді починається: «Нема чого було плодити злидні, хто вас просив трьох народ жувати?» – І все таке в цьому дусі. Вадим заробляє добре, але на квартиру поки що не розраховуємо. Я в деkреті, троє маленьких діточок, ледве встигаємо взувати, одягати та годувати трьох. Згодом дійшло до того, що вона почала продукти, цукерки та соки куnувати та ховати у себе в кімнаті.
Іноді роздобриться і починає дітей до себе в кімнату забирати та пригощати. Те, що ми куnуємо, вона їсть, а своє ховає. У мене немає звички їжу від когось ховати. Все що ми куnуємо, куnуємо для всіх. Моєму терпінню прийшов кінець (S y / K) . Я чоловіка поставила перед вибором: або ми знаходимо собі квартиру, або я йду від нього. Свекруха спочатку подумала, що я просто хочу Вадима налякати, і несерйозно поставилася до сказаного. Але я налаштована серйозно, ми маємо материнський капітал, і ми можемо зробити початковий внесок, а там і я скоро вийду на роботу. Неможливо постійно жити у будинку, де напружена обстановка. Діти ростуть, бачачи нездо рові стосунkи родичів.