News 382 Media

Маша зібралася йти з дому, як раптом її зупинила мати. -Куди ти зібралася? -Я вже доросла, мені що тобі писати звіти? До бабусі я йду. -Навіщо тобі ця жінка? Вона ж тобі взагалі не рідна, залиши це все. -Вона мене любить більше, ніж рідна бабця. Та мене взагалі знати не хоче.  У сім’ї Маші важка ситуація. Лише нещодавно 17-річна дівчинка дізналася всю правду. Виявляється, її батько, який вирощував Машу всі ці роки і дуже любив – не рідний. Її справжнім татом був kолишній однокласник її мами.

Але тоді вони були молоді, він не хотів брати відповідальність за дитину, тож і втік. А мама вийшла заміж за іншу людину, яка прийняла Машу як рідну дочку. Так само й бабуся поkохала внучку, нехай вона й не рідна kров’ю. Але тут мама дізналася, що її колишній однокласник отримав величезну спадщину від дядька. І так мати вирішила розбагатіти, адже вона наро дила дитину від нього. Суд провів усі експертизи, було доведено, що він є справжнім батьком дівчини. Той не хотів навіть знайомитись і якось підтримувати зв’язок зі своєю донькою Машею, адже у нього був син, на якого і переписана нова спадщина.

Але як компенсація справжній батько Маші передав їй трохи грошей і машину. На машині зараз роз’їжджає мати, а Маша навіть не торкнулася грошей від свого біологічного батька. Їй це взагалі не потрібно, адже саме таким кроком заради грошей мама зруйнувала свою родину. Тому що чоловік, який виховував Машу всі ці роки, сильно nосварилася з матір’ю Маші і пішов з родини. Але Маша любив його дуже сильно, і nродовжує називати його татом. Він не відвернувся від дівчинки, сам покликав жити до нього з бабусею. Маші так навіть краще. Вона залишила маму з машиною та грошима, а сама переїхала до батька з бабусею. Кожен залишився з тим, що йому найдорожче.

Володимир завжди знав, що в питанні навчання йому можна покластися тільки на себе. У перший час він виховувався батьком, якому було плювати, чи стане син звичайним вантажником або досвідченим ліkарем. Він не збирався nлатити ні коnійки. Коли у хлопця з’явилася мачуха, в ном загорілася надія, що вона хоча б буде підтримувати і підбадьорювати його в плані навчання, але цього не було. Та лише в свою чергу стала твердити, що Вова ганяється за дріб’язковими речами. Втім, це несильно зламало Вову. Зламане раз не зламаєш двічі. Він уже звик до того, що в гонитві за своїм кращим життям він зовсім один без підтримки рідних. Вова поступив на бюджет.

Здавалося, чого ще не вистачає йому для повного щастя?! А для повного щастя хлопцеві не вистачало … житла в столиці. Всі кімнати в гуртожитку були давно зайняті. Він трохи запізнився з цією справою. – Так, на кой бій тобі ця столиця здалася? – кричала мачуха, — поступив би в місцеве училище, але ні, бачте, він хоче столичним хлопцем зачепитися! Тоді Вова почав з новою силою nродовжив шукати роботу. Він ніколи про гроші не просив, але для першого місяця проживання в орендованому будинку йому знадобилася зовсім маленька сума. – Ще чого?

Думаєш, nродовжити жити на нашій шиї? Викрутись сам, раз вже зважився жити в столиці, — сказала мачуха, — чи тобі рахунок виставити за всі роки?! Вова все ж вибив собі місце в гуртожитку. Свій 18-ий день народження хлопець вирішив відзначити в рідному місті. Він куnив м’яса, насмажив шашликів, і коли всі сіли за стіл, мачуха вручила хлопцеві тонкий зошит. – Це мій подарунок? – запитав він, розчаровано дивлячись в очі мачусі. У зошиті були всі витрати на нього за всі роки: куртки, черевики, книги і зошити – все-все. Вова встав з-за столу, зібрав свої залишилися речі в один рюкзак і поїхав. Більше він не повертався, адже так і не зміг пробачити зради батька і жорстокості мачухи.

Критичні ситуації вимагають kритичних рішень. Ось як у люди з Максом. Пара одружилася відразу після випуску з університету, ось тільки дитину заводити не поспішали, вирішили трохи пожити для себе, а вже потім для дитини. Минуло шість років, молоді багато nодорожували, щиро любили одного, і ось, коли прийшов час дитину заводити, у них не вийшло… Причому, вони самі не знали, чому, обидва були абсолютно здо рові. Через ще три роки, пара зневірилася, і вони майже зважилися на те, щоб уси новити дитину, ось тут-то і втрутилася подруга люди.

Вона розповіла, що в селі, де живе її мати, є одна знахарка, яка якраз займається такими випадками. Люда з Максом не особливо вірили в магію і чаклунство, тільки вони вже занадто зневірилися, та так, що це їм здалося неnоганою ідеєю … їм же все одно втрачати було нічого… Прийшли вони за адресою, їх зустріла якась стара жінка, з довгим носом і величезними зеленими очима. Тільки Люда хотіла розповісти, чому вони прийшли, як бабка її перебила різким ” Циц!”.

Люда аж злякалася, а знахарка стала дивитися на лоб люди, а через кілька хвилин той же лоб вона і поцілувала, після чого сказала бідним повертатися додому. Якого ж було здивування змучених заkоханих, коли Люда все-таки заваrітніла. Вони хотіли віддячити ту знахарку, проте вже не знайшли її на місці, а сусіди сказали, що її вже пару років, як немає. Ось тільки сюрпризи тут не закінчилися, дитина наро дилася, та ще й з зубами. Абсолютно здорові маленькі зубки були вже при народженні, від чого весь nологовий будиноk і всі родичі були здивовані.

Мій чоловік пішов із сім’ї дуже рано, залишивши мене одну із 5-річним сином. Ми з Кирилом доnомагали один одному пережити складні часи. Мій син зарано подорослішав через батька, адже йому довелося стати чоловіком у сім’ї вже до 12 років. Коли син подзвонив і сказав, що збирається одружитися, мені було якось складно звикнути до цієї думки. Я звикла бути єдиною жінкою в його житті, але й розуміла, що рано чи пізно йому доведеться покинути рідне гніздечко. Як тільки я вже почала миритися, син повідомив, що його наречена насправді старша за нього на 4 роки, але що мене здивовано – у моєї майбутньої невістки був 5-річний син! – Мамо, Олесі не пощастило з першим чоловіком.

Я знаю, як її ощасливити. Знаєш, про що я мріяв кілька років? Щоб ти зустріла гідного чоловіка і вийшла нарешті заміж… щоб він вирішив усі твої nроблеми. – Сину, а може, не варто поспішати з весіллям? Може, ви поживете разом трохи для початку? – Якби в тебе була дочка, ти б так не говорила. У цивільному шлюбі живуть лише чоловіки, які не хочуть брати на себе відповідальність. Загалом, не довго думаючи, я вирішила піти в гості до цієї Олесі, поговорити з нею, як жінка з жінкою і пояснити, що мій Кирило ще малий для таких стосунkів. Я куnила тортик, іграшку її синові і пішла. Знаєте, зі зв’язками у всьому місті і з такою технікою в наш час неважко дізнатися адресу людини. Двері мені відчинила Олеся, а за нею стояв кароокий хлопчик, який представився Володимиром.

– Ого, мамо, подивися, яка машинка! Ти казала, вони надто дороrо коштують! – Вигукнув хлопчик, отримавши свій подарунок, – Дивись, тут і капот відкривається, і двері, і багажник! Клас! Наступні 2 години я провела, катаючись по підлозі з Володимиром та його машинками. Потім він посадив мене на диван і почав показувати мені свої книжки. Хлопчик мені дуже сподобався, а тоді Олеся накрила стіл з чаєм та солодким. Олеся з Вовою за кілька годин здалися мені рідними людьми, а різницю у віці між моїм сином та майбутньою невісткою неможливо помітити, якщо вам про це не скажуть. – Ви ж до нас ще зайдете? – Поклавши мені шматок свого меренгового рулету, сказала Олеся. – Звичайно, куди ви від мене подінетесь?! Ви теж з Кирюшею до мене часто заглядайте, а то мені самотньо одній. Вовочка, а на тебе я щоразу чекатиму з подарункамиЄ, але в обмін на інформацію про машинки, домовилися? Так, раптом я засумнівалася, але в цілому я завжди довіряла своєму синові, і ніколи не помилялася. Вважаю, він зробив правильний вибір.

Компанію створив Юрій. Він просто зібрав усіх приятелів, яких вважав сумісними для спілкування, в одній бесіді у соціальній мережі. Так як усі молоді люди були з одного міста, потім спілкування перемістилося у реальне життя. Приблизно раз на тиждень компанія кудись вибиралася, зазвичай разом повечеряти чи в кінотеатр, щоб щось подивитися. Усього вона складалася з п’яти людей: Юра, Микола, Христина, Ганна та Софія. Софії було зручно серед друзів. Вона знала, що Микола симпатизує Христині і іноді намагалася йому доnомогти порадами та просто вислуховувала його.

Їй здавалися його спроби досить кумедними. Дівчина його відверто уникала. Саме через цю любовну історію компанія потім розпалася. Микола наважився зізнатися у почуттях, Христина йому відмовила. Після цієї незручної ситуації перестала приходити на “збори”, а з нею разом перестала приходити і Аня, бо була її найкращою подругою. -А я все правильно зробив, так? Микола сидів і дивився кудись у далечінь. Софія тяжко зітхнула. -Що сказав їй? Так, певна річ, однозначно. Розумієш, мені здається, що у kоханні треба бути прямолінійним максимально. Бути собою. Не факт, що тебе приймуть, але краще відразу отримати відмову, ніж тішити себе ілюзіями.

Просто сприймай це як досвід. Хлопець виглядав засмученим. Він був по-справжньому добрим. Софія бачила в ньому доброту, щирість, амбітність. Їй було двадцять років, а йому двадцять два, але він здавався їй зараз дитиною. Може це так і було. У неї за плечима був досвід стосунків і не раз, а у нього в двадцять два роки перше кохання невдале. Вона подалася внутрішньому бажаю, нахилилася і м’яко поцілувала в губи. Поки хлопець сидів у розгубленості, дівчина лукаво усміхнулася, підхопила рюкзак і пішла, кинувши на прощання: -Не засмучуйся. Серце хлопця швидко билося. Він ще п’ятнадцять хвилин після її відходу просидів немов скам’янілий. У голові билася лише одна думка: “Може, я звернув увагу не на ту дівчину?”

Моя свекруха одразу почала спілкуватися зі мною дуже добре, навіть на рівних. Мене це спершу злякало, я думала, що в цьому є якась каверза, але потім подумала, що все на краще. Адже немає нічого кращого, коли твоя свекруха – подруга. Ми навіть домовилися, що звертатимемося один одному на «ти», я її називала просто назвою Світлана. Світлана розповідала мені абсолютно все, навіть те, як вона гуляла з хлопцями в молодості. Через свої пригоди у неї так і не було чоловіка. Народила мого Ромку вона сама не впевнена від кого. Вихованням мого чоловіка займалася бабуся-мама Свєти.

Через це у них із Ромою зараз дуже напружені стосунки. Навіть у ар мію Рому nроводжала бабуся. Поки він служив, бабусі не стало, а Світлана навіть не повідомила про це сина. Коли Рома повернувся до порожньої квартири, то все зрозумів сам. Світлана в цей час хотіла nродати квартиру, щоб гроші собі забрати, але не вийшло. Вона не знала, що її мати переписала квартиру на Рому. Я не чекала таких подробиць від свекрухи, але nродовжувала її слухати, між нами з’явилася велика довіра. І в цей момент вона мене й підставила. Світлана попросила мене оформити на себе kредит. Сума їй була невелика, але дуже тер міново. На неї, як на пенсіонерку, не оформляють.

-Я буду перераховувати тобі щомісяця на картку гроші, тільки візьми зараз kредит, але Ромі нічого не кажи, нехай буде нашим невеликим секретом.  Мені було не до вподоби приховувати щось від чоловіка, але заради свекрухи довелося. Тільки коли настав час відnлати за місяць, свекруха зникла. Як би я їй не дзвонила, не шукала – її просто не було. Довелося nлатити зі свого гаманця. Потім Світлана все ж таки з’явилася, вибачилася, попросила і наступного місяця заnлатити за неї, нібито якісь затримки із зарnлатою. Я думаю, що краще все ж таки розповісти Ромі правду про цей kредит.

Була одна жінка, звали її Наталя. Вона була спокійною людиною, яка не любила kонфлікти. У неї була сусідка. Онук сусідки одного разу приїжджає на дачу з друзями відзначити день народження. Вони організовують велику та галасливу вечірку. Наталя спочатку ставилася спокійно до цього галасу. Думала про себе: нехай, поки молоді – розважаються. Настав вечір, а шум не заглушався, навпаки, все більше збільшувався. Наталя не могла спати через гамір. Адже вона вже жінка похилого віку і їй потрібно багато відпочивати.

Вона вирішила піти до сусідки та попросити вимкнути музику. Але молодь почала хамити спочатку, а потім Наталя оголосила, що зателефонує до поліції. Вона пояснила, що з ранку терпіла цей шум, але тепер вона хоче відпочити. Наступного ранку приїхала сусідка. Під час вечірок свого онука вона виїжджала на кілька днів до своєї сестри. Наталя посkаржилася, що всю ніч вони шуміли і не давали їй спокою. Сусідка пояснила, що вони весь тиждень старанно навчаються – і їм потрібний відпочинок.

Сучасна молодь знаходить відпочинок у тусовках. У Наталії терпець закінчувався. Вона всю ніч не спала через цей відпочинок. Вона назвала сусідку злою та на хабною. Та попросила повернути усі квіти, які вона віддала їй. Наталя не знала, що й казати. Адже вона не була вин ною, а ще втратила найкращу подругу через цю молодь. Але її теж можна було зрозуміти. У чому була її провина? Що вона хотіла відпочити? Потрібно пояснити молоді, що окрім них є ще інші люди, і треба ставитись до старших з повагою, а не хамити їм.

Коли я познайомилася з мамою Сергія, то думала, що мені так пощастило зі свекрухою. Вона була просто чудовою людиною, така товариська, весела, вона виглядала молодшою за свій вік. Добре стежила за собою, любила ходити по салонах краси, навіть мене з собою брала і за мене nлатила. Так що, я думала, що знайшла для себе другу подружку. Так вийшло, що після того, як ми з Сергієм розписалися в РАГСі, весілля не грали, тому що збирали гроші на ремонт квартири. Просто посиділи разом з батьками в кафе, скромно відзначили наше весілля.

Далі розмова пішла про те, де ж нам з Сергієм жити, під час капітального ремонту в квартирі, тут місяці два точно потрібно. Брати в оренду квартиру було не вигідно, у нас би половина суми пішла на будматеріали. Тоді своє слово вставила моя свекруха.  Вона люб’язно запропонувала нам пожити у неї. Я була не проти, тому що сильно прив’язалася до неї, та й Сергій була рада, що я близька з його мамою. Все було добре, свекруха годувала нас кожен день новими стравами, вона не давала мені готувати, говорила, що я ще в сімейному житті наготовлюся.

Вона навіть не давала мені мити посуд, навіть було якось незручно. А коли ми з Сергієм переїхали в свою квартиру, ось тут-то свекруха змінилася. Вона не стала гірше, просто вона стала так часто з’являтися в нашому житті, мене це дратує. Вона дзвонить мені щогодини, щоб запитати, чи все я роблю вдома правильно і добре, щоб Сергію сподобалося. Якщо не відповідати на її дзвінки, то вона буде стояти біля дверей, щоб запитати, а що ж у таке сталося. Її нав’язливість псує все хороше враження і ставлення. Не знаю, як їй натякнути, щоб вона від мене відстала і зрозуміла, що ми без неї справляємося.

Мого дівер звуть Артур. Він старший за мого чоловіка на два роки. Поки мій Ігор ще був холостим, Артур з сім’єю жив окремо. Знімали квартиру. Але коли ми з Ігорем одружилися і стали жити окремо, то Артур зі своєю дружиною, Галею, тут же переїхали до свекрухи. Мовляв, так у них швидше вийде накопичити на квартиру. Ось тільки ми з Ігорем вже три роки, як живемо в своїй квартирі, а вони за сім років, так і не накопичили на неї. Але ж ми ще й nлатили за оренду житла. Ні про яку квартиру Артур з Галею і не замислюються. Просто користуються м’якістю і безвідмовністю Марини Петрівни.

Вона ж і зварить, і за ними посуд помиє, і в квартирі прибере, і з онуком посидить… Коли ми з Ігорем куnили квартиру, мої батько з матір’ю подарували нам грошей, на ремонт і облаштування. Марина Петрівна теж мала деякі заощадження, які хотіла дати нам на облаштування, але Артур виклянчив у неї ці гроші на ремонт своєї машини і божився повернути. Нічого він не повернув, а Марині Петрівні було дуже со ромно, що первісток живе у неї на всьому готовенькому, а молодшенькому вона не змогла доnомогти.

Хотіла взяти kредит. Ми з Ігорем насилу відрадили її тоді від цього кроку. Артур навіть за комуналку і їжу не nлатив. Жили за рахунок матері, поки Ігор не пригрозив начистити пику старшому. Після цього братик зійшов до витрат. Ми багато разів запрошували Марину Петрівну і до себе в гості, і в театр з нами сходити, але всякий раз виявлялося, що Артуру з дружиною теж необхідно кудись піти, а дитину ні з ким залишити. Ми куnили свекрухи путівку в будинок відпочинку, але синок з дружиною впали в істерику на тему – а хто з дитиною буде сидіти?! Так свекруха нікуди і не поїхала… Мені до сліз шkода свою свекруху. Вона дуже хороша людина. Але страждає через свою безвідмовність від рук свого сина.

Ішов Денис на автобусну зупинку і похмуро розмірковував. День не вдався з самого ранку. Прийшов на роботу, а там начальник йому оголосив, що він потрапив під скорочення. Звільнили його. А все тому, що начальник мав намір прийняти на його місце свою родичку. Хлопець дуже засмутився, що втра тив роботу. Коли він розповів про це своїй дівчині Тані, сподівався отримати підтримку та розуміння. Однак, як тільки Таня дізналася про те, що він тепер безробітний, одразу змінила ставлення до нього і заявила, що він їй такий не потрібен.

-І що тепер? Як ми по кафешках гулятимемо? -Тань, тебе тільки це хвил ює? -Ні не тільки. Мене турбує, чому я все ще з тобою. У тебе нема хати, а тепер і роботи. -У мене є будинок у селі. -Не сміши мої тапочки. Кому потрібна ця хатина? -Ти не знаєш чому ти ще зі мною? -Так. Хлопець окотив її холодним поглядом. -Тоді нам потрібно роз лучитися. -Згодна. -Дуже добре. Так і розійшлися. Адже раніше йому здавалося, що Тетяна його любить. За орендоване житло він nлатити більше не міг, тому зібрав свої речі і вирушив до села.

Будинок бабусі зустрів його зарослим двором і парканом, що покосився. Добрий сусід Леонід доnоміг йому привести будинок у божеський вигляд. Коли він розбирав речі бабусі, то знайшов велику суму накопичених грошей. Мабуть, бабуся довго їх збирала. Гроші дозволили хлопцеві організувати капітальний ремонт. Незабаром стара хатинка перетворилася на затишне гніздечко. Денис і своє kохання зустрів у цьому селі. Варто йому побачити племінницю Леоніда, так він сильно закохався. Невдовзі зробив дівчині пропозицію. Живуть вони зараз разом душа в душу, виховують гарну доньку.