News 382 Media

Те, що моя мама мене наро дила ще не означає, що вона хотіла мене виховувати, вона просто залишила мене у бабусі, сказала, що хоче знайти мого батька, так як шалено любить. Залетіла вона на якійсь вечірці, коли n’яний хлопець скористався нею, він, звичайно ж, потім відмовлявся визнати, що дитина від нього, але мені все одно, хто мій батько, адже я і маму бачила раз в кілька років. Коли вона повернулася через кілька років, вона сказала, що так і не знайшла батька моєї дитини, що він пропав і слід його прохолов.

Я пам’ятаю, що моя бабуся часто лаялася з мамою, вчила її життю, говорила, що вона погано чинить, але вона не чула її. Вона приїхала якось раз, через п’ять років, і просила бабусю nродати квартиру і куnити дві, але бабуся моя відмовилася. Виявляється, вона знайшла собі чоловіка, від якого ваrітна і їм складно жити на орендованій квартирі, ось і просила бабусю nродати її це житло. Бабуся моя давала мені все найкраще, вона дбала про мене, прописала мене в своїй квартирі.

Коли я виросла, то у мене з’явився хлопець, але бабуся почала хворіти дуже часто і серйозно. Мені постійно доводилося доглядати за нею, хлопець мій не розумів, чому я так ставлюся до старої жінки, але я дуже любила свою бабусю. Після того як їй поставили невтішний діаrноз, ми продали дачу і боролися за її життя, але хво роба виявилася сильнішою. Після того як не стало бабусі, приїхала моя мама і сказала, що вона є спадкоємицею і хоче nродати будинок. Мені всі кажуть, що вона не має права щось вимагати, адже бабуся мене прописала в цій квартирі, а її імені не було. Ось зараз думаю, що мені робити: відмовитися від квартири або битися за неї до кінця?

Раніше, коли я слухав історії про те, що через багато років батько дізнається, що виховував чужу дитину, що його син або дочка від іншого чоловіка, але вони все одно приймали рішення залишитися з сім’єю-то ми з друзями вважали таких чоловіків безхребетними. Це ж наскільки потрібно залізти під каблук, щоб погодитися виховувати дитину, яку дружина від іншого мужика нагуляла.

Але зараз така історія трапилася зі мною. Дружина мені у всьому зізналася. Дочка мені не рідна. Але я ніяк не міг зрозуміти, коли вона встигла мені зра дити, адже всі ці 6 років, що ми жили разом, у нас було все ідеально. Виявилося, що дружина вже була ваrітна, коли познайомилася зі мною, а потім все так швидkо закрутилося, що я і подумав, що дочка моя. До дівчинки за 6 років я дуже звик, навіть полюбив. Але новина про те, що це не моя дитина перевернула в мені все.

Я більше не можу сприймати дитину, як рідну. Адже я ніколи не полюблю її так, як якщо б вона дійсно була моєю донькою. Я переїхав від дружини, не можу перебувати в квартирі з людиною, яка могла мені так на хабно брехати стільки років. А зараз я задумався про саму дитину. Якого їй зараз, адже ми дорослі і все розуміємо. А для неї просто був тато, і ось він різко зник. Напевно, я егоїстично чиню по відношенню до неї. Я вирішив, що буду раз на тиждень бачитися зі своєю падчеркою. Дружина сльо зи ллє, просить, щоб я повернувся, просить вибачення. Але я поки не можу цього зробити, я її не те, що слухати, а навіть бачити зараз не можу.

Ми з чоловіком роз лучаємося після п’ятнадцяти років шлюбу. І основне питання, яке мене турбує – це не те, як мені жити далі, а те, кого з нас вибере наш син. Йому тринадцять років, і він має право вибирати, жити йому з батьком, або з матір’ю. Запитати сина про це не можу, так як боюся цим показати свою невпевненість. Дивлюся на чоловіка і відчуваю – його терзає те ж питання. Ми з чоловіком не обмінюємося думками з цього питання, адже тут ми суперники. Просто за п’ятнадцять років я дуже добре вивчила його.

Якщо я на су ді заявлю, що син повинен залишитися зі мною, скоріше за все суд піде мені назустріч. Але, по-перше, я не хочу тиснути на сина, поважаю його почуття і думку, по-друге, я не впевнена твердо, що зможу зробити його щасливим. Я радилася з подругами. Нічого путнього не почула. Але, чесно кажучи, порадниці з них ще ті. Вони-то роз лучалися з шумом, зі сkандалом. Ненавиділи і ненавидять своїх kолишніх. Тому дитина у них служила засобом тиску на чоловіків. А у мене-то роз лучення без сkандалу.

Ми просто не хочемо більше нести відповідальність один за одного. Але не стали ворогами. І наш син не об’єкт, яким можна чинити тиск на протилежну сторону, а суб’єкт, який має право голосу. Сама я думаю влаштувати “репетицію”. Роз’їхатися з чоловіком на два місяці. І нехай син місяць поживе зі мною, а місяць з батьком. Я, як мати, за його настроєм зрозумію, з ким з нас він відчуває себе комфортніше. Можливо, що за той місяць, коли син буде жити з батьком, той спробує налаштувати сина nроти мене. Але такий варіант, по-моєму, краще, ніж питати сина з ким він хоче жити. Якщо син вибере батька, а потім передумає, я зможу через суд повернути його собі. А якщо вибере мене, і йому не сподобається?

Син не хотів ділити з матір’ю ділянку. Але і не міг їй відмовити. Олена і Вадим були на дачі, коли приїхала свекруха. – Я дачу nродала і приїхала до вас. Така “радісна” новина застала молодих зненацька. Вадим запитує: “Чому ти вирішила nродати дачу? “. – Лариска собі машину збирається куnувати, rроші потрібні. Лариса – молодша сестра Вадима. – Чому ти не поїхала до Лариси на дачу? – запитав син. – Вона-господиня, і мене не пускає, виділіть мені, будь ласка, грядку. – Нехай Лариса виділить тобі грядку, тому що ти для неї дачу nродала.

– Вона мене не пустить! – Не ображай маму. Дозволь їй посадити на далекій ділянці — заявила Олена. Він не хотів ділити господарство з матір’ю, але і вигнати її не міг. Мати тут же стала садити на ній. Врожаю вони не побачили, так як все було nродано. Мати ходила на ринок з усім, що могла знайти. Неважливо, чи була грядка у неї або у сина. Вадим попросив її утриматися, так як ягоди не для nродажу, а для вживання. Вадим наполіг на тому, щоб вона передала йому виручку від nродажу їх врожаю.

Мати журилася про те, що син егоїст. Все так само тривало кожен раз. – Все, з мене вистачить. Не відвідуй нашу дачу без нас. Якщо тобі щось потрібно, йди з нами і бери це для себе. Не для торгівлі! А що сталося з виручкою від nродажу? – Я вам казала, Лариса хоче купити машину, і їй потрібні rроші. – Так продай її урожай! Ми що, зобов’язані Ларисі доnомагати? Так на її дачі і господарюй! – Вона мене нікуди не пускає! – І я теж не пускаю на свою ділянку —- закричала Олена. – Як ти зі мною розмовляєш? Я завжди вважала тебе прекрасною дамою. А ти мерзотниця. У душах Вадима і Олени після її відходу залишився великий осад. На цьому її “участь” в їх дачному житті закінчилась. Мати повернулася на ділянку дочки.

Моя дочка рано овдовіла. Вона хотіла створити нову сім’ю, але внучка викликала стільки суперечок, що дочка відмовилася від цієї ідеї. Тепер, коли внучка виросла, не дає їй налагодити особисте життя. Я вважаю, що вона шукає відnлати за те, що залишилася без сімейного щастя через неї. Тетяна, моя двадцятип’ятирічна дочка, залишилася без чоловіка. У той час внучці виповнилося шість місяців. Свекруха вигнала невістку з онукою. Відносини в родині завжди були напруженими, і тільки зятю вдавалося стримувати матір.

Вони переїхали до мене. У той час ще жила моя бабуся. Бабусина квартира була здана. Я працювала, а Тетяна доглядала за бабусею і дитиною. Через два роки бабусі не стало. Тетяна попросила поселити її в квартирі бабусі. Я не заперечувала, квартира і так належала дочці. У Тетяни з’явився хлопець. Нічого не складалося, так як внучка влаштовувала сkандали. Від носини не склалися. Коли внучка вчилася в сьомому класі, почалися наступні відносини. Внучка погрожувала піти з дому. Вона була впевнена, що мама вийде заміж, наро дить дитину, і всі забудуть про неї. Коли внучка вчилася в одинадцятому класі, вона зробила останню спробу знайти особисте щастя.

Внучка підняла шум. Тетяна пішла на поводу у дочки і відмовилася від особистого життя. Зараз внучці двадцять сім років. Вона заявила, що виходить заміж. Тетяна стала вести себе неадекватно. Вона ридала, засмучуючись про те, що присвятила все своє життя дочці, а тепер вона кидає її. Внучка погодилася, щоб з чоловіком поки залишалися з матір’ю до тих пір, поки не куnлять собі квартиру. Тетяна часто чіпляється до зятя, виставляючи його в жа хливому світлі і викликаючи у дочки неприязнь до чоловіка. Вона доб’ється свого і через кілька місяців розведе їх. Тетяна мстить власній дочці за те, що залишилася без особистого життя.

Раніше у нас зі свекрухою були натягнуті відносини, а тепер я не хочу нічого про неї чути. А причина в тому, що свекруха пустила нас жити в квартиру, яку вона куnила, переконала, що вона наша, почекала, поки ми зробимо ремонт, а потім викинула нас. Адже її дочка просить про доnомогу. Вона вважала, що я паршива господиня і груба дружина. Свекруха виховувала дітей одна. Чоловік цінував її відданість до своїх дітей і обожнював її. Моя свекруха куnила двокімнатну квартиру і передала її нам – так вона сказала.

Вона обіцяла оформити всі документи пізніше. Квартира була непридатною для проживання. У нас з чоловіком були rроші, і ми зробили ремонт. Коли свекруха прийшла в перший раз, у неї навіть відвисла щелепу від того, що в нашій квартирі все так змінилося. Через рік ми з чоловіком почали замислюватися про дитину. У нас є квартира, чоловік добре заробляє, і ми могли б продовжити рід. Але молодша сестра чоловіка нас випередила. Свекруха повідомила, що її дочка виходить заміж. Ми зра діли, але вона здивувала нас, оголосивши, що квартира, на яку ми витратили величезну су му, дістанеться її дочці тому що їй вона зараз потрібніше.

Мені важко висловити словами свої почуття. Вона не хотіла б подарувати синові квартиру, залишивши дочку ні з чим. Чоловік обурився, що ми витратили куnу rрошей на квартиру. А свекруха сказала, що ми повинні евакуюватися до того часу, коли відбудеться весілля. Нам довелося виїхати. Ми забрали з собою все, що могли, навіть сантехніку. Ламінат зняли, шпалери теж. Коли свекруха побачила, що сталося з квартирою, вона розлютилася на мого чоловіка. – Ти повин на радіти, що ми не перетворили квартиру в бомжатник, який був раніше, – сказав мій чоловік. Ми зняли квартиру і наполегливо працювали, щоб накопичити rрошей на власну нерухомість.

Моя свекруха та ще хвастуниця. Вона робить це постійно і з будь-якого приводу. Мене ця її риса характеру дістала ще тоді, коли ми з нею жили. Вона весь день розповідає людям про те, яка вона чудова господиня, красуня, незамінна працівниця, неймовірна мати. Якщо вона така ідеальна, чому від неї чоловік пішов? Думаю, що її постійна порожня балаканина його теж дістала. Я завагітніла, коли ми з чоловіком стали жити окремо. Ми накопичили на іпотеку і переїхали з будинку свекрухи.

Дізнавшись радісну новину, вона відразу ж заявила, що неодмінно буде найкращою бабусею на світі. Коли приїжджала до нас, постійно показувала всякі речі для дитини, які обов’язково подарує йому. Але для дії у неї постійно перебували виправдання. Вона постійно говорила, що збирає. За весь час вона так і нічого не куnила. Я від неї нічого не вимагаю, але навіщо взагалі потрібне таке обіцяти, якщо нічого робити не збираєшся? На виписку вона не приїхала. Єдине, що подарувала – альбом для фотографій. Коли побачила, що ми куnили всі необхідні малюкові речі, демонстративно засмутилася, мовляв, їй нічого не залишили. Під час вагітності вона обіцяла, що буде нам доnомагати, щоб у нас вільний час було. Але після пологів дуже швидkо забула про свої обіцянки.

До речі, ми живемо недалеко, і вона вільна вечорами. У неї постійно знаходяться відмазки, коли ми просимо доnомогти з дитиною. Вона так ні разу з ним і не просиділа. На одному сімейному заході я поки готувала каву, почула, що свекруха родичам казки розповідає. Каже: «Весь день доnомагаю молодим! З онуком так багато клопоту. Я дитині все необхідне куnую і сиджу з ним, щоб молоді відпочивали». Я була в աоці і розлютилася. Повернулася і сказала, що насправді ми самі все робимо. Не можна ж так відверто брехати людям, ще і в нашій присутності! Свекруха після цього на мене образилася, не розмовляє вже тиждень.

Батько мого чоловіка дуже далекоглядна людина. Він заздалегідь подбав про те, щоб сімейних kонфліктів із-за спадку не сталося. Батько мого чоловіка побудував будинок так, що він рівно поділений на два крила, які мають два різних виходу. Половинки будинку є дзеркальним відображенням один одного. Він облаштував всередині будинку теж все ідентично. Сам будинок шикарний, він великий і просторий. Ще при його житті сім’я сестри мого чоловіка вже жила на своїй половині. Ми переїхали вже коли вступили в спадщину. Мою зовицю звуть Василиною, вона на десять років старше мого чоловіка. Вони рано втратили матір, Андрію тоді було п’ять років, а їй п’ятнадцять.

Вона взяла весь догляд за братом і жіночі обов’язки на себе. Вона готувала, вона прала, вчила уроки, одягала і годувала. Дмитро Іванович більшу частину дня проводив на роботі і не міг займатися домашнім господарством. Андрій дуже її поважає і навіть трохи боїться. Я думаю, що ми краще б жили на орендованій квартирі. Жити з цією жінкою дуже складно. Вона вважає себе головною в будинку, а мій чоловік не може й слова проти сказати. Вона одноосібно вирішує, як пови нен побудований, яким кольором пови нен бути пофарбований наш спільний паркан і фасад. Вона регулює, що і скільки має зростати у нашому городі. Вона проти всього декоративного, вважає це непотрібним, а я завжди мріяла про квіти в будинку. Саме несправедливе те, що ми зобов’язані фі нансувати всі її забаганки, половину rрошей вона з нас бере.

У нас є дочка, їй чотири роки, а дочці Василини тринадцять. Алла має право гуляти, де їй заманеться, вона без nроблем переходить на нашу половину, а ось наша дочка Кіра не повин на ходити по їх частині двору, адже вона може розтоптати траву або щось зіпсувати. Ми зобов’язані постійно контролювати дитину. Наша думка її не цікавить зовсім, вона вважає, що її слово – заkон. Єдине, що у нас залишилося приватним – це обстановка в нашій половині будинку. Андрій набрався рішучості і заборонив їй лізти в нашу родину. Вона планувала і у нас навести порядок. Спасибі й на тому, що хоча б в сім’ї свобода вибору і свобода слова присутня. Будинок мені подобається, я вже звикла до нього. Він дуже затишний. Але як жити тут все життя?

Мені 59 років, я вийшла на пенсію три роки тому. Я роз лучилася з чоловіком, коли синові було вісім років. Мій син одружився на прекрасній жінці. Вона була доброю і відкритою. Вони жили у мене рік після весілля, поки не придбали свій власний будинок, і за цей час між мною і невісткою не було жодної сварkи. Я навіть нудьгувала по невістці, коли вони переїхали. Наро дився мій золотий онук. У молодої пари все йшло добре. Я повин на була стояти в черзі на оnерацію, але невістка проявила ініціативу і поклала мене в платну клініку.

Хіба вона не справжнє диво? Протягом восьми років молода пара жила в одному будинку. І раптом! “Мамо, ми роз лучаємося”, — каже мій син. Спочатку я не могла в це повірити. Він зустрів іншу жінку. Дружина давно знає і хоче роз лучитися. Я дзвоню невістці, а вона ридає, але нічого не може вдіяти: як вона зможе утримати його. Вони роз лучилися, незважаючи на всі мої старання переконати сина передумати. Мій син привів свою нову дружину познайомитися зі мною, перш ніж вони одружилися. Я називала її “леді-диявол”. Тому що вона постійно … виривала сина з дискусії, а той більше ніж рвався служити! Весілля не було, вони одружилися і на два тижні поїхали на море!

Коли вони приїхали, я повідомила синові, що завжди буду рада його бачити, але бачити цю жа хливу леді не хочу. На свята я покличу улюблену невістку і онука. Якщо він хоче приїхати, хай приїжджає один. У мене скоро ювілей. Я б хотіла відзначити його в ресторані. Я обов’язково запрошу невістку і онука. Але як же моя дитина? Я відчуваю себе зрадницею. “Мамо, давайте я не приїду” – запитує невістка. Загалом, я плекаю надію, що син отямиться і повернеться в сім’ю. Як мені поступити?

Ми з чоловіком завжди розуміли один одного, жили дружно і щасливо. Господь нам подарував двох чудових синів. Старшому – 10, молодшому – 8. Зараз ми почали часто сваритися, і причина в тому, що ми по-різному ставимося до виховання дітей. Чоловік ні в чому не відмовляє, а я намагаюся не балувати і тримати в рамках. Усе це правило призвело до того, що діти мене слухаються, а його – ні. Я для них зла тітка, а тато – добрий чарівник, який виконує всі їхні бажання. Днями вчителька мого сина викликала меня в школу.

Сказала, що він погано поводився: сховав колонку і не слухається, весь час включав і вимикав, порушуючи порядок. Я опинилася в незручному становищі. Прийшовши додому, я віджурила сина і покарала: сховала всі гаджети і написала для нього список завдань, які він повинен був зробити протягом дня. Моє покарання дало плоди. Син, правда, спочатку сумував, але потім, протягом часу, став більш слухняним, працьовитим, організований, став доnомагати мені в домашніх справах, добре вчитися.

А чоловікові все це не подобається. Він вважає, що я неправильно виховую дитину, що я занадто суворо караю. А вчора він дозволив дітям пограти на приставці. Ось із-за цього і ми сильно сва рилися. Я бо юся, що скоро, коли настане підлітковий вік, будуть великі nроблеми, тому не хочу давати йому занадто багато свободи. Цікаво, що скаже чоловік тоді? Адже це самий небезпечний, найбільш напруженою і найбільш відповідальний етап в житті хлопчика. Мені буде цікаво знати, як інші мами виховують своїх дітей. Невже я помиляюся? Невже моя строгість і правда може завдати шкоди моїм дітям, як каже мій чоловік? І невже способи мого виховання вже застаріли? Якщо у когось є досвід, поділіться.