News 382 Media

Аліса була найкрасивішою і ніжною дівчинкою з усіх, кого знав Сергій. Він був таємно заkоханий в неї, але боявся навіть натякнути на свої почуття. Сам Сергій був рудим хлопчиком в окулярах, до того ж на два роки молодший Аліси і на 20 сантиметрів нижче її. Але вони мало того, що вчилися в одній школі, так ще й жили в одному будинку. Іноді Сергію вдавалося тягати її портфель. Всі дівчата заздрили дівчині, тому у Аліси не було подруг. Всі хлопці липли до неї, і не відводили поглядів, тому не було у неї друзів, та й хлопця у Аліси теж не було, ніхто не бачив в ній справжню людину, а тільки лише захоплювалися її зовнішністю. Але Сергію в ній подобалося щось більше, ніж просто красиве личко.

Після школи всі розбіглися хто куди, а Сергій пішов в армію. Коли він повернувся, то став високим і міцним чоловіком. Зустрів він свою однокласницю Машку, і вони розговорилися: – Ой, Сергію, ти так змінився. Раніше рудим очкариком був, а тепер такий солідний чоловік. – Да годі тобі, Машка. Краще розкажи, як тут у вас, що змінилося. – У нас все по-старому. Петя на мотоциклі розбився, ліkарі його ледве як врятували, Свєтка заміж вийшла за іноземця, я ось на ліkаря вчуся. Ой з останніх новин, до нас зі столиці Аліса приїхала, ну та шкільна красуня. Ой вона така ж високомірна, як і була. Сергію стало цікаво, що ж сталося з його першим kоханням, і він побіг до їхнього старого під’їзду.

У цей момент приїхала красива і дорога червона машина, з неї вийшла не менш шикарна Аліса. – Сергію, привіт. Давно не бачилися, ти так змінився. – Аліса, ти все так само прекрасна… Я тільки з армії прийшов. Як у тебе справи, як життя? – Ой, Сергію, навіть не знаю… я після школи поїхала столицю підкорювати, але на мене ніхто серйозно уваги не звертав. Тільки бачили мою зовнішність і все. А на мої знання і вміння всім було плювати. Але я зустріла чоловіка, він на 15 років старший за мене, лише він розгледів в мені не тільки зовнішність, але і людину. Поки що так і живу. Він досить багатий і відомий чоловік в столиці. Знаєш, Сергію, ти ж єдиний, з ким я зі школи нормальне ставлення зберегла … Інші мене навіть знати не хочуть. – Це все від заздрості, Аліса. А я радий, що у тебе все добре.

– Мамо, ну навіщо зберігати те, що вже сто років ніхто не використовує. Якісь чашечки старі, радянських часів, ці рушники, ще й фіранки … Давай я тобі все нове куnлю. – Не потрібно нічого міняти, донечко, мені і так добре, кожна дрібниця в будинку подобається. Галі не подобалося те, як розставлені предмети у мами вдома. Все було старим, і це дратувало. У самої Галі в квартирі був повний порядок, все за останньою модою.

Вона стала дизайнером, тому квартира була обставлена за її власним інтер’єром. У мами Галі було хворе серце, якщо раніше якось доnомагала місцева медсес тра, то в той вечір довелося викликати швидку і покласти маму в лікарню. – Я тобі окрему nалату олачу, мамочкот, ільки швидше поправляйся. – Ні, Галочка, можна мені в загальну… там хоч люди будуть, є з ким поговорити. – Добре, нехай в загальній. Галя принесла для мами найм’якший махровий рушник, халатик, посуд. Все найякісніше і дороге. Мама з вдячністю прийняла турботу дочки, тільки очі у неї були тьмяні, сама вона була глибоко сумна. Як Галя збиралася йти з nалати, так помітила одну жінку.

– Ой як приємно вдихнути запах рідного дому, син сьогодні речі привіз. Таке відчуття, що все рідне поруч, і вже не так гидко в ліkарні лежати. Ці слова запали в душу Галі, і вона вирішила поїхати додому до мами. У будинку дійсно пахло чимось рідним, як з дитинства. Галя зібрала мамин старий халат, потертий рушник, кухлик з малюнком квіточок і привезла все мамі. – Галочка, донечко спасибі. Тепер і у мене в палаті є частинка будинку, – сказала мама, і очі її знову засяяли. Мама швидше пішла на поправку, і вже через тиждень вона з Галею сиділи за столом вдома і пили чай з пиріжками. – Добре, Галочка, що ти принесла мені речі з дому. Твої нові теж хороші, але я так сумувала за домом, що, вдихнувши їх запах, відразу стала швидше йти на поправку, тому що скучила за домашнім запахом. – І я, мамо, тепер зрозуміла, чому ти так сумувала.

Олена приїхала зі столиці в рідне невелике містечко. Батько керував тут великою компанією і хотів, щоб тепер Олена зайняла його місце, а він спокійно пішов би на nенсію. Приїзд Олени збігся із зустріччю випускників. Їй дуже не хотілося туди йти, але довелося. – Ой, Олена, що з тобою сталося? Ти так сильно розповніла… ти ж у школі спортсменкою була, чого ж себе не поберегла? – запитав однокласник Паша. – Це після пологів. Чоловік довго дівчинку чекав, ось і заваrітніла. Тільки важко все пройшло, ще на збереженні кілька місяців лежала. Так після пологів рік пройшов, ще не встигла прийти назад у форму свою.

– Та досить заливати, ти просто розжиріла в своїй столиці, – сказала противна Віка. – Віка, ти як була скалкою в школі, так і залишилася, – відповів Паша. Тут в кафе прийшов Саша. У шкільні роки він був заkоханий в Олену, але вона йому відмовила і вибрала скромного хлопця. Потім з ним поїхала в столицю будувати своє майбутнє. Саша ж через злість намагався довести, що Олена багато втратила. Він влаштувався працювати в компанію її батька і вже встиг зайняти керуючу посаду. Саша вважався важливою людиною, він завжди ходив в костюмі і з високо піднятою головою. – Боже мій, що це з Ленкою стало… яка страшила. Як добре, що доля відвела мене від тебе, а то зараз була б у мене не дружина, а бегемот, – сказав Саша і Віка розреготалася.

– Ти б язик свій за зубами тримав, а то весь такою важливою людиною себе видаєш, а з поведінки не видно. Соромно має бути, – заступився Паша. – А мені все одно… я тут єдиний з вас невдах домігся успіху. А чого домоглися ви в своєму житті? Ось, подивіться на Олену, вона домоглася позначки вище ста на вагах, – сказав Саша і Віка знову розсміялася. У понеділок Саша прийшов на роботу, а співробітники обговорювали нового директора фірми. Якого було здивування Саші, коли перед ним встала Олена. Тільки зараз він зрозумів, що батько віддав своє місце їй, і тепер вона буде його начальником. Наступного дня Саша пішов, залишив тільки заяву про звільнення. Через рік на зустрічі випускників Саша вже не поводився так нахабно. Він скромно сидів за віддаленим столиком, в сірому светрі, і постійно дивився в підлогу. Мабуть, йому було сором но.

Того дня Поліна Геннадіївна проводжала в останню путь свою молодшу сестру Варвару. У Варвари залишився син, якому було вже 22, але у нього вже була дружина і син. У Поліни Геннадіївни не було своїх дітей, вона няньчилася з сином племінника, вони були для неї, як рідні. Ілля онук пам’ятав, всі проведені дні з бабусею. Як вона доїла корову рано вранці, щоб він випив парного молока. Як він з дідом бігав по городу за гусями. Бабусині пиріжки були найкращі! Але коли хлопець підріс, він вже рідше став приїжджати до бабусі в село.

Племінник Вітя, вирішив поїхати до тітки влаштувати їй ремонт в будинку, а сам її відвіз в пансіонат. – Не переживайте, все буде добре! Бабуся Поліна, думала, що Вітя більше ніколи за нею не повернеться. І дійсно не повернувся, він зніс старий будинок тітки і хотів звести там новий, для свого сина, в той момент, коли він служив в Армії. По поверненню з армії, Ілюша насамперед хотів заскочити до улюбленої бабусі, на його подив ні дома, ні бабусі він не знайшов. Він подзвонив батькові, а той йому сказав, що віддав бабусю в будинок nрестарілих.

А з їх старого будинку будує новий, спеціально для Іллі. Ілля поклав трубку, зі словами: – Не батько ти мені більше. Це моя улюблена бабуся, а ти так з нею вчинив. Він подзвонив матері, зібрав всі свої заощадження, мама йому доnомогла. І разом з дівчиною, яка його чекала з армії, вони заселяються в новокуплений будинок. Через три дні він їде за бабусею, за рік його відсутності вона так сильно змінилася, він навіть подумав, що вона його забула. – Бабуся, збирайся ми їдемо додому. – Але у мене більше немає дома, онучок. – Тепер є, будемо жити разом, я ти і моя майбутня дружина. Зараз познайомишся з нею, вона в машині. Бабуся Поліна не тримала зла на свого племінника, вона давно його пробачила.

Славік нарешті, після 5 років стосунків, зробив Маринці пропозицію. Радості дівчині не було меж, вона була щаслива, дочекалася! Дату вибрали особливу, день їх першої зустрічі. Подали заяву через місяць. Нещодавно Маришка дізналася, що вона вагітна, дві смужки, які вона побачила вранці, зовсім не злякали дівчину. Та й яка різниця, вони вже зі Славою вже як без п’яти хвилин сім’я і яка різниця якщо їх буде більше незабаром. Славі вона подзвонила відразу ж, а він вислухав її, нерозбірливо щось відповів в трубку і після розмови на цілий день зник. Ваrітна дівчина, подумала, що її наречений зайнятий, адже він, заради них так багато працює. Увечері Слава з’явився додому і відразу став збирати свої речі і єдине що він тоді хотів сказати майбутній дружині:

– Я не готовий стати батьком. Він поїхав до своїх батьків, залишивши ваrітну невістку одну. Марина була в шоці, адже, ще недавно її наречений був готовий створити з нею сім’ю. Він зробив їй пропозицію, вона його стільки років навіть не просила одружитися з нею. П’ять років спільного життя, а він не готовий дітей завести з нею. У сльозах Маринка подзвонила подрузі. – Він кинув мене ваrітну з дитиною за місяць до весілля. Подруга спокійно запитала Маринку: – Що збираєшся робити? – Зараз подзвоню йому і все висловлю, який він урод. – А тепер слухай мене-продовжувала Оленка – Не чіпай його, нехай заспокоїться. Сам подзвонить. Марина згнітивши зуби погодилася не дзвонити нареченому.

Вона вичікувала, і план Оленки спрацював. Вже через тиждень Славік сам подзвонив їй. – Як справи, Марин? – обережно запитав її Славік. – Шикарно! Оленка заздалегідь проговорила з Маришкою весь план дій. Вона сказала, щоб вона спокійно спілкувалася зі Славою і не тиснула на жалість, так як нервувати їй не можна, для дитини це шкідливо. Так буде краще. Так пройшов ще один тиждень в спокійних розмовах, і ось Слава на порозі будинку Марини. Марина була щаслива, що послухала подругу і не злякала нареченого черговими істериками. Весілля відбулося в ту особливу для них дату; Маринка обіймає подругу, Оленка, до речі, була свідком на їх торжестві.

Віка після довгих спроб заваrітніти, нарешті побачила на тесті дві смужки. Радості не було меж. Чоловік її теж не менше зрадів, в їхньому будинку незабаром буде бігати малюк, якого вони так довго чекали. Про ваrітність Віка не приховувала, вона навіть на роботі відразу ж всім повідомила про своє становище. Колеги вирішили не завантажувати дівчину роботою, все одно, весь день вона ходила від буфета до туалету, токсикоз замучив дівчину тоді. В один з вечорів, коли Віка вирішила піти посидіти з подружками в кафе поїсти, на подив всім, вона заявила: – Ми тут з чоловіком поговорили і вирішили. Якщо дізнаємося, що дитина буде хво рою, то думаємо – або приберемо, або ж відмовимося від нього.

Час покаже. Подруги були в աоці, намагалися навіть відрадити дівчину. Ініціатором була Танюша, вона не розуміла і не приймала заяву Вікі. – Ну, звичайно, це все неправильно. Але думаємо наро дити, а там вже вирішимо. – спробувала заспокоїти Таню Віка. – розумієш, може у мене і деkретні хороші будуть, просто, така дитина – це хрест на все моє життя. Народжу, і думаю, відмовимося. За здоров’я ще не наро дженого малюка переживали всі подруги і вся сім’я Вікі, і Таня, у якої остання розмова ніяк не виходила з голови. У неї навіть змінилося ставлення до подруги.

– Як вона так може так вчинити з власною дитиною? Серця у неї немає. – думала Таня. Але сама нічого вже не говорила подрузі, сенсу не було, адже, вона намагалася її відрадити. Минуло 6 місяців, Віка наро дила і на щастя всім, дитинка народилася здоровенькою. Віка була щаслива, вона занурилася в материнство з головою, вже дуже вона любила свого здоровенького малюка, тільки не розуміла, чому її найкраща подруга Танюша не заходить побачити малюка подруги. Таня так і більше не з’явиться в будинку подруги, вони більше ніколи не побачаться, їх дороги розійшлися, як і погляди в той самий день.

Мама мила свою дочку, як зазвичай, ввечері, але на цей раз вона помітила на тілі своєї дочки дивні плями, подумавши, що це алерrія від полуниць, вона поклала її спати. Дочка Свєти ходила в садок, жінка її відводила, а забирав дочку її батько. Бувало так, що могла забрати дитину і свекруха. Аж надто натягнуті відносини у них були. Доводилося ще потім забирати Мальвіну у бабусі. Рівно через тиждень, коли мама знову мила свою дочку, вона знову помітила ці червоні плями на тілі дитини. – Доча, не бо лить? – Ні, мам. Не бо лить. Занадто дивним здавалася їй відповідь Мальвіни в той день. Адже, вона майже всі вечори проводить з татом, може він надумав ображати маленьку дочку.

Маша вирішила раніше прийти з роботи, вже дуже її турбувало здоров’я дочки. Батько як завжди забрав дочку додому з саду, вони увійшли в будинок, повечеряли, все було нормально, поки не зайшла вона. Стукіт у двері, це була Алевтина Геннадіївна, чоловік був такий радий приходу своєї матері. – Мам, посидиш з Мальвіною, поки я пограю в комп-радісно заявив чоловік Маші. – Так, іди, ми пограємо тут з онукою. У цей момент Свєта, сиділа в шафі, в очікуванні чогось страшного. Ситуація була наступна, мати чоловіка почала хлистати внучку якимось див ним віником.

У цю ж секунду, дружина вистрибнула з шифоньєра з криками “що ви робите?”, в шоці були всі і свекруха, і чоловік від появи Свєти з шифоньєра і сама Свєта від дій бабусі над онукою. Виявилося, що мати чоловіка знайшла в Інтернеті якийсь рецепт, за доnомогою таких шльопанців віником, зміцнюється іму нітет і зникає алерrія, вона вирішила спробувати його на онучці. Віник був з кропиви, м’яти, подорожника та інших трав, він точно повинен був доnомогти її внучці. Бабуся сказала, що мамі нічого розповідати вони не будуть. У підсумку, Свєта все ж заспокоїлася і навіть не тримала зла на свекруху, але більше дитини з нею наодинці не залишала.

Останнім часом чоловік став якимось дивним-почав спортом займатися, перед теликом довго не зависав, робив компліменти, дарував подарунки. – Де мої гантелі? – запитав він одного разу. – Ти про ті, які вже 7-ий рік припадають пилом у підвалі? Вони в підвалі, – сказала я. – Чого це вони припадають пилом? Я даремно купив, чи що? – сказав той і пішов за гантелями. Відзаймався мій Максик хвилин 20 і пристав до сина. Він відключив комп’ютер Сережи від джерела живлення і змусив змагатися з ним у віджиманнях. Ми з сином були, м’яко кажучи, в шоці. До цього Максим весь день грів диван своїм жирком, а тут відразу так змінився… я навіть не знала, радіти або nлакати. Макс добив мене в наступний день. Чоловік повернувся з роботи з квітами. Я навіть в руки їх не взяла. Сльози так і лилися з моїх очей. – Я так і знала! – сказала я і побігла на кухню. – Що? Про що ти? – Ти мені зраджуєш на роботі, — я не могла заспокоїтися.

– Я працюю у виключно чоловічому колективі, так що твоє звинувачення-пряма образа, люба. Це мене не заспокоїло зовсім. Я ридала так, вся кухня була в моїх сльо зах. Тут я зрозуміла в чому справа: на весіллі я була тією ще стройняшкой, але мене рознесло, я почала харчуватися котлетками, фастфудом і здебільшого смаженою, шкідливою їжею. Я вирішила для себе: або я переходжу на здорове харчування (і автоматично домашні підтримують мене), або я втрачаю сім’ю. Так, голодною я стаю злою, як собака, але ж краще бути злою дружиною, ніж доброю розлученою. Я рвонула в магазин, набрала повний кошик овочів, повернулася додому, дістала пароварку, яка з гантелями припадала пилом в підвалі, і приготувала овочі на пару. Я засервировала 2 тарілки – для себе і чоловіка. Син в цей час ганяв на велику у дворі, який в підвалі чекав своєї години, поки його господар мочив перехожих на вулицях Сан-Андреаса.

Коли все було готово, Я покликав скривдженого чоловіка за стіл. Він прийшов, сів, розчаровано подивився на свою тарілку і сказав: – Це вже перебір! Не хочеш чоловіка годувати – так і скажи. Твої натяки ні до чого , – з цими словами він різко встав і пішов з кухні. У мене навіть сил nлакати більше не було. Я просто сиділа і дивилася на свої овочі. Чоловік в цей час говорив по телефону. – Мужик, я все зробив так, як ти радив – спортом займаюся, подарунки дарую, з сином займаюся, після роботи відразу біжу додому, нічого не доnомагає, — каже, — Ти ж говорив, це поверне іскру у відносини. Ні фіга! Я все почула, подивилася на повну, незайману тарілку і почала істерично сміятися. “Ось я вигадниця!” – думаю. Дістала сковорідку, кинула туди котлетки, додала масла, переклала все в тарілку і відправилася до чоловіка: – Ти у мене такий сильний, такий розумний… – Це ти мені? – встав він з місця. – Ти. Ти такий молодець. Будь-яка жінка може тільки мріяти про такого мужика, — кажу йому, обнявши за шию, як робила років 15 тому. Знаєте, що я для себе винесла з усього цього? Однієї іскорки вистачить, щоб влаштувати пожежу. Тепер ми з чоловіком як заново заkохані.

Катя пішла в кафе після робочого дня і тут побачила Кирила-чоловіка її подруги Соні. Він сидів за столиком не один, а з якоюсь дівчиною. Катя тут же зняла їх на відео і побігла до Соні додому. Ще до весілля подруги Катя помітила, що Кирило намагається з нею флір тувати. Якісь знаки уваги приділяти, говорити комплементи. Але Катя не звертала на це увагу і нічого не говорила Соні. Не хотіла засмучувати подругу. Але тут справа серйозна, тому що у Соні народився хлопчик, а тут якась kоханка у Кирила. Соня так була рада, що до неї в гості заглянула подруга. Вони рідко бачилися після народження сина. Малюк забирав весь вільний час, так що доводилося обходитися тільки телефонними дзвінками.

Соня поставила чай з цукерками, поклала дитину спати і повернулася на кухню. – Соня, у мене до тебе серйозна розмова. Я це роблю, тому що ти моя подруга, і я хочу, щоб у тебе все було добре. Але ось Кирило… він тобі зраджує, я сьогодні все бачила, навіть відео для тебе записала. Катя включила телефон, і там на екрані Соня побачила, як її чоловік ніжно обіймає якусь дівчину за столиком в кафе. Трохи згодом Катя розповіла, як Кирило намагався до неї залицятися ще до їхнього весілля. Соня помовчала пару хвилин, потім перевела дух і почала: – Катя, навіщо ти мені це все показуєш? Я люблю Кирила, я його не кину. Я буду робити вигляд, що у нас все добре, але не піду від нього.

Так, може я перестала стежити за собою останнім часом… тому що я постійно з дитиною, ось і не займаюся своїм зовнішнім виглядом. А він чоловік, ось його і потягнуло… Ну нічого, він не дізнається про те, що я знаю про його зради. Катя не знаходила слів. Вона просто зібралася і перед виходом подруги так nосварилися, що перестали спілкуватися. Через 5 років Соня і Катя випадково побачилися в магазині і розговорилися, як старі подруги. – Катя, все ж ти була права на рахунок Кирила… Я думала, що впораюся з його зрадами, але потім він навіть не соромився при мені говорити з коханкою по телефону. Через півроку і зовсім кинув мене з дитиною. Ех … потрібно було його самій кидати. Так подруги розійшлися. Тільки от Каті було прикро, що через якогось Кирила їх дружба тепер зруйнована. Але, можливо, після випадкової зустрічі в магазині все зміниться

Найкраща подруга Каті, Ганна, запросила її на своє п’ятдесятиріччя. Аня була успішною. Вона вийшла заміж. Жила у місті. Вона мала салон красою. Тим не менш, після цього вона залишилася доброю і простою, як у ті часи, коли вона ще була студенткою. Життя Каті склалося не так вдало. Її шлюб не вдався. Вони роз лучилися коли її синові, Максимові, було 2 роки. Вона переїхала до батьків у село. Катя влаштувалася там працювати. За допомогою батьків вона виростила сина. Максим уже був студентом. Катя ж працювала в агрофірмі. Вона щодня проводила під сонцем у полі, де вела облік роботи комбайнів. Коли подруга її покликала на свій ювілей, вона трохи зніяковівши сказала:

– Аня, мені так незручно, але мені якось сором но люди виходити в такому вигляді. Я почорніла від сонця. – Слухай, Кать, а ти таки дивна! Я тут з Канн повернулася, а в тебе засмага задарма вийшла. Скажеш загалом, що засмагала на морі, зрозуміло? – Гаразд, – сказала Катя. Коли Катя була в Ані вдома, Аня помітила її просте плаття. Вона повела її в перукарню і дала їй одне зі своїх вбрань. Катя одразу подобрішала. – Бачиш? Ми тобі ще й чоловіка сьогодні знайдемо! Вони пішли до ресторану. Катя довгий час не бувала у подібних зборах. Їй стало ніяково і вона вийшла на балкон.

– Ви де засмагали? – пролунало ззаду. До неї підійшов досить симпатичний чоловік середнього віку. – На полі, – коротко відповіла Катя. – Ви пшеницю жали? – пожартував той. – Щоб ви знали, вже давно як є комбайни для цього. – То ви комбайнер? Вони посміялися. І розмова почалася. Олексій сам був близький до теми, він продавав сільськогосподарську техніку. Так вони й говорили цілий вечір. Катя повернулася до села і довго думала про нього. Через кілька днів до її села приїхала незнайома машина. Виявилося, що це був Олексій. У той момент пролунав дзвінок: – Катю, мене Олексій питав, де тебе знайти. Схоже, він у тебе заkохався! Катя заnлакала від щастя.