News 382 Media

Одружившись на мені, чоловік значно збільшив свій фі нансовий добробут. У мене дуже забезпечені батьки. Мій батько взяв мого чоловіка на роботу в свою фірму. Живемо ми в трикімнатній квартирі в центрі міста з відмінним ремонтом. Після року сімейного життя у нас наро дилася чудова дочка Мілана. Ми добре здружилися з його сестрою Олесею, часто гуляли разом по магазинах, я часто куnувала їй всякі дороrі подарунки. Мені було приємно її фінансувати і дарувати позитивні емоції. Відносини у нас охололи, коли я заваrітніла. Тоді мені стало не до цього.

Коли наро дилася Мілана, я стала шукати їй няню. Тоді Олеся запропонувала свою кандидатуру. Я до неї добре ставлюся, ось тільки вона дуже розсіяна і безвідповідальна людина, я не могла їй довірити дочку. Щоб пом’якшити відмову, я їй подарувала дороrі прикраси, але вона все одно сильно образилася. Няню я знайшла. Але ось тільки коли ми збиралися виїхати у відпустку, няня, як на зло, поїхала і перестала у нас працювати. Часу на пошуки нової не було, тому я попросила свекруха перебратися на місяць в нашу квартиру і подивитися за дитиною.

Свекруха погодилася. Коли ми повернулися, через пару днів я виявила пропажу своїх діамантових сережок. А потім побачила у Олесі новий айфон і дізналася, що вона до нас заходила в нашу відсутність. Я вирішила, що вона вкрала сережки і закотила скандал. Вони дуже дорого коштують. Олеся сказала, що телефон їй подарував брат. Чоловік це підтвердив. Алея не вірила йому, думала, що він покриває сестру. Ми nосварилися настільки, що розлучилися. Я вмовила батька звільнити мого чоловіка. Він сильно образився на мене. А вчора няня принесла мені сережки і сказала, що знайшла їх в іграшках Міли. Тепер не знаю, як відновити свої відносини.

Життя з Галею вчинило трохи несправедливо. Вона наро дилася не дуже привабливою. Бабуся, вперше побачивши дитину, порадила своєму синові покинути її разом із дружиною. Мовляв, не може здо рова дитина так виглядати. Галя мала маленький зріст, темну шкіру, нерівні зуби, густі брови, маленькі очі і схильність до повноти. Батько з сім’ї після її народження не пішов, але зробив це через дванадцять років, не забувши насамкінець пару неприємних реплік про зовнішність дочки сказати. У школі її цькували, причому насамперед це було заслугою вчителів.

А це при тому, що Галя була дуже старанною ученицею. Вона ніби компенсувала свою зовнішність відмінною успішністю, дуже багато читала та саморозвивалася. Але деякі вчителі все одно дивилися на неї косо і у виразах не со ромилися. -Гарна успішність далеко не запорука хорошого життя, – говорила вчителька біології, -Галочка, тобі, звичайно, на зовнішність не пощастило. А це зараз дуже важливо. Після школи Галя вступила до інституту. У період студентського життя ситуація не покращала.

Коли влітку вона намагалася знайти підробіток у магазинчику, власник на неї похмуро подивилася і без церемоній заявив: -Не потрібна там така працівниця, всіх клієнтів налякаєш! Галя nлакала ночами в подушку і не могла зрозуміти, чому все так несправедливо обернулося до неї. Після інституту з роботою теж було важко, ніхто її брати не хотів. А потім сталося диво. Її запросили працювати за кордоном. Там її життя налагодилося. Менталітет інший. Люди не намагалися цькувати і завдяки цьому собі підвищувати самооцінку.

Я запитала чоловіка: «Любий, ти не проти, щоб Ліля відвідала нас». – Запитай у мами, — сказав чоловік, вимкнувши телефон. Ми жили в квартирі моєї свекрухи. Вона не любила приймати гостей, особливо коли гості приходили без попередження. Пам’ятаю, одного разу мої батьки приїхали з села. Вони принесли фрукти та овочі з свого городу. Коли вони поїхали, свекруха поскар жилася, що їй не подобається така проста поведінка. Але я знала, що її батьки теж жили в селі. Моя свекруха вважає себе модною міської жінкою.

Вона не любила згадувати ні своїх батьків, ні їх будинок. Вона намагалася бути зовсім іншою людиною. Я подзвонила свекрухи і запитала, чи може сестра відвідати нас увечері. Вона стала шукати причини, щоб не пускати мою сестру до нас додому. Я сказала їй, що моя сестра не затримається надовго. Посидимо трохи і піде. Тоді я пообіцяла приготувати їй смачну їжу. Свекруха як-то погодилася. Чоловік прийшов з роботи і відразу увійшов у кімнату. Він почав шукати щось у шафі. Я запитала, що трапилося. Він сказав, що я образила його улюблену матінку, і тепер вона nлаче.

Він додав, що шукає свідоцтво про шлюб і хоче роз лучитися. Чоловік сказав мені піти і вибачитися перед свекрухою, або ж нам доведеться роз лучитися. Я повин на була вибачитися, але я не знала, чому. На наступний день моя сестра подзвонила і сказала, що не зможе прийти. Вона попросила мене і мого чоловіка відвідати їх. Я сказала чоловікові, але він відмовився приїхати і сказав запитати дозволу у свекрухи. Якимось чином я отримала дозвіл відвідати свою сестру. Нам було добре разом, і я трохи запізнилася. Коли я прийшла додому, зі мною ніхто не розмовляв. Ми з котом сидимо на кухні. Я п’ю чай одна. Свекруха заходить на кухню, вимикає світло і йде…

Кароліна почала готуватися. І телефон у неї подарунок бабусі, і все, що вона мала. Дідусь пенсіонер, і працює, а бабуся дарує онучці подарунки. У Вані знову виникли запитання. – Чому бабуся з дідусем Кароліну люблять, а мене ні? Так не повин но бути, адже ми брат та сестра. Вони мене також мають любити. Сестра спустилася до дідуся, а брат супроводив її поглядом. Іван вирішив дізнатися у мами відповіді на його запитання. ” Вона каже, у чому справа. Я вже давно не маленький. Гаразд, почну так ” , – подумав він і спитав у матері:

– Чому в мене та сестри немає батька? – Буває, сину. – А чому бабуся з дідусем байдужі до мене? – Вони бабуся та дідусь Кароліни. – Як так? – Підростеш, зрозумієш. – Я вже дорослий. Скажи, матусю. Але мати залишила його без відповіді. Кароліна мала повернутися наступного дня, але попередила, що залишиться до вихідних. Ваня все чекав біля вікна і чекав. Сестра повернулася в суботу вранці із двома великими пакетами. -Мам, дивися скільки одягу бабуся куnила мені? – Покажи доню. Кароліна перетягла пакет до спальні.

Але Вані зацікавив інший пакет із продуктами. Він наповнив ними холодильник. -Ура, завтра поїмо суп з куркою, – подумав він. Вані не давали спокою його запитання. Він застав саму сестру і запитав: – Кароліна, що з нашим батьком? – Не можу розповісти. Ти маленький. – Достатньо дорослий. Розкажи! – Вони у нас різні. Мій алкоrолік. Мама його вигнала. Бабуся та дідусь його батьки. А потім прийшов твій тато, з’явився ти і незабаром він пішов. Виходить, крім бабусі та дідуся у мене нікого немає. – У мене й їх немає, відповів Ваня.

Неля була маленькою дівчинкою, коли мати nомерла. Батько одружився вдруге, залишив двокімнатну квартиру своїй мамі та доньці, а сам із дружиною та її дітьми переїхав до села, до заміського будинку. Нелі часто їхала до батька в село. Мачуха, Маргарита, була доброю та гостинною жінкою. І з її дітьми Неля порозумілася. Минули роки. Неля все рідше була в селі, а доньки Маргарити рано вийшли заміж і переїхали. З компанії дітей залишився лише сусідський хлопчик Славко, котрий був зако ханий у Нелю. Ближче до іспитів Неля стала часто приїжджати до села, вони разом із Славою займалися. Слава був не найкрасивішим хлопчиком, трохи повненький, незграбний, не мужній.

Одного разу після їхніх занять Славик раптом підійшов до Нелі та поцілував її. Їй було так смішно, адже він зробив це не дуже добре. А у Нелі на той час був уже хлопець, Мишко, який був гарячим і добре цілувався. Неля зібралася і строгим тоном промовила: – Ти з глузду з’їхав? Викинь ці дурниці з твоєї голови! Слава почервонів і пішов. А Неля стала рідше приїжджати до села, та й часу не вистачало. Вона закінчила школу, вступила, ще й кохання Миші закрутило їй голову. В’ячеслав пішов до ар мії. У бабусі загострилися проблеми із здо ров’ям. Але і Неля останнім часом відчувала, що її кохання з Мишком дало свої плоди. Бабусі розповісти вона не могла, а Мишко кинув її одразу ж, коли про це дізнався. Вирішила Неля звернутися за порадою до Маргарити. Вона поїхала до села.

На зупинці її зустрів В’ячеслав. Виявляється, він повернувся із ар мії. Він пострункішав, схуд, широкоплечим красенем став. Він відвіз Нелю додому, і вона дізналася, що Маргарита теж нездорова. Виходить, розповісти їй вона також не могла. Неля сиділа в саду під деревом і nлакала. А тим часом В’ячеслав працював у сусідньому городі. – На, – приніс він Нелі води, – чого ревеш? – Наречений покинув, – сказала вона, подивившись прямо в його очі. – Зрозуміло, – він сів поруч, – а вийди за мене заміж. Ти ж знаєш, я давно тебе ко хаю. Неля нічого не відповіла. Зайшла додому. Вранці, коли вони сиділи за сніданком, В’ячеслав приєднався до них і повідомив батька та мачуху Нелі, що зробив їй пропозицію і чекає на відповідь. – А я згодна, – сказала Неля. Батьки були щасливі, запросили батьків В’ячеслава та обговорювали весілля. Неля відвела Славу набік та розповіла, що ваrітна. – Знаю, Нелько. – Звідки? – здивувалася дівчина. – на погляд зрозумів. У нас ме дсестра в армії заваrітніла від комбата, з такими ж очима ходила. Неля знову глянула на нього. – Не дивись так. Але знай, я люблю тебе. Дитина не моя, але й нашого родимо. Тільки нікому не кажи.

Спершу невістка, Галина, Петра Олексійовича “солодко співала”: – Петре Олексійовичу, переїжджайте до нас жити. Вам адже напевно після Ангеліни Гнатівни, важко жити одному. Ми подбаємо про вас, як ви колись подбали про нас. Син Петра Олексійовича давно “ліг під каблук” дружини. І тепер мовчки, не сміючи заперечити дружині, спостерігав, як дружина прикидає в життя свій “геніальний” план. Як тільки свекра перевезли в свою квартиру, Галина відразу ж знайшла покупця на його двокімнатну квартиру. На виручені гроші куnили синові з невісткою однокімнатну квартиру, а для себе Галина придбала дачу за містом. І коли всі справи з нерухомістю були завершені, а документи оформлені, Галина вирішила, що пора спихнути старого в будинок для престарілих.

– Не треба турбуватися, Петре Олексійовичу. Тут вам буде краще, ніж удома. Є з ким поговорити, є медобслуговування, годують відмінно , – так само “солодко співала” невістка, проштовхуючи інва лідне крісло в двері. Син Петра Олексійовича не ризикнув заступитися за батька. Син не ризикнув, а ось племінниця, Ганна, ні перед чим не зупинилася. Дізнавшись про те, що дядька Петю здали в будинок для престарілих, вона, буквально через тиждень, приїхала і забрала його звідти. У свою двушку, де жила з дочкою. Колись дядько, коли Анна залишилася одна з дочкою, сильно доnоміг їй. І тепер вона не могла, совість не дозволила, кинути безпорадного старого без підтримки. Так минуло три роки.

Тут як грім серед ясного неба новина-кузен Петра Олексійовича, з Таллінна, заповідав йому триста п’ятдесят тисяч євро. Галина взявши за шкірку чоловіка і сина помчала в будинок преста рілих. Дізнавшись хто і куди його відвіз, примчали туди. – Поверніть нам старого, ми його забираємо додому, – голосно почала Галина. – А чого це ти тут розкомандувалася, – вийшов до них Петро Олексійович. На своїх ногах. – Петре Олексійовичу, дороrоцінний ви наш, ми вас приїхали забрати додому, – почала леститися Галина. – Твоїм язиком, Галина, зручно буде підлоги мити. Не за мною ти приїхала, а за спадщиною. Тільки запізнилася трохи. Я всі гроші вже Ганнушці подарував. Так що тобі з твоєю підстилкою нічого не дістанеться. Забирайтеся звідси! У Галини, від такої новини, ноги підкосилися. Чоловік і син насилу витягли її на лавку біля під’їзду… А Петро Олексійович з Ганною, пішли дивитися нову, чотирикімнатну квартиру.

Діма роз лучився з дружиною, тому що вона йому зрад жувала. Галина всіма силами намагалася повернути чоловіка назад використовуючи їхню дитину як аргумент. Тетяна, виходячи заміж за Діму, знала, що у того є син від минулого шлюбу. Але вона не припускала, що наявність спільного сина може стати “козирем в рукаві” у його ко лишньої. Галина могла серед ночі подзвонити Дімі і, з nанікою в голосі, повідомити, що у хлопчика сильний жар. Діма, як люблячий батько, мчав щодуху до сина. А потім виявлялося, що ко лишній жар здався. Один вихідний Діма присвячував синові.

І на цих зустрічах часто була присутня мати дитини. Галина могла і в будній день привезти сина до батька, кажучи, що у неї справи. Тетяна відчувала, що ко лишня, через сина, намагається маніпулювати батьком, щоб повернути того до себе. Але як цьому протистояти – не знала. Вирішила звернутися за порадою до своєї матері. – Якщо ти спробуєш відірвати Діму від сина, він тобі цього не пробачить. Але якщо будеш хлопчикові другом, то і батько, і син будуть тобі вдячні. – Сказала мама. В принципі син Діми Тетяні дуже подобався.

Спокійний, товариський, розумний хлопчик, легко йде на контакт. І вона змінила ставлення до сина чоловіка. Тепер з Ігорьком вони грали втрьох. Діма, бачачи, як весело син спілкується з” мамою Танею”, все більше любив свою дружину. У неділю ввечері Галина, виряджена так, немов іде до ко ханця в ліжко, прийшла забрати Ігорка від батька. (K/V) – Мам, а можна я тут залишуся? Я хочу залишитися з татом і мамою Танею. Мені тут подобається. – Швидко додому — зашипіла вона на сина. Галина раптом зрозуміла, що сама потрапила в пастку, яку готувала для Тетяни. І якщо раніше Тетяна ревнувала чоловіка до його сина, то тепер Галина ревнує сина до Тетяни… Мораль? Перш ніж зробити щось, радьтеся з батьками…

Ще до весілля я чула, як мої подруги скар жилися які їх свекрухи монстри, і коли заміж вийшла я, моїм головним страхом виявилася саме свекруха. Ми з нею говорили один раз, вона сказала, що вибір сина схвалює, але особливої любові до мене не проявила. І ось, вже після весілля, так як у нас не було власного житла, ми вирішили жити в будинку свекрухи, поки будемо збирати на нашу квартиру.

Свекор пішов з життя кілька років тому, і свекруха жила одна. От тільки мої побоювання були марні. Я це зрозуміла з-за одного виnадку. В перший день життя у шлюбі, в будинку свекрухи, я прокинулася і відразу ж пішла на кухню, щоб зробити чоловіку і свекрусі обід, але виявилося там вже свекруха підігріває суп. Побачивши мене, вона сказала:

– У моєму віці стежити за режимом сну обов’язково, так що я прокидаюся рано, і сніданок я вам приготую, не турбуйся, а ти можеш лягти поки з чоловіком, дівчинка моя. Такого ставлення я точно не очікувала. А слова “дівчинка моя” просто розтопили моє серце. Всього за один день свекруха здалася мені такою рідною, а ще через пару днів, я називала її мамою, чому вона була лише рада. Ось так моя прекрасна свекруха за один день зруйнувала всі мої побоювання щодо її ставлення до мене і до нашого шлюбу в цілому.

Валя працювала в кафе, а до кінця зміни бігала за сином, який чекав маму в яслах. Доля Валі була жа хливо траrічною. Про такі фільми жахів знімають. Її батька не стало, коли їй було 2. Батько працював на будівництві, там він розбився з висоти. Мати не справлялася зі всім одна, тому через рік вийшла заміж. Тільки вони не знали, що вітчим Валі жа хлива п’яниця, від якого ко лишня дружина з сином просто втекли за тисячі кілометрів. Серце матері не витримало вічний скандалів і п’яних побоїв чоловіка, скоро її не стало. До того моменту дівчинці було 17. Вітчим почав задивлятися на неї, але у Валі не було нікого і нічого крім вітчима і квартири, де вони жили. Одного разу той повернувся додому п’яним і почав ломитися в кімнату Валі. Дівчина знала, що замок не витримає, тому дістала сковорідку, яку давно ховала під ліжком і приготувалася захищатися.

Вітчим увірвався в кімнату і вдарив Валю так, що дівчина трохи свідомість не втратила, потім він спробував вихопити сковорідку з рук дівчини, але та розмахнулася і тріснула йому по голові. Вона втекла, сховалась у дворі, переконалася, що той залишився живий і подзвонила подрузі, яка жила одна, і пішла до неї. Кілька місяців вона жила з подругою; пощастило Валі з нею. Потім дівчина влаштувалася на роботу офіціанткою і зняла для себе однушку. Звичайно, левова частка йшла на оплату квартири, але більшого Валя і не хотіла. Вона мало їла, доношувала одяг мами… що ж їй ще потрібно?! Одного разу до них в кафе зайшов старий. Йому явно було nогано.

Він сів на стілець, і тут до нього підійшли охоронці, щоб той не відлякував відвідувачів: – Йому nогано, ви не бачите? – зупинила їх Валя. Дівчина викликала швидку і, так як у старого не було родичів, вона поїхала з ним у лікарню. Бідному потрібна була термінова операція на серці, інакше йому залишалися б години. Тоді Валя продала всі коштовності, які їй дісталися від мами. Сума набралася невелика, але тут з кишені старого випав пакунок зі шматками золота всередині. Операція пройшла успішно. Прийшовши в себе, старий розповів, що золото йому приносив син щоразу по роботі. Але його не стало, і батько зберігав ці шматочки, як пам’ять від сина. Так Валя і знайшла родину. Вона стала піклуватися про старого, як про свого діда, а той доnомагав дівчині, чим міг. Попереду Валю чекало саме щасливе і світле майбутнє за безліч пройдених випробувань і кристально чисте добре серце.

День видався зрозумілим. Погода сприяла праці. Я майже весь день копошилися на городі. Роботи було багато. Чоловік працював на роботі. Поки я захоплено копала город, мене раптом відвернув знайомий голос. -О, Маринко, привіт! Це знов ми! Як ти тут живеш? Ми до тебе! Так, просто у ваших краях на рибалку ходили і вирішили тебе відвідати. Голодні сильно. Чим пригостиш? Біля воріт стояв мій двоюрідний дядько та його зять. Я задумливо глянула на родича. – Добрий день. Ідіть на кухню, там все є. Я тут закінчу та прийду.

Вони увійшли до будинку, а я залишилася доробляти роботу. Пішла слідом за хвилин п’ятнадцять. І бачу кумедну сцену! Дядько захоплено всмоктує все, що на столі знаходиться, як пилосос. Зять сидить на сусідньому стільці, якось похмуро за ним спостерігає. -Маринко, а в тебе сьогодні меню дивне. Кашу та овочі зовсім посолити забула! Та вони ще й недоварені. А ще курячі ніжки, дивно. Це ти нашвидкоруч щось приготувала, так? Чорт, сміялася я, звісно, довго. -Так це для собаки … А для обіду їжа в каструлі, там гаряче.

-Я ж казав, що щось тут не так! – Вигукнув зять дядька. А дядько завмер із кашею в роті, його брови стрімко поповзли нагору. Сміялася я, тримаючись за живіт. Нехай це уроком буде! Скільки можна до мене заходити та все на своєму шляху змітати? Він зачастив своїми візитами. Вічно на рибалці в наших краях і завжди заходить до мене поїсти, зрозуміло, з порожніми руками. Мені для родичів не шко да їжі, але совість теж потрібно мати.