Не знаю чому, але все моє дитинство мати звинувачувала мене в тому, що батько пішов з нашої родини. Я й досі не знаю, чому він покинув маму і залишив мене в неї. Мама завжди мене якось недолюблювала. Після відходу батька мати вирішила не витрачати на мене свої гроші, спустити їх на щось корисне. Наприклад, зайнятися собою, щоб влаштувати своє особисте життя. До школи я ходила у ганчірках. Зазвичай мама підбирала мені щось у магазинах, де nродають поношений одяг.
Я рано навчилася господарювати, тому завжди ходила хоч і в старому, але чистому одязі. Але це не рятувало від глузувань однокласників. Зі мною практично ніхто не спілкувався через мій зовнішній вигляд. Усі вважали мене злиднею. Потім я вступила на бюд жет до університету, і загалом ситуація з оточенням стала простішою. Я тоді знайшла підробіток, втекла до гуртожитку, виглядати і жити стала значно краще. У мене з’явилися перші друзі. З мамою я практично не спілкувалася.
Саме в університеті я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. На останніх курсах ми почали жити разом. Ігор добре заробляв, і ми нічого не потребували. Коли ми закінчили університет, Ігор зробив мені пропозицію, і я радісно погодилася. Коли мама дізналася, що я виходжу заміж за більш-менш забезпечену людину, вона знову з’явилася в моєму житті з вимогою підтримати її фі нансово. Це було абсурдним для мене з огляду на те, як вона зі мною вчиняла. Я три роки щасливо одружена. Я назавжди перервала зв’язки з мамою і не шkодую про це. Така мати мені не потрібна.