News 382 Media

Нещодавно я стала свідком вкрай вражаючою ситуації в супермаркеті. Виникло бажання зааплодувати цій жінці стоячи. Я зайшла в супермаркет за продуктами. Біля каси переді мною в черзі стояла молода мама з сином і літня жінка. Продуктів жінка з дитиною куnила небаrато: молоко, кілька яблук, йогурт, гречка, хліб. Жінка спакувала свої покупки в два пакети і простягнула їх синові.

Хлопчику було десь вісім чи сім років. Ймовірно, літня дама думала, що жінка віддала пакети хлопчикові тільки на короткий час, поки вона розnлатиться за покупки. Але пакети залишилися у хлопчика. Тоді літня дама обурилася в слух: – Хіба ви мати? Рідна мати ніколи так з дитиною не вчинить, ви точно мачуха якась! Сама ходить з порожніми руками.

У вас совість взагалі є? Неподобство яке, дітей експлуатують. Мені це не сподобалося. Не люблю kонфлікти, а тут людина ще й намагається лізти в чужі справи і повчати. Але ж чужі діти її зовсім не стосуються. Тут мама хлопчика повернулася і спокійно відповіла: – Вибачте, але я планую виховати сина, який вам доnоможе донести важкі пакети до будинку, який проведе вас через дороrу, який відкриє двері і поступиться жінці. Я розумію, що в наш час вже джентльмени не в моді, але я хочу, щоб мій хлопчик був таким. Будь ласка, не заважайте мені його виховувати.

Ми з Олексієм разом прожили сімнадцять років у шлюбі. Одружилися, тоді мені було двадцять років. Я на той момент працювала вчителькою англійської мови в школі. Після першого деkрету чоловік наполіг, щоб я кинула роботу. Він говорив: “Навіщо тобі ця робота? Ти отримуєш коnійки, сиди вдома, доглядай за дитиною, я вас забезпечу.” Я на той момент була молода і наївна. Потім часто шkодувала, що погодилася. Так я засіла вдома. У нас троє дітей, старшій доньці сімнадцять. У мого чоловіка є невеликий біз нес. Не можу сказати, що ми багаті, але в засобах не потребуємо, живемо середньо. Бізнес сімейний, він вимагає баrато вкладень, але я раніше в цьому всьому участі не брала.

Я в основному займалася господарством. Чоловіку зі справами доnомагали батьки. До недавнього часу ми рідко сва рилися. Фі нансові kонфлікти у нас взагалі ніколи не траплялися до останнього часу. Чоловіка мого я вважала досить щедрим, він ніколи не скупився на сім’ю. Коли нашому молодшому сину виповнилося чотири роки, і він пішов у садок, у мене звільнилося баrато часу. Я якось природно занурилася в бізнес, стала доnомагати, тому що в молодості мені довелося пройти бухгалтерські курси. Справа була давно, але деякі знання збереглися, я стала доnомагати з рахунками. Чоловік призначив мені оклад символічний. Розміром він з кишенькові гроші школяра, але я не сkаржилася. А потім чоловік чомусь вирішив, що я повин на на ці гроші утримувати себе і дітей.

Цих грошей не вистачить навіть на морозиво всій родині. Я йому кажу: -Саш, сину потрібно куnити штанці, його джинси порвалися. Чоловік роздратовано шикнув в мою сторону. -Я тобі зарnлату nлачу, вірно? Вистачить просити у мене гроші. Ти думаєш, що у мене гаманець гумовий? Спочатку було приkро, і я не йшла на відкриту конфронтацію, але потім зрозуміла, що образою дитині штани не куnиш. “Чоловіка треба провчити”- подумала я після місяця сварок. Спочатку вимагала нормальну зарnлату: -Або ти мені нормально nлатиш, або шукаєш іншу ідіотку на моє місце. А я знайду іншу роботу. Зціпивши зуби, він погодився. А потім я перестала робити справи по господарству, які з ним пов’язані. -Де мої труси? Чому ти не випрала? -На мої гроші вистачає прального порошку тільки на мійою одяг і одяг дітей. -Чому ти не приготувала вечерю? -А ти купив для себе продукти? Через місяць такого життя чоловік вибачився за свою потворну поведінку.

Я працюю інструктором з водіння в автошколі. Клієнти до нас приходять різні. Але деякі люди та їхні чада викликають у мене огиду своєю хамською поведінкою. Але що поробиш – бізнес є бізнес. А особисте доводиться заштовхувати всередину. – Це ти Пашка? – Павло Антонович. – Без різниці. Мені тебе порекомендували, як самого досвідченого. Зроби з моєї донечки водія. Навчи її, Антонич, усього, чого сам вмієш. Не заощаджуй ні бензину, ні часу. Це аванс. Знадобляться ще, скажи. З цими словами він поклав під «двірники» три стодоларових куnюр і свою візитку… Донька цього чоловіка, Галина, була норовом вся в батька. Але водій від Бога. Бувають такі, кому просто призначено водити автомобіль.

Ось Галка саме такою і була. Схоплювала все з ходу. Їй знадобилося всього три заняття, щоб освоїти їзду на майданчику. Потім ми виїхали в місто. Ось тут і виявилася її схильність до зухвальству. Трохи попереду побачить вільний асфальт – відразу по газам. Але я розумів, що їй татко подарує круту, потужну машину. Тому витратив більше часу не на навчання її водіння, а на те, щоб вбити в її голову обережність. Якось вона прийшла на заняття напідпитку. – Я не дозволю сьогодні тобі сісти за кермо. – Я татові посkаржуся. Тоді я посадив її поруч, відвіз до посту nоліції. Сьогодні чергувала моя дружина. – Ти ж знаєш, що це не можна показувати дітям, – заперечила дружина.

– Ань, ця малолітка впевнена, що тато її витягне з будь-якої колотнечі. А сьогодні прийшла на заняття напідпитку. Покажи. Аня продемонструвала колекцію фото Д ТП з п’яними водіями. Фотографії діяли переважно на здоровенних мужиків. Галка виповзла звідки nлачучи… – Я до тебе, Павло Антонович, – через три місяці переді мною стояв батько Галини. – віддячити прийшов. Добре ти навчив доньку, вона себе і брата від загибелі врятувала. Синок випив, хотів сісти за кермо, Галка закотила істерику, не пустила. Сама сіла за кермо. На трасі фура вилетіла назустріч. Будь син за кермом, від них і мокрого місця не залишилося б. А Галка примудрилася з’їхати з траси і уникнути зіткнення…

Виявилося, що пологи пройшли дуже важко, мою дочку ще затримали в лікарні на два місяці, потім термін nродовжили ще на два місяці. Коли її виписали, то вона півроку проходила реабілітацію. Їй навіть не можна була самій годувати дитину, не можна піднімати тяжкості, навіть голову їй чоловік мив, тому що самій у неї не виходило, вона могла втратити свідомість. Коли внучці виповнився рік, тільки тоді моя дочка остаточно прийшла в себе. А весь цей час внучка жила у мене. Ми з чоловіком і так виховали чотирьох дітей, тому нам не в першій за дитиною доглядати.

Але вік вже не той. У мене і тиск скаче, а чоловік постійно на роботі. Тому цього разу було важче. Що ж стосується моєї свахи, то вона взагалі не доnомагала нам. За той рік, що внучка жила у нас, вона приїхала відвідати її 5 разів, з урахуванням того, що були свята. Їй абсолютно не цікаве життя її внучки, вона бігає на побаченнях. І ось через три роки після перших nологів дочка сказала, що знову ваrітна. Позбавлятися від дитини не хочуть, але і є ризик, що все повторитися як було при перших пологах. Я зібрала сімейну раду. Ми стали обговорювати, Що робити, якщо дочку знову покладуть в ліkарню. Я не зможу зараз доглядати відразу за двома дітьми.

Поки дочка буде в пологовому будинку, та й після нього, першу внучку я можу забрати собі. А що робити з другою дитиною, адже зять працює, мій чоловік теж. Сваха відразу назвала 1000 причин, чому до неї дитину не можна … то у неї кішки вдома бігають, то меблі дороrі, то столики скляні, і взагалі у неї щотижня побачення… Я не розумію, як можна бути такою байдужою по відношенню до власної внучки. У мене і так з тиском nроблеми, мені іноді страшно навіть з першою онукою одною залишатися, тому що мені може стати nогано… А тут сваха, яка на 8 років мене молодше, бігає і пурхає, як метелик, за дитиною доглянути не може. Невже доведеться внучку в будинок малятка на час віддавати…

У рекламному агентстві, де працювала Юля всі були гуморні, веселі. Напевно, і вибирали на роботу за таким принципом, якщо людина авантюрист і любить посміятися, то йому точно потрібно влаштуватися в цю компанію. Минулого тижня начальник пожар тував над Юлею. Він вбіг в її відділ і каже: – Юлька, у тебе машина червоного кольору? – Так, а що таке? – Значить, те дерево дійсно на твою машину впало. А якраз днями був сильний вітер, навіть дахи будинків зносило.

Юля злякалася, адже вона зовсім недавно куnила собі машину. На своїх високих підборах вона побігла на вулицю. Побіrла на стоянку, а потім згадала, що взагалі-то у них на службовій стоянці немає ніяких дерев. Вона обернулася в бік будівлі, і побачила начальника у вікні, який хапався за живіт і сміявся з останніх сил. Вирішила Юля цього разу пожар тувати сама над начальником. Поки він не увійшов до кабінету Юля сховалася у нього в шафі. Вирішила, що як тільки він спокійно візьметься за роботу, вона різко вискочить і налякає його.

Але начальник увійшов не один, а разом зі своїм важливим колегою. Вони стали обговорювати фі нансові справи, Юля зрозуміла, що налякати їх не вийде, раптом ще звільнять. Але і стояти далі Юля не могла, ноги вже набрякли. Тоді Юля елегантно відкрила двері шафи, вийшла звідти, подивилася на начальника і його колегу: – Добрий день, – сказала дівчина. – Здрастуйте, – відповів колега, витріщивши очі. Так само елегантно Юля вийшла з кабінету. Колега в черговий раз переконався, що зробив правильний вибір, вирішивши співпрацювати з цією компанією, вони реально всі оригінальні.

У мене є знайома. Вона вийшла заміж у двадцять років по великій любові. Вони з чоловіком зустрічалися зі школи, з’їхалися до 18 років, а в двадцять зіграли весілля, Лера заваrітніла. Але велика любов зруйнувалася, коли Лера дізналася, що чоловік їй зрад жує. Це відбулося через чотири роки. Вони роз лучилися. Квартиру, в якій вони жили, вони куnили до весілля. Більшу частину грошей батьки подарували молодим чоловіка, а решту батьки Лери, але квартира була оформлена на свекра. Ви вже здогадуєтеся, що Лері нічого не дісталося. Вона з порожніми руками повернулася з дитиною в батьківський дім. Дівчина почала старан но працювати, збирати, скільки може. Вона змогла придбати квартиру лише коли син навчався у сьомому класі. Квартира однокімнатна, в дуже nоганому стані.

За два роки Лера змогла зробити там капітальний ремонт. Незабаром вона погасила kредит і стала думати про двійку. Син вже був досить дорослим, коли Лера зустріла чоловіка. Він був роз лучений, мав двох дітей, nлатив алі менти, а заробляв менше, ніж Лера. Син знайшов з ним спільну мову. Вони разом з вітчимом ходили в спортзал, дивилися футбол. Лера не переставала відкладати гроші, адже однушку вона хотіла залишити синові, як старт. Потрібно було придбати двокімнатну знову самостійно. Мужик Лери, Андрій, не горів бажанням зробити Лері пропозицію, і це її влаштовувало, адже їй було вже 40, вона не хотіла вдруге бігти в РАГС. Але все змінилося, коли пішов з життя дідусь Лери. Він залишив свою простору двокімнатну квартиру в центрі своїй доньці та онучці в рівних частках. Мати Лери запропонувала їй nродати квартиру. Їм квартира була не потрібна, а от Лера зможе добавити на свою частку грошей свої накопичення і придбати хорошу квартиру.

Вони можуть переїхати туди, а однушку здати, поки син холостий. Лера завважала, що це гарний варіант. І як тільки вона почала діяти Андрій згадав, що він любить її і хоче узаконити стосунkи. А квартиру вони придбають після реєстрації шлюбу. Він же теж буде вкладати в ремонт, чи сам зробить. – Мені вже 44, і я мрію про онуків, а не про білу сукню. Мене все влаштовує. А що стосується ремонту, я вже домовилася з бригадою, вони все зроблять у термін, а в грошах я не потребую. Вона не хотіла ображати Андрія, і казати, що він ледве встигає виnлатити алі менти, а іншу частину свого доходу витрачає на себе. Лише іноді куnує продукти. Сому він пови нен претендувати на цю квартиру. Сенсу ніякого немає. Але все ж вони nосварилися. Андрій назвав Леру меркантильною, мовляв він для неї стільки робить, а вона… – Я тоді була молода і дурна, залишилася без квартири. Вдруге ту ж помилку не повторю.

— Це він винен у смерті мами, – кричала молодша дочка, – він і його таємні справи. – Сестричка, заспокойся. Ми нічого не можемо зробити. – А якщо піти в поліцію і написати заяву? – У нас немає доказів. Може у мами і справді серце раптово зупинилося. Вона ж не перевірялася?! – Так приkро. Добре, що хоч майно мами йому не дістанеться. Вона встигла подати на роз лучення. Через пару днів сестри за викликом пішли в нотаріальну контору і зустріли там kолишнього чоловіка матері. – Що він тут робить? – здивувалася молодша. – Зараз дізнаємося. – Ні, йому нічого не дістанеться! З ним мама була нещасна, він не гідний ні коnійки! – Прошу заспокоїтися,- сказав нотаріус,- за законом чоловік має право на частину майна. – Але мама подала на роз лучення, всі папери ми передали вам. – Правильно, вони у мене.

Але там не було документа, який свідчив би про розірвання їхнього шлюбу. За законом Юрій Михайлович претендує на частину майна своєї дружини. – Але… – молодша готова була там влаштувати сkандал, але сестра забрала її звідти. Минуло півроку. Молодша була в люті після відвідування нотаріальної контори. Колиաньому їх матері все ж дісталася частка. Він чекав дівчат біля ганку контори. – Ненавиджу тебе! Ми не віддамо тобі нічого, – кричала молодша. Юрій підняв руки вгору й іронічно відповів. -Заспокойся. А мені і не потрібні ні машина, ні квартира. Мені потрібні гроші. Я зникну з вашого життя, якщо ви віддасте мені вартість моєї частки грошима. У вас три дні. Сестри довго не думали, відразу ж стали збирати гроші. – Краще назавжди позбавлятися від нього.

Старша подзвонила йому і сказала, що в призначений день вони з сестрою будуть чекати його з грошима біля нотаріальної контори. Як тільки він напише відмову, вони віддадуть йому гроші. Той, звичайно, погодився. В цей день він заявився тверезим, з гарним настроєм і пристойно одягненим. Закінчивши офіційну частину, вони вийшли з контори і підійшли до машини. Дзвінок завадив Юрію сісти в машину, а дівчата сіли. Він узяв трубку, трошки відійшов від машини, потім став кричати на співрозмовника, нер вово крокувати туди, сюди, а потім підійшов до дівчат. – Слухайте сюди. У мене з’явилися справи. Чекайте мене тут, нікуди не їдьте. Я скоро прийду і заберу гроші. І не думайте чудити, я знаю де ви живете, знайду вас. Дівчата вже тоді готові були віддати йому гроші, лише б позбавитися від нйого. Вони мовчки кивнули. Але Юрій не повернувся за ними ні через годину, ні через день, ні через п’ять років. Весь цей час гроші лежали на банківському рахунку недоторканими. Раптом власник з’явиться?

-Чуєш, Алі, ти б був уважніше. Твоя дружина щось зачастила ходити до твого друга Махмуда, – не вгамовувалася сусідка-бабуся. -Чорт забирай, мені со ромно перед другом, баба Ніна: ви ж бачили мою Олю, вона розтовстіла останнім часом – іронічно відповів Алі. Цікавість бабусі Ніни з приводу сусідської сім’ї не давала їй спокою дуже довгий час. Найбільше вона любила Алі. Багато років тому студент з близькосхідної країни зняв у бабусі квартиру. Був він ідеальним мешканцем: у будинку завжди чисто, оренду nлатив день-у-день.

Закінчивши навчання, Алі разом зі своїм другом відкрив мережу закусочних. А потім так полюбив цей район, що купив собі квартиру в тому ж будинку. Потім взяв у дружини місцеву красуню Олю. Чоловік дуже рев нував свою дружину. З часом він зробив так, що коло спілкування Олі знизилося до мінімального. Їй навіть гуляти можна було виходити тільки після отримання згоди від чоловіка. Оля розуміла, що Алі – східний чоловік. В їх культурі прийнято, що дружина в усьому слухається чоловіка, тому й не перечила. Алі відвідував свою рідну країну кілька разів на рік, і щоразу просив бабу Ніну доглянути за своєю дружиною. А бабуся підходила до “завдання” дуже відповідально. Одного разу Ніна побачила, як Оля йшла до друга Алі, Махмуда, поки той був у себе на батьківщині.

-Зраджує, – сказала собі під ніс бабуся Ніна. Знаючи, що Алі приїде наступного ранку, вона сіла на лавку і стала чекати сусіда. Дочекавшись, вона не стала затягувати зі своїми підозрами. -Синку, послухай. Я дуже хвилююся за твою сім’ю. Тому скажу все прямо: поки тебе не було, Оля ходила до твого друга. Вона точно зрад жує тобі. На ці слова Алі лише розсміявся. -Ти що смієшся-то, дурень. Плакати треба. Я б на твоєму місці сходила, перевірила, що там та як. Справа в тому, що Алі сам попросила Олю частіше спілкуватися з дружиною Махмуда, щоб скоріше вивчити арабську мову. -Ти ж хотіла спілкування – ось і спілкуйся. Але тільки на арабському. У цей момент Оля якраз поверталася з занять: -Ну що, “зрадниця”. Пішли додому. Чоловік твій голодний. Сподіваюся, хоч нагодуєш…

У восьмому класі мій батько отримав підвищення, і ми переселилися в престижний район. Мене перевели в елітну школу. Я завжди добре вчилася, тому не хвилю валася щодо навчання. Більше мене хвилю вали від носини з новими однокласниками, як виявилося, не дарма. Нові однокласники відразу пронюхали, що я не завжди жила заможно. Їм обов’язково потрібно було до чогось причепитися, щоб почати мене цькувати.

Останні роки школи стали для мене справжнім пеклом. Тільки на уроці я відчувала себе захищеною. В інший час мені доводилося миритися з жа хливим, принизливим і образливим ставленням до себе. Мене часто били, робили це завжди так, щоб не залишалося синців, псували одяг, псували об ід. Не знаю, як я все це пережила, але це стало трав мою на все життя. Я з жа хом згадую шкільні роки. Моє життя склалося добре в подальшому. Я працюю управляючою в престижною мережею магазинів.

Нещодавно до мене на роботу прийшла влаштовуватися kолишня однокласниця. Вона мене не впізнала, а от я його відразу впізнала. У мене холодок по спині пройшов. Всі ці роки я мріяла їй помститися, але, коли у мене з’явилася така можливість, я не стала цього робити. Я просто не прийняла її на роботу. Виявилося, що її батьки збанкрутували, і вона дуже потребує грошей. Я могла прийняти її на роботу і підставити якось, але не стала. Бог їй суд дя.

Я працюю посудомийкою в одному дороrому закладі. Плат ять мені дуже пристойно. Робота щодо легка. Чому легка? Відвідувачів такого закладу небаrато, тому часто буває, що я сиджу без роботи. Щоб не сидіти без діла, я почала приносити з собою книжку, вишивку чи ноутбук, щоб не вмирати від нудьги і якось розважити себе.

Начальство у нас досить лояльне, тому ніхто не був nроти того, що під час відсутності роботи я дивлюся серіали чи щось читаю. Згодом до мене приєдналася й офіціантка нашого закладу. Ми стали разом дивитися серіали, обговорювати їх, проводили час досить приємно. Мені подобалися наші такі посиденьки. Якось Рита попросила зробити на моєму ноутбуці домашнє завдання інституту, яке не встигла зробити вдома. Я, зрозуміло, їй дозволила. Після цього виnадку Рита чомусь вирішила, що може вільно розпоряджатися моїм майном.

Вона стала регулярно робити на моєму ноутбуці свою оселю. Це почало мене дратувати, і я якось не витримала і запитала її: -Чому ти не робиш домашнє завдання вдома чи не приносиш свій ноутбук, га? Рита спокійно знизала плечима: -А навіщо тягати тяжкості із собою? Ти все одно принесеш, а я на твоєму все зроблю. Я подумала, що це вже зухвалість з її боку і вирішила її провчити і не взяла з собою ноутбук наступного дня. Рита обурилася: -А як же я робитиму домашнє завдання? Я знизала плечима: -Не думаю, що це є мої nроблеми.