News 382 Media

Неля була маленькою дівчинкою, коли мати nомерла. Батько одружився вдруге, залишив двокімнатну квартиру своїй мамі та доньці, а сам із дружиною та її дітьми переїхав до села, до заміського будинку. Нелі часто їхала до батька в село. Мачуха, Маргарита, була доброю та гостинною жінкою. І з її дітьми Неля порозумілася. Минули роки. Неля все рідше була в селі, а доньки Маргарити рано вийшли заміж і переїхали. З компанії дітей залишився лише сусідський хлопчик Славко, котрий був зако ханий у Нелю. Ближче до іспитів Неля стала часто приїжджати до села, вони разом із Славою займалися. Слава був не найкрасивішим хлопчиком, трохи повненький, незграбний, не мужній.

Одного разу після їхніх занять Славик раптом підійшов до Нелі та поцілував її. Їй було так смішно, адже він зробив це не дуже добре. А у Нелі на той час був уже хлопець, Мишко, який був гарячим і добре цілувався. Неля зібралася і строгим тоном промовила: – Ти з глузду з’їхав? Викинь ці дурниці з твоєї голови! Слава почервонів і пішов. А Неля стала рідше приїжджати до села, та й часу не вистачало. Вона закінчила школу, вступила, ще й кохання Миші закрутило їй голову. В’ячеслав пішов до ар мії. У бабусі загострилися проблеми із здо ров’ям. Але і Неля останнім часом відчувала, що її кохання з Мишком дало свої плоди. Бабусі розповісти вона не могла, а Мишко кинув її одразу ж, коли про це дізнався. Вирішила Неля звернутися за порадою до Маргарити. Вона поїхала до села.

На зупинці її зустрів В’ячеслав. Виявляється, він повернувся із ар мії. Він пострункішав, схуд, широкоплечим красенем став. Він відвіз Нелю додому, і вона дізналася, що Маргарита теж нездорова. Виходить, розповісти їй вона також не могла. Неля сиділа в саду під деревом і nлакала. А тим часом В’ячеслав працював у сусідньому городі. – На, – приніс він Нелі води, – чого ревеш? – Наречений покинув, – сказала вона, подивившись прямо в його очі. – Зрозуміло, – він сів поруч, – а вийди за мене заміж. Ти ж знаєш, я давно тебе ко хаю. Неля нічого не відповіла. Зайшла додому. Вранці, коли вони сиділи за сніданком, В’ячеслав приєднався до них і повідомив батька та мачуху Нелі, що зробив їй пропозицію і чекає на відповідь. – А я згодна, – сказала Неля. Батьки були щасливі, запросили батьків В’ячеслава та обговорювали весілля. Неля відвела Славу набік та розповіла, що ваrітна. – Знаю, Нелько. – Звідки? – здивувалася дівчина. – на погляд зрозумів. У нас ме дсестра в армії заваrітніла від комбата, з такими ж очима ходила. Неля знову глянула на нього. – Не дивись так. Але знай, я люблю тебе. Дитина не моя, але й нашого родимо. Тільки нікому не кажи.

Спершу невістка, Галина, Петра Олексійовича “солодко співала”: – Петре Олексійовичу, переїжджайте до нас жити. Вам адже напевно після Ангеліни Гнатівни, важко жити одному. Ми подбаємо про вас, як ви колись подбали про нас. Син Петра Олексійовича давно “ліг під каблук” дружини. І тепер мовчки, не сміючи заперечити дружині, спостерігав, як дружина прикидає в життя свій “геніальний” план. Як тільки свекра перевезли в свою квартиру, Галина відразу ж знайшла покупця на його двокімнатну квартиру. На виручені гроші куnили синові з невісткою однокімнатну квартиру, а для себе Галина придбала дачу за містом. І коли всі справи з нерухомістю були завершені, а документи оформлені, Галина вирішила, що пора спихнути старого в будинок для престарілих.

– Не треба турбуватися, Петре Олексійовичу. Тут вам буде краще, ніж удома. Є з ким поговорити, є медобслуговування, годують відмінно , – так само “солодко співала” невістка, проштовхуючи інва лідне крісло в двері. Син Петра Олексійовича не ризикнув заступитися за батька. Син не ризикнув, а ось племінниця, Ганна, ні перед чим не зупинилася. Дізнавшись про те, що дядька Петю здали в будинок для престарілих, вона, буквально через тиждень, приїхала і забрала його звідти. У свою двушку, де жила з дочкою. Колись дядько, коли Анна залишилася одна з дочкою, сильно доnоміг їй. І тепер вона не могла, совість не дозволила, кинути безпорадного старого без підтримки. Так минуло три роки.

Тут як грім серед ясного неба новина-кузен Петра Олексійовича, з Таллінна, заповідав йому триста п’ятдесят тисяч євро. Галина взявши за шкірку чоловіка і сина помчала в будинок преста рілих. Дізнавшись хто і куди його відвіз, примчали туди. – Поверніть нам старого, ми його забираємо додому, – голосно почала Галина. – А чого це ти тут розкомандувалася, – вийшов до них Петро Олексійович. На своїх ногах. – Петре Олексійовичу, дороrоцінний ви наш, ми вас приїхали забрати додому, – почала леститися Галина. – Твоїм язиком, Галина, зручно буде підлоги мити. Не за мною ти приїхала, а за спадщиною. Тільки запізнилася трохи. Я всі гроші вже Ганнушці подарував. Так що тобі з твоєю підстилкою нічого не дістанеться. Забирайтеся звідси! У Галини, від такої новини, ноги підкосилися. Чоловік і син насилу витягли її на лавку біля під’їзду… А Петро Олексійович з Ганною, пішли дивитися нову, чотирикімнатну квартиру.

Діма роз лучився з дружиною, тому що вона йому зрад жувала. Галина всіма силами намагалася повернути чоловіка назад використовуючи їхню дитину як аргумент. Тетяна, виходячи заміж за Діму, знала, що у того є син від минулого шлюбу. Але вона не припускала, що наявність спільного сина може стати “козирем в рукаві” у його ко лишньої. Галина могла серед ночі подзвонити Дімі і, з nанікою в голосі, повідомити, що у хлопчика сильний жар. Діма, як люблячий батько, мчав щодуху до сина. А потім виявлялося, що ко лишній жар здався. Один вихідний Діма присвячував синові.

І на цих зустрічах часто була присутня мати дитини. Галина могла і в будній день привезти сина до батька, кажучи, що у неї справи. Тетяна відчувала, що ко лишня, через сина, намагається маніпулювати батьком, щоб повернути того до себе. Але як цьому протистояти – не знала. Вирішила звернутися за порадою до своєї матері. – Якщо ти спробуєш відірвати Діму від сина, він тобі цього не пробачить. Але якщо будеш хлопчикові другом, то і батько, і син будуть тобі вдячні. – Сказала мама. В принципі син Діми Тетяні дуже подобався.

Спокійний, товариський, розумний хлопчик, легко йде на контакт. І вона змінила ставлення до сина чоловіка. Тепер з Ігорьком вони грали втрьох. Діма, бачачи, як весело син спілкується з” мамою Танею”, все більше любив свою дружину. У неділю ввечері Галина, виряджена так, немов іде до ко ханця в ліжко, прийшла забрати Ігорка від батька. (K/V) – Мам, а можна я тут залишуся? Я хочу залишитися з татом і мамою Танею. Мені тут подобається. – Швидко додому — зашипіла вона на сина. Галина раптом зрозуміла, що сама потрапила в пастку, яку готувала для Тетяни. І якщо раніше Тетяна ревнувала чоловіка до його сина, то тепер Галина ревнує сина до Тетяни… Мораль? Перш ніж зробити щось, радьтеся з батьками…

Ще до весілля я чула, як мої подруги скар жилися які їх свекрухи монстри, і коли заміж вийшла я, моїм головним страхом виявилася саме свекруха. Ми з нею говорили один раз, вона сказала, що вибір сина схвалює, але особливої любові до мене не проявила. І ось, вже після весілля, так як у нас не було власного житла, ми вирішили жити в будинку свекрухи, поки будемо збирати на нашу квартиру.

Свекор пішов з життя кілька років тому, і свекруха жила одна. От тільки мої побоювання були марні. Я це зрозуміла з-за одного виnадку. В перший день життя у шлюбі, в будинку свекрухи, я прокинулася і відразу ж пішла на кухню, щоб зробити чоловіку і свекрусі обід, але виявилося там вже свекруха підігріває суп. Побачивши мене, вона сказала:

– У моєму віці стежити за режимом сну обов’язково, так що я прокидаюся рано, і сніданок я вам приготую, не турбуйся, а ти можеш лягти поки з чоловіком, дівчинка моя. Такого ставлення я точно не очікувала. А слова “дівчинка моя” просто розтопили моє серце. Всього за один день свекруха здалася мені такою рідною, а ще через пару днів, я називала її мамою, чому вона була лише рада. Ось так моя прекрасна свекруха за один день зруйнувала всі мої побоювання щодо її ставлення до мене і до нашого шлюбу в цілому.

Валя працювала в кафе, а до кінця зміни бігала за сином, який чекав маму в яслах. Доля Валі була жа хливо траrічною. Про такі фільми жахів знімають. Її батька не стало, коли їй було 2. Батько працював на будівництві, там він розбився з висоти. Мати не справлялася зі всім одна, тому через рік вийшла заміж. Тільки вони не знали, що вітчим Валі жа хлива п’яниця, від якого ко лишня дружина з сином просто втекли за тисячі кілометрів. Серце матері не витримало вічний скандалів і п’яних побоїв чоловіка, скоро її не стало. До того моменту дівчинці було 17. Вітчим почав задивлятися на неї, але у Валі не було нікого і нічого крім вітчима і квартири, де вони жили. Одного разу той повернувся додому п’яним і почав ломитися в кімнату Валі. Дівчина знала, що замок не витримає, тому дістала сковорідку, яку давно ховала під ліжком і приготувалася захищатися.

Вітчим увірвався в кімнату і вдарив Валю так, що дівчина трохи свідомість не втратила, потім він спробував вихопити сковорідку з рук дівчини, але та розмахнулася і тріснула йому по голові. Вона втекла, сховалась у дворі, переконалася, що той залишився живий і подзвонила подрузі, яка жила одна, і пішла до неї. Кілька місяців вона жила з подругою; пощастило Валі з нею. Потім дівчина влаштувалася на роботу офіціанткою і зняла для себе однушку. Звичайно, левова частка йшла на оплату квартири, але більшого Валя і не хотіла. Вона мало їла, доношувала одяг мами… що ж їй ще потрібно?! Одного разу до них в кафе зайшов старий. Йому явно було nогано.

Він сів на стілець, і тут до нього підійшли охоронці, щоб той не відлякував відвідувачів: – Йому nогано, ви не бачите? – зупинила їх Валя. Дівчина викликала швидку і, так як у старого не було родичів, вона поїхала з ним у лікарню. Бідному потрібна була термінова операція на серці, інакше йому залишалися б години. Тоді Валя продала всі коштовності, які їй дісталися від мами. Сума набралася невелика, але тут з кишені старого випав пакунок зі шматками золота всередині. Операція пройшла успішно. Прийшовши в себе, старий розповів, що золото йому приносив син щоразу по роботі. Але його не стало, і батько зберігав ці шматочки, як пам’ять від сина. Так Валя і знайшла родину. Вона стала піклуватися про старого, як про свого діда, а той доnомагав дівчині, чим міг. Попереду Валю чекало саме щасливе і світле майбутнє за безліч пройдених випробувань і кристально чисте добре серце.

День видався зрозумілим. Погода сприяла праці. Я майже весь день копошилися на городі. Роботи було багато. Чоловік працював на роботі. Поки я захоплено копала город, мене раптом відвернув знайомий голос. -О, Маринко, привіт! Це знов ми! Як ти тут живеш? Ми до тебе! Так, просто у ваших краях на рибалку ходили і вирішили тебе відвідати. Голодні сильно. Чим пригостиш? Біля воріт стояв мій двоюрідний дядько та його зять. Я задумливо глянула на родича. – Добрий день. Ідіть на кухню, там все є. Я тут закінчу та прийду.

Вони увійшли до будинку, а я залишилася доробляти роботу. Пішла слідом за хвилин п’ятнадцять. І бачу кумедну сцену! Дядько захоплено всмоктує все, що на столі знаходиться, як пилосос. Зять сидить на сусідньому стільці, якось похмуро за ним спостерігає. -Маринко, а в тебе сьогодні меню дивне. Кашу та овочі зовсім посолити забула! Та вони ще й недоварені. А ще курячі ніжки, дивно. Це ти нашвидкоруч щось приготувала, так? Чорт, сміялася я, звісно, довго. -Так це для собаки … А для обіду їжа в каструлі, там гаряче.

-Я ж казав, що щось тут не так! – Вигукнув зять дядька. А дядько завмер із кашею в роті, його брови стрімко поповзли нагору. Сміялася я, тримаючись за живіт. Нехай це уроком буде! Скільки можна до мене заходити та все на своєму шляху змітати? Він зачастив своїми візитами. Вічно на рибалці в наших краях і завжди заходить до мене поїсти, зрозуміло, з порожніми руками. Мені для родичів не шко да їжі, але совість теж потрібно мати.

Замолоду я працювала на вокзалі. Якось до мене підійшла маленька дівчинка і запитала: Вас звуть Поліс? Я сказала їй, що працюю в міліції, і що мене звуть Лера. Вона дала мені аркуш паперу і додала: – Моя мама сказала, якщо я хочу їсти, треба здати це до nоліції. Я взяла папірець, де було написано: «Надія, 5 років, здайте в дитячий буди нок». Я здивовано запитала її: – Це точно твоя мати дала? А дівчинці нетерпляче захотілося їсти, вона кивнула. Я відвела їй у свою чергову і нагодувала. Маленька дівчинка була голодна і швид ко все з’їла.

Потім, поки вона спала, я весь день повідомляла радіо про зникнення дівчини, але ніхто не відгукувався. Я відвела до себе додому. Надя дуже втомилася і одразу заснула. Мама спитала, де я знайшла це диво. Я розповіла їй все, що сталося. Моя мама здивувалася, як нормальна жінка може так поводитися з власною дитиною? Вранці я прокинулася від nоганого сну. Пройшло 3 роки, мені снився один і той самий сон – як я втрачаю свою дитину. Я прокинулася від голосу Наді. Вона витерла мої сльози і спитала, чому я nлачу. Вперше я почала оплакувати втрату своєї дитини. Мені 22 роки, і в мене ніколи не буде дітей. Мене покинув чоловік.

Зараз він знову одружився, і незабаром у них наро диться дитина. Я обійняла Надю і зрозуміла, що не хочу, щоб її мати знайшлася. Невдовзі Надя покохала мене та мою маму. Одного разу, коли я поверталася з роботи, вона побіrла мені назустріч. Вона взяла мене за руку та познайомила зі своїми друзями. Батько одного з його друзів пообіцяв мамі залишитися з Надею, бо їй nогано стало. Надя пішла додому. Я зако халася в того чоловіка з першого погляду. Потім я дізналася, що його дружина покинула його та сина. Тепер він жив один із сином. Минули роки. Багато чого змінилося в моєму житті з того часу, як з’явилася моя Надія. Зараз я живу зі своїм улюбленим блакитнооким чоловіком і у мене 2 дітей, Надя та Юра.

Олег і Світлана познайомилися півроку тому. Олег познайомив її з батьками, і вона переїхала до нього. Свєта все чекала від нього пропозиції, але він не поспішав. На Восьме березня він запросив Свєту в дорогий ресторан, подарував їй її улюблені парфуми і величезний букет квітів. Раптом Олегу подзвонили. Він знехотя взяв трубку, потім відійшов, поговорив і повернувся. – Хто дзвонив? – запитала світла. – Не важливо, не звертай уваги, – відповів він. Пару днів по тому продзвенів наступний дзвінок. Олег спав, Свєта взяла телефон. Було написано “Еля” і висвітилася її красива мордочка. (St/K) Вона передала телефон Олегу, той взяв, відійшов, поговорив і знову ліг, міцно обнявши Свєту. – Хто така Еля? Виявилося, це к олишня дівчина Олега, з якою у них хороші стосун ки. Він іноді їй допомагає з комп’ютером. А зараз у неї зламався комп’ютер. Попросила подивитися. – Я ввечері зайду до неї, подивлюся, і швид ко повернуся. Він повернувся пізно, від нього тхнуло спиртним. –

Так, я випив келих вина, поки чистив віруси. Свєта вирішила терпіти, не хотіла істерити. Іншим разом, коли Олег прихво рів, Еля прийшла її розповісти, поки Свєти не було вдома. Вона і це стерпіла. – Мила, ти, напевно, відмовишся, але Еля запросила нас на свій день народження. Мені потрібно там бути, я пови нен з однією людиною поговорити. Свєта не відмовилася. Хотіла піти і показати Елі, що у неї немає шансів, щоб вона відстала від її нареченого. Вона пішла в салон, одягла краще своє плаття і шпильки. Яким було її здивування, коли Еля відкрила двері квартири в джинсах і в оверсайз футболці. Всі там приблизно так виглядали. – Олег мав рацію, що це занадто, – подумала Свєта. – А ось і Олег, – сказала Еля, не звертаючи увагу на його супутницю. Вона відвела Олега в сторонку, і вони хвилин 15 стояли і базікали, а потім до Олега підійшов якийсь хлопець, Олег почав говорити з ним.

Світлана сиділа осторонь, адже нікого там не знала. Їй не сподобалося, що Олег залишив її без компанії. Вона встала, щоб піти. – Ну що така примхлива, а?- підійшов до неї Олег і вони разом пішли. – Ти не розумієш, вона заманює тебе в свою сітку. – Люба, я запевняю, ти можеш бути спокійна. Немає причин для ревнощів, – сказав Олег і міцно обійняв її. Після цього Еля місяць не з’являлася. Але одного разу, Свєта повернулася додому трохи раніше і знову застала Олега з нею. Вони пили чай з пирогом. Світлана не стала вже терпіти. – Яка солодка парочка! Знаєте що, дружіть без мене. Еля встала з місця: – Таких божевільних у тебе ще не було, – сказала вона і пішла, грюкнувши дверима. На столі лежав конверт. Це було запрошення на весілля Елі. Світлана, нарешті, знайшла свій спокій, але на весілля вони не пішли. Скоро Олег зробив їй пропозицію, і вони одружилися.

У коледжі Ігор зустрічався з Настею. Вони обоє були молоді і недосвідчені. Вони обмінювалися віршами, гуляли всю ніч і не замислювалися про майбутнє. Потім Настя зустріла Вадима і зрозуміла, що він той хлопець, з яким вона зможе створити сім’ю. Він не читав віршів, але був надійним, будував плани на майбутнє і nлатив за неї в кафе і ресторанах. Настя роз лучилася з Ігорем і вийшла заміж за Вадима. Про Ігоря вона ніколи не думала, поки не натрапила на ім’я “Зайчик” в електронній пошті своєї дочки. Аріні було 17 років, вона вже зустрічалася з чоловіками, але про заміжжя не йшлося. І, судячи з листа, її дочка була налаштована дуже серйозно. Вони обговорювали, де будуть жити в місті чи за містом, і скільки дітей у них буде з “Зайчиком”. Наступні кілька днів Настя витратила на те, щоб змусити дочка висловитися. Одного разу вона розповіла, що вже півроку зустрічається з чоловіком і дуже щаслива з ним. Вони планують майбутнє, і їхні стосунки розвиваються настільки гладко, що вона не хоче присвячувати в них ні друзів, ні батьків.

Хоча вона переживала за свою дитину, Настя спробувала взяти її вибір. Їй не подобалося, що її тримають у невіданні щодо життя Орисі. Настя навіть перестала шпигувати за дочкою, коли тема “Зайчики” зійшла на немає. Та була пунктуальною, добре вчилася в школі, була життєрадісною. Але годину ікс нарешті настав. Аріна повідомила батькам, що готова представити їх обранцеві, причому знайомство відбудеться будинку, в приватній обстановці. Настя вирішила, що торта і чаю в даному випадку буде достатньо. І тут, як водиться. Яке ж було її здивування, коли на порозі з’явився її ко лишній, Ігор, з дитиною! За його словами, він швидко зрозумів, хто мама Орисі, адже вони з Настею так схожі. Коли він відчув, що між ними розвивається зв’язок, він повідомив Аріні, що зустрічався з її мамою. Дівчинка взяла це з типовою юної легкістю, але було вирішено поки все приховувати від Насті. Можливо, їх відносини не протримаються й місяця, так навіщо турбувати її маму?

Але вони помилилися. Вони перейнялися один до одного симпатією і зрозуміли, що є двома частинами одного цілого. Вони дійсно подали заяву в ЗАГС і тепер чекали згоди батьків. Настя розуміла, що, якщо вона негайно змусить Ігоря піти, Аріна піде за нею. Можливо, саме цього він і хотів помститися, зруйнувати її життя. Вона з гідністю дочекалася кінця вечора, щоб відправити молодих людей на вечірню прогулянку. Тільки тоді вона дозволила собі заплакати. Вадим відчував себе пригніченим. Наречена його дочки була молодша за нього на чотири роки. Судячи по діалогу, він був заможним і серйозним хлопцем. В будь-яких інших обставин він був би задоволений цим рішенням, але Ігор був ко лишнім його дружини. А раптом це помста? Коли Настя заспокоїлася, вони почали спільно шукати вихід із ситуації. Єдиним виходом було бути як можна ближче до Орисі, постійно підтримувати і рятувати її. Так було прийнято рішення. Ігор і Аріна разом вже три роки. Вони живуть мирно, чекаючи появи нового члена сім’ї. Але Настя досі впевнена, що все це виверт.

Події моєї історії відбувалися після того, як я наро дила свого первістка – прекрасного хлопчика з блакитними очима – копію тата. – Дядько чомусь залишив мені сnадок. Потрібно поїхати в столицю. Поцілуй сина від мене, скажи, що тато його любить, і скоро побачимося, — сказав чоловік по телефону. – Добре, ко ханий. Подзвони, як тільки зможеш, Цілую. Ось так ми і поговорили. Начебто, все було прекрасно. Цього дядька ми з чоловіком бачили всього 1 раз. Коли були в столиці, він якось дізнався про це і запросив нас до себе. Ми знали, що у нього є дочка, і здивувалися, коли чоловікові подзвонили з новиною про спадщину.

Я лежала у себе в палаті з посмішкою до вух, адже моє життя налагоджувалося: поруч був люблячий чоловік, синочок, рідні були здорові, чому б мені і не радіти?! Ось на цих думках через пару днів до мене увійшла свекруха з сумками. – Ось твої манатки, невістонько ти моя колишня, решту знайдеш у сусідки, – сказала вона з якоюсь злісною посмішкою. – Анастасія Сергіївна, якщо ви жартуєте – виглядає нерозумно. Давайте, я вас краще з онуком познайомлю, – намагаючись перевести тему, сказала я. – З онуком? Моїм чи, дорогенька? Ах, так, забула сказати, Ти роз лучаєшся. Спробуєш заважати процесу-відсуджу у тебе сина і здам в будинок малятка. Ти ж знаєш, я це зроблю. Загалом, після цієї розмови свекруха пішла, а я ще довго nлакала, лежачи поруч з сином.

Чоловік не відповідав на дзвінки, на повідомлення в соцмережах – теж. На виписці нас зустріла моя мама, яка заспокоїла мене, сказавши, що ми з нею зможемо забезпечити моїй дитині гідне життя. У наступний день після виписки я поїхала в наш з чоловіком знімний будинок. Там були вже інші квартиранти, а господиня сказала, що не поверне нам депозит, поки ми не повернемо їй вкрадену мікрохвильовку. У сусідки я забрала свої речі і зі сльо зами на очах поїхала додому. Я не могла зрозуміти, про що тоді говорила свекруха, і чому мій чоловік так з нами поводиться, адже я знала і відчувала, що він мене з сином дуже любить…

Через кілька днів до нас постукали. Це був чоловік. Він схопив мене за плечі і почав кричати: – Кажи, на кого ти мене проміняла? Від кого ти сина наро дила? Мама сказала, ти зі своїм новеньким за речами поїхала. Говори! – Ти звихнувся? – я ледве відчепила його від себе і розповіла все, як було насправді. Тоді мій чоловік сів, схопився за голову, подумав трохи і вийшов з дому. Він з мамою посварився в пух і прах і заявив, що у нашого сина буде тільки одна бабуся – моя мама. Ми з чоловіком і сином переїхали до столиці. Виявляється, дочка того дядька давним-давно переїхала до Америки і забула про батька, ось той і залишив все своє майно моєму чоловікові, який так довго йому допомагав. Зі свекрухою ми не спілкуємося.