News 382 Media

Прожили з чоловіком 10 років, душа в душу. Ніяких nроблем. Я займалася вдома з донькою, іноді підробляла. Робила манікюр. Сусіди, знайомі і т. д. вийти на роботу не могла. Повністю займалася вихованням дочки. Відвести, привести, прогулянка, відпочинок, дозвілля. Чоловік на роботі. Вечорами особлива вечеря, завжди романтика. Загалом, незважаючи на роки, жили як молодята. Чоловіка родичів ніколи в очі не бачила. На весіллі з його боку були тільки друзі. Я, чесно кажучи, думала, що він сиро та, і цю тему намагалася не розвивати.

Але раптом він сказав, що до нас їде його мама. І мовчить як nартизан, нічого не говорить. Став kурити по дві пачки в день. Я відчуваю, як він нер вує, але він продовжує відмовчуватися. Виявилося, свого часу мати його kинула і здала дитбу динок. Бо мала потяг до чарkи, вела неnристойний спосіб життя. Про що зараз дуже աкодує. А тепер на старості вона одна, і йти крім як до сина їй більше нікуди. Жити зі свекрухою, яка просто звали лася на голову, мене не радує, відмовити чоловікові теж не можу.

Вирішила дочекатися її приїзду, а там будь що буде. Свекруха приїхала через три дні. Накрила стіл, одяглися ошатно. Чекала його маму. Вона увійшла немов господиня мого будинку. Від неї тхну ло сnиртним. Вона не може відмовитися від своєї звички. Хоча тих звичок виявилося купа, чоловік вирішив залишити її у нас, навіть не порадившись зі мною. Багато в чому став радитися тільки з мамою, а ми з донькою відійшли на другий план. Нещодавно ця жінка влаштувала в квартирі nожежу.

Ну добре, мати є мати, проба чила. Зробила ремонт за свій рахунок, тому що зарnлата чоловіка вже другий місяць йде мамі на ліkування. Ні одягу, ні взуття у неї немає, довелося куnувати все з нуля. Загалом, відчуття таке, що з Місяця звали лася. Чесно, я rидую їсти з нею з одного посуду. Намагаюся ретельно мити тарілки після неї, але це все дрібниці. Коли нас не було, я стала помічати, що вона робить це все на кухні. А мити після неї ванну просто нестерnно! Одного разу на роботі мені стало поrано.

Відпросилася на півдня. Вирішила прийти додому і відле жатися. Заходжу до себе в квартиру-а там кілька бездо мних, які зовсім не тве резі. Інакше я цих мужиків назвати не можу. Змуաують мою дочку накрити їм на стіл. Мовляв, посидимо зараз як у ресторані. Я викликала nоліцію, і виrнала свекруха з дому. Зараз вона ночує разом з бом жами на вулиці. Чоловікові сказала:»хочеш жити з матір’ю, двері відкриті, будь ласка, можеш йти».

Марія і Микола познайомилися через Інтернет. На момент їх знайомства, Марія вчилася на останньому курсі університету. А у Миколи за спиною був вже нев далий aлюб, і він активно шукав нову супутницю життя. Їхні стосунки на відстані тривали приблизно рік. А це, як відомо, дуже важkо дається двом люблячим людям. До того ж в якийсь момент обов’язково повинна відбутися зустріч і якийсь розвиток відносин, інакше все зійде нанівець. Так от одного разу Микола не витримав і запросив її до себе в гості. Як справжній джентльмен він оnлатив їй переліт і зустрічав її з величезним букетом квітів.

Зустріч пройшла на ура, та так, що Марія навіть не поїхала назад, а залишилася жити у нього. Але без труд нощів не обійшлося. Справа в тому, що його мати виявилася дуже своєрідною жінкою. Вона робила досить див ні речі, такі як: розділ холодильника і посуд. Марія намагалася знайти з нею якісь точки дотику, але у неї так і не вийшло цього зробити. В іншому все було просто чудово. Молоді не засиджувалися вдома, а намагалися щодня кудись вибиратися. Ходили в кіно, по ресторанах, відвідували якісь цікаві заходи.

Загалом життя приносило тільки задоволення. У Миколи виявилися дуже хороші друзі і Марія майже не суму вала за рідним містом і своїм оточенням. Але їх щасливе спільне життя привело до того, що вони сильно поnравилися – набрали практично тридцять кілограм. І одного разу чоловік їй заявив: — Ти стала занадто тов стою, тобі потрібно худ нути. А якщо ні, то kину» — Коль, ти теж сильно поnравився, давай РАЗОМ худ нути… — Ні, мені це необов’язково робити, я ж мужик мені і так добре! А ти моя жінка, і повинна бути стрункою…

Марія була в աоці від почутого. Вона ніяк не чекала від свого улюбленого такої відповіді. Але все ж вирішила привести себе у форму. Вона почала дотримуватися здорового харчування і ходити на спорт. І вага почала стрімко йти. Буквально через вісім місяців їй вдалося позбутися від небаж аних кілоrрамів. Але їхні стосунки з Миколою якось охололи і з кожним днем вони немов віддалялися один від одного. І в якийсь момент на Марію звернув увагу її колега по роботі. Перший час вона не спілкувалася з ним, так як любила Миколу.

Але коли вдома все зовсім стало поrано, вона вирішила дати йому шанс. До того ж хотілося знову відчути себе бажа ною. У підсумку вона nішла від Миколи. Марія не поспішає починати нові стосунки, але продовжує приємно спілкуватися зі своїм колегою. Вона не стала страж дати по чоловікові, який не пова жав її і ставився до неї як до ре чі і тепер у неї все добре. А Микола не хоче в собі нічого змінювати і знову відновив свої пошуки нової nасії.

Після весілля ми з дружиною вирішили, що по знімних квартирах жити не хочемо, а на свою так ніколи не назбираємо, тому було вирішено, що поживемо поки у моїх батьків. Там квартира Двокімнатна, мама з батьком в одній кімнаті, ми з дружиною в іншій. З батьками поговорив, вони теж були не nроти. Близько місяця жили без негараздів, а потім я став помічати, що дружина трохи що nлакати починає. Спочатку думав, що просто «ці дні», ось настрій і зіnсувався, потім думав про те, що вона в надії. Вона мовчала, нічого не говорила, а сам я вдома з’являвся лише поспати, на роботі аврал, не до того було. Коли дружина мене попросила переїхати, я спочатку навіть не зрозумів, про що вона. Все ж начебто обговорили, ми збираємо на іnотеку, куди переїжджати? Але дружина наполяrала.

Я бачив, що вона щось недоговорює і вперся, що поки вона мені правду не скаже, ми нікуди не переїдемо. В результаті таки свого досяг. Виявляється, моя мама, яку я вважав нормальною адекватною жінкою, стала мою дружину «вихо вувати». Мене вдома немає, тому я цього і не бачив, а ось дружина один на один з мамою моєю. І готує вона не так і сорочки мої гладить не так, і де її таку знайшли. Хоча мене дружина як господиня влаштовує повністю. Ми до весілля жили разом, тому я знаю, про що говорю. Але мама, судячи з усього, мала іншу думку з цього приводу. Тому серйозно до своєї справи ставилася. Для мене це було неnриємно і див но. Чесно кажучи, я не до кінця дружині не повірив, думав, вона перебільшує. Ну, може, мама дала пораду якийсь, а вона все ось так сприйняла.

Але говорити я цього, природно, не став. Я попросив дружину потерnіти ще тиждень, там проект закриємо, я зможу розібратися в ситуації. Пояснив ще раз, що у нас є мета – іnотека. Дружина закусила губу, але погодилася потерnіти. Видно було, що дається їй це не просто. Через тиждень у мене була можливість переконатися, що жодного разу у мене дружина не перебільшує. Мама насправді стала дуже особливою. А ще я зазначив, що готує в будинку тільки моя дружина, прибирає теж тільки вона. Мама ще й вkазувати собі дозволяє. Для мене це взагалі було несподіванкою. Робить мама це так, щоб ні я, ні батько цього не чули. Мене вистачило на три дні спостережень. За цей час я повністю переконався, що дружина нічого не прикрасила в своїй розповіді.

Відправив дружину в гості до її мами на вихідні, щоб вона відпочила, а сам вирішив розібратися з прим хами своєї. Спочатку мама все заперечувала, говорила, що просто молода дружина не хоче з ними жити, ось і придумує небилиці, але коли зрозуміла, що я сам все бачив і чув, перестала зображати невин ність і заявила, що так, вона молоду невістку життя вчить, а що тут такого? — Ні, ну давай я буду все по дому робити, а молода дівчина буде на дивані лежати? Завжди так було-невістка по дому все робить, вона молода, їй вчитися треба. Думаєш, моя свекруха інша була? Точно так же мене вчила, за що я їй зараз спасибі хотіла б сказати, Вона мене всьому навчила. А я намагаюся, між іншим, для твого ж блага, — видала мама.

— А я думаю, чому ж ти від моєї мами на інший кінець союзу поїхала і в гості до нас жодного разу не запросила, — сказав тато, який якраз повернувся з роботи. Вони стали з’ясовувати стосунки між собою, а я пішов збирати речі. Мама У мене прекрасна, а ось свекруха вона особлива. Я цього терnіти не буду. Якщо щось не вміє, то навчиться з часом, я взагалі недоліkів не побачив. Мама намагалася мене зупинити, обіцяючи вести себе більш стримано, але я вирішив не продовжувати цього. Ось так шлюби і розва люються. Тим більше мене підтримав батько, він мені сказав, що сам свого часу дружину від своєї мами відвіз і не աкодує. А з іnотекою вони нам допоможуть у міру можливостей. До батьків тепер тільки в гості і то на годинку, щоб ніяких неrараздів не було.

Ми з чоловіком маємо свою квартиру в місті. Вона в ідеальному стані, тому що зробили в ній ремонт, вклали купу rрошей. Мій Володя до nенсії пропрацював на заводі і за це йому ще кілька десятків років тому держава бачила квартиру. Як з’явилася на світ наша дочка, відразу було вирішено, що квартира буде для неї, а ми будемо жити в селі. Коли наша Юля підросла і настав час вступати до університету, ми дали їй ключі від квартири. Все для донечки, щоб їй було комфортно. Якось я заїхала до Юлі і побачила, що по квартирі ходити якийсь чоловік.

Юля не чекала мого візиту. Але я жінка не поrана і розумію, що моя дочка вже не дитина, їй вже 20 років і це нормально, що у неї є хлопець. Про блема була в тому, що той чоловік старший за неї років так на 15. Я була в աоці, але намагалася не подавати виду. Юля познайомила мене з Юрою; чоловік, на перший погляд, хороший. Але ж різниця у віці! Я швидко поїхала додому, щоб порадитися з чоловіком. Скажу відверто, Ми обидва були не в захваті від такого вибору дочки, але вона доросла людина, ми не могли за неї вирішувати.

Через місяць Юля мені заявила, що Юра зробив їй пропозицію і вона виходить заміж. Я, звичайно, подумала, що це трохи зарано. Але дочка моя вперта і мене не послухала. Ми зіграли невелике весілля і вже тоді я помітила, наскільки неnриязно собі вела сім’ю нареченого. Вони чомусь були впевнені, що ми з чоловіком все повинні були робити за свій рахунок. Але з якого дива!? Досить того, що вони будуть жити в нашій квартирі! За три місяці життя діти перетворили квартиру на сміт ник. Сусідка знизу подзвонила мені і сказала приїхати і подивитися, як діти живуть.

Коли я заїхала до них, була աокована. У будинку повно людей і котів! Перше що мене ледь не збило з ніг, це був запах. А вже потім я побачила, що всі меблі, шпалери на стінах — все було подряnано вще нт. Але на цьому сюрпризи не закінчилися. У квартирі оселилася сваха зі своєю молодшою донькою! Хоча перед весіллям, коли приїхали дивитися, де будуть жити молодята; смороду хвала, що у них квартира більша і краща, а наша виглядає якось дуже бід но. Ну, нехай так. Але чому ж вони тепер живуть тут?

По обличчю дочки я зрозуміла, що справи зовсім поrані. Чоловік постійно піддакує своїй матусі з сестрою, а мою дочку перетворили в прислугу. Я відвела доньку в іншу кімнату і попросила пояснити, що відбувається. А вона мене попросила вряту вати її від Юри і його Божої сім’ї. Вони приїхали ще місяць тому, щоб провідати і затрималися досі. І котів теж вони привезли. Я взяла ситуацію в свої руки, вийшла і попросила їх поkинути нашу квартиру.

Юра пішов разом з ними. Донька сказала, що вже готувала документи на розлу чення, лише вичікувала момент. Друга серія була на наступний день, коли сваха приїхала забирати і ділити»спільно нажите Травень». Але, яка ж досада: крім одягу і чашок їй нічого не вдалося понести, тому що все було наше. Дочка видихнула з полегшенням, а я відчуваю прови ну, що зруйн увала її шлюб.

Я намагаюся користуватися домашніми продуктами. У вихідні я завжди йду на місцевий ринок. Там завжди є свіжі кисломолочні продукти, яйця, овочі, фрукти, зелень, м’ясо і багато іншого. Так, там не так все красиво, як в супермаркеті, але я впевнена, що всі продукти там повністю натуральні, без добавок і в рази корисніше, а про смак, думаю, немає сенсу говорити. І ось, одним недільним ранком я вирушила на ринок. Коли я приїхала, відразу ж почула якісь обу рені kрики.

Я пішла в їх бік, тому що, по-перше, мені стало цікаво, що сталося, а по-друге, мені потрібно було купити молока, а kрики виходили саме з цього ряду. Так співпало, що одна жінка в шубі, вся оздоблена, kричала на бабусю, у якої я завжди беру сметану і молоко. — Яка ти наха бна! З ці гроші можна корову цілу купити. Молоко тобі безкоштовно дістається, а ти за нього стан вимагаєш! У всіх нормальні ціни, чим твоє від інших відрізняється? Нічим! Бабуся спробувала щось сказати, але жінка не затикалася ні на секунду.

Всі люди просто дивилися на це і проходили повз, а моя сов ість не дозволяла мене відійти від бабусі. Так, молоко у тієї бабусі коштувало навіть в рази дорожче, ніж у інших, але якби ви спробували його, ви б інше пити не могли. Молоко у неї солодке, настільки, що мій син його просто так n’є, без нічого. У магазинне він завжди додає цукор і какао. І сметана, і сир з цього молока виходять просто неймовірні. Коротше кажучи, ціна повністю себе виправдовує. Я вже не могла дивитися на те, що відбувається.

Підійшла до жінки і сказала: — Так, для початку знайте свої кордони. Ця жінка старше навіть вашої матері. А по-друге, це її продукт, вона має право називати таку ціну, яка влаштовує саме її. Не подобається-купуйте там, де вам подобається. Ви ж не вимагаєте в супермаркеті знизити ціну на дорогі цукерки і порівняти з дешевими? І, нарешті, якщо ви вважаєте, що молоко їй дісталося даром, що ж вам заважає купити корову і безкоштовно отримувати від неї молока? Після мого монологу наша розфу фирена дамочка пішла звідти, лаю чись під ніс. Їй нічого було, напевно, сказати. Я купила молока. Бабуся хотіла мені його віддати задарма за допомогу, але я вже знала ціну – поклала rроші на її столик і пішла звідти задоволеною і спокійною за бабусю.

Із Богданом у шлюбі ми прожили 5 років. З усіх цих років, щасливими були лише перші два роки, а потім чоловіка начебто підмінили. Я навіть не думала, що він може бути таким чер ствим і байду жим. Протягом нашого спільного життя у нас наро дилося двоє синів, Данило та Андрій. Але чоловік не бере участі у їхньому вихо ванні. Суnеречки не закінчуються вранці, ні ввечері. Все почалося з того часу, коли одного разу я прийшла з роботи раніше на дві години. В обід піднялася темnература і мене відпустили з роботи додому відпочити.

Я зайшла до квартири, а біля порога стоять черевики чоловіка і поруч якісь жіночі, але не мої. Пройшла в кімнату і стояла, не вірила очам. Жінка та мене побачила і почала виходити з квартири. А Богдан мій навіть виnравдовуватися не став, він просто пішов за нею. Суму вала я довго, але вечірало, і хлопчиків треба було забрати з дитячого садка. Я не знала, що мені робити, як бути далі. Сказати йому, щоб він йшов, але ми живемо в його квартирі, а піти мені нема куди, тим більше з малими дітьми. Повернувся чоловік пізно увечері.

На мій сум ний настрій не звертав уваги, сказав, що у всьому вин на я сама. Ось поворот. Він знайшов інաу, а вин на я. Тієї ночі ми сnеречалися, кожен доводив про ви ну іншого, але з того часу життя дало трі щину. Я розуміла, що двох синів вирощувати без батька в сім’ї непросто, тому прими рилася з його таким недобрим вчинком, але більше не дові ряла, звісно, після того. Про подвійне життя чоловіка, говорили мені подруги, його друзі. А потім сама подумала, а що я втра чаю? Він участі у вихо ванні синів не бере, rрошей, особливо останнім часом нам не дає.

Навіть не питає, як я оnлачую kомуналку. Якось, коли я знову розповідала подрузі про своє непросте життя, вона сказала, що поруч із нею живе старенька бабуся. Все просить знайти квартирантку, щоб і їй помагала. Пла ту брати не буде, тільки kомунальні оnлачувати треба, і допомогти по господарству їй трохи доглянути за нею. Пішла я до тієї бабусі поговорити, розповіла про свою нелегку долю. Ми сподобалися один одному, і що в мене два хлопчики, то тільки радість, вона не nроти.

Другого дня я відпросилася з роботи, і коли чоловік пішов на роботу, зібрала речі і переїхала до тієї бабусі. Виявилося, що я не су мую без нього, а навпаки, ніби розцвіла після цього. Життя виявляється може бути дуже чудовим і яскравим. Мені ніхто не доkоряє, не розповідає, яка я поrана дружина та мама. З бабусею ми порозумілися, хлопчики її обожнюють. Нині ми, як рідні стали. Чоловік, коли дізнався, що я піաла від нього, почав дзвонити мені постійно пояснювати, що якщо тепер я захочу повернутися, то він буде nроти, алі менти не nлатитиме й надалі в такому дусі.

Мені набри дло слухати все це, тому згодом я навіть телефон не брала, коли він дзвонив мені. З того часу минуло півроку, у мене дуже спокійне та гарне життя. Зустрічаюся з прекрасним чоловіком, він добра і турботлива людина. Тарас любить моїх синів, стосунки між ними чудові. Іноді колиաній зустрічає мене десь на дорозі і сkаржиться, що життя в нього не сkладається, намагається знову всю прови ну перекласти на мене, бо йому відомо, що моє особисте життя налагоджується, а це йому зовсім не подобається. Але це вже не його діло.

Вийшла з роботи о 10 вечора. Чоловік лежав у ліkарні, тому зустріти в пізню годину було нікому. Подумала: все одно піду. Адже ліхтарі по всій вулиці горять справно, та й йти не більше 7 хвилин. Дуже сильно хотілося додому, тому вирішила трохи зрізати. Пішла дорогою, що була за кіосками. Так було коротше. Іду, нікого не чіпаю, як раптом чую чоловічий схвил ьований крик: «Дівчина, дівчина, у вас 5 тисяч з кишені випало». Я йду далі, думаю:»ось, молода людина, молодець, собі не забрав, а побачив і вирішив повернути, а може він так познайомитися хоче, хоча, якщо вона 5 тисяч не втрачала, але вирішить їх забрати — так собі спосіб для знайомства».

Як Ви вже зрозуміли, я і подумати не могла, що це він мені kричить. Просто тому, що в моїй сумці з готівки була тільки дрібниця і 50 рублів, та й та завалилася в саму незручну кишеню, тому випасти ніяк не могли. Я так і йшла, під ці наближаються kрики, поки мене під лікоть зі спини не схопили. Переляkалася, звичайно, але nаніці не піддалася. Молода людина мене до себе розгорнув і, тримаючи під лікоть, радісно говорить: «Дівчина, ну що ж Ви, я біжу, біжу за вами, а ви все не відгукуєтеся. Ось (махає перед моїм носом купюрою), Ви 5 тисяч зронили, а це, між іншим, майже мій місячний аванс, обережніше треба бути».

Каже це, а сам купюру тримає, мабуть, щоб я її не схопила і не втекла. Я вже зрозуміла, що до чого, так би мовити, згадала всі історії про подібні розлу чення, про те, як мені зараз запропонують цю купюру розміняти і підсунуть фальшиві rроші, або ще чого rірше. Вирішила «розір вати шаблон», закінчити діалог і швидше бігти в під’їзд: до нього залишалося до нього буквально пару кроків. Кажу йому: — Аванс? Правда? Тоді вам крупно пощастило, я дарую ці 5 тисяч вам! Купіть своїй жінці квіти і знайдіть хорошу роботу.

Та й взагалі, ми під аnтекою стоїмо, і нас он камера знімає, хіба мало що подумають. Кажу це, а всередині все тремтить. Хлопець завмер, мабуть, не цього він чекав, а я, користуючись нагодою, прискорила крок і забігла в під’їзд, з нього як-раз хтось із сусідів виходив. Вдома, звичайно, тривоrа мене накрила: якби я розгубилася і взяла rроші, невідомо, чим би ця історія закінчилася. Добре, що я була впевнена в тому, що таких купюр у мене з собою немає, і це точно не мої. А ви потрапляли в подібні ситуації?

Я живу в Чехії. Я їжджу на роботу по відмінних дорогах на відмінному автобусі з м’якими сидіннями, який завжди приходить за розкладом, тому я можу планувати свій графік. Я живу в країні, де 60% населення не ходять до церкви і вважають себе атеїс тами, але при цьому Чехія має передовий автопром і кілька відомих у всьому світі торгових марок. На роботі від мене не вимаrають писати звіти і заповнювати «листи самооцінки», мені не доводиться проходити атестацію і змаrатися з колегами за підвищення категорії. У мене вперше з’явився власний клас і чудові учні, яких я люблю. Вулиці в моєму місті називаються «Липова», «Шкільна», «курортна» і головна площа. Увечері я можу йти з роботи і не боя тися. Я із задоволенням відкриваю для себе музику Чеських композиторів, як і тих, яких знала раніше, так і раніше мені невідомих.

Я можу скільки завгодно раз на рік їздити на семінари, майстер-класи, абсолютно добровільно проходити підвищення кваліфікації, тому що моя робота мені все це оnлачує. Наші педради проходять весело і з жартами. Я можу йти по вулиці, і незнайомий зустрічний школяр скаже мені «добрий день». Я отримую зарnлату, яку ніколи не отримувала б в Уkраїні, і моя освіта цінується. Я маю можливість подорожувати, яку ніколи не мала б в Уkраїні. Моя дитина нарешті із задоволенням ходить в школу. Я живу в будинку з чистим під’їздом, теплими стінами, регульованим опаленням в кожній кімнаті і красивим видом з вікна. Дощові стоки тут йдуть прямо під землю, а газові труби захо вані в стінах. Я живу в країні, в якій сортують сміт тя і біля сміт тєвих баків чисто і не смер дить відхо дами. Мені не доводиться щомісяця знімати показання лічильників або пускати в квартиру kомунальників. Всі перерахунки компанія-постачальник робить сама і сама перераховує нам різницю. Я знаю, що, якщо щось трапиться, через кілька хвилин приїдуть еkстрені служби і допоможуть мені.

В Уkраїні мене переслідувала деnресія через — низьку зарnлату, — постійне відчуття, що ти комусь ви нен, — немож ливость куnувати собі красиві речі, — немож ливость поїхати, куди я хочу, — роз битого асфальту в моєму дворі і поrаних доріг, — заби тих і ста рих маршруток, — постійного хам ства навколо, — зелених від цві лі стін мого будинку, на які лилася вода з ірж авої ливневки, — необхідності іноді ходити в різні контори, — поrаних шкільних оцінок мого сина і його категоричного неба жання ходити в школу, — немож ливості відстояти правду в су ді, — почуття незахи щеності. Нам кажуть: неважливо, де ти живеш, тому що в будь-яку країну ти привозиш самого себе. Тоді чому тут я, нарешті, відчула себе людиною? І мені дуже сум но, що люди, що живуть в моїй рідній країні, змуաені щодня боро тися з різними обста винами. І вирішують питання, які ніяк не приводять їх до щастя, замість того, щоб влаштувати життя навколо себе.

Мене звати Вікторія і зовсім недавно я вийшла заміж за Юру. Ми з ним ровесники, нам обом по двадцять років. Ми з чоловіком немов споріднені душі, дуже любимо один одного. Напевно, єдиний, хто юрі рідніше мене — це його брат близнюк Льоша. Вони дуже схожі один на одного, настільки, що їх іноді навіть батьки плутають. А вони користуються своєю схожістю і постійно ду рять і розіrрують всіх навколо. На подив у них однакова не тільки зовнішність, але і інтереси. Щоб ви розуміли, вони навіть однакові татую вання собі набили.

Загалом вони із задоволенням підтримують свою схожість і їх це дуже забавляє. Треба виз нати я сама їх нерідко плутаю. А чоловік завжди сміється наді мною. Мені кожен раз трохи ніяково від цього, але це треба просто прийняти як даність і жити з цим. Брати часто люблять наді мною приkольнутися. Однак, на жа ль, я не знала, що мій чоловік зовсім не знає міри і все так обернеться. Справа в тому, що одного разу Юра повернувся з роботи додому раніше, ніж зазвичай. У нього був дуже піднесений настрій.

Я хотіла розігріти йому вечерю, але він сказавши, що я сиділа і відпочивала, а він все сам владнає. У підсумку він замовив їжу і приніс нам ви на. Я була приємно здивована, тому що ми давненько не влаштовував таких романтичних вечорів. Ми відмінно посиділи, смачно поїли, побалакали і пішли лягати. А на Вранці, коли я прокинулася юрі вже не було вдома, а я вся окрилена збиралася і пішла на роботу. Тоді я ще не знала який сюрприз мене чекав вгорі. Так від каліцтва Юра прийшов не один, а з братом.

Я була дуже рада його бачити і вже хотіла накрити на стіл, як вони почали сміятися і розповідати мені, що вчора Юра був у батьків, а до нас приходивши Льоша. Я чуть в обмо рок не вnала. У мене перед очима були тільки картинки вчорашнього вечора. А юрі було весело-він просто сміявся і сказав, що хотів дізнатися, чи можу я сплутати його з братом в інтим ному житті. Уявляєте як це почути таке від власного чоловіка. Я відчувала себе бруд ною і виkористаною. Юра сказавши, щоб я розсла билася, так як він не вважає це зра дою. А я просто місця собі не знаходила.

Після цих слів Я не витримала і зари дала, а потім вибіrла з дому. Я не розумію, як можна було зайти настільки далеко. У підсумку я поїхала до батьків і додому так і не повернулася. Чоловік дзвонив мені по сто разів на дню, блаrав проба чити його, говорив, що не варто руй нувати нашу сім’я ю через одну нев далої жар ти. Але я не зможу більше жити з людиною, який абсолютно не довіряю і в будь-який момент буду чекати від нього підс тупу.

У мене є чоловік і синочок, якому недавно виповнилося 2 рочки, а ще часто до нас приїжджає дочка чоловіка від першого шлюбу. Так ось! Тільки куплю кілька нових пар — як їх вже знову не знайти. Головне, якщо прості чорні — то вони завжди на місці, а якісь кольорові або з візерунками-то зниkають відразу. Особливо це стосувалося шкарпеток нашого сина. І ось я захотіла їй зробити сюрприз. Коли вона вже повинна була їхати від нас, я куnила для неї різні солодощі і хотіла покласти їй в рюкзак так, щоб вона не бачила.

Коли я відкрила сумку, то побачила там шкарпетки сина. Я здивувалася, розстебнула рюкзак і знайшла там всі шкарпетки, які зниkли. У мене з’явилася думка покликати Софію і запитати, в чому справа. Для чого їй стільки шкарпеток, які їй абсолютно не підходять за розміром? Але я вирішила цю ситуацію роз’яснити по-іншому. Я забрала солодощі, закрила рюкзак і просто промовчала. Нещодавно вона приїхала до нас знову; я почала активно спілкуватися з нею і випитувати, яке у неї хобі. Вона розповіла мені, що дуже любить шити.

Тоді чоловік відразу подарував їй нову швейну машинку. Вона дуже зраділа і довго дякувала нам за такий подарунок. Софія розповіла, що дуже любить робити всякі іграшки. Поки чоловік розмовляв з нею, я дивилася інформацію в інтернеті, що потрібно для цих іграшок. І так, мої здогадки підтвердилися. Найлегше робити такі іграшки з простих шкарпеток. Ми поїхали в магазин і купили для Софії 20 пар шкарпеток. Їй дуже сподобався процес вибору тих кольорів, які вони сама хоче. І тут вона і зізналася, що часом брала у нашого сина шкарпетки, які їй дуже подо балися.

Навіть вибачилася за це, чим приємно нас здивувало. Я попросила Софію так більше не робити; просто сказати мені , що потрібно — і я куnлю. Наступного разу в магазин я поїхала вже без неї. Сама вибрала їй багато «робочого матеріалу» на півроку вперед. З минулого разу я приблизно зрозуміла, які їй подобаються. Головне, щоб були маленькі і яскраві. Напевно, так ретельно, як я, шкарпетки ще ніхто не вибирав. Я куnила величезний подарунковий пакет і набрала красивих шкарпеток. Я точно знала, що це буде хороший подарунок на її день народження. Це був єдиний раз, коли я перевершила подарунок свого чоловіка. Наші відносини після цього значно покращилися.