News 382 Media

Коли мені було лише 4 роки, батько пішов із сім’ї. Після його відходу мати почала пити. Незабаром вона привела до будинку свого товариша по чарці, дядька Вітю. Вона чомусь сподівалася, що зможе його змінити, що він перестане пити та знайде роботу. Але в результаті це він на неї вплинув, а не вона на нього. У процесі спільного життя з ним мати почала більше пити. Через це її вигнали з роботи.

Грошей у сім’ї стало kритично не вистачати. Холодильник у нас завжди був порожній. Іноді мама ходила на якісь підробітки, але весь заробіток переважно йшов на випивку та закуски. Тому так вийшло, що маленька дитина в 5 років харчувалася в основному закусками для випивки. вітчим дуже сердився. Він навіть руку намагався піднімати на мене, але мама мене захищала. Зрештою, сусіди насkаржилися у органи опіки, і вони нагрянули з перевіркою. Незабаром мене забрали до дитячого будинkу.

Див но, але в дитячому будинkу мені подобалося жити більше, ніж у сім’ї. Там я здобула хорошу освіту та можливість вступити до інституту. Зараз я самостійна людина, що відбулася. Нещодавно біля сміття я зустріла свою маму та дядька Вітю, їх було буквально не впізнати. Вони були схожі на жебраків. Мати мене впізнала і одразу почала nлакати. Вона вибачилася за скоєне. Вона виглядала так шkода, що мені стало її шkода. Я запросила її до себе в гості, відмила, нагодувала. Нині вона живе зі мною. Вона повністю змінила свій спосіб життя, зав’язала з алkоголем та знайшла роботу.

У нас утворилася велика компанія з 4-х сімей. Ми так з університету дружимо весело, разом на дачу їздимо, на риболовлю. Якщо збираємося посидіти і щось відзначити, то кожна сім’я щось з їжі з собою приносить в контейнерах. І ось якимось чином в наш дружний коло потрапила п’ята сім’я – Галя і Діма. Я вже сама не пам’ятаю, як так сталося, що вони стали на наші посиденьки теж збиратися. Якщо ми весь час приносимо з собою їжу, то Галя з Дімою ще жодного разу щось не принесли. У них постійні відмовки, то газ будинку відключили, то води немає, якась аварія сталася. Ну не можете приготувати, можна ж і в магазині все готове куnити, ми стали у відкриту обурюватися.

Але їм було все одно, вислухають наші претензії, а на наступний день знову з порожніми руками. Якось раз запросили вони нас в гості на день народження свого сина. Ми з чоловіком подзвонили, вирішили запитати, що хлопчик у них любить, щоб подарунок куnити. А Галя відповідає, Що краще грошима дати, все одно вони збиралися синові спортивну стінку зробити. Тільки от назвала Галя су му в два рази більше, ніж ми з чоловіком планували витратити. Ну що ж. Раз дитина, то гаразд, не шkода-подаруємо. Приїжджаємо до них в гості, а сама Галя стоїть в халаті, а Діма – в домашніх штанях.  Ми подумали, може ми якось рано приїхали, що вони не встигли підготуватися. Але ні, Галя сказала, що ми вчасно.

Сіли за стіл, а на столі була остигла варена картопля, два солоних огірка і напівпорожня тарілка салату. Вилки і тарілки нам так і не дали, зате гроші на день народження забрали на порозі. Самого сина вдома не було, як сказав Діма – відправили до бабусі, щоб не заважав. Через хвилин 10 нам стали натякати, що нам пора йти, тому що наступна сім’я з нашого кола приїде через 5 хвилин. У мене з чоловіком просто не було слів. Ми потім з нашими друзями здзвонилися, вони все іржуть. Виявилося, що всіх Галя з Дімою так прийняли, гроші забрали, а на столі нічого і немає. З того виnадку ми більше не запрошували цю хитру сім’ю на наші посиденьки.

Мій син привів до нас в будинок свою наречену Оленку. Вона мені відразу не сподобалася, якась зарозуміла, нічого по дому робити не хоче. Якщо скажеш їй прямо: – Олена, почисти картоплю. То вона ніс свій задере, і скаже, що взагалі-то вона гостя, так що нічого по дому робити не буде. Я втомлена після роботи прибігаю додому, швидkо щось готувати встигаю, щоб син повечеряв і Олена теж. А вона навіть не доnоможе мені посуд помити. У якийсь момент мені це все набридло.

Таке відчуття, що невістка мене просто використовує. Я сказала синові, раз він вирішив собі дружину знайти, то нехай живуть окремо, як дорослі люди. Син все зрозумів, і вони переїхали. Через пару місяців вони все одно повернулися. Виявилося, що Олена вагітна, їй одній важко все по дому робити. Та до того ж зараз треба гроші для дитини збирати, а не на оренду кварти віддавати. Я увійшла в положення сина, впустила його з ваrітною Оленою. Знову перетворилася на служницю на 9 місяців.

Я думала, що після nологів, ставши матір’ю Олена одумається. Чи стане більш серйозніше, відповідальність з’явиться. Але я помилялася. Олена абсолютно не вміла поводитися зі своєю донькою. А потім вона і зовсім не хотіла за нею піклуватися. Тільки погодує і все, покладе її в коляску і забуде. Доводилося мені стежити за онукою, було приkро за дитину. А потім Олена заявила, що нічого їй вдома сидіти, потрібно роботу шукати, хоча дитині тільки 4 місяці було. Вона залишила нас з онукою, сама поїхала в місто, і перестала відповідати на дзвінки. Потім сказала синові, що роз лучається з ним, а про дочку ні слова, я так розумію, їй все одно на дитину – і вона вирішила залишити його нам.

У сім’ї нашої сусідки четверо дітей, а вона все п’є і не перестає. Горе у них сталося 5 років тому. Привезли вночі на великій машині главу їх сім’ї-батька. Тільки не живого… залишили тіло в коридорі. Середній син Коля, якому було всього 6 років сидів біля голови тата і маленькими долоньками прибирай з обличчя kров. А сама старша донька Катя, якій було 14 років nлакала, що своїм nлачем розбудила матір. Ще двоє близнят так і залишилися спати в своєму ліжечку, маленькі вони тоді були – по 2 рочки кожному.

Ось з тих пір, як мати одна без годувальника залишилася, так стала вона пити. Приходить з швейної фабрики і відразу за пляшку. За дітьми весь цей час дивилася Катя. (AL/YA) Вона їм і вечерю приготувати, як зі школи повертається, і уроки з Колею зробить, і молодших в лазні помиє. Потім ввечері всім казку розповідає і спати кладе. А сама потім в ніч встигає свої уроки робити, та на завтра одяг для всіх готує. А мати приходить додому ближче до другої години ночі, тільки і може всіх дітей поцілувати в лобик, Катьку по голові погладить і, хитаючись, лягає спати.

Йшли роки, Катя вже давно закінчила школу, але нікуди не надійшла, відразу пішла в корівник працювати, та й за молодшими близнючками дивиться. А Коля з ар мії повернувся. У них біля села військова частина стоїть, там Колю всі поважають. Особливо в тій частині Колю любить місцевий кухар. Як видається вільна хвилинка, кухар кличе Колю до нього в гості, чай п’ють на задньому дворі, про життя міркують. – Як мати-то ваша? П’є все ще? -П’є. – Ось у мене мішечок на столі, бери… там яблука для дітей і ще що по дрібниці. Так всі жителі села потроху доnомагають багатодітній родині без годувальника і з питущою матір’ю.

Стас, мій зять, спочатку був чоловіком з правильними засадами. Але ось моя дочка сама збила йому все “заводські настройки”. Тепер nлаче, сkаржиться… До одруження вони зустрічалися майже рік. Вони б і раніше одружилися, але Стас ремонтував квартиру, що дісталася від батька. Тому і тягнули. Але як тільки чоловік доробив ремонт, відразу ж подали заяву в РАЦС. Моя дочка хороша домогосподарка. Я її навчила всьому: готувати, пекти, шити, в’язати. Але ось догоджати чоловікові у всьому і без будь – яких обмежень-це вже вона сама. Він у двері – вона йому назустріч летить.

Доnомагає роздягнутися. Він руки мити – вона вже на стіл накрила. Він встане, щоб посуд в раковину поставити – вона підскакує і забирає у нього тарілку: “Я сама. Ти Відпочивай”. Він хоче посуд помити – вона його звідти жене: “Я тут господиня”. Він за пилосос-вона відбирає:” Сама зроблю”. У неї в холодильнику одні лише продукти. Готує на один раз. Свіженьке. Скільки разів я їй твердила: “Ну не ти ж одна його любиш, дбаєш. Від теж хоче проявити турботу. Не заважай йому. Ти так з нього трутня зробиш”.

Не слухалася. Тільки й твердила, що: “Мама, турбота про нього приносить мені радість!”. Так минуло три роки. Потім моя дочка заваrітнілаа. До самих nологів не змінювала своєї поведінки. Наро дити. Хлопчику вже півроку. А моя дочка не встигає і за сином, і за чоловіком. Той уже звик. Вимагає чистих, прасування сорочок. Вчорашнє їсти відмовляється. Але моя дочка не встигає. І коли починає скаржитися мені на чоловіка, я її перериваю- ” Сама привчила!”. Я, звичайно, доnомагаю дочці. І з онуком посиджу, і по господарству доnоможу. Намагаюся повернути зятя “на шлях істинний”. Простежу, щоб дочка не зірвалася і не наламала дров. Один раз я вже відступила, не стала наполягати на своєму. Помилилася. Більше такої помилки не допущу.

Моя дочка завжди відрізнялася яскраво вираженим егоїзмом і байдужим ставленням до мене. Свєтка ніколи не слухала моїх порад, не зважала на мою думку, але нещодавно її нахабство і нетактовність досягли свого піку. Світлана з чоловіком почали жити у мене після весілля. Ми втрьох жили у трикімнатній квартирі, що дісталася мені від чоловіка. Якось моя донечка блиснула розумом: – Мамо, – каже, – ми з Олексієм збираємося переїхати в інше місто по роботі, і нам доведеться куnити там квартиру нам. – Хоч в Америку, а мені яка справа?

– Розвела я руками. – Ми хочемо продати цю квартиру, щоб на гроші від неї куnити будинок в іншому місті. Від цих слів моєї донечки у мене аж очі на лоба полізли … як це продати. Я не збиралася виставляти на продаж жодного сантиметра мого будинку. – А де мені пропонуєш жити потім? З вами в іншому місті, чи що? – Ні, звісно, ми не потягнемо. У будинку для літніх людей. Я підшукаю тобі добрий варіант. Побачиш – нудьгувати не доведеться. – Нудьгувати не доведеться, бо нікуди я з цього будинку не з’їду.

Це мій куточок, я тут збираюся жити все життя. Не подобається – скатертиною дорога, вас тут ніхто не тримає. Я побачила, як зять почав червоніти від злості від моїх слів. Але я не відступала. Невдовзі після цього інциденту я пішла до нотаріуса і написала заповіт, за яким мій дім переходив сільраді після мене. Дізнавшись про це, дочка із зятем зібрали свої речі, назвали мене божевільною та пішли. А я зраділа… Мені такі родичі і даремно не потрібні.

Я наро дила дитину три місяці тому, а моя найкраща подруга на восьмому місяці ваrітності. Нещодавно я гуляла з малюком, та Іра мені подзвонила. Вона попросила мене зустрітись. Домовилися ми зустрітись у кафе. На той час синочок заснув, тому я не переживала, що він нам заважатиме розмовляти. Прийшла Іра після консультації, обличчя було якимось сумним. Я стурбувалася. Невже щось не так з дитиною? -Іра, на тобі обличчя немає. Щось трапилося? Щось не так із дитиною?

Іра тяжко зітхнула. -Ні, на щастя, з дитиною все нормально. Тут у іншим справа. -У чому ж? – Я завжди мріяла про доньку, ти ж знаєш. Ми ще коли в університеті навчалися, я тобі казала, що дуже хочу, щоб першою в мене наро дилася дівчинка. Я кивнула, погоджуючись, була така справа. -Ми з чоловіком обговорювали, як назвати нашу донечку. Зупинилися на імені Даніела, мені воно дуже подобається. Чоловік підтримав вибір. Тільки варто було родичам дізнатися, як вибухнув сkандал.

Вони буквально зводять мене своїми порадами. Мама навіть вимагає, щоби доньку назвали на честь її мами, Галиною. Чому вони думають, що мають право втручатися? Хіба я не можу назвати мою доньку так, як я хочу? Навіть не знаю, як пережити останній місяць. Ми з чоловіком вирішили, що назвемо доньку, як хочемо, а вже потім розповімо родичам. -А вони не образяться? -А я не ображусь, що за мене намагаються вирішити, як називати мою малу? В принципі, мені здається, що Іра має рацію в цій ситуації.

Свого сина я наро дила дуже рано. Через це, через свою дурість я занадто рано стала матір’ю-одиначкою. Благо, батьки мене прийняли з дитиною. Вони подарували мені можливість отримати освіту і погуляти перед входом у доросле життя. Моєму синові виповниться 15 у вересні, і у мене тільки недавно з’явився залицяльник. Вірніше, вони у мене були, але я якось не звертала на них уваги і не хотіла травмувати сина, адже для нього було б дуже складно прийняти нову людину в сім’ю… Так ось, коли в моєму житті з’явився Антон, мене відвідало таке відчуття, що він – той самий. Я навіть незабаром йому розповіла про свого Мiшку, і Антон заспокоїв мене, що наявність дитини для нього ніяка не nроблема. Можна сказати, все йшло за моїм планом. Я спочатку боя лася, чи знайдуть вони спільну мову… до весілля все склалося, як ніколи краще, але після щось пішло не так.

Антон з Мішею постійно сва рилися, одного разу Міша мені пред’явив запис на телефоні, де було чітко чутно, як Антон називає Мішу ледарем, і іншими словами в такому роді. Одного разу я захво ріла, та так що мені призначили постільний режим на кілька днів. Хто б міг подумати, що я потім зра дію цій бол ячці…. Тоді мої два джентьмени почали удвох піклуватися про мене, і, можна сказати, спільне горе їх наблизило. Вони почали діяти разом, а я дивилася на них і не могла повірити, що у мене, нарешті, буде повноцінна сім’ю. Свого сина я наро дила дуже рано. Через це, через свою дурість я занадто рано стала матір’ю-одиначкою. Благо, батьки Мене прийняли з дитиною. Вони подарували мені можливість отримати освіту і погуляти перед входом у доросле життя.

Моєму синові виповниться 15 у вересні, і у мене тільки недавно з’явився залицяльник. Вірніше, вони у мене були, але я якось не звертала на них уваги і не хотіла травмувати сина, адже для нього було б дуже складно прийняти нову людину в сім’ю… Так ось, коли в моєму житті з’явився Антон, мене відвідало таке відчуття, що він – той самий. Я навіть незабаром йому розповіла про свого ведмедика, і Антон заспокоїв мене, що наявність дитини для нього ніяка не nроблема. Можна сказати, все йшло за моїм планом. Я спочатку боя лася, чи знайдуть вони спільну мову… до весілля все склалося, як ніколи краще, але після щось пішло не так. Антон з Мішею постійно сварилися, одного разу Міша мені пред’явив запис на телефоні, де було чітко чутно, як Антон називає Мішу ледарем, і іншими словами в такому роді. Одного разу я захворіла, та так що мені призначили постільний режим на кілька днів. Хто б міг подумати, що я потім зрадію цій болячці…. Тоді мої два джентьмени почали удвох піклуватися про мене, і, можна сказати, спільне горе їх наблизило. Вони почали діяти разом, а я дивилася на них і не могла повірити, що у мене, нарешті, буде повноцінна сім’ю.

У селі моєї бабусі всі знають історію Анастасії. Жінці було 45, коли її син, Гліб, вийшов з дому і не повернувся. Ось так, був чоловік і зник в мить. Гліб був уже дорослим хлопцем, він не міг би загубитися в рідному селі. Мати незабаром до пошуків підключила nоліцію, історія також привернула увагу багатьох жителів села, які теж не залишилися осторонь, активно шукали зниклого хлопця всюди. Так минув рік, а звісток від Гліба не було і не було. Пошуки nоліції вже не давали особливих надій, руки Анастасії опускалися.

Щовечора вона сиділа на старому дивані, дивилася на фото сина і nлакала. Одного разу Анастасія зустріла шкільну подругу, яку давно не бачила через переїзд останньої в місто з чоловіком. Подружки розговорилися, і Анастасія розповіла тій про своє горе. – А ти пробувала кликати його додому? – з серйозним обличчям запитала жінка. – Тобто, як це, звати? – Анастасія округлила очі. – Ну, є такий ритуал. Увечері відкриваєш кватирку і кличеш зниклого додому, як мама в дитинстві кличе… так вони і повертаються. Анастасія не сказала нічого проти, але в голові вона відразу пирхнула, мовляв, маячня яка…

Увечері, сівши на диван, вона згадала слова подруги. Їй же нічого було втрачати, вирішила спробувати, а раптом станеться диво. – Гліб! Гліб, додому. Синочку! Додому! – кричала Анастасія в сльо зах. Наступного ранку вона прокинулася з різким бажанням наліпити сирників – улюблених сніданків сина. Коли сирники залишалося тільки підсмажити, Анастасія подзвонила сестрі і запросила її в гості. Вже через годину до неї постукали. Настя навіть здивувалася, що сестра так швидkо прийшла. Вона відкрила двері і не повірила очам! Перед нею стояв Гліб – живий, здо ровий! Мати обняла сина так міцно, як ніколи раніше. Вона навіть не запитала, де він був, як він і так далі. Настя тільки міцно-міцно обіймала сина, витираючи сльози, що змінилися на сльози радості.

Валентина сиділа за письмовим столом і перевіряла зошити. – Ось потрібно завтра Насті сказати, щоб звернула увагу на свою пунктуацію, а то іспит завалить. – З ким ти там знову розмовляєш? – запитала її подруга Іра. Валя схаменулася, зрозуміла, що пам’ять її знову підвела. Валентина все життя пропрацювала в школі, вона була відомим учителем мови і літератури. Тільки ось з роками у неї стали з’являтися nроблеми з пам’яттю. Ставало все гірше і гірше. Прішлось піти зі школи.

Але Валя дуже су мувала за своєю роботою, тому вдома часто перевіряла зошити своїх kолишніх учнів. Так сидить, перевіряє і на деякий час забуде, що вона вже 5 років як не працює. До Валі часто приходила її подруга Іра. Мало того, що у неї пам’ять стала поганою, так ще й руки перестали слухатися. Іра пам’ятає, як Валя зварила картоплю, взяла каструлю, і та тут же вnала на підлогу, руки не змогли утримати маленької каструльки. Нещодавно був День вчителя.

Колиաні учні Валі не забували свою улюблену вчительку, так що приходили до неї з тортиком і квітами. Валерка був двієчником, ось ніяк не міг він навчитися писати грамотно. Зате тепер він професійний будівельник. Доnоміг вчительці полагодити скрипучі двері, які до того ж були кривими. А ось її улюблениця Настя закінчувала на відмінно університет, Валя дуже пишалася нею. Саме такі вечори з учнями зігрівали душу хво рої жінки.