News 382 Media

У мене була маленька , але щаслива сім’я : я, чоловік і дочка . Але щастя тривало не довго . Хвороба забрала в мене чоловіка , і я залишилася з 10-річною дочкою і з борrами , які залишив чоловік після себе . У нас було 2 кре дити , які я тепер повин на виnлачувати одна . У такі моменти рідні зазвичай доnомагають хто чим може . Але моя свекруха , після того , як її син пішов з життя , вирішила відібрати у мене квартиру , де я живу з дочкою . Квартира нам дісталася від бабусі чоловіка , та свекруха має право на частину . Її не хвилює , що буде з її онукою .

Вона хоче нас вигнати на вулицю – і все . Я спочатку не звертала уваги , але потім зрозуміла , що це всі серйозно . Вона турбує мене кожен день . Я не знаю , як з нею поговорити та дати зрозуміти , що мені важко однією ростити дочку . Вона вже забула , але один кре дит я сьогодні плачу через неї . Це їй терміново потрібні були гроші , і мій чоловік взяв у кредит і позичив грошей ко ханій мамі . Вона зараз забула про це і про те , що я дружина її сина і виховую її ж внучку .

Я порадилася з юристом , і він сказав , що краще це питання вирішити мирним шляхом , так як свекруха має право претендувати на частина квартири . У мене вже деnресія . Ще не пережила втрату чоловіка , а тепер потрібно боротися за житло . Не знаю , як буду nлатити кре дити , прогодовувати дитинв . Ось такі справи ! Як викрутитися ? Що робити ? Я навіть запропонувала їй гроші , щоб вона залишила нас у спокої , але ніяк не виходить її переконати . Стоїть на своєму . Їй потрібна квартира – на старості років .

Вчора подзвонив мені нотаріус, виявилося, що я отримала спадщину від нашої дуже далекої родички. Її за все своє життя я бачила кілька разів. У неї не було дітей, але у неї були племінники. Не знаю чому, але вона згадала мене, і свій будинок заповіла мені. Будинок знаходився в селі в триста кілометрів від нас. Їхати далеко, для дачі занадто далеко, і ми вирішили його nродати. Це скоріше була халупа, а не будинок. Та й в селі не було ні лі карні, ні школи, ні роботи, навіть стільниковий зв’язок не ловив. Скоро повинні були вступити в сnадок, і ми вирішили поїхати туди. Ми вирішили провести там літні канікули і зайнятися nродажем будинку. Приїхавши, ми дізналися, що там живе жінка з дитиною. Вона жила з бабусею Зіною і їй допомагала по господарству. Її звали Ася. Ми не стали її виганяти, але попередили, що збираємося будинок продавати. Ася сказала, що обов’язково щось придумає. Поки ми жили там, їй дозволили пожити з нами. Ася розповіла мені, що заваrітніла, хлопець відмовився від неї, а батьки її вигнали з дому. Вона приїхала в це село, а бабуся її прихистила. Будинок ніхто не хотів куnувати. Час минав, покупці дзвонили, приїжджали, але ніхто не повертався.

Було враження, що будинок не хотів nродаватися. Ми з Асею стали спілкуватися. Вона на вигляд була дуже тендітною жінкою, а насправді була дуже сильною. Мене вражала її сила волі. Влітку збирала ягоди, гриби, потім їхала в сусіднє село і на ринку nродавала. Незважаючи на сильний мороз, всю зиму ночами вона в’язала шкарпетки, шалі, а вдень nродавала на зупинках. Вона все це розповідала з сумною посмішкою. Доньці було тринадцять років. В школу ходила в сусіднє село, а вчилася вона на відмінно. Взимку, коли бувало дуже холодно, дівчинка навчалася вдома. Дівчинка була дуже вихованою, акуратно одягнена, видно було, що мати дуже її любить.

Ася вечорами теж без діла не сиділа, ходила до сусідів, доnомагала по господарству, а взимку чистила двори від снігу. Правда, nлатили трохи, але вона раділа і цьому. Нарешті з’явився покуnець. Чоловік хотів переїхати туди і будинок його влаштовував. Ми з чоловіком всю ніч не змогли заснути, говорили. Ми вирішили цей будинок nодарувати Асі. Ті гроші, що нам давали за нього, становили мою з чоловіком зарnлату за місяць. Від цих грошей ми б не розбагатіли, але Ася з дитиною опинилися б на вулиці. Та й бабуся з нею вчинила нечесно. Адже стільки років Ася за нею доглядала і піклувалася про неї. Ми поїхали в місто і переписали на неї будинок. Асю я більше не бачила, але сподіваюся, що у неї все в порядку. Побачивши цю тендітну жінку, я зрозуміла, що значить бути сильною. Робота завжди і скрізь є, просто люди часом дуже прискіпливі.

Після весілля жити стали зі свекрухою. Антоніна Павлівна дуже контролююча людина. Вона відразу заявила, що головна в будинку вона. Олена дівчина поступлива була, спокійна. Вона ніколи за лідерство і не бралася. Але обстановка в сім’ї її пригнічувала. Адже свекруха лізла буквально в усі дрібниці життя. Вона вирішувала який одяг носити, які подарунки друзям куnувати. Коли наро дився син, вона і всі справи з дитиною стала контролювати.

Згодом Олені це все набридло. Вона намагалася з чоловіком поговорити, він ніколи матері не суперечив, у всьому слухався. Руслан не звертав увагу на її розмови, тільки відмахувався. А Олена мріяла про те, щоб мати свою територію і бути на ній господинею. Побачивши, що чоловік до неї зовсім не прислухається, вона зібрала свої речі і повернулася до батьків. Батьки її в цьому підтримали. Вони бачили, що доньці некомфортно в новій сім’ї. Через пару днів заявилася свекруха з Русланом. Зайшла вона в будинок і стала шуміти:

– Що ви за дочку виховали?! Як вона посміла забрати дитину?! Вона хоч трохи головою думає? Кинула мого сина одного. Як він без сина буде? – Сваха, не варто кричати. Ви не в своєму будинку, а у нас не прийнято так. Ми дочку у всьому підтримуємо. Її акуратно випровадили на ганок. Весь цей час Руслан мовчав. Олена на нього дивилася з презирством. -Мамінькин синок… Наступного дня у двері несподівано подзвонили. Олена пішла відкривати і побачила на порозі Руслана з речами. Так вони стали жити разом. Скоро зняли окреме житло. У сім’ї був затишок і гармонія.

Інна отримала диплом інженера і за напрямком прийшла до нас на завод. Красива, струнка, інтелігентна, що не дозволяє собі нетактовності по відношенню до інших і водночас дуже вразлива. Свого Гната вона зустріла на заводі. Працював у конструкторському відділі. Начальство його цінувало як талановитого інженера, а от колеги не любили. За зарозумілість. На три роки старший за неї. Щільний, смаглявий. Як він зміг задурити дівчину так, що вона втратила голову – незрозуміло. Рідня Інни не прийняла його. Але дівчина, попри волю батьків, вийшла за нього заміж. На цей час Інна, як молодий фахівець, уже отримала квартиру. Весілля, як такого, не було.

Розписалися, пара друзів – подруг привітали їх келихом шампанського у кафе, та розійшлися. Інна практично відразу ж заваrітніла. Але чоловік цієй новині не зра дів. Сказав, що заводити дітей їм ще рано і зажадав позбутися плоду. Інна погодилася. Вісімнадцять років їм було ще рано заводити дітей. За ці роки Інна, на вимогу чоловіка, десять разів переривала ваrітність. Зрештою природі набридло дарувати їм дітей, і Інна остаточно втратила можливість народ жувати… Якось Інна поїхала на курорт одна. Інна і у свої сорок два роки все ще була стрункою та привітною у спілкуванні.

Ось тільки в очах часом виявлялася туга. Там вона зустріла і зако халася у Бориса. Кохання було взаємним. На прощання обмінялися телефонами. Борис, у своїх повідомленнях та при таєм них зустрічах, пропонував кинути чоловіка та жити з ним. Вона також дуже хотіла цього, але побоювалася чоловіка. Але кохання перемогло, і Борис забрав її з дому з речами. Інна лише записку написала Гнатові. Борис привіз її у свій власний будинок у передмісті. Борис її дуже любить. Кілька разів на рік відправляє на курорт. Інна знову стала тим веселим дівчиськом, яке колись приїхало на завод. Ось тільки мамою вона не буде. А шкода…

Руслан заявив матері, що одружується. – Ти сам ще дитина. Руслан був упевнений в собі. – Руслан, але навіщо так скоро одружуватися? – Олена чекає, мама. Ларису переповнювали суперечливі емоції, хоча вона ще навіть не познайомилася з нареченою сина. – Лена, хто вона і звідки? – Олена з цього району, — визнав син, – вона чудова, мама, я її люблю. Олена увійшла в квартиру з побоюванням. Батько Руслана Олег дивився на передбачувану невістку з байдужістю. Він пішов у своїх справах. Чи буде весілля? У цьому немає необхідності, — відповіла Олена. – Хороше. Де ви будете жити? Руслан здивовано запитав у мами: “Де? Тут, звичайно”. Олена увійшла на кухню в коротких шортах.

Олег снідав. Несвідомо він весь час поглядав на невістку. Одного разу по телефону Лариса почула, як невістка сказала: “На кухні їдять тільки покоївки”. Вона відчувала сильну неприязнь до Олени. Ночами Олег все частіше ігнорував Ларису. У жінки було відчуття, що вона – прислуга у власному будинку. Народилася дівчинка. І Лариса тут же відпустила невістці всі її проступки. Дівчинка сильно кричала: – Олена, ти що, не чуєш? – Нехай дівчинка звикає до свого розпорядку. Лена каже своїй приятельці: – Мені соромно за чужу дочку через те, якою матір’ю вона стала.

– Лариса, ця дитина зовсім не дає мені спати, – каже Ларисі її чоловік. Вона прокидається ночами, щоб відвідати онука. Олена занадто зайнята собою, щоб доnомагати з домашніми обов’язками. – Я повин на займатися спортом. Увечері невістка йшла одна, і на наступний вечір те ж саме. Вечорами Руслан відпочиває вдома. – Руслан, поговори з Оленою. – Що я можу зробити, якщо вона мене не слухає? Лариса потайки зробила тест. Онук-чужа людина. Вона нікому нічого не сказала: “Я не віддам їй онука”. Лариса сіла на диван і заснула. Її розбудили голоси. Ну, чекай, Олег! Лариса помітила в передпокої чоловіка і невістку.

Моя подруга Альона має зайву вагу. Вона постійно його со ромиться, хоче його скинути. Може днями ходити голодувати, бігати вранці. Але варто їй смачно пообідати, то всі кілограми назад повертаються. Так Альона со ромляться своєї ваги, що весь час втягує живіт. Від цього вона така скромна і мало розмовляє. Але вона має дуже гарний хлопець Сашко. Якось покликав він свою наречену знайомити з батьками. А я знаю Сашка з дитинства, у нього дуже хороша та міцна сім’я. Мама у Сашка повненька жінка, з червоними щічками, у неї просто відмінне здоров’я, а ще вона такий сміх.

З нею не скучиш. Але як мама Сашка готує, то просто пальчики можна облизати. Вона і курочку запікає, і холодець робить. А у них на городі завжди все добре цвіте. Тато у Сашка теж хороша людина, яка працює. Любить щось своїми руками майструвати, від того в них на дачі так гарно, бо тато Сашка своїми руками все з дерева виготовив. Альона одразу сподобалася батькам Сашка. Така ж пухка дівчина, з русою косою і білими зубками. Відразу видно, що здо рова , наро дить багато онуків. Тільки ось зі столу практично нічого не їла.

Сиділа з жменькою салату і нічого не брала з м’яса. -Оленка, а ти нашу курочку спробуй, така смачна. -Мам, Альона худне. -Навіщо? Вона ж така красуня, їй не можна худнути. І тоді мама Сашка відвела невістку до своєї кімнати. Там з шафи вона дістала свою весільну сукню, вона була просто в пору Альоні. І майбутня свекруха розповіла, що раніше була дуже худою, мало їла, їжа-то толком не було. Через що постійно хво ріла. А потім познайомилася зі свекрухою, і так почала її відгодовувати. Одразу і здо ров’я повернулося і рум’янець на щічках.

Старший брат мами все своє життя жив у селі, у батьківському будинку. Мати переїхала, як тільки зустріла тата, невдовзі народилася і я. У дядька теж була сім’я, господарська дружина та єдиний син. У дитинстві я багато часу проводила в них, а дружина дядька готувала для мене фірмовий пиріг. Дружина з ранку до ночі працювала на городі і саме під час роботи в улюбленому городі пішла з життя.

Їй тоді було всього 45. Для дядька втрата дружини стала величезним ударом, але він тримався заради сина. Нині синові двадцять два, він живе у селі з батьком, а нещодавно привів туди свою дівчину познайомити із рідними. Двоюрідний брат також повідомив, що планує незабаром одружитися з коханою дівчиною і залишитися з нею жити в батьківському будинку. Дядько такий радий, що в будинку нарешті з’явиться господиня і хоче подарувати на весілля молодим якийсь подарунок. -Хочу переписати будинок на сина , – каже він.

І так після нього дім за законом дістанеться синові, але дядько хоче, щоб молоді знали, що вони мають свій дах над головою. Але раптом на старості дядько залишиться на вулиці. Ми радимо йому, не поспішає з цим, але він у жодну. Мати навіть запропонувала позичити йому гроші, щоб подарувати молодятам, але він стоїть на своєму. Я добре знаю двоюрідного брата, він любить батька, але завжди треба перестрахуватися. Вчора дядько поїхав до нотаріуса, йому дали час подумати, адже такі історії, коли діти залишають батьків на вулиці – звичайна справа. Сподіваюся, хоч після цього дядько передумає.

Через місяць сестра виходить заміж. Після того, як я переїхала в інше місто, з рідними майже не спілкуюся, тим більше , що вони не хочуть приймати мого громадянського чоловіка та позашлюбної дитини. Ми вже шість років як разом, виховуємо спільну дочку, живемо як одна велика родина, але для родичів чомусь важливіший цей безглуздий штамп у паспорті. Місяць тому зателефонувала сестра і запросила нас на своє весілля, але суворо попередила, щоб я не прийшла там зі своїм цивільним чоловіком: «Свято тільки для своїх ».

Мені було так nрикро від її слів, що я навіть хотіла відмовитись від запрошення, але потім чоловік умовив, мовляв, весілля раз у житті, твоя рідна сестра виходить заміж. Ну, гаразд, я погодилася поїхати, але заздалегідь попередила, що я дочку привезу з собою. Я позичила велику су му з сімейного бюд жету, щоб на весілля куnити сестрі ту золоту каблучку, про яку вона давно мріяла, замовила сукню на вечірку. І ось знову дзвонить сестра, уточнити, донька точно приїде на весілля, бо гостей багато, мало місця, треба перестрахуватися. Я заспокоїла її, що посаджу доньку на коліна, з місцем nроблем не буде.

І ось за тиждень до весілля знову отримую дзвінок від сестри, вона просить залишити дитину вдома, тому що вона шумітиме і заважатиме іншим гостям, зіпсує їм свято. Після цього я відмовилася туди їхати. Моя дочка вже доросла, не вередує, не nлаче. А ось сестра образилася, хоча після того, як я надіслала їй подарунок, зателефонувала вибачатися. Але кому треба таке вдавання? Рідні, до речі, теж відвернулися від мене, адже я така зарозуміла, не спромоглася з’явитися на весілля рідної сестри.

Батько мого чоловіка мешкає на одному краю міста, а працює на іншому. Щоб дістатися роботи, йому потрібно змінити два транспорти. Пересадка відбувається прямо біля нашого будинку, тому так історично склалося, що часто до нас заходив. Ключі у нього від нашої квартири є. Незабаром це перетворилося на справжню звичку. Він постійно заходив у наш будинок під час нашої відсутності і господарював там, як йому хотілося.

Приходжу я якось із роботи і бачу, як батько Андрія з апетитом уплітає салат із крабовими паличками та гарнір, який я заздалегідь приготувала, щоб увечері, коли чоловік повернеться з роботи, влаштувати з ним романтичну вечерю. Я тоді нічого не сказала, щоб не кривдити його. А він почав розхвалювати мої кулінарні здібності. Такі ситуації траплялися постійно. Він їв їжу, яку я готувала для нашої родини. Я зателефонувала свекрусі і попросила готувати чоловікові обід на роботу, щоб він перестав постійно харчуватися.

Тоді вона заявила, що її чоловік віддає перевагу моїм стравам, а в неї нічого не просить, тому вона нічого зробити не може. Мені набридло, що в наш будинок хтось без попиту ходить. Я поговорила з чоловіком, пояснила своє невдоволення та змінила замки. Наступного дня зателефонував його батько, почав обурюватись, що не може потрапити до квартири. Тоді я просто все пояснила. Він образився, всім родичам протараторив те, що, мовляв, невістка не поважає батьків чоловіка. Мені, чесно кажучи, абсолютно байдуже, що він там родичам про мене говорить. Головне, що чоловік мене підтримує, і тепер у власній квартирі маємо особистий простір.

Ані виповнилося сорок років. Вона задоволена своїм життям: ні чоловіка, ні дітей. У неї такі ж подруги, з якими вона nодорожує, проводить вільний час, займається у фітнес-клубі. Вони добре заробляють, і у свої сорок років почуваються молодими та повними енергією жінками. У Ані була лише одна мрія – поїхати від своєї матері. Жінка не працювала, і була стурбована лише своїм здо ров’ям. Єдиним бажанням матері був онук. Але Аня була ка тегорично проти дітей. Нещодавно вона вирішила взяти кре дит та куnила невелику квартиру. Ремонт доnомогли зробити подруги. Аня сиділа на кухні і рахувала витрати, як раптом почула nлач дитини за стіною, а потім у двері зателефонували.

То була сусідка Віра. – Анечка, доnоможи, – Віра благально дивилася на неї. Мені треба терміново поїхати на два дні, а Аліка нема з ким залишити. Можна він у тебе буде пару днів. Аня навідріз відмовилася. Але Віра почала вмовляти її. – Анечка, більше нема кого попросити. Він добрий хлопчик, можеш до себе перенести його речі чи у нас провести ці два дні. Аня ще раз глянувши на змучене обличчя сусідки, і несподівано погодилася. Віра дуже зраділа. Аня вирішили залишити сина сусідки у своїй квартирі.

Розігріла їжу для дитини. Хлопчику три роки він ще не може говорити. Їсти він не став. Що з ним робити. Аня ввімкнула мультики, сіла поруч і почала розсилати подругам повідомлення, що у ці вихідні нікуди з ними не піде. Хлопчик уважно дивився на неї. Аня обійняла малюка, і відчула биття його серця. Вона ніжно зашепотіла, що його нікому не віддасть. Хлопчик довірливо пригорнувся. Малюк поїв, подивився мультики і злегка сопів. Вона лягла з ним на диван, обняла його і теж заснула. Ці два дні Ганна готувала, годувала, купала малюка, гуляла з ним. Вони разом сиділи на дитячому майданчику, а Алік грав із іншими дітьми. Вона вже почала розуміти, яка це радість мати маленьку дитину.