News 382 Media

Вони вийшли заміж після закінчення університету. Зіграли скромне весілля і створили свою сім’ю. Зараз іу них двоє синів. Вона вважала себе щасливою, думала, чоловік любить її, що у них міцна сім’я. Не припускала, що у чоловіка може бути інша жінка. Але вона сильно помилялася. Як і у всіх інших сімей, і них теж були складні часи, сва рилися, були сkандали, але все залишалося в минулому. Тепер живуть спокійно, мирно. Виховують синів.

Чоловік часто був у відрядженнях, поважав дружину, був турботливим батьком. Але в один день все змінилося, її щастя обрушилося як картковий будиночок. Зовсім випадково, вона з’ясувала, що у чоловіка є ще одна сім’я. Одного вечора пролунав дзвінок. Після короткої розмови він швидко зібрався і поїхав, сказавши, що його терміново викликають на роботу. Минуло чотири години, він не брав трубку не відповідав на дзвінки. Дружина зателефонувала його начальнику. Той здивувався і сказав, що ніхто чоловіка не викликав. Дружина відчула, що тут щось не так.

Чоловік повернувся дуже пізно, пригнічений. На питання, де був, попросив не влаштовувати істерику. Розповів, що у нього є інша сім’я. Він зустрів її п’ять років тому. Вони стали зустрічатися, і вона заваrітніла. До цього він хотів кинути її, бо не любив, але факт ваrітності його зупинив. Наро дилася дівчинка, але у неї були проблеми зі здоров’ям. Він розумів, що не має права кидати жінку одну з хворою дитиною на руках, але і піти з сім’ї не міг. Так і прийняв рішення жити на дві сім’ї. Дружина не могла повірити своїм вухам. Як він міг так професійно обманювати її всі ці роки? Але дитина ні в чому не винна. Вона сказала, що він повинен бути поруч з хворою дитиною, але і заявила, що не збирається жити з ним далі. На наступний день вона подала на роз лучення.

Нещодавно до мене приходить чоловік із проханням: -Поліно, мені потрібна твоя згода. Я б ні про що й не дізналася, якби цій трійці не знадобилася моя згода. Як виявилось, мій чоловік хоче взяти для своєї матері квартиру в іnотеку. Свекруха стискує старшого сина з його дружиною та двома її дітьми. У своїй же двокімнатній квартирі свекруха готує, прає та прасує на всю сім’ю. Плюс, у неї ще один обов’язок – доглянути онуків. Бабусі 68 років, вона за собою ледь дивиться, то ще їй доводиться за двома рухливими онуками стежити. Чому саме мій чоловік має брати в іnотеку квартиру мамі? Зараз поясню.

Старший брат мого чоловіка працює на неофіційній роботі; його дружина, яка ініціатор виселення свекрухи, домогосподарка у другому деkреті, сама свекруха – літня. До речі, мій чоловік. Він би мені нічого так і не сказав. Його ж мама попросила, тож відмовляти їй він не може. Дуже порядний син. Ми живемо з дитиною в однокімнатній квартирі. Ми вже планували розширюватись наступного року, хотіли брати іnотеку. А свекруха з’явилася на горизонті зі своїми вимушеними проханнями. Найсмішніше те, що ця невістка хоче доглянути квартиру для свекрухи поряд зі своїм будинком.

Для чого? Для того щоб свекруха вдавалася і доnомагала їй з дітьми. Для чого виселяє бабусю – незрозуміло. Це зараз брат чоловіка та його дружина обіцяють, що справно nлатитимуть rроші за іnотеку для матері. Але, знаючи їхню сім’ю та їхній заробіток, знаючи цю наречену-інкубаторку, яка ні сьогодні так завтра піде народ жувати – нічого вони не платитимуть. Ну, заnлатять кілька місяців, потім скажуть, що rрошей не мають. І ми на іnотеку цю працюватимемо. Зате мама окремо від брата живе, не стискує їх – найголовніше. Зараз я для них ворог номер один, єдина, хто не погоджується.

Ми з дружиною були на весіллі у своїх близьких друзів. На святі ми познайомилися з ведучою та її чоловіком, який був співаком. Розговорилися тоді з ними та зрозуміли, що нам цікаво разом, а головне – весело. Якось два тижні пройшли непомітно, ми спілкувалися інтернетом, телефонували іноді з талановитою парою. Пізніше пара запросила нас у гості. Ми із дружиною не відмовили. Взявши коробку гарних цукерок у магазині, ми прийшли до них у гості. На наш подив, обстановка в домі говорила сама за себе. Але ми цього тоді не зрозуміли: дуже вже хорошої думки були про цих людей.

Меблі, які ось-ось мали розсипатися, килим, який роками не вибивали, і речі на підлозі, загалом – безлад. Бардак пішов на другий план, коли ми сіли за стіл. Чоловік цієї ведучої став співати бардівські пісні, а потім і ми з дружиною разом із ним стали підспівувати знайомі нам композиції. Загалом було весело. І ми вирішили, що наступного разу ми покличемо їх до нас. І ось настав той день; ми чекали на гостей. Бардак такий самий, як у наших нових друзів у квартирі, ми не могли собі дозволити. І ось ми вдруге здивувалися. На порозі стояла та сама ведуча, але тільки вже з новим чоловіком, і плюс – вона прийшла з якоюсь сім’єю, яка складалася з чоловіка та дружини, і маленької пустуни-дитини.

Застілля непомітно для нас переросло у п’янку. А ця дитина, яка лазила по всіх кутках нашої квартири, незабаром перевернула наш телевізор. Ми його нещодавно куnили, йому навіть півроку не було. Гніву нашому не було меж. Гості напилися, дитина їх не заспокоювалась, так вони ще й обурюватися почали: – Вам, що телевізора шкода? Це ж дитина. Після чого гостей виставили за поріг. Пісень як минулого застілля не було, їх забезпечував колишній чоловік ведучої. Тепер сидимо дружиною і не знаємо, що нам тепер дивитися.

Дочка Наталії Володимирівної, Віра, нещодавно вийшла заміж. Дівчина з чоловіком жили в знімній однокімнатній квартирі, але, коли Віра несподівано для всіх завагітніла, Наталя вирішила віддати свою другу квартиру, де жили квартиранти, молодим; мати ще й комуналки за Віру nлатила. Відносини матері з донькою завжди були трохи напружені. Вони часто kонфліктували взагалі з будь-якого приводу, інколи ж і без приводу. Але новина про ваrітність дуже зблизила їх. Точніше, Наталю з донькою, але не взаємно: Віра, як і раніше, тримала зло на матір. Щоб якось угодити доньці, Наталя записала її до своєї подруги, яка була першим rінекологом у місті, і до неї потрапити без зв’язків було ніяк.

Віра обстежилася кілька місяців, з мамою особливо не ділилася новинами, але одного разу Наталя зустріла подругу на вулиці. Та сказала, що Віра з чоловіком відмовилися від скринінгу – не хочуть дізнаватися про стать дитини до народ ження; кажуть, мовляв, їм все одно, хто в них наро диться – любитимуть однаково. А Наталя тоді згадала свою сусідку у молодості. У тієї наро дився хво рий син, і Наталя протягом усієї ваrітності переживала, як би і в неї не наро дилася хвора дитина. Хоч подруга і заспокоїла Наталю, сказавши, що решта всіх ана лізів у нормі, але страх жінки нікуди не зник.

Вона вирушила прямісінько до Віри і з порога накричала на неї: – Зовсім здуріла? Чому ти відмовилася від обстеження? Завтра ж запишешся і підеш, а якщо навіть вільних місць не буде, я заnлачу. – Нікуди я не поїду завтра, але лікаря я зміню, а то вона язик свій розпускає, гадина. Загалом, посварилися тоді мати з донькою в пух і порох. У пориві гніву Наталя сказала: – Народиться у тебе хво ра дитина – я до неї ні за що не підійду, і доnомоги від мене тоді не чекайте. Віра виставила матір за двері. Нині вони зовсім один з одним не спілкуються. Віра так само, як і раніше, живе у квартирі матері, але не платить комуналки, не відповідає на дзвінки і не відчиняє перед нею двері. Що робити – Наталя Володимирівна не знає.

Інні вже 26. Вона винаймає квартиру, хоча гострої потреби в цьому немає. Вона має батьківський будинок, працює вона неподалік їхнього будинку, а знімає далі – там деաевше. Інна втекла від постійних нападок матері, мовляв, ось я у твоєму віці вже двох виховувала, а ти сидиш, ногу на ногу закинула і чекаєш принца на білому коні. Інні не хочеться ні принца, ні короля… Вона живе на втіху. Хоче – влаштовує собі дні “нічогонероблення”, коли вона весь день проводить у піжамі, лежачи на дивані, хрумає улюблені снеки у компанії улюблених серіалів. Про діток, яких “у її однокласниць вже по двоє” – так каже мама, Інна не думає взагалі. І не збирається думати до 35 років. Навіщо їй ці нервування?

Є дівчата, які мріють про велику родину, про люблячого чоловіка та дітей, але Інна не з таких. Вона віддала б перевагу активному відпочинку, подорожам, успішній кар’єрі і безтурботному самотньому життю до 35, а там уже подивиться, як бути далі. Про свої плани Інна поки що не говорить мамі, бо у неї трапиться серцевий напад. Проблеми потрібно вирішувати у міру їхнього надходження. Нещодавно мати Інни отримала квартиру у спадок. Вона вважає, що Інна не має квартири саме тому і не має нареченого. Загалом, тому було прийнято рішення переписати квартиру на Інну. У планах Інни чоловіка, звичайно, не було, але вона була рада почути рішення мами про переоформлення будинку на неї.

У чужому будинку ні шпалери переклеїти, ні меблі міняти, ні стіни перефарбувати – нічого не можна, а у своєму, хоч і в маленькому, можна створити свій затишок. Рано Інна тішилася. Дебати за квартиру точаться досі. Мати каже, мовляв, вона і рада віддати квартиру доньці, але це ризиково, адже Інна ще молода, до того ж, їй доведеться nлатити податки, а у пенсіонерів є пільги. Справа в тому, що в розмові про наречених мати завжди каже, що Інна вже доросла жінка, а як тільки дійшло до квартири, то вона ще дитина з вітром у голові. А податки… там же лише 2 або 3 тис. на рік nлатитимуть. Словом, Інна вирішила збирати rроші на перший внесок і куnити собі житло, хоч однушку, хоч на околиці міста; головне, без почуття обов’язку перед батьками та обмеження совісті.

Познайомилися ми з Алісою на дні народження спільного приятеля. Красива була дівчина, як тепер модно говорити — доглянута. Розпущене волосся, довгі вії, пухкі губки — все при ній. І понеслося у нас!Живу я один в маленькій квартирці, яка мені від прабабусі дісталася. Зустрічалися у мене, але ночувати Аліса ніколи не залишалася. Казала — мама не схвалить. Навчалася моя подруга на денному відділенні інституту, жила удвох з матір’ю в трьох кварталах від мого будинку. Через кілька місяців знайомства вона мене в гості запросила і з мамою познайомила. У будинку у них чистота і затишок, пиріжками домашніми пахне. Пронеслася, було, шалена думка: як же Аліса трисантиметровим кігтями ганчірку для підлоги віджимає? Але тут же і понеслась геть. Загалом, вирішив я: кращу дружину мені не знайти. І я одружився з гарною, домашньою і порядною Алісою.

Дружина відразу переїхала в мою маленьку, зате власну однушку. Здавалося б-живи та радій! Я працюю, наполегливо і багато. Аліса мені домашній затишок створює. Так я спочатку і думав, поки не зрозумів, що сильно помилявся. А зрозумів це я на третій день після весілля. Приходжу з роботи — в холодильнику ні супу, ні другого. На журнальному столику в кімнаті залишки замовленої піци, кругом крихти і лушпиння від насіння.Моя дружина сидить, закинувши ноги на той же столик, і кігті пилкою наярює.- Аліса, сонечко, а що у нас на вечерю? — здивовано питаю я, у відповідь чую:- Піцу доїси, я тобі залишила. Ось це я потрапив! Скандалу вирішив поки не влаштовувати. Гаразд, думаю, весілля і все таке …

Поступово життя увійде в колію, і все налагодиться. Пройшов тиждень. Я продовжував сам добувати собі їжу після важкого трудового дня, по кутах бовталися грудки пилу і поступово засолювалося ніколи не застелене ліжко. Тоді моє терпіння почало здавати:- Слухай, розкажи мені, будь ласка, чим ти цілими днями після інституту займаєшся? — А що? — округлила очі дружина, — після лекцій йдемо з дівчатами в кафе, додому приходжу втомлена, вмикаю комп’ютер.Там повідомлень море, мені потрібно відповісти, поспілкуватися, фотки свіжі лайкнути. І себе до твого приходу в порядок привести. Скипів, грюкнув дверима і до друга ночувати подався. Нехай подумає над своєю поведінкою. На наступний день повертаюся з роботи додому — в квартирі чисто, смачна їжа приготовлена. Аж від серця відлягло, зрадів, обійняв її:

— Аліска, сонечко! Прости мене, тепер заживемо, як люди! Дружина подивилася на мене, як на ідіота:-Я-то тут при чому? Просто мама сьогодні приходила. Не буду ж я своїми руками підлогу мити! Вона щотижня приходити обіцяла. Не знаю, що на мене найшло, але я зібрав по квартирі її поки нечисленні шмотки, заштовхав у валізу і відніс в машину. Потім повернувся, вивів дружину з квартири і відвіз назад до тещі. Зрозумійте, я ж з дружиною все життя прожити збирався, дітей з нею ростити! Не думаю, що її мама з усім цим впорається, коли їй стукне вісімдесят.Загалом, через два тижні після весілля ми розлучилися. Тепер боюся одружитися — раптом така ж попадеться?

Сталося все сьогодні вранці в маршрутці. Заходить молодий хлопець, з сумкою, з якої ледь визирала військова форма. Через пару хвилин задзвонив телефон ..Сиділи в маршрутці. Зайшов молодий хлопець. У цивільному. З дорожньою сумкою, з якої ледь-ледь визирала військова форма. Голосно привітався з усіма. Люди здивовано переглядалися. Той сів біля вікна.

А очі, очі неймовірно світлий щастям. Спостерігали все за ним. Через пару хвилин у нього задзвонив телефон. І тут цей мандрівник почав говорити.А вся маршрутка завмерла в очікуванні …- Мам, ти чуєш, не плач ?! Мам, я приїхав, чуєш! Я вже майже вдома! Через пару хвилин побачимося, мам! Мам, не плач! Мені дали відпустку на 10 днів! Мам, я так скучив!

Жінки, які були в маршрутці, не стримували сліз. А юнак, поринувши з головою в розмову з мамою, навіть і не бачив цього всього.І в той час кожен розумів, що, з огляду на той стан, в якому живе Україна вже більше 5 років — це були найщасливіші, найбажаніші слова для них обох — матері і сина.. Мам, не плaч, я приїхав!

Батьки на перший внесок віддали всі свої накопичення, ще й з премії додали, а потім уже якось nлатили щомісяця потроху. Начебто було нескладно. Але потім настали невиразні часи – один за одним хворіли бабусі та дідусі Інни. Дівчина сама в дитинстві була не спокійною дитиною. Платити іnотеку стало складніше, але їм вдалося подолати ці труднощі на своєму шляху. За кілька років будинок нарешті добудували. Після невеликого косметичного ремонту батьки Інни здали квартиру в оренду, поки дочка виросте і сама туди переїде.

Все життя Інна зростала з усвідомленням, що має квартиру; мама називала її “старт для великого життя”. Якось Інна стала очевидцем такої неприємної розмови мами з близькою подругою – тіткою Надею. – Як вам пощастило… Он, у Інночки вже своя квартира є, – говорила тітка Надя, – нескладно їй буде в майбутньому, а все завдяки вам. Ми з чоловіком так і не наважилися на kредит, а зараз шkодуємо. – Ну як би сказати. Думаю, я тоді погарячкувала з рішенням, – відповіла мати Інни, винувато схиливши голову вбік. – Як це погарячкувало?

Передумала квартиру Інці віддавати? – Тітка Надя округлила очі. – Ну, так, передумала. Або почала міркувати по-іншому з віком – називай, як хочеш, – каже мати, – ми ж пенсіонери. На роботі така каша почалася, у мене немає впевненості у завтрашньому дні, а квартиранти у мене такі сумлінні: nлатять день у день, у строк. Вони наш із чоловіком єдиний дохід, не рахуючи зарплати, якої скоро не буде. – Так, ти вчасно, – зітхнула тітка Надя, – ось Інка образиться. – Чого їй ображатися? В неї є хлопець. Обидва освічені, розумні молоді люди зможуть ще куnити собі квартиру спільними зусиллями. Ми ж із чоловіком самі з самих низів піднімалися. Вона зрозуміє, не образиться,— тихо сказала Інна. Але Інна все почула, зібрала речі і більше туди не поверталася.

Донька нещодавно прийшла до мене з однорічною дитиною. Ну, не виставляти її з дому, тим більше з онукою. Вона вийшла заміж півтора роки тому. Олена була тоді восьмому місяці ваrітності. З пологового будинку її відпустили на 5 хвилин, розписатися і повернутися назад. На збереженні вона лежала у ліkарні. Ще тоді було зрозуміло. За вісім місяців ваrітності дочка нічого не куnила для малюка. А чоловік не зробив удома ремонту. Ми із батьком вирішили зробити ремонт самі. Зять там щось ввозився із сантехнікою, довелося викликати потім майстра. Сватів ми навіть не бачили за всю цю годину.

Ми ще тоді вирішили з чоловіком взяти мінімальний набір речей для малюка. Куnили якісь пелюшки, памперси, ну – все за потребою. Ми розраховували, що донька вже сама щось куnила, або доkупити сама. На виписку ми приїхали одні з батьком. Чоловык її не зустрів, сказала, що на роботі. З малюком ми їхали додому і, як виявилось, речі донька так і не куnила. Поспіхом ми знову поїхали доkуповувати інше: коляски, стільчики для їжі, пляшечки, соски. Півтора року наша донька жила у цій квартирі. Квартира виявилася орендованою, не її чоловік.

Чоловік сам у будинку не з’явився, здавав, що цілий день працює, у нього спільний графік. Насправді він просто не хотів відповідальності. Він дуже втомлювався від крику малюка. Онук у нас був не спокійний. Донька постійно вимотувалась з дитиною. Я їй допомагала, але їй не вистачало моєї доnомоги. Усі витрати лягли знову на наші плечі. Благо, ми ще з батьком працюємо і отримуємо пенсію. Що буде далі-незрозуміло? Донька сkаржилася, що вона від чоловіка не бачила допомоги; Щоразу, коли вона ввечері куnала їх дитину, чоловік виганяв її з ванної, бо сам хотів прийняти душ після роботи. Йому було все одно на дитину. Та й rрошей він у будинок не приносив. Тож зараз наша донька знову повернулася до нас. Ну, не виганяти ж її.

Вона вийшла заміж після закінчення ВНЗ-а. майже 10 років живуть під одним дахом. Коли вони одружилися, у неї була своя квартира, яку батьки подарували їй. Скоро вона заваrітніла і наро дила сина. Чоловік був щасливий, в захваті. Але з роботою у нього були проблеми. Він говорив, що йому не щастить, але потім вона зрозуміла, що чоловік просто ледар і не хоче працювати. Адже легко жити за рахунок інших. Але вона любила і мирилася з недоліками чоловіка. Коли його батько пішов у інший світ, мама продала приватний будинок, в якому вони колись жили, і переїхала в інше місто.

Вона не хотіла допомагати синові, і онука не дуже любила. Невістку взагалі терпіти не могла. Вона куnила нову квартиру, але потрапила в руки шахраїв і втратила все. Зняла кімнату в комуналці, знайшла роботу прибиральниці. Почалися важкі часи. Син привів її до себе. Дружина була проти, але чоловік наполіг. Вона знала, що свекруха зруйнує їх сім’ю; в підсумку, так і сталося. Свекруха була незадоволена всім, але і сама нічого не робила. Жінка вирішила поговорити з чоловіком, запропонувала куnити їй будинок в селі, звідки вона була родом. Адже там всі її родичі.

Але свекруха такий сkандал влаштувала. Почала ображати невістку, що вона безсовісна, невдячна, мовляв, вона такого сина виростила, але та не цінує ні чоловіка, ні її. Чоловік підтримував маму. Жінці не залишилося виходу і вона сказав: – Вибирай: або я, або твоя мама. Звичайно, чоловік вибрав маму, адже він мамин синочок. Чому так влаштований світ? Виходиш заміж, створюєш сім’ю, народжуєш дітей, робиш все для чоловіка, для сім’ї, а він вибирає маму. Чому свекрухи не люблять дружин своїх синів, чому вони руйнують сім’ї ? Ви скажете-це материнська любов. Але я не згодна: якщо мати любить свого сина, то вона бажає йому тільки добра. А сім’я – це і є добро.