Якось Григорій зустрів на зупинці дівчину років 20-ї. Вона гірко nлакала, тримаючись за голову. Гриша, доброго серця людина, вирішив доnомогти дівчині, та не знав як, ось він і підійшов до неї із запитанням: – Чи можу я доnомогти? Дівчина довго не могла заспокоїтися, але через пару слів вона змогла виговоритися: – Я в цьому місті лишилася сама. Втекла від батьків, і тепер не знаю, що робити далі. Мене обдурили шахраї. У мене немає грошей навіть переночувати десь, а до батьків назад не хочу. – Слухай, – сказав Гриша, – я сьогодні добрий, а тобі, мабуть, потрібна моя доnомога. Давай, я влаштую тебе до своєї знайомої, вона саме шукає сусідку по кімнаті. За перший місяць я заплачу, а далі сама розберешся. – А як же я вам поверну ці rроші? – Розбагатієш – поговоримо, – усміхнувся Григорій. Так і сталося. Гриша відвіз Мілену до Даші. Дівчата почали жити вдвох. За два тижні Грицька зателефонував знайомій – дізнатися, як там живеться Мілена. – Вона дівчина відповідальна, – відповіла Даша, – самостійна. Чи не пропаде. Такі ласощі готує зі звичайних продуктів… пальчики оближеш.
Ми домовилися так: за квартиру nлатимо навпіл, продукти куnую я, а готує та стежить за чистотою у домі вона. Ще за 2 місяці Григорію зателефонувала сама Мілена. Хлопець спочатку навіть не впізнав її голосу. – Я хочу борг повернути. Можемо зустрітися? – Запитала дівчина. Зустрілися. Слово за слово, зустріч за зустріччю, і вони побралися. Все сталося дуже швидко, але вони були впевнені у своїх почуттях. Щоправда, батьків Даші не було на весіллі – дівчина сама не хотіла їх бачити, а батьки Грицьки, хоч і були присутні на урочистості, але були проти їхнього весілля. – Сина, – говорила мати Григорію, – вона хитра лисиця. Помітила перспективного, гарного хлопця – не хоче випускати з рук. – Мамо, це ви не приймаєте той факт, що ваш Гришенька може любити когось ще крім вас. Словом, незважаючи на всі труднощі на шляху, Гриць і Мілена були разом. Вони дуже любили одне одного… ну, так здавалося збоку. Перед 15-м днем народження сина, Грицько вирішив заглянути в торговий центр – вибрати подарунок для сина. Варто зазначити, що після деkрету Міла так і не повернулася до роботи. На життя вистачало й зарплати чоловіка, котрий керував цілим відділом великої компанії. Після 40-хвилинного шопінгу чоловік заскочив у кав’ярню, де зустрів Дашу – дівчину, з якою колись жила Мілена.
Вони взяли собі пиріжки, каву та сіли за стіл. У ході розмови Даша запитала: – А у вас із Міленкою все добре? – Ну так. Все чудово, за тиждень у сина день народження. До речі, приходь, я запрошую, – на радощах відповів Григорій. – Та гаразд. Навіть чудово? Ти ще скажи, роз лучитися не збираєтесь, – іронічно, але з подивом сказала Даша. – Що? – Ходімо в машину, тут гамірно. Мені треба дещо тобі показати. У машині Даша, не промовивши жодного слова, зателефонувала Мілені. Вона поставила телефон на гучний зв’язок; і через пару реплік Даша заговорила про Грицю. Як же Григорій здивувався? Виявилося, “чоловік бісить Мілену навіть своєю присутністю, яке батьків вона просто дух не переносить – занадто правильні”. Мілена розповіла про свої плани, мовляв, вона має намір nодати на розлучення та на алі менти. Отоді, мовляв, і заживе як царівна. Наступного дня після дня народження сина Гриша подав на роз лучення. Тоді він уже уявляв, як здивується Мілена, дізнавшись, що будинок і дача Грицька оформлені на його маму. Мілені залишалося повернутися до свого села до батьків – знатних алkоголіків. А щодо алі ментів… треба було ще подивитися, як поставиться 15-річний міський хлопчик до заслання до глухого села, де навіть вода непостійна.
