У моєї близької подруги наро дився син. Я не стала хрещеною матір’ю, але на приміті була присутня. Хлопчик справді був чудовим. Я заходила до подруги раз на місяць, грала з малюком, а його завжди приваблював мій яскравий манікюр. Нещодавно у мене був день народ ження, і я запросила до ресторану маму, хлопчика та хрещену. Вона також була моєю подругою. Мені хотілося щось подарувати хлопцю – іграшку на виріст. Але грошей я не мала. А похід у ресторан був ініціативою моїх подруг.
Так, у мене є робота, але там я не заробляю нечуваних грошей. І у подруг із заробітком не дуже. Зате у мами хлопчика є баrатий вітчим, який в змозі балувати їх дороrими подарунками – хоч на щоденній основі. Подруги зустріли мене біля мого під’їзду. Вручили мені подарунки, а я у відповідь – подарунок малюкові. Подруга-мама завжди була ввічливою, але цього разу навіть не поглянула, що там усередині. Тільки розсердилася, що я всунула їй величезний багаж, з яким їй тепер поратися цілий вечір. Ну який цілий вечір?
До ресторану лише дві станції на метро, а ввечері її має забрати чоловік. У результаті я навіть дякую не почула за подарунок. У мене весь вечір було відчуття, що подруга спеціально не подивилася в пакет, бо знала, що нічого цінного я дозволити собі не можу. Ще один момент хвил ює мене дуже сильно: подруга-мама останнім часом спілкується тільки з хресною своєю дитиною, а на мене вони часом навіть начхати хотіли. Ну припустимо. І навіщо тоді тягти мене до ресторану у мій день народ ження? Не зрозуміло…