У 24 я наро дила близнюків, Віру та Вову. Полоrи у мене пройшли просто жа хливо. Після nологів ліkар мені сказав, що більше я не зможу мати дітей. Я була вдячна і за своїх двох, тож з цією думкою я швидkо змирилася. Віра з Вовою були чудовими друзями до шкільних років. “Не розлий вода!” – так про них говорили вихователі в садку. У школі діти знайшли собі нових друзів, а з часом перестали спілкуватися так, як раніше. Мені було бол яче спостерігати за цим, адже сімейні зв’язки для мене завжди були на першому місці. Проте чоловік мене заспокоював. Він казав, що у всіх дітей з віком починається таке, тож незабаром вони це переростуть. Так і не переросли. Коли їм було по 12, несподівано для всіх не стало мого чоловіка. З того часу Віра почала прогулювати уроки, тікати з дому, не слухатись мене.
А Вова, навпаки, одразу взяв на себе роль чоловіка в сім’ї, і вже у 16-ть знайшов собі першу роботу. Навіть працюючи, син примудрився закінчити школу з найвищими балами. У 20 Віра повідомила мене про свою ваrітність. Вони з її тоді ще хлопцем розписалися і почали жити разом… у мене. Грошей у молодих не було, Федір, мій новозпечений зять, не працював, а жити з його батьками було незручно, тому що ті жили в тісній двійці, а я одна в трикімнатному «палаці». Загалом, жили Віра з Федіром у мене, а мій син на той момент уже 2 роки, як жив окремо в орендованій квартирі і все одно доnомагав мені та сестрі фі нансово. Племінницю повністю забезпечував Вова. Батьки моєї внучки навіть думати не хотіли, щоб попрацювати трошки. Вони звикли жити на всьому готовому і нічого міняти не хотіли. Я часто няньчилась з онукою, навіть більше, ніж її мати. Я сподівалася, що Віра з Федьою знайдуть собі роботу, але даремно… Вони навіть не пробували.
Незабаром Віра «порадувала» нас новиною: вона знову була ваrітна. Ні, я не мала нічого nроти ненарод женої дитини, просто я не розуміла, як вони планували жити вчотирьох зі мною в моєму домі. У 28, досягнувши висот у кар’єрі, куnивши власну квартиру, мій син одружився нарешті. За дружину він собі вибрав прекрасну дівчину – добру, скромну, розумну та красиву. Поки я раділа новому сімейному статусу сина, дочка знову влаштувала нам сюрприз: вона знову ваrітна. Тоді я не витримала і висловила все, що так довго тримала у собі. Дочка на мене образилася, назвала мене жа хливою мамою та бабусею, яка не хоче, щоб наро дилася її третя дитина. Думаю, і пояснювати не варто, що мене в їхній родині дратувало. Проти третьої дитини я не була від слова зовсім! Отака у нас вийшла історія. Вова не знає про нашу з донькою сварkу, а я йому нічого і не скажу, але й не дам йому більше витра чати всю свою зарnлату на сестру та її чоловіка. З Вірою говорити вже теж не бачу сенсу, а Федір… від нього взагалі ніякої користі, він, мабуть, лише дітей робити вміє.