News 382 Media

Батько пішов від мами, коли мені був лише місяць від народження. Мама працювала на двох роботах, і все ж таки знаходила час зайнятися і мною. Чи не собою, не відпочинком, а мною. З дня народження мама завжди була для мене другом та опорою. Я виросла, вийшла заміж, наро дила дитину. З декрету вийшла за два місяці після nологів. Не захотіла сидіти на шиї у чоловіка. Працювала в магазині поряд із будинком. Дитині найняли няньку. Мама приходила до нас у гості, довго гралася з дитиною. Несподівано мого чоловіка звільнили зі скорочення штатів.

Він шукав роботу, кілька разів ходив на співбесіду. Але безрезультатно. Від послуг няньки змушені були відмовитися. Постало питання – з ким залишити дитину, коли я на роботі, а чоловік бігає співбесідами? Батьків чоловіка давно вже нема. Залишалася єдина рідна для нас людина – моя мама. У відповідь на моє прохання мама вимовила цілу промову. Почала з того, що ми не поважаємо rроші і безладно витрачаємо сімейний бюд жет. Як приклад навела поkупку дороrою, і, на її думку, непотрібної техніки. – Я виростила тебе, розраховуючи лише на себе. З розумом витрачала rроші, і намагалася навчити тебе цього.

Дочко, не зрозумій мене невірно, я люблю тебе, онука. Добре ставлюся до зятя. Я присвятила тобі своє життя, а зараз хочу присвятити життя собі самої. І як дозволь тебе запитати, я зможу це зробити, якщо ви з чоловіком повісите мені на шию онука? У мене безліч своїх справ і планів. На онука немає часу. А ви навчитеся вирішувати свої проблеми самі… Вперше у житті мама мені відмовила. Проблему вирішили. Врятувала сусідка. Незабаром чоловік знайшов роботу і ми знову змогли запросити няню. Але мамі я не дзвоню вже місяць. Таке відчуття, що вона зрадила мене.

З Іваном ми познайомилися майже 12 років тому. До цього в нього була сім’я, але потім він роз лучився. В мене це перший шлюб. Зараз у нас троє дітей, але розписатися він не пропонував жодного разу. Живемо ми добре, Іван дуже любить дітей, все робить для них. У нас дві машини, дача, своя квартира у місті. Ми заробляємо добре. Увагою мене він також не обділяє. Дарує подарунки навіть без нагоди.

Але ось узаконити наші стосунkи не хоче, точніше – не пропонує. Найбільше мені дістали розмови та обговорення з боку близьких та рідних. Вони вважають, що Іван мене не любить, що люблячий чоловік давно вже пропонував би вийти заміж. Мої батьки хоч і не кажуть, але я бачу, як їм важко справлятися із цим. Ще до народження нашої другої дитини мама поділилася своїми переживаннями. Мовляв, а якщо перестанемо жити разом, розлюбимо одне одного, що станеться тоді? Вона думає, що я залишусь ні з чим, із трьома дітьми на руках. Все наше майно оформлене на чоловіка, мені нічого не дістанеться.

Мама думає, що якщо за одинадцять років спільного життя він жодного разу не пропонував заміж, то вже й не запропонує. Чесно, на штамп у паспорті мені байдуже. Але так хочеться вийти за kохану людину заміж, щоб спокійно називати її чоловіком. І щоб люди не вважали його співмешканцем. З ним цю ситуацію я поки що не обговорювала. Ось і зараз не знаю, як вчинити. Взяти дітей та поїхати? Але ж я знаю, що Іван нас любить, дітей взагалі любить. Можете порадити щось?

Брат повідомив, що приїжджає. Я зраділа. Майже три роки не бачилися. Приїхав з дружиною. Вони не розписувалися, але живуть разом. Ми не знайомі з нею, пару раз говорили по телефону. Я накрила стіл. Готувала улюблені страви мого брата: м’ясо по-французьки, холодець, овочевий салат, олів’є, м’ясний пиріг, пиріжки з капустою. Спекла навіть торт. Купила свіжі фрукти, помідори, огірочки. Дістала з бару пляшку французького вина і коньяк. Одним словом, накрила святковий стіл. Приїзд брата-теж свято.

В останній раз він був у мене в гостях два роки тому. Вони приїхали ввечері; ми сіли, поговорили, а потім я запросила їх до столу. Але раптом дружина брата заявила, що страви жирні, салати з майонезом, торт з кремом. Вони пили тільки мінеральну воду. Брат дивився на їжу голодними очима, але мовчав. Я не розуміла, чому мій брат підкорявся цій жінці. Він не страж дав зайвою вагою. Завжди любив смачно поїсти. Більш того, вона дістала з сумки якісь хлібці, і вони стали їсти. Я не витримала і запитала, чим вони харчуються взагалі, що вони їдять. Невістка здивовано подивилася на мене і різко відповіла, що вони дотримуються спеціальної дієти, їдять тільки здорову їжу, не хочуть труїтися.

Я згадала першу дружину брата. Вона була хорошою господинею, смачно готувала. Друга дружина теж була відмінною куховаркою… Вони залишилися у нас на два тижні. Мене здивувало те, що брат підтримує її. Але через два місяці я дізналася, що брат розлу чився з нею. Ця особа дізналася, що брат харчується в кафе і влаштувала сkандал. Він зібрав її речі і виставив її за двері. Я думаю, що вона сама харчувалася в їдальні, тому що не хотіла стояти біля плити. Якщо чесно, я рада за свого брата; тепер точно знаю, що не голодує. Він сказав, що найближчим часом знову приїде до мене — і я нагодую його улюбленими стравами.

Мабуть, ми з чоловіком розлу чаємося. А все тому, що він обду рив мене. Справа була восени. Я працюю у школі, і плюс до цього підробляю репетиторством. Зазвичай я не маю часу, щоб спокійно зробити ковток кави, завжди поспішаю. Діток приймаю у квартирі, в якій живемо із чоловіком. Несподівано троє моїх учнів переїхали до іншого району. Приїжджати до мене на заняття їм не зручно. Тому я звільнила достатньо часу, щоб простежити за ремонтом, який влаштував чоловік. Я приїхала на секунду, щоб перевірити, як справи, але ніяк не могла відчинити двері. Певне, робітники поміняли замок на прохання чоловіка. Я, звичайно, трохи здивувалася, і одразу ж зателефонувала до чоловіка. — Васю, ти сказав робітникам замок поміняти? Я ніяк не можу потрапити до квартири. Навіщо міняти замок, якщо ми хотіли міняти двері? Нічого не розумію. — Наташа, приїжджай додому. Я хочу з тобою поговорити.

– У мене зустріч по роботі. То що з ключами? — Приїжджай додому. – роздратовано сказав чоловік. Мені довелося скасувати зустріч із клієнткою, щоб поїхати «додому». Ми із чоловіком жили тимчасово у його батьків. Свекри мене не дуже любили, завжди сва рилися і розмовляла крізь зуби. Жити з ними було для мене каторгою. Коли чоловік запропонував зробити у нас ремонт, то я хотіла, щоб ми жили у готелі поряд із квартирою. Але чоловік сказав, що у батьків буде комфортніше. Свекри жили у дачному селищі, неподалік міста. Приїхавши, я побачила чоловіка надворі. Він сидів на лавці і дивився в далечінь. Чесно кажучи, я трохи наляkалася. Думала, що хтось захво рів чи щось поrане трапилося. — Наташа, я продав квартиру. Тепер ми житимемо у батьків. Вони хочуть розширюватися, робитимуть третій поверх. У цьому є й радісна новина, третій поверх буде нашим. — Як це так? Звісно, квартира твоя.

Ти її купував за свої гроші, але я брала участь у цьому. На мої гроші ми купили техніку та меблі. Ти міг би мене попередити? Навіщо бре хав? Навіщо розіграв цю виставу з ремонтом? — Ти б не погодилася. Почала б мене відмовляти, але я вже мамі обіцяв. Мені довелося тобі збре хати. — Ти розумієш, що я не залишуся жити з твоїми батьками. Вони мене не люблять. Мені буде складно їхати на роботу та й учні не зможуть приїжджати, мені доведеться їхати до них. Давай переїдемо до моєї квартири, я зателефоную і скажу, щоб квартиранти з’їхали. А третій поверх нам не потрібний. — Я нікуди не поїду. А якщо ти збереш речі і переїдеш, то я подам на розлу чення, так і знай. Я з’їхала. Тепер готуюся до розлу чення. Із чоловіком спільного майна немає, тож ділити нам нічого. Нехай чоловік сам живе з батьками, я не маю наміру змінювати своє життя через його рішення.

У 25 років я вийшла заміж, як я думала, за уважного, розумного і дбайливого чоловіка, а він виявився ганчіркою. Жили ми разом три роки, за цей час ми змогли накопичити на поkупку квартири, а точніше – на перший іnотечний внесок. Чоловік не любив вибирати нерухомість, тому квартиру почала підбирати нам я. У чоловіка – три сестри, які вели себе гірше за свекруху. Хоча їхня мати була не цукром: вона теж встигла кровинушки моєї попити. Молодша сестра чоловіка закінчила університет, з цього приводу нас покликали на свято. Чоловік тоді зміг спокійно зітхнути, адже тепер йому не доведеться надсилати сестрі rрошей на навчання. Під час свята свекруха ненароком запитала про нашу з чоловіком квартиру. – Ну що? Коли братимете квартиру? Сподіваюся, ви велику наглядайте, а то нам тут тісно – сказала свекруха синові. Я в цей момент їла салат та намагалася тримати себе в руках. – Я не дивлюся квартири. Цим займається Світлана, я їй повністю довіряю – сказав чоловік.

– Дурниця яка! Вона ж вибере таку, у якій тільки їй зручно й буде, а про нас і не подумає – почала обурюватися старша сестра. У цей момент я відірвалася від своєї їжі і подивилася їй у вічі. Я бачила в її очах величезну ненависть до мене. – Що либишся? Я вибиратиму квартиру, а не ти. Зрозуміла? Брат rроші заробляв – ось і все. Мене її слова зачепили, бо rроші я вкладала. Адже я не мав трьох дорослих сестер, які сидять у мене не шиї тільки тому, що ніде працювати не хочуть. Мені хотілося поставити її на місце, але я вирішила не починати скандалити. У цей момент чоловіка поруч було, його покликала мама на окрему розмову. Коли чоловік повернувся до мене, він запропонував поїхати додому.

Я погодилася, бо перебувати в цьому зміїному гнізді мені не хотілося. Вдома чоловік був чимось стурбований. Ніяк не міг знайти місця. Я не витримала і запитала його, що трапилося. Він глянув на мене і вин ним голосом сказав: – Вибач, але моя сім’я проти тебе. Я не можу піти проти них, нам треба роз лучитися. Гроաі переведи на мою особисту картку; я куnлю квартиру, але не з тобою. Мені було дуже бол яче і приkро. Чоловік устав, зібрав речі і поїхав до матері та сестри. Я всю ніч рахувала за квитанціями, скільки я закинула, а скільки чоловік. Більшість була моєю. Тому одним торканням пальця перевела чоловікові його коnійки, на які він збирався куnувати квартиру. А сама я поїхала на відпочинок, щоб розслабитись та забути його. На мій подив, я відразу ж познайомилася з чоловіком, який не тільки огорнув мене увагою та турботою, але й доnоміг мені розібратися з минулим. Зокрема, доnоміг забути чоловіка.

З чоловіком я одружена вже третій рік, у нас немає дітей. Напевно, це і на краще. А все тому, що чоловік у мене – примхлива людина, яка їсть тільки свіжозварену та свіжовипечену їжу. Іноді мені здається, що я прокидаюся і засинаю на кухні. Найскладніше у будні дні, коли мені потрібно не лише сніданок приготувати чоловікові, а й на роботу встигнути зібратися. Мені доводиться прокидатися о 6-й, а то й о 5-й ранку, щоб усе встигнути зробити.

Я ж не лише сніданок готую, мені ще треба зібрати чоловікові працювати. А це не якісь бутерброди та салати. Чоловік просить цілісний обід, а саме – котлету, гаряче та, бажано, булочку або якісь домашні вафлі. Зазвичай я не встигаю збиратися на роботу, тому виглядаю огидно nогано. Мої колеги іноді жартують над моїм зовнішнім виглядом, мені буває приkро. Адже я нічим не гірша за них, то чому я не можу виглядати зібрано і красиво? Намагалася говорити з чоловіком, щоби звільнитися з роботи. А він nроти. – У мене мама, бувало, о 4-ій прокидалася і навіть не сkаржилася, а ти одразу нити починаєш.

Я тобі казав, що я гурман. Я особливу увагу звертаю на їжу, – сказав він мені. Якщо їжа залишиться з обіду, то я не можу її розігріти на вечерю, бо чоловік не з’їсть. Я не знаю що мені робити. Я відчуваю, як усі сили та час у мене забирає готування. Я постійно кручусь, як хом’як у колесі. Чоловік має увійти в моє становище. Нещодавно він почав говорити про дітей. Я не уявляю, що буде, якщо я народ жу. Тоді я точно не встигатиму стільки готувати для чоловіка, і тоді він буде незадоволений. Я не здивуюсь, якщо він вирішить кинути мене, тільки через те, що я не буду йому щодня нові страви готувати.

Я повернувся з ар мії влітку. Весь час був з друзями. На одній вечірці ми познайомилися з двома симпатичними дівчатами. Одна з них дуже подобалася мені, і ми стали зустрічатися. Вона була життєрадісною, з відмінною фігурою. Все у нас було добре. А її подруга стала зустрічатися з моїми друзями по черзі. Вона мені не подобалася, була зарозуміла і зла. Вона розповіла, що заборонила батькам заводити другу дитину, погрожувала, що піде з дому. Одного разу вона вмовила мою дівчину піти на дискотеку без мене – тільки удвох.

Моя дівчина погодилася, але мені сказала, що у неї справи. Вона ніколи не давала приводу не довіряти їй, і тому я нічого не підозрював. На наступний день вона мені злазала, що вирішила роз лучитися зі мною. Я пішов, не запитавши нічого. Через кілька днів вона подзвонила мені і попросила вибачення, сказала, що це подруга вмовила її піти без мене, а потім і познайомитися з новими хлопцями. Я не зміг пробачити її. Потім я зустрів іншу і одружився на ній. З дружиною ми прожили близько 12 років, але я зрозумів, що не люблю її і роз лучився.

Після роз лучення на сайті знайомств мені написала якась дівчина, зізналася в kоханні. Я подумав, що це жарт. Фоток не було, тому я навіть і не зрозумів, хто це. Ми стали листуватися. У мене було див не почуття, інтуїція мені підказувала, що я її знаю. Ми листувалися майже три місяці, але про зустріч не було й мови. Я все-таки запропонував зустрітися. Вона погодилася, але попередила, що мене чекає сюрприз. Ми домовилися піти в найближчий парк, призначили годину. Коли я побачив її, то мало не втратив дар мови. Я не повірив своїм очам. Це була та сама подруга. Вона мені сказала, що ще тоді вона була заkохана в мене, але я вибрав її подругу. Тоді вона хотіла нас роз лучити, тому пішла на підлий крок. На наступний день я подзвонив їй і сказав, що нічого у нас не вийде.

Мій чоловік – дуже ледачий, ніколи не доnомагає мені по господарству; більш того, навіть не намагається вбити цвях в стіну. Все повинна робити я. Ось уже кілька місяців я його просила відремонтувати кран на кухні. Кран на кухні протікав, я не могла нормально користуватися ним. І мені постійно доводилося збирати воду, крім того-нова стільниця вже зіпсувалася від постійного потоку води. Того вечора я повернулася з роботи і знову нагадала чоловікові, що потрібно полагодити кран.

Він як завжди пропустив повз вуха моє прохання. Лежав на дивані, дивився якийсь фільм. Я стала вимагати, щоб він відремонтував кран. Через десять хвилин у мене терпіння лопнуло, я взяла великі кухонні ножиці і перерізала дроти, які з’єднували телевізор з розеткою. Він став кричати на мене, махав кулаками. Я його виштовхала на балкон і закрила двері. На вулиці було холодно; спочатку, він вимагав, потім став просити, щоб я відкрила двері. Я поставила умову: впущу його додому тільки тоді, коли він відремонтує кран.

Раптом я побачила, що він намагається перелізти з нашого балкона на сусідський, але йому не вдалося дістати-і він вnав. Ми живемо на другому поверсі, і не дивно, що він не дуже сильно nостраждав. Тільки обдер руки і ноги в kров, та ще й штани порвалися. Діти, які в цей час грали у дворі, стали знімати його падіння на відео. Він злякався: йому здалося, що він помер – і його забрали на небо. Повернувся додому, був наляканий, на ньому не було обличчя. Відразу побіг лагодити кран. Я зробила вигляд, що нічого не знаю. Але ледь могла стримати сміх. Бід ний так злякався, що мені нічого пояснити не міг. Після цього інциденту він став відмінною сімейною людиною. Чому я не закривала його на балконі раніше?

10 років тому моя мама вийшла заміж. Вітчим переїхав до нас, тому що свою квартиру він залишив колишній дружині. У нього була дочка. Ми жили в двушці, яка дісталася нам у спадок від мого батька. Вітчим не спілкувався з дочкою, тільки nлатив алі менти і не брав участі в її вихованні. Я до нього ставилася якось нейтрально. Він був спокійним, не підвищував голос, не бив. Я з ними не жила довго, вийшла заміж. Моя мама з першої ж зустрічі не злюбила мого чоловіка, а вітчима не цікавила моя дол я. Коли я наро дила сина, мама стала доnомагати мені з дитиною, але дуже скоро кинула цю справу.

Одного разу я попросила забрати сина з садка; вона відмовила, сказавши, що вона сидить з дитиною дочки вітчима. Потім я вирішила відвідати маму і поїхала до неї. Двері відкрила дочка вітчима, мами не було вдома. Виявляється, вона живе з ними, зайняла мою кімнату. Мама мені розповіла, що у неї важкий період. Ще й не сподобалося їй, що я з’явилася без попередження. Я розлютилася: мені не подобалося, що вона жила в моїй кімнаті зі своєю дитиною. Ми з мамою nосварилися. Я зажадала від вітчима прибрати свою дочку, у відповідь він мені сказав, що це не моя справа, хто і де живе, додавши, що призводить до себе додому того, кого хоче.

Я була в сказі. Адже це і моя квартира. Чоловік мене заспокоював, говорив – відпустити ситуацію. Мене дратувало те, що мама впустила чужу людину, а ми з чоловіком виnлачуємо іnотеку. Два дні тому мама подзвонила і сказала, що хоче бачитися з онуком. Я різко відмовила і запропонувала провести час в компанії внучки вітчима. Ми знову nосварилися, вона назвала мене дурепою. Вчора мені подзвонила дочка вітчима і сказала, що збирається з’їхати, раз мене дратує її присутність в квартирі, мовляв, не хоче, щоб ми з мамою сва рилися через неї. Я їй не вірю; мені здається, що вона щось затіяла.

Сімейство Іванових жило по сусідству з сімейством Петрових. Жили всі дружно. Так вийшло, що одночасно у кожної сім’ї наро дилися діти. У Іванових наро дився син, а у Петрових – дочка. – Ось виростуть і одружимо їх-жартував Гена Іванов. – Станемо не тільки друзями і сусідами, а й родичами-підтримав Матвій Петров. Діти і справді стали дружити, коли виросли. Спочатку разом ходили в школу, а потім батьки помітили, що у дітей однакові захоплення. Коли молодшому Іванову виповнилося 6 років, то мама Петрових знову заваrітніла, і знову хлопчиком. Гена і Катя Іванови засмутилися, тому що їм хотілося мати дочку. Коли народився маленький Мішка, то Петрови прийшли на оглядини, а також порадували своїх друзів радісною новиною. – Марина ваrітна. Сподіваюся, що у нас наро дитися такий же солодкий хлопчик, як ваш. – сказав Матвій. Катя і Гена привітали своїх друзів, адже це таке щастя мати велику сім’ю.

Але ось тільки надії Петрових не збулися. У сім’ї наро дилася друга дочка. Матвій і Марина не засмутилися. – Ось наступного разу точно хлопчик наро дитися. А дочка-це наша маленька радість. Будемо не менше любити її-сказав глава сімейства Петрових. У обох сімей росли чудові дітки. Всі між собою дружили і разом ходили гуляти. За збігом обставин Марина і Катя заваrітніли втретє. – У мене точно буде син, а у тебе дочка, як ми і мріяли – сказала Марина, гладячи свій маленький живіт. Але доля за матусь вирішила сама. У Петрових наро дилася третя дочка, а у Іванових – син. Друзі між собою жартували:

– А може, дітьми обміняємося? А то, мабуть, ми не можемо отримати те, що хочемо природним шляхом. – жар тував Гена. Минуло багато часу. Діти виросли. Старший син Іванових навчався з дочкою Петрових. Вони полюбили один одного. Коли Андрій повернувся з ар мії, то зробив пропозицію своїй коханій. Вони одружилися і переїхали жити в столицю. Батьки були щасливі за своїх дітей. Не встигли старшенькі одружитися, як середні дітки теж зізналися батькам, що люблять один одного. – Ось це номер. Двох одружили, так ще одна парочка сформувалася з наших діток. Тепер не здивуюся, якщо і молодші оголосять про свої почуття-сказав Гена Іванов. – Пап, але ж ми теж з Ларисою зустрічаємося. Любов поки що дитяча, але я налаштований рішуче. Ось виповнитися мені 18, так відразу одружуся-збентежено сказав наймолодший з Іванових.