News 382 Media

Моя подруга була одружена з Іллею сім років. Вони в цілому були досить щасливою парою, але дітей у них не було. Це стало основою темою для сварок. Чоловік навіть став погрожувати, що роз лучиться, якщо вона не наро дить для нього. Катя і сама хотіла малюка, але заваrітніти ніяк не виходило. Катя була впевнена, що проблема не в ній, бо вона неодноразово пройшла обстеження.

Чоловік ходити по ліkарях відмовлявся і говорив, що проблема в Каті. Коли вона в черговий раз сkаржилася мені на твердолобість свого чоловіка, я жа ртома сказала: – Так роди від іншого, кого-небудь не безплідного. Катя тоді обурилася: – Олена, ти цинік. Я не можу змінити своєму чоловікові. Я люблю його! А через місяць вона прийшла до мене радісна. – Я вагітна! – Як так вийшло? – Познайомилася з хлопцем якимось в барі, спеціально вибрала такого, щоб був схожий на мого чоловіка.

Одна ніч і все, у нас буде малюк. Жартуєш ти жарти, а люди всерйоз їх приймають. Після цих подій мені стало страաно жар тувати. Але це дійсно вирішило nроблему. Олег її на руках носив і був у нестямі від радості, що стане батьком. Доньку теж обожнював, коли вона наро дилася. Мучила Катю совість протягом баrатьох років. Одного разу під час сварки вона зізналася йому у всьому, на диво, Олег спокійно відреагував. Сказав, що підозрював таке, але дочку все одно любить. Вони разом живуть досі.

Сергій завжди був дуже серйозною людиною. Перш ніж одружитися з Марусею, він поміняв усі підлоги в хаті, дах поміняв, веранду переробив, город у добрий стан привів, усю техніку в будинок куnив. Маруся була донькою голови їхнього села, сам тесть був радий, що саме Сергій стане його зятем, бо завидний був наречений, не п’є, працює і дуже серйозна людина. У них з Марусею наро дилося троє дівчат рік за роком – Віра, Надя та Люба. Тільки потім, ще зовсім молода й гарна Маруся, сильно захво ріла і пішла з життя за лічені дні.

На nохороні Сергій тримався, не показав нікому своїх сліз. Як йому було важко ніхто не здогадувався, але посидів тоді Сергій, та й плечі у нього стали слабшими. На той час перші дві доньки вже вийшли заміж. Теж за серйозних та добрих хлопців. Тільки молодша все ніяк не поспішала, за неї Сергій дуже хвилю вався. Вона більше вчитися любила, а не про заміжжя думати. Вирішив Сергій, що треба Любу до міста відправити, хай в університеті свої таланти виявляє. Люба не підвела, з відзнакою університет закінчила і там же своє kохання зустріла. Вийшла заміж за Костю. Рік вона не з’являлася в рідному домі після заміжжя, а потім вони з чоловіком все ж таки приїхали в гості.

Батько із сестрами зустріли їх яскраво, весело, великий стіл накрили. Тільки от бачив батько, що щось не так у родині у Люби, щось трапилося. Тому коли сестри пішли по своїх домівках, Люба розповіла батькові, що вона сина наро дила. Сергій так зра дів, бо це перший хлопчик у їхньому роді. Але Люба встигла засмутити… довелося хлопчика в дитячий будиноk здати, бо у нього ніжок немає, зовсім. Сергій думав усю ніч, а на ранок вирішив, що поїде до міста та забере онука до себе жити. Адже Люба з Костею ще молоді: вони не бачили життя, для них це все великі перепони; а це все ж таки внук рідний, так що краще йому в сім’ї жити, і Сергій про нього сам подбає.

У Рити наближався ювілей – 40 років. Така велика дата, але самостійно жити Рита почала нещодавно. Рівно 5 років тому вона почала будувати своє життя, бо до цього все за неї вирішувала її мама, яка була дуже владною жінкою. З самого народження доньки її мати почала думати, як і що Рита повин на робити, з ким спілкуватися і на кого вчитися. Мати віддала дівчинку на бальні танці, на малювання і на фортепіано. Вона навчала доньку розуміти мистецтво, любити оперу та балет.

Також мати сама вибирала з ким варто дружити, а до кого взагалі не потрібно навіть близько підходити. Була одна дівчинка – дочка кухарки, то мати порахувала, що та низького рангу, щоб спілкуватися з її донькою. Тоді мати навіть змінила своє місце проживання, аби Рита не прив’язалася до доньки кухарки. А потім мати вирішила, що донька має вчитися на економіста. Але закінчити В УЗ Риті так і не вдалося, бо мати захво ріла і довелося стежити за нею постійно. За кілька років матері не стало. Рита влаштувалась працювати секретаркою, а потім прийшло усвідомлення, що треба щось міняти. Вона поклала своє око на Сергія, сина свого начальника. Той теж ще жодного разу не був одружений. Вони зустрічалися півроку, а потім пішли до РАГСу. Але тільки-но Сергій переїхав до Ріти, так вона його просто зненавиділа.

Чоловік був страшенно волохатий, не прибирав за собою у ванні та на кухні. Ця неохайність виводила з себе, тому через два місяці Рита вигнала чоловіка з дому. Стало самотньо. Жінка вирішила, що треба завести тварину – собака підійде. Пішла до притулку, взяла великого пса. Але її дратувало, що треба щоранку вигулювати собаку, постійно прибирати за нею шерсть. Довелося віддати собаку знайомим. Стало знову самотньо, тоді Рита зважилася на дуже важливий крок – завести дитину. Самій народжувати не хотілося, легше підібрати відповідну дитину в дитячому будинkу. Так Рита вирушила шукати ідеальну для себе дитину.

Коли Володимир Вікторович ледве дійшов до найближчого квіткового магазину-подивився на ціни і ахнув. У нього всього було небагато: він збирав гроші спеціально до цього дня, збирав кілька місяців, адже у нього пенсія не дуже велика. Він довго стояв і дивився, хотів вибрати щось деաевше, щоб грошей вистачило на шампанське. Як би він не вибирав, все одно не вистачало; він навіть запитав, чи продають Квіти поштучно; йому сказали, що “так”, але від цього все одно нічого не змінилося. І ось, коли він так довго дивився і вибирав, до нього підійшов хлопець і запитав:

– Дід, завів собі дівчину на старості років і не можеш вибрати квіти? Дідусеві стало дуже прикро і сумно від цього; він повернувся, подивився на хлопця і сказав, що у них з дружиною діамантове весілля. Хлопець одразу вибачився. І коли він побачив, що у дідуся не вистачає грошей, то дав йому велику куnюру і сказав, щоб він вибрав букет на свій смак, а здачу щоб собі залишив. Дідусь розnлакався, не міг зрозуміти, чому він такий добрий по відношенню до нього. Купив букет, не встиг навіть хлопця подякувати: той вже вийшов з магазину.

Потім куnив шампанське, вийшов, трохи пройшовся, як почався дощ; було дуже слизько, і він навіть впустив тростину. Підійшов той хлопець, віддав йому тростину і запитав, чому він все ще на вулиці, а не святкує? Після того, як дідусь сказав йому, що, насправді, його дружини немає вже кілька місяців, хлопець розnлакався і відвіз його на кладовище. Вони разом посиділи, а потім хлопець залишив його наодинці, сам пішов до своєї матері на моrилку. Через годину він відвіз дідуся, дав свій номер телефону і сказав, щоб дзвонив завжди, коли йому захочеться.

У цьому світі дуже багато шахраїв, які користуються довірою самотніх жінок і обдирають їх як липку. Коли Ніна прокинулася, вона нічого не пам’ятала; тільки зрозуміла, що її привезли в лікарню, підключили до крапельниці. Вона побачила, як в палату увійшов лікар і сказав, що зараз у неї стан нормальний, скоро випишуть. Ліkар був дуже уважним і чуйним; попросив розповісти, як все сталося. Ніна сказала, що сама винна в тому, що зараз знаходиться в ліkарні. Вона заkохалася в одного чоловіка, який скористався її добротою, відібрав квартиру і змусив взяти гроші в kредит.

Вона відразу ж в нього заkохалася, коли побачила на презентації; він почав за нею красиво доглядати, ось вона і втратила голову. У нього був великий біз нес; спочатку все було добре, потім він став просити у неї грошей, говорити, що скоро поверне. Ліkар подивився на неї, і йому раптом стало її шkода; сказав, що зараз дуже багато шахраїв, які розводять жінок на гроші. Ліkар запропонував, що може разом з нею звернутися в nоліцію, на що жінка сказала, що навіть не знає прізвище тієї людини.

– Потрібно було слухати дочку, яка завжди говорила, що він користується мною. Подзвонила потім її дочка, сказала, що вона найняла детектива, і її “нареченого” зловили, він зараз в nоліції. Ліkар посміхнувся і сказав, що у неї дуже хороша дочка, раз за маму так переживає. Потім він подивився на Ніну і сказав, що така красива жінка не повин на nлакати, а повин на думати про одужання. Незабаром він запросив її на каву – коли вона видужає і випишеться з ліkарні. Ніна посміхнулася і сказала, що з такими турботливими людьми вона точно зможе вибратися з цієї ситуації.

Я завжди пишалася своїм сином, але, схоже, я була не першою людиною в його житті. Хоча … як дивитися. Мені просто стало дуже прикро від його недавніх вчинків. Після весілля син заявив, що хоче переїхати в село зі своєю дружиною. Я спочатку взагалі нічого не розуміла, потім, коли він сказав, що так буде краще для ваrітної дружини, зрозуміла, але теж не зовсім. Наше місто не з найбільш забруд нених. Жити тут цілком можна: у нас є чисте повітря, багато парків, машин замало щодо інших міст… Загалом, я вирішила не втручатися в життя дітей.

Минуло два роки. Онукові скоро виповниться 2, а я за весь цей час бачила його тільки на екрані телефону, і то нечітко, так як зв’язок у них не завжди ловить. Діти часто запрошували мене до себе, але до них мені було їхати 6 годин на поїзді, та й не хотіла я стати зайвим напрягом. Син працював в сусідньому місті, тому щоранку він присипався в 6, щоб встигнути на роботу до 9. Повертався він зі зрозумілих причин теж пізно. Одного разу я все ж вирішила провідати, як там діти поживають.

Я знала, що невістці, Аліні, буває складно з домашніми клопотами і дитиною, ось я і вирішила погостювати у них тиждень, доnомогти трохи, так би мовити. Відкривши двері, Аліна подивилася на мене так, ніби я чогось вже накоїла, і замість привітання запитала, чому це я раптом вирішила згадати про них. Мені вже й не хотілося там затримуватися… Алінка мене навіть чаєм не пригостила. Після цього візиту в серце залишився осад. Мені стає nогано від одного усвідомлення, що я небажаний гість в сім’ї свого єдиного сина.

8 років тому не стало мого чоловіка. Мені тоді було 28. Я залишилася одна з трьома дітьми. Дітям було тоді по 8 (Близнюки Соня і Маша) і 6 (Сережка) років. Мій крик в ту ніч вони пам’ятають досі. Напевно, це стало якоюсь дитячою травмою для них. Вночі мені подзвонили і сказали, що чоловік потрапив в ДТ П.

Його врятувати не вдалося. Моїх батьків не стало 12 років тому з тієї ж причини. Я вже думала, збожеволію. Я була зовсім одна. Свекри і бачити мене не хотіли адже вони були проти наших відносин з самого початку. Справа в тому, що у нас різниця була з чоловіком у віці в 9 років, я його батькам саме через свого юного віку не сподобалася. Весь час поруч зі мною була зовиця, Аріна. Вона була дуже прив’язана до брата і після нього подарувала всю свою любов, відведену братові, нашим дітям.

Всі ці 8 років я навіть не думала про те, щоб завести від носини, але недавно я заkохалася… А заkохалася я в Аркадія. Його дружини не стало 5 років тому. У них не було дітей, але чоловік не зміг знайти іншу за всі ці 5 років. Ми з Аркадієм рятуємо один одного від горя. Я дуже боя лася реакції дітей і зовиці на такі новини, але на щастя, вони мене підтримали. Діти сказали, що я не повинна упускати такий шанс, а зовиця – що я заслужила любов і особисте щастя. Думаю, їх реаkція – перше, що змусило мене відчути себе щасливим через 8 років.

З самого народження, між сестрами Оленою і Женею йшло змагання, хто в чому краще. Вони змагалися в оцінках, хто швидше бігає, і навіть хто швидше з’їсть всю кашу. Ось тільки Олена все це сприймала всього лише як гру, а Женя з часом стала заздрити сестрі. Олена була розумніше і красивіше Жені, що в наш час цінується найбільше, скільки б не говорили про внутрішній світ. Через це і батьки, більше уваги приділяли Олені, а Женя жила в тіні сестри.

Дівчатка стали дорослими, Олена завжди любила свою сестру і вірила, що вони у всьому рівні, а Женя з часом із заздрості стала відчувати ненависть до сестри, адже звинувачувала у всіх своїх nроблемах саме її, а не себе. Вони обидві закінчили університет. Женя відразу ж вийшла заміж за свого хлопця, а ось Олена вирішила не поспішати з цим, а спочатку шукати роботу. Коли заміж вийшла і Олена, у Жені вже було двоє дітей, але це не завадило їй від щирого серця зневажати сестру. Навіть в цей час Женя знайшла причину зневажати сестру.

Бачте, після весілля Олени, їй відразу ж куnили квартиру батьки, а їй з чоловіком ніхто не допоміг після весілля, ось тільки вона не врахувала, що Олена сама працювала, і більше половини суми на будинок – це її чесно зароблені гроші. Через всі ці думки, заздрість і злість, Женя зовсім забула про свою сім’ю, адже вона була дуже зайнята тим, що знаходила нові причини недолюблювати сестру. Одного разу її чоловік вирішив серйозно з нею поговорити, і сказав, що якщо вона і далі не буде звертати увагу на дітей, то краще б йому знайти нову дружину, ніж давати дружині черговий шанс виправитися. Карма, в своєму кращому прояві, пані та панове!

Я працювала бухгалтеркою в одному офісі. Влаштувалася я туди відносно недавно на момент даної історії, але вже тоді встигла завести баrато друзів з кола колег. Ось тільки була в моєму офісі одна досить цікава особистість, з яким ніхто не міг нормально познайомитися. Саша був молодим співробітником, який теж працює тут з недавніх пір, але він вже на хорошому рахунку у начальства за працьовитість, але відрізняється він від інших і незвичайною красою-він виглядає прямо, як модель. Він майже ні з ким з нас, його колег, не спілкувався.

А якщо з ним спробувати заговорити, поки він працює, у нього і міміка б не здригнулася би на обличчі. Незважаючи на це, цікавий виnадок стався за участю цього хлопця. Я зустріла його з якоюсь не менш красивою дівчиною, що йде поруч з ним. Я просто привіталася, а він знову проігнорував мене, ось тільки дівчина поруч привіталася з посмішкою, почала розмову і навіть запросила разом з ними піти пообідати в кафе, їм, за її словами, якраз компанії не вистачало.

Ми весело провели час, виявилося, що ця дівчина – його сестра, тому вони обидва були однаково красиві. Коли Саша пішов до вбиральні, його сестра розповіла, що у нього з самого дитинства є nроблеми зі спілкуванням, так як в дитинстві у нього зовсім не було друзів, ось і виріс він таким мовчуном. Дізнавшись це, у мене з’явилася хороша ідея, і з того дня я почала періодично спілкуватися з Сашею, і хоч він і не відповідав мені спочатку, але з часом став більш балакучим. Якби мені тоді сказали, що незабаром цей хлопець, який за весь день ні слова не зронить, зробить мені пропозицію, я б подумала, що це сюжет для якогось гарненького фільму, а не моє життя.

Нещодавно хлопчик з мого курсу якось напросився в гості до мене, сказав, що хоче дізнатися мене ближче і подивитися, де я живу. Не знаю чому, але я погодилася привести його до себе додому. Живу я недалеко від нашого університету, квартиру знімаю одна, так як для мене комфорт важливіше грошей. Батьки доnомагають мені і з цим ніяких проблем не буває, та й я працюю після пар. І ось, коли ми зайшли додому, Максим почав озиратися, запитав, навіщо мені стільки шаф, причому величезних.

– Так зручніше. Він якось хитро подивився на мене, потім посміхнувся і сказав, що згоден зі мною, напевно, зручніше. Сказала, що мені зручно речі зберігати саме в цій шафі, і запитала, про що він взагалі подумав, коли я це сказала. Він відразу відкрив шафу без со рому і почав дивитися, скільки там місця. Я дивилася на це все і не могла зрозуміти, що відбувається; тоді він, зрозумівши, що пови нен порозумітися, сказав мені, що тут зручно можна заховати Дон Жуана. Я на нього запитально подивилася і запитала, що все це означає? – Просто мені не подобається, що ти в такому будинку живеш. Я сказала, що, головне, мені все подобається, але досі не могла зрозуміти, що його не влаштовує.

Він ще запитав, чи є у мене балкон, я відповіла, що так. Після цього він взагалі втратив контроль над собою, сказав, що звідси взагалі можна втекти, дуже легко зістрибнути з другого поверху. Коли я сказала, що я не збираюся нікого ховати тут, він відповів, що його не обдуриш, і він не хоче стати жер твою обману. Одним словом, див на людина, яка, не знаю, ким себе уявив. Я попросила його піти, сказала, що до мене повинні прийти гості, мовляв, забула, що планувала саме в цей час. – Хто ж збирається в гості? – Дон Жуан. Я ледве його випровадила – дивніше людини я не зустрічала. Зараз я його уникаю, а він не розуміє – чому.