Марія Іванівна, близька подруга та за сумісництвом сусідка Зіни, зайшла до неї в гості та застала її у жа хливому настрої. – Що це таке? Зіна, на тобі обличчя немає! – Ой, Маша, не знаю… я не знаю, що відбувається, куди все котиться, що чекає нас наприкінці… – сказала Зіна, ледве не nлачучи. – Отже, мені потрібна чашка чаю. Я заварю, а ти поки розкажи, що там у тебе трапилося, – сказала Марія, діставши з полички улюблену чашку. – Та мій Степан трапився! Він раніше мені доnомагав, все по дому переробляв, а зараз… заkохався чи що… все йому робити ліньки. Він не може просто пройти повз дзеркала. Мусить обов’язково зупинитися, помилуватися собою, помацати свої м’язи…
Ох, важко мені. Весь клопіт же на мені залишається … – Ну, звичайно, йому ж 15… чи скільки йому? – 16 скоро виповниться. Він мені каже, мовляв, от отучусь в технікумі, стану, як Діма! – Зіна змахнула з очей сльо зу на цих словах. Тема про старшого сина була слабким місцем Зіни. Вона виховувала своїх синів одна. Якось Зіна поїхала до міста у справах. Там вона зустріла колишнього односельця, який обіймав непогану посаду у місті. Той пообіцяв Зіні доnомогти їй із сином, якщо та відправить його до міста. Чоловік не забув додати також, що у селі і так 0 перспектив, а поїздка до міста – квиток у краще життя. З болем на серці, але з розумінням, що так синові буде краще Зіна відправила його в місто, доnомогла йому влаштуватись там, а Дмитро подумав, що таким чином мати хоче позбутися його, адже любить його менше, ніж молодшого брата.
Відносини Діми з мамою зіпсувалися, але хлопець все ж таки досяг успіхів у місті. Він навіть заснував там свою справу: вивіз сміття. Як би Зіна не розповідала синові, що їм зі Степом важко, що Степан вже котрий місяць ремонтує ґанок, Діма лише байдуже повторював: – Він чоловік, нехай розбереться з роботою. Марія пошkодувала подругу, а коли Степан повернувся з навчання, та поспішила на вихід. Через день перед воротами Зіни зупинилася чорненька іномарка, з якої вийшли люди в робочих формах, одна мила дівчина та… Дмитро! – Мам, пробач мені, га? Я дурнем був. Лерка все пояснила. До речі, знайомся, твоя невістка. Вона пояснила, що ти справжнього мужика виховала. Я ж всього цього завдяки тобі досяг… Хлопці зараз зроблять виміри, скоро все полагодимо. Стьопка,— хлопець обійняв брата,— і ти вибач, брате. Твій старший брат тебе більше ніколи не покине.