News 382 Media

На одному поверсі зі мною жила самотня старенька. Ні, у неї є діти, просто вони давно забули про її існування. Але вона була таким хорошим чоловіком, що весь під’їзд їй допомагав, дітки з двору не давали їй одній ходити в магазин або викидати сміття. Ось так її всі любили. Скажу вам, було за що. Тут до одного з наших сусідів якось приїхав батько, теж немолодий. Він побачив нашу бабусю Марфу, поспілкувався з нею трохи на лавці і зрозумів, що жінка просто чудова. Він приїхав на 2 дня, а залишився на тиждень. Тепер старички весело проводили разом час. Їм було приємно разом виходити прогулюватися, ходити по парках. А якось він запросив її в кіно. Якраз в цей день показували старий радянський фільм, який вони обидва, як виявилося, сильно любили. Вийшли вони значить, а тут через години дві приїжджають у двір швидка. По лі ція і тру пов озка.

А за ними і діти бабусі Марфи. Вони кілька разів дзвонили додому, ніхто не взяв трубку, так діти і подумали, що мати зігра ла в ящик. Вони прибули при всьому параді забирати її тр уп. В цей же час люди похи лого закохані повернулися додому. Бабуся Марфа побачила будинку своїх дітей і запла кала. Адже вони так давно не приїжджали, а тут приїхали забирати її тр уп. — Тобто я повинна була тільки поме рти, щоб ви прийшли до мене, так? Мабуть, квартиру теж вже розділили між собою … Яке було здивування дітей, коли вони дізналися, що мати зібралася заміж і вже записала квартиру на майбутнього чоловіка і його дітей, тобто її сусідів, які стільки років за нею доглядали і допомагали. Як ви вважаєте, чи правильно поступила бабуся Марфа?

Сьогодні я хочу поділитися з вами тим, що мене сильно турбує. Ну не можу я взяти думку людей, які можуть собі дозволити в літньому віці знову виходити заміж або одружуватися. По-моєму, шлюб повинен бути заснований на любові, а про яку любов може бути мова в 60 років? Батьки мої обвінчалися, коли їм було по 30 років. Так вийшло, вони думали про кар’єру. Зате сім’ю вони створили на твердому грунті. Прожили тато з мамою разом 30 років. Нещодавно тата не стало. Ми з чоловіком вирішили взяти маму до себе. Чесно кажучи, нам дуже потрібна була допомога, діткам потрібна була турбота, а ми працювали цілими днями.

До того ж маму я не хотіла залишати одну. Ми прекрасно ладнали. Мій чоловік поважає мою матір, і ніколи не було навіть натяку на конфлікт. Діти без бабусі вже себе не представляли. Одного разу мама застала мене зненацька своїм рішенням взяти участь в якомусь заході, присвяченим старим і самотнім людям. Я не розуміла, до чого такий поспіх, адже вона стала вдовою зовсім недавно. Але я скромно промовчала і не висловила свою думку. Повернулася вона з заходу щаслива, вся сяяла, сказала, що знайшла багато нових друзів, з якими може спілкуватися. Таке враження склалося, що ми з нею не спілкувалися … Але тут вона вирішила вразити мене остаточно і сказала, що збирається ходити на ці зустрічі щочетверга. Уроки плавання сина встали під питанням. Тепер мені доводилося відпрошуватися з роботи в ці дні. Ці збори стали мене дратувати все більше і більше.

Вона якось прийшла додому і сказала, що спілкується з чоловіком, в якого, здається, закохалася. Але ж і рік не пройшов, як тата не стало! Я не могла зрозуміти і прийняти таке і потайки сподівалася, що це все незабаром закінчиться. Але я помилялася. Через пару тижнів мама мені повідомила звістка про її майбутнє заміжжя. Заміж? У 60 років ?! В РАГСі ?! Вона знущається? Я не могла повірити. Побачивши мою реакцію, вона вирішила піти з нашого будинку. Тепер навіть онуки її не хвилювали. Довгий час ми з нею не спілкуємося. Я сильно ображена і не можу себе змусити зателефонувати і поговорити з нею. Вона залишила не мені все домашні клопоти, прекрасно знаючи, що я працюю 6 днів на тиждень! Днями мені повідомили, що весілля все-таки відбулося. Тепер у мене взагалі немає бажання з нею бачитися або розмовляти. Але подруга моя каже, що я не права. Скажіть, будь ласка, як мені бути в цій ситуації?

Малюк повернувся з дитсадка і почав хвалити виховательку; говорив, яка вона хороша. І мама, почувши слова дитини, зраділа, що дитя насправді в хороших руках. Вихователька по імені Клеєр, якій щойно виповнилося 60, обожнювала дітей. Її вважали ангелом. Вона з трепетом ставилася до діток, терпіла все їхні забаганки. Одного разу малюк сидів в садку з сумними очима, ні з ким не грав.

Так ось Клеєр підійшла до нього і запитала, що ж сталося? Дитина відповіла, що його батько серйозно хворий і він не може дивитися, як він мучиться. У нього були проб леми з нир ками і, дізнавшись ситуацію, Клеєр вирішила стати до нором для чоловіка. Батько дізнався і просто був в шо ці. Хлопчисько шалено радів, що тепер з батьком може провести ще більше дорогоцінного часу. Людинолюбство Клеєр було на висоті. Такі люди повинні жити вічно

Жінка збиралася наро джувати вже в 9 раз. До цього у неї наро джувалися лише дівчатка. Її чоловік кожен раз сподівався, що наступна дитина буде хлопчик, але завжди розчаровувався, а пізніше погоджувався з ситуацією. На цей раз вони відразу ж помчали до лі карні — через кілька хвилин буквально почалися по логи. Під час оглядів їй вже сказали, що у неї близнюки — дівчатка Батько вже перестав сподіватися на сина. Подружжя вже забезпечили хороші умови для своїх дочок — і ось були готові наро дити ще раз. Коли нар одилася перша дочка, тато, як абсолютно звикла до цього людина, зробив все, що повинен був, і тепер готувався до наступної появи.

І тут лі кар дістає другу дитину, дивиться на нього і здивовано каже: «Це хлопчик». Чоловік подивився на нього, не розуміючи, що відбувається. Він не міг в це повірити. Взяв на руки і оглянув з усіх боків, потім погляд зупиняли на одному місці — чоловік не міг повірити своєму щастю. Він ще довго не хотів повертати дитину матері: боявся, що дівчинкою стане … Важко описати словами неперевершену радість цієї людини, який піде, нарешті, додому з сином. А його зустрічатимуть 9 його дочок. Сподобалася історія? Розкажіть друзям

Щоб Катя не робила, вона не могла догодити мач усі. Вона просто з’їдала її. І заступитися за неї не було кому. Батько її був звичайним підкаблучником і не наважувався щось сказати своїй дружині. Кожен день був схожий на каторгу. Навіть перед школою мачу ха змушувала її займатися домашніми справами. Ця була справжня тир анія. Тільки в школі їй вдавалося відпочити. А потім все заново … — Відмий то! Прибери це! Попрасуй! Викинь! Не користуйся посудомийкою! Потрібно економити електрику! Нарешті Катя закінчила школу і поїхала з села. Вона поступила в швейний технікум, жила в гуртожитку і відчувала себе просто приголомшливо. Життя налагоджувалося. Більше ніхто не міг їй вказувати. Якось раз, коли Катя поверталася з технікуму, її збила машина. Водій відразу вибіг з машини і кинувся їй допомагати. Катя пла кала, у неї сильно бо ліла нога. Хлопець негайно відвіз її в лі карню. І тільки там їй вдалося розглянути чоловіка, який був дуже гарний собою. Катю оглянули в л ікарні і виявилося, що це пер елом.

Чоловік пообіцяв подбати про всіх витратах. Просив пробачити його, адже він не хотів заподіювати їй шк оди, у нього просто відмовили гал ьма. Юнака звали Іван. Катя дуже сподобалася йому, і він став відвідувати її в лі карні кожен день. Їй теж подобалося проводити з ним час. Вони розуміли один одного з півслова. Так вони почали зустрічатися, а вже через пару місяців Іван зробив їй пропозицію. Він повідомив цю новину своєї матері. Її реакція залишала бажати кращого. Іван знав, що у неї кепський характер, але не думав, що вона до такого опуститися. Прозвучали найнеприємніші слова на адресу Каті. Вона називала її тупий селюками. Казала, що не бажає родичатися з такою простачкою і, що він гідний більшого. Вислухавши все це, Іван заявив мамі, що тоді запрошення на весілля для неї не буде і пішов. Ніщо не віщувало біди, але одного разу до Каті в гуртожиток прийшла ваг ітна дівчина.

Шоу було незабутнє! — Це ти — та сама дівчина, відібрала мого Ваньку? У нього то скоро дитина наро диться, а він все гуляє! Безсоромна, повела мого нареченого! — кричала незнайомка. — Я ні про що не здогадувалася, повірте мені, — тихенько сказала Катя. Катя була зломлена. Вона вирішила не залишатися в місті і поїхала назад у село. Через тиждень вона влаштувалася працювати на швейну фабрику. А через місяць Катя дізналася, що сама ваг ітна. Життя і так не здавалася казкою, але дізнавшись цю новину, мачу ха перетворила її на справжнє п екло. — Яка ган ьба! А що подумають люди? — Після пологів, щоб ноги твоєї тут більше не було! Катя намагалася все забути. Завалювала себе роботою. Так проходив один місяць за іншим. Одного разу на фабриці, де працювала Катя, призначили нового директора.

— Мене звуть Іван Вікторович, я — ваш новий директор, будемо знайомі, — почула Катя знайомий голос. Це виявився її колишній наречений. «Поясни, будь ласка, що сталося», — промовив Іван. «Ти ж одружитися збирався!» — далі Катя розповіла про ту ва гітною дівчиною, що приходила до неї в гуртожиток. — Це точно все мама влаштувала! — здогадався Іван, розсміявшись. Каті раптово стало погано. — Дорога, мені здається, що я тебе все життя тільки й вожу в л ікарню, — реготав Ваня, заводячи автомобіль.

— Пане Миколо, милий, ти повернувся! Ну нарешті то! З цими словами тендітна дівчина, в ажурному платті і капелюшку підбігла до Роману і поці лувала його. — Дівчина, що ви робите? Я не Микола! Ви, очевидно, помилилися. — Але як же … — Вибачте, ось-ось приїде моя наречена … Бажаю вам скоріше зустріти вашого Миколу. У цей день Романа приїхала проводити в армію вся сім’я: батьки, брат, бабуся. Але більше всіх він очікував зустрічі з коханою. Він дуже сильно її любив і планував одружитися після повернення. Але дівчина так і не прийшла. Їх зустрічі судилося відбутися тільки через багато років … Через два роки Роман повернувся з армії. Він не був здивований, коли почув гірку новину про те, що його Марія вийшла заміж і виїхала з їх маленького містечка. Тому як так і не отримав відповідного листа від неї, а писав він їх пачками …

Але все ж ці два роки його терзали думки про те, чому ж вона не прийшла в той день. І він у що б то не стало хотів з’ясувати причину. Для того щоб це дізнатися Роман ходив до батьків Марії, просив дати її номер або адресу, але вони залишалися непохитними. Через якийсь час Роман залишив свої пошуки. Переїхав в інше місто, обзавівся сім’єю, але забути кохану йому так і не вдалося. Коли діти виросли, вони розійшлися за обопільною згодою. Колишня дружина швидко знайшла собі нового чоловіка, а Роман вирішив відновити пошуки Марії. Він був сповнений рішучості, йому необхідно було зустрітися з нею і поговорити. Через пару місяців йому вдалося знайти свою першу любов. Він дізнався, що вона одружена з доктором наук і у них двоє дітей. Чоловік Марії і чути не хотів про її зустрічі з Романом, але під кінець пом’якшав і не став перешкоджати цьому.

Але поставив перед нею умову, що розмова повинна відбутися у них вдома, а в цей час він посидить в сусідній кімнаті. Коли довгоочікувана зустріч все-таки відбулася, Роман поспішив задати головне питання, але Марія його випередила. Вона розповіла, як приїхала його проводжати, так як не могла інакше, вона ж без розуму його любила. Але побачивши його, цілувався з іншою дівчиною, не змогла до нього підійти і дати шанс на виправдання. Сказала, що це стало великим ударом для неї, і вона не могла пробачити його. Роман в свою чергу розповів, як все насправді було. Що це було непорозуміння. І ця дівчина помилилася! Виходить, що сорок років Роман терзав себе через якийсь помилки. «Марія! А як же наша любов? » запитав тремтячим голосом Роман. -Нажаль, у нашій любові закінчився термін придатності, якщо так можна висловитися …

У мене чудова сім’я і я щаслива в шлюбі з чоловіком. Пристрасті трохи вщухли і Марія почала показувати фотографії і знайомити Романа зі своєю сім’єю. В одній з фотографій Роман помітив одну дівчину, яка шалено йому когось нагадувала. Запитавши хто ж вона, дізнався, що це двоюрідна сестра чоловіка Марії. А тим часом чоловік Марії прислухався до розмови на кухні. «Цікаво, про що вони? Тобто про кого? — насторожено думав він. Невже про ту Людмилу, яку він сорок років тому попросив зобразити на пероні помилились дівчину в капелюшку, щоб посварити Романа з Марією, а потім одружитися з нею?

Поліна час від часу згадувала той час, коли чоловік говорив, що він допоможе їй з дитиною, і у них не буде ніяких проб лем у вихованні дитини. Вона не хотіла піти в дек рет тоді, коли тільки-тільки на роботі все виходило, але чоловік обі цяв, що він зможе утримувати їх трьох. Час йшов. У Поліни була скл адна вагітн ість. Їй постійно доводилося їздити до лі каря. А коли вона просила про це чоловікові, відповідь була приблизно однаковою: — А нічого, що я працюю? А до лі карні 4 зупинки за все, тобі ж нескладно самої по їхати? Про таксі Поліна і не думала. Уже на цьому періоді вона помітила, що Максу складно з усім справлятися, а грошей на зайві витрати немає. «Ходити корисно для вагітних!», Втішала себе Поліна, хоча насправді лікар заборонив їй напружуватися фізично і морально. Фізична активність Поліни на походах до доктора не закінчувалася: вдома їй чекали домашні справи. Чоловік навіть не намагався їй допомогти: приходив з роботи і провалювався на диван. Пару раз в тиждень він збирав усіх друзів у гаражі і приходив звідти завжди п’яним і не раніше півночі.

Через свою невирішеною активного життя вона потрапила в лі карню раніше терм іну на збереження. Але сюрпризи на цьому не закінчилися. У Поліни і Макса наро дилася дочка; УЗ Д показало помилкову стать дитини. Після цієї новини Макс почав ще старанніше випивати, а на виписку і зовсім запізнився. Поле і новонаро дженої Маші довелося виїхати на таксі. Зайшовши додому, замість кульок і букетів квітів Поліна виявила пил, бруд, немитий посуд до стелі, брудний одяг на підлозі. Через 15 хвилин прийшла мати Поліни. Вона, нічого не сказавши, почала збирання будинку, а Поля допомагала їй настільки, наскільки могла. Макс повернувся додому тільки під вечір. Поліна подумала, що зараз краще сфокусуватися на Маші і не звертати жодної уваги на чоловіка. Згодом справи у Полі погіршувалися. На роботі її змусили перейти на віддалену роботу відразу після поло гів, інакше її б звільнили після декр ету. А так як їй ніхто не допомагав з дитиною, їй доводилося працювати повноцінних 8 годин з дитиною в руках. За підсумком вийшло так, що з домашніми справами і з Машею Поліна нічого не встигала і з роботи вона звільнилася добровільно. Потім ще виявилося, що Макс в силах заробити тільки собі на п иво і сигаре ти.

Поліна вирішила знайти роботу в інтернеті, щоб хоч якось заробити на харчування дочки, але і там вибору виявилося небагато. Згодом все інтереси Поліни обмежилися кухнею, дочкою, прибиранням. Вона забила на себе і робила все, аби Макс не влаштовував сварок. Точкою кипіння став випадок, коли Макс, повернувшись з п’я нок з друзями, настав на лего і почав кричати на Поліну, мовляв, він працює з ранку до ночі, а дружина за весь день і лего прибрати не встигла. Поліна прийшла з кухні і почала збирати іграшки з підлоги без єдиного слова. — Я тебе питаю! Що, не можна було цього раніше робити? — Максик, але я ж і так весь день працюю … — Прибирання і приготування їжі — це і є твоя єдина робота! В той день Макс вперше вдарив дружину. Вона навіть не запл акала. Пішла до себе в кімнату, а Макс закрився на кухні, випив і заснув там же. Тоді Поліна взяла вже давно зібраний валізу з її речами, розбудив дочку і пішла до мами. Потім вона подала на розлучення, зняла собі квартиру, але це вже інша історія.