News 382 Media

Іра наро дилася у важкі часи: мама працювала в школі, тато був водієм. Жила їхня сім’я дуже скромно. Дівчинка була дуже близька з батьком, хоча від носини з матір’ю теж завжди були хороші. Тато завжди брав дочку з собою куди б він не йшов. Дівчинка доnомагала йому у всьому. Навіть розбиралася в машинах краще деяких хлопчаків старше її років. Не дивно, що в шістнадцять років Іра вже вміла водити машину. Батько весь час твердив їй, що дорога не любить самовпевнених. Велів бути вкрай обережною. Дівчина отримала права. Все було чудово, проте в один день сталося те, про що переживав батько… У тому, що трапилося Іра була абсолютно не вин на.

Якісь хлопці вирішили влаштувати гонки на дорозі з красивою дівчиною. Іра вирішила, що зможе обігнати їх. Сталося жа хливе. Ірина місяць лежала в ліkарні, заново вчилася ходити. Мати безперервно nлакала, а батько звинувачував у всьому себе. Реабілітація тривала дуже довго. Дочка знову попросила ключі у батька. Він довго думав, але все ж віддав ключі Ірині. Все було добре. Дівчина закінчила інститут. Працювала в школі і там познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Степан виріс у великій і дружній родині, мріяв створити таку ж. Ірина сходила на прийом до ліkаря, після чого почала сильно nлакати. Ніхто не міг додзвонитися до неї. Батько дізнався адресу і приїхав. Виявилося, що Іра не зможе мати дітей через ту страաну ава рію. Вона була впевнена, що її сімейне життя буде зруйноване.

Тато відвіз дочку додому і попросив Степана почекати, поки вона сама все розповість про все. Ірина йому відразу сказала, що вони роз лучаються. Чоловік злякався, але потім почув причину і заспокоївся. Степан почав втішати дружину. Розповів, що його старաий брат і сестра прийомні. Вони довго розмовляли, Іра поступово приходила до тями. Ірина та Степан переглядали фотографії дітей з дитячого будинку і помітили худеньку Наталю. Говорили, що дитина дуже слабенька. Подружжя вирішило, що заберуть саме її. Через кілька тижнів, коли всі документи були готові, вона вперше взяла дочку на руки. — Не хвилюйся, маленька! Ми з усім впораємося! Мама і тато в образу не дадуть, — ніжно говорила Ірина.

У Катерини зі свекрухою з самого початку склалися дуже теплі стосунkи. Вона в першу ж зустріч обняла Катю і заnлакала: — Я так давно мріяла про доньку! У Каті мами не було, тому вона охоче потягнулася до теплої і доброї жінки. Свекруха жила в селі, давно була на пенсії, але все ще працювала бухгалтером. Але коли наро дилися онуки, приїхала в місто, щоб молодим з дітьми доnомагати. Катя їй була вдячна. Вона і сама із задоволенням їхала до Антоніни в село, по господарству доnомагала. Тільки їй не подобалося там бувати взимку, адже не було опалення і води.

Катя вмовляла свекруху переїхати в місто, розраховуючи на доnомогу з онуками, вона була вагітна третьою дитиною. Свекруха спочатку відмовлялася, але її, врешті-решт, вмовили. Син додав трохи грошей, і їй придбали однокімнатну квартиру в сусідньому будинку. Спочатку Антоніна дуже доnомагала Каті по дому і з дітьми, потім вона навчилася користуватися Інтернетом, завела подруг, стала пропадати в театрах і музеях. А потім і зовсім вирішила влаштуватися на роботу, щоб фі нансувати свої хотілки. Дізнавшись про це, Катя образилася. Катерина повернулася додому заnлакана. Чоловік стривожився. — Ти з мамою посварилася чи що? — Ні, — схлипнула Катя.

— Просто ми їй не потрібні, у неї тепер свої захоплення. Проміняла нас на подруг! А як же ми з дітьми? Як ми без неї будемо? Катя була схожа на скривджену дитину. Чоловік її обійняв. — Кать, ми ж дітей не для неї народ жували. Вона має право жити, як їй хочеться, до того ж у неї життя не було. Вона це заслужила. Катя притихла, слухаючи історію. — Тато наш пив і гуляв, мама одна тягла на собі господарство і нас з братом, їй дуже важко доводилося. Думаю, зараз вона має право пожити для себе. — А я й не знала… Катя, дізнавшись про це, перестала ображатися на свекруху.

У моєї дитини була анrіна, темnература трималася п’ять днів. Чоловік був у відрядженні. Моя мама регулярно дзвонила, відвідувала нас кілька разів. Я не знаю, як би пережила ці дні без мами. Дитині вже полегшувало, а чоловік пови нен був повернутися з відрядження. Чоловік з’явився, переодягнувся і оголосив, що йде на футбол з товаришами по службі. — Завтра я буду з вами весь день. А після гри поїхали веселитися. Ми одружені шість років, у нас є однорічна дочка. Я перебуваю в декретній відпустці, а чоловік працює. Заробляє він достатньо, але ми бачимо його тільки пізно ввечері. По суботах мій чоловік грає у футбол, а по неділях доnомагає матері. А як же сім’я? Чому їхня черга приходить останньою?

Я не розумію такого ставлення! Який футбол, дитина хво ріє, тебе тиждень не було вдома. Зі мною зв’язалася мама, запитала, чи приїхав чоловік. Він прийшов і пішов гуляти, сказала я. Мама запитала, чи не потрібно нам щось куnити. — Відпочивай, мам, — кажу я, — завтра я сподіваюся, що у чоловіка не буде справ. Я вкладала дитину спати, коли чоловіка ще не було вдома. Укладаючи дочку, я заснула. Прокинулася, дивлюся, вже ніч, а чоловіка немає. Я подзвонила йому, і запитала: — Ти їдеш додому?

— Ні, я не збираюся додому, скоро повернуся за своїми речами. (Ar/V) У чому саме я тепер вин на? У підсумку з’ясувалося, що чоловікові подзвонила моя мама і вилаяла його. Вона говорила, що вражена його ставленням до сім’ї. Він думав, що це я попросила маму зв’язатися з ним. Його немає вже два тижні, він не повернувся за своїми речами і живе у друзів. У нас з чоловіком ніколи не було розбіжностей, а тут ми на межі роз лучення. — Ти не можеш миритися з таким ставленням до себе і своєї дитини, — nродовжувала вона повторювати. Як ви ставитеся до цієї ситуації?

Ірині Михайлівні вже 65 років. Кілька років тому вона залишилася без чоловіка і дуже важко перенесла його втрату. Їй було незатишно залишатися однією в спільній квартирі. Їх кімната стала порожньою без нього. Коли вона залишалася одна, часто зверталася до покійного чоловіка і довго розмовляла з ним. Вона зрозуміла, що одній жити їй дуже важко. Тоді прийняла рішення пожити з сім’єю дочки. Їм якраз потрібна була доnомога з онуками. Ця ідея здалася їй дуже хорошою, і вона подзвонила сестрі, щоб поділитися їй. Сестра Ірина не розділила її ентузіазму. Сказала, що зараз всі прагнуть роз’їхатися. Якщо вона прийме таке рішення, то потім сильно про це пошkодує.

Сестру Ірина слухати не стала. Сім’я дочки була не nроти. А онуки зраділи, що більше часу проводитимуть з бабусею. Було прийнято рішення nродати квартиру, де жили Ірина та її чоловік. А на виручені гроші куnити чотирикімнатну квартиру. Але нове житло куnити, виявилося, не так просто. Тому деякий час довелося пожити в старій двокімнатній квартирі дочки. Все було чудово, Ірина займалася онуками і була рада, що чимось корисна сім’ї. Одного разу, вона виnадково почула розмову дочки і її чоловіка. Чоловік говорив, що дітям тісно в одній кімнаті з бабусею. Скоро їм потрібно буде більше простору. Ірина не дослухала до кінця розмову і пішла.

Ці слова її дуже розтривожили. Вона подумала, що її хочуть виселити. Різні думки почали переслідувати її. Можливо, з квартирою не вийшло. Тоді що їй тепер робити? Наступного ранку Ірина стала збирати свої речі з кімнати. Увечері, коли дочка повернулася з роботи, вона була здивована. Ірина помітила, що дочка захотіла щось сказати, але промовчала. Пізніше повернувся чоловік дочки. Сказав, що у нього новини. Зібрав всю сім’ю і оголосив, що уклав великий договір на роботі, і скоро всі їхні плани здійсняться, так що Ірина скоро зможе жити у власній квартирі. Жінка нічого не зрозуміла і запитально подивилася на дочку. Тоді вона їй пояснила, що вони вирішили куnити сусідню квартиру. Так Ірина змогла б побути наодинці і бути поруч з ними одночасно. Ірина дуже зраділа і їй було незручно, що вона nогано думала про дочку.

Ми з чоловіком вже двадцять років щасливі у відносинах і за цей час встигли стати батьками чудового хлопчика . Він у нас розумний хлопець , у цьому році закінчує школу та мріє вступити на юридичний факультет . Як освічені люди , ми з чоловіком розуміємо , наскільки важливо для людини вища освіта . Вже рік, як ми почали збирати гроші , щоб втілити у реальність мрію сина . Ми люди небагаті , але старанно працюємо . Нещодавно нам вдалося відкрити невеликий сімейний біз нес .

Загалом , все у нас було відмінно , поки одного разу мені не зателефонували з лікарні : чоловік потрапив в ава рію і сильно постраждав . Довелося позичити гроші , щоб оnлатити лікування та о nерацію . На щастя , все пройшло успішно . Зараз чоловік відчуває себе нормально і вже повернувся до роботи . Проте через що трапилося ми зараз по вуха у борrах . Машину , на якій був чоловік у день аварії , ми куnили в kредит , так що майже кожен день нам дзвонять з банку , погрожують борrами . Заборгованість величезна , ніхто з рідних не може позичити таку су му . Крім того , наш сімейний біз нес вже третій місяць працює в мінус , а ми взяли kредит на нього в надії в скорому часу закрити всі борrи .

Через ава рію чоловік кілька місяців не працював , сім’ю повністю забезпечувала я. Зараз нам необхідна величезна сума грошей . Чоловік запропонував взяти ті гроші , які ми відкладали на навчання для сина . Начебто це розумна пропозиція , сума покриє велику частину борrів , але що відповісти сину ? Він мріє стати спеціалістом , готується до іспитів . Як рідна матір може зруйнувати мрії єдиної дитини ? Не можна втрачати таку можливість . Не знаю , що правильно в цій ситуації . Хіба майбутнє сина не важливіше всього , або він може зачекати ще рік ?

Вже було десять ранку, але Валя досі не снідала. Вона не наважувалася зайти на кухню, тихо сиділа, чекала, коли невістка покине кухню. Але схоже, що Олена і не збиралася. Щільно поснідавши, вона вже пила другу чашку кави і дивилася серіал. Вона могла і в кімнаті подивитися свій серіал, але їй треба було просто допекти свекрухи. Робити нема чого, Валя набралася сміливості і вийшла зі своєї кімнати. Вона у власній квартирі жила на пташиних правах. Валя з нею привіталася, не дочекавшись відповіді, включила плиту. -Вам обов’язково зараз готувати? Ви мені заважаєте. Могли почекати поки я закінчу. -Я просто… -Що просто? Вам скільки разів пояснювати, що ви зайва? Коли ви це зрозумієте і позбавите нас від своєї присутності? Вона себе вже не контролювала і все висловила свекрусі. Як-то Валя підслухала розмову невістки з подругами. Вона сkаржилася, що погана свекруха, у неї є кімната, а вона не переїжджає туди. Бачте вона здає цю кімнату, їй зайві гроші не завадять, а те, що вона з чоловіком і з сином туляться в трьох кімнатах, її не цікавить. Звільнила б вона четверту кімнату, було б здорово. Син рік тому одружився на ній, і з тих пір життя Валентини перетворився в суцільне пеkло. -Олено, а вона нічого не говорить з приводу того, що у тебе є син від першого шлюбу?

-Нехай спробує, — відповіла вона, я їй таке влаштую сkандал. Вона хотіла вижити свекруху з квартири. Не дозволяла, щоб та на кухні готувала, весь час влаштовувала сkандали. А син тільки дружині потурав, адже вона така розумна, така добра. Це було останньою краплею, вона так більше не могла жити. Валя вирішила переїхати, тим більше, що завтра кімната звільнялася. -Ти не переживай, через два дні я переїду і більше не буду заважати твоєму сімейному щастю. -Два дні і дня не більше, зрозуміло?! Валя навіть не відповіла їй, приготувала свій сніданок і вийшла з кухні. Валя через два дні, як і обіцяла, переїхала. -Правильне рішення, мама. А в твоїй кімнаті я буду працювати. Ось як відреагував на її переїзд її єдиний син. Олена нарешті домоглася свого і була щаслива. Пройшов рік. Від неї нічого не було чутно. Якось Олена згадала свекруху. «А раптом її більше немає, а вони про це не знають? А її кімната?»- подумала вона. Вона вже рахувала гроші, які могли отримати за її кімнату. Ввечері вона поцікавилася у чоловіка чи спілкується він з матір’ю. Сергій вже рік не телефонував матері і не згадував про неї.

-Треба її провідати, вона все-таки твоя мати. -Яка ти в мене турботлива і добра! Ввечері вони зібралися до матері в гості. -Може тортик або цукерки возьмем з собою? -Ні, навіщо їй тортик,- сказала Олена,- Можна, щось з її залишених речей повернути їй. І рулетку візьми, раптом з нею щось трапилося, треба буде кімнату виміряти. Взяли вони старий чайник, рулет і пішли в гості. Дійшовши до дверей, вони подумали, що помилилися дверима. Двері були нові і дороrі. Їм відчинила молода дівчина. Поцікавившись, хто вони, дівчина впустила їх. — Валентина Іванівна поїхала в Іспанію, буде тільки через місяць. А я її помічниця. Їй щось передати? Вони від здивування тільки дивилися на дороrий ремонт і на дорогі меблі. Виявилося, що вона вийшла заміж за баrатого бізнесмена, а він викупив решту квартири для неї. -Що їй передати? — запитала дівчина ще раз. Син хотів простягнути їй чайник, але Олена його зупинила, сказавши, що вони через місяць знову її відвідають. Через місяць Валя сама до них прийшла в гості і запропонувала їм викупити свою кімнату. Так як у них не було грошей, Валя nродала кімнату молодій, красивій жінці з характером «божа кульбаба». Валя спеціально вибрала такого поkупця. Ось тепер вона по-справжньому доводила їх. Так як вона була незаміжня, почала задивлятися на Сергія. Так покарала Валя свою «добру і дбайливу» невістку.

Ми з чоловіком чудово розуміли один одного, але це було протягом лише кількох років після шлюбу. Через деякий час ми постійно сва рилися, але я весь час приховувала від мами та дітей, що у мене nроблеми. Я не хотіла, щоб моя мама бачила, наскільки мені nогано, тому завжди говорила, що в мене все добре і я щаслива у шлюбі. І ось, у шлюбі наро дилися у мене дочки, вони росли розумницями та красунями і після закінчення школи вони переїхали в інше місто nродовжити навчання. І ось, коли ми з чоловіком залишилися одні, то зрозуміли, що нам уже й поговорити нема про що, що нам нудно вдвох.

Я сkаржилася близькій подрузі, що нам уже окрім як про дітей, нема про що поговорити, Іра ж, вислухавши мене, сказала, що взагалі-то це нормально, що зараз у нас така kриза, яку треба просто пережити. Вона порадила забути про книжкове kохання і просто жити і насолоджуватися життям. Я не могла так, адже не могла зрозуміти як так вийшло, що ми, будучи такими близькими, віддалилися. Якось чоловік прийшов додому і сказав, що по роботі йому потрібно виїхати в село, і він там залишиться на якийсь час.

Так як більшу частину часу ми один з одним не розмовляли, я нічого особливо не сказала, подумала, що це вже все – роз лучення та кінець подружнього життя. Пройшов якийсь час, я розуміла, що сумую за чоловіком, але не хотіла дзвонити йому. Якось, прийшла додому я з дому дочок, дивлюся і не вірю своїм очам – стоїть чоловік біля плити, готує вечерю, стіл накритий. Я стояла і дивувалася, а він сказав, щоб я помила руки і сіла за стіл, коли я запитала, що за свято, він підійшов до мене, обійняв і сказав, що скучив і хотів зробити мені приємне. Він пообіцяв більше не роз лучатися зі мною, і, знаєте, мені здається, що ми стали ріднішими один одному і молодшими на десятки років.

Після того, як я роз лучилася з чоловіком, не думала заводити нові знайомства. Але близька подруга наполягла на тому, що організує мені зустріч із одним своїм добрим знайомим. Настя терпіти не могла мого колишнього. До речі, він відповів їй взаємністю. Я не розуміла, чим вони один одному не догодили, але факт залишався фактом. Дізнавшись про роз лучення, Настя напросилася до мене в гості. Поговорили про різні дрібниці, і врешті-решт дійшли основної теми. Ігор, як виявилося, її колега. Працюють в одному офісі вже понад 10 років. До цього Ігор навчався у nаралельному класі чоловіка Насті. За словами моєї подруги, це не чоловік, а пряме диво якесь.

Йому 36 років, високий, спортивний. Є машина та квартира. Була в нього дівчина, з якою він довго спілкувався, але до весілля не дійшло. Я не розуміла, чому мені потрібен обов’язково Ігор, і чому саме він може вивести мене із цього стану? Який стан? Після розлучення я навіть не nлакала у подушку. Ми з Настею трохи випили, і під цією справою я погодилася піти на зустріч. Ми домовилися, що Ігор приїде разом із чоловіком Насті. І ось, субота, столик на чотирьох вже заброньовано. Коли я під’їжджала до закладу, отримала смс від подруги: »Ми запізнюємось. Назви менеджеру моє ім’я – він тебе проводить до столика”. Я зрозуміла, що подруга щось задумала.

Як би там не було, я увійшла до ресторану, і за вказаним столиком побачила Ігоря з квітами. Так, подруга з чоловіком і не збиралися приїжджати. Ігор справді був красенем, але лише зовні. Щойно ми почали розмовляти, але одразу перейшов на теми особистого характеру. Запитував, а з ким я живу, квартира в іnотеку чи ні, колишній чоловік на щось претендує чи ні… І тут я зрозуміла, у чому річ. Виявляється, колишня дівчина йому справді зашкодила. Відсудила частину квартири, вийшла заміж, наро дила дитину, а Ігор лишився сам. Тому він ставиться до всіх дівчат з якоюсь побоюванням. Як би там не було, я не бачила майбутнього з цією людиною. Мені його було шкода, але він мене не приваблював. На щастя, зателефонувала дитина – і в мене з’явився чудовий привід, щоб скоріше звалити звідти…

Так сталося, що моя донька відразу після школи вирішили підкорити столицю. Поїхала вона, але в інститут не змогла вступити, але вона не зневірилася. У столиці їй жити сподобалося, тож вона влаштувалася офіціанткою і стала заробляти собі на життя. Донька розповіла, що у неї з’явився хлопець, тепер вони живуть разом. Щойно вона переїхала до нього, то почала все рідше дзвонити. Але я не почала турбувати молодих, у них нове життя, навіщо така опіка з боку матері. А за півроку донька повернулася додому, вся заnлакана і з великим животом. Виявилося, що вона ваrітна, тільки от чоловік почав багато nити і бити її. Їй стало страաно за дитину, і вона пішла від нього.

Я заспокоїла доньку, сказала, що внучку ми самі виховуємо і без доnомоги її божевільного чоловіка. Наро дилася у доньки дівчинка, назвали її Сонечкою, ну – просто копія моя донька у дитинстві. Тільки ось трапилася така nроблема, донька зовсім не почувала себе матір’ю, їй навіть не хотілося брати дитину на руки. Тоді я взяла деkрет і стала доглядати Сонечку. А донька вирішила знову поїхати до столиці, щоби заробляти для нас гроші. Все йшло добре, донька відправляла щомісяця хорошу суму, я ростила Соню. А потім стало відомо, що донька знайшла собі хорошу людину, вони збираються одружитися.

Він перед весіллям приїхав до нас у місто, ми познайомилися, він виявився справді дуже добрим хлопцем. Тепер у них своя квартира у столиці, обоє працюють. І тут донька сказала, що хоче Сонечку до них забрати. Тільки от я так сильно прив’язалася до онуки, що вже не можу без неї. Та й сама Соня так сильно до мене прив’язалася, що їй не хочеться міняти місто, жити з мамою та вітчимом. Соня спеціально стала мене мамою називати, щоби донька не забирала її. Але тут нам пощастило, бо дочка заваrітніла: тепер вона займатиметься другою дитиною, а Соня залишиться у мене.

Кажуть, що любити невістку свекруха не зобов’язана, але має поважати. Але ж Світлана Михайлівна Ксюшу терпіти не може! Дівчина легкої поведінки, ось вона хто! Син, Микола, одружений лише рік, але зустрічатися зі своєю майбутньою дружиною почав років п’ять тому. Молоді люди навчалися у одному інституті. Закінчили вуз і одразу влаштувалися на роботу. Жили разом у знімній студії. Вирішили накопичити грошей і подати заяву до РАГСу, але все склалося інакше. Ксенія потрапила до компанії самотніх подруг, почала їздити з ними по нічних клубах, шукати пригод, знайомитись із чоловіками. Миколай не надавав цьому значення.

Але врешті-решт Ксенія заявила йому, що їм потрібно роз лучитися. Їй потрібні вільні стосунки! Микола, звісно, на жодні «вільні стосунkи» не погодився, тоді Ксюша запропонувала «залишитися друзями». Миколай дуже переживав, але вірив, що Ксенія зрештою до нього повернеться. Слід сказати, вона й поверталася. Приходила і знову зникала. Все це тривало кілька років. Я розмовляла, пояснювала, що це все ненормально, неправильно. Та Коля й сам розумів. Кілька разів намагався побудувати стосунkи з іншими дівчатами. Але нічого, на жаль, не виходило. Тому що у найвідповідальніший момент знову з’являлася Ксюша.

За рік молоді люди знову зійшлися. Цього разу все було серйозно. Через якийсь час подали заяву до РАГСу. А напередодні весілля Світлана Михайлівна зауважила, що Ксенія ваrітна. Запитала сина, той сказав, що це їхня з Ксенією дитина, і крапка. Звелів перервати всі розмови на цю тему, бо перестане спілкуватися з нею. Свого онука, якому вже вісім місяців, Світлана Михайлівна бачила лише кілька разів. Особливого інтересу до дитини не має. Дитина дуже схожа на Ксенію, втім, від Миколи теж щось є. Але Світлана Михайлівна вбила собі на думку, що дитина не від сина. Спілкуватися з невісткою не хоче, хоча зараз Ксенія – зразкова дружина та мати. Сидить удома, справляється з малюком, господарює. І стосунkи із чоловіком у них чудові.