Вже п’ять років, з тих пір, як не стало Юрія, Анна живе з дочками одна в їх двокімнатній квартирі. Дівчатка погодки: Таня, дванадцяти років, і Ніна, одинадцяти років. Дівчатка вже досить самостійні. Матері-то доводиться працювати на двох роботах, що всіх їх прогодувати. Ось і дівчаткам довелося рано стати домогосподарками. Вони й вдома приберуть, та прання затіють, і приготують, і посуд помиють. І все це разом, дружно. Не перекладаючи один на одного турботи, а доnомагаючи один одному.
І ось нарешті мама зважилася привести додому чоловіка. Завтра повин ні бути оглядини. А сьогодні, поки ще не заснули, дівчатка пошепки обговорюють, як вони зустрінуть гостя. – Ти, Нін, завтра після занять, мене на ґанку біля школи чекай. Ми відразу додому, щоб все встигнути, – інструктує молодшу сестру старша. – Ми спершу в магазин сходимо, куnимо все по списку, який я склала, – nродовжує інструктаж Таня, – вдома одразу візьмемося за куховарство. Ти свій салат, який з капустою, редькою, яйцями… – “Весняний”, – вставила Ніна своє “вагоме” слово. – Я й кажу – “Весняний”, – nродовжила Таня, – а я картоплі з котлетами нажарю. Потім приберемся і почнемо накривати стіл. Щоб до їхнього приходу все у нас було готове. Прийшовши до згоди, дівчатка заснули…
Коли мама, nроводжаючи Олександра до автобусної зупинки, повернулася додому, дівчинки вже і прибрались, і посуд помили. – Дякую, мої хороші! Ну як вам Саша? – Мам, у нього такі гарні очі, – почала романтична Ніна. – Схоже, що він людина господарська, відразу запитав, чи не потрібно щось відремонтувати, – висловилася прагматична Таня. – Так? Начебто правильний мужик, але сухе, що він приніс, сам все і випив. Я тільки трішки пригубила, – сказала Анна. – Мамо, пив то він для хоробрості. Хвилювався дуже. Від нього пахло тютюном, значить kурить. А раз за весь вечір не закурив, значить дбав про нас, некурящих. Це йому плюс, – вступилася за Сашу Таня… Близько опівночі жіночий колектив дійшов консенсусу, що Олександр – гідна кандидатура в чоловіки для Анни.
