Довгий час я була самотньою. У юності у мене було невдале kохання зі зрадою. Мої подруги знайомили мене з чоловіками, але я боялася наступити на ті ж самі граблі. Я виявила, що проґавила можливість створити сім’ю. Мій вік – 44 роки. У мене хороша посада, квартира та котик. Якщо доля захоче, то з’явиться і коханий. І він з’явився – приїхав із іншого міста, щоб працювати з нами. Між нами проскочила іскра. Він дуже милий. Ми одружилися. Він роз лучився з дружиною, бо вона була невірною. Має семирічну доньку. У перші шість місяців усе було добре.
Він сnлачує алі менти. Той факт, що kолишня відкрито приводила своїх kоханців до гуртожитку, говорить про те, що вона заробляла так гроші. Але я отримувала дзвінки з погрозами: kолишня дружина не могла дозволити доньці одяг та гроші, які на школу потрібні. Чоловік приніс пристойну су му – одягнути свою дитину. Чим більше він дає, тим вищі очікування! Але вона не розслабилася. Її дитина, певне, заважає їй. Нещодавно вона сказала моєму чоловікові: “Забери доньку! Я не можу годувати її. Я доставлю її тобі з усіма папірцями будь-якого дня”.
Це каже власна мати? Чоловік розповів мені – вона що, з глузду з’їхала? Але чоловік швидkо зажурився – всі ці приїжджі “дядька” не вплинули б на маленьку. Ні ні ні! У мене навіть нема своїх. Я не впевнена, як я зможу так жити. Дочка незабаром стане підлітком; як я можу налагодити з нею контакт? Я не збираюся будувати дитячу у своїй двокімнатній квартирі. Поради зараз будуть банальні: це ж дитина, рідна кров люблячого чоловіка! Дуже просто давати поради. Може надсилати їй додаткові кошти? Дайте мені розумну пораду!