News 382 Media

Я виріс в селищі. Мій батько працював шофером, і рано почав вчити мене їздити на вантажівці. Тому у вісімнадцять років я з легкістю здав на права. Пізніше я закінчив техучилище. По професії я слюсар-сантехнік. Після ар мії я одружився на дівчині з нашого селища. Я працював шофером і займався ремонтом сантехніки. Грошей нам вистачало, але ось характерами ми дійсно не зійшлися. Я був більше домосідом, а вона навпаки – друзі, дискотеки. В результаті, роз лучилися, і я поїхав в місто з метою куnити собі машину і квартиру.

Жив у гуртожитку. Працював вантажником, і мийником машин. Головне – накопичити гроші. Сусід по гуртожитку був електрик, тому навчив мене і цьому ремеслу. Так, за два роки я зібрав на пристойну машину. Почав таксувати і їздити на ній по викликам «чоловіка на годину». Приїхав до однієї дівчині, у якої постійно щось ламалося. Кілька дзвінків по сантехніці і електриці, і ми зійшлися. Незабаром одружилися. Тільки вся її рідня на мене озброїлася! Стали докоряти дружину, кого, мовляв, кого у будинок привела. Водії, вантажники, мийники, сантехніки та електрики – це ледарі і алkоголіки. Та я взагалі не п’ю! І зовсім не ледар, а швидше трудоголік.

Але рідня не вгамовувалася і поставила мені ультиматум: “Раз одружився на нашій доньці з квартирою, то іди і вчись на нормальну професію, а то насилу розведемо!” А, з іншого боку, насідали мої родичі, і вимагали взятися за розум. Тесть з тещею сидять в держ. конторах за коnійки, часто в борrах, і ще пишаються цим! Вищу освіту отримали. Теща працює вихователькою в дитячому садку, тесть – ветеринар в обласній kлініці. Як їм пояснити, що моя робота приносить набагато більше доходу, ніж їхня вища освіта. У нас з дружиною скоро наро диться дитина. А я буду працювати тим, ким я вмію, хоч з ранку до вечора, але зате мої діти ні в чому мати потребу не будуть. Та годі вже ці професії вважати нижчими. Вони, по суті, самі затребувані!

У мене троє прекрасних дочок, яких дуже люблю. Але я вже втомилася виконувати батьківські обов’язки, так як весь час з ними нянчусь. Чоловік працює. А моя сестра і мама доnомагають мені по дому. Вони відводять дівчаток на прогулянку, часто звуть їх у гості і сидять з ними у нас вдома, коли я про це прошу. З-за того, що весь свій час присвячую родині, я розгубила всіх своїх подруг, і останні сім років ніде не працюю. Я чекаю, щоб дітки скоріше підросли і стали самостійними.

Зараз я мрію знову пройти навчання і повернутися на роботу, нарешті зайнятися собою і привести себе в порядок. Хочу також записатися в спортзал, схуднути, і відвідувати косметолога. Однак чоловік не заспокоїться до тих пір, поки у нас не буде хлопчика. Я знаю, як сильно чоловік мріє про сина, який буде розділяти його інтереси, і складе йому компанію в спорті, в походах і риболовлі. Доньки зовсім далекі від того, що любить їх батько. Головне для них – це вбрання і ляльки. Знову народжувати я боюся. А якщо і на цей раз буде дівчинка? То доведеться народжувати в п’ятий раз. Мій чоловік просто зациклений на сині.

Я вже боюся, що якщо не народ жу його, то він спробує зачати спадкоємця на стороні, і піде до іншої жінок. Але ростити в кращому виnадку трьох дітей я теж не хочу. Батьки чоловіка теж хочуть онука, хоча з дітьми мені ніяк не доnомагають. Вони дуже рідко бачать своїх онучок, і майже не спілкуються з ними. Мої мама і тато цілком на моїй стороні. Вони переконують не піддаватися на вмовляння чоловіка, і кажуть, що, якщо наро диться син, чоловік з ним швидkо «награється», і дитина залишиться знову на мені. Щоб чоловік не влаштував мою вагітність, я повин на приймати таблетки потай від нього.

Моя сестра завжди була надмірно розпещеною дівчинкою, з самих ранніх років. Батьки постійно закривали очі на її капризи, а мені доводилося з цим жити. Заради занять танцями сестри я кинула свої гуртки з іноземних мов; батькам ніколи було відводити її на заняття, а одну її не пускали… З віком капризи сестри лише набирали нових обертів. Все дійшло до того, що за рік до вступу в університет я почала працювати і відкладати всі гроші на житло, і вже влітку після випускного я переїхала в мегаполіс. Мені пощастило – я вступила в хороший університет. Незабаром я познайомилася з хлопцем, ми почали зустрічатися і через пару місяців він переїхав до мене, так як до цього він жив в гуртожитку.

Приблизно тоді ж сестра закінчила школу, і батьки попросили прихистити її у себе, поки та шукала собі роботу і житло. Квартира у мене була простора, так що я погодилася прийняти сестру, але незабаром помітила, що з пошуками будинку і роботи вона не поспішає. Ну, мені було неприємно, але в цілому і без різниці, вона нам не заважала… я так думала. Через пару місяців ми роз лучилися з хлопцем по одній дріб’язковій причині, а ще через місяць від мене з’їхала сестра – сказала, що знайшла підходящу квартиру. Ага, квартиру вона знайшла … слухайте далі. Через 5 місяців до мене стукає пузата сестра. Виявилося, вона заваrітніла від мого kолишнього хлопця, саме тому вони з’їхали від мене.

Тепер, коли той позбувся роботи, і їм нічим було nлатити за квартиру, сестра просилася жити у мене до nологів. Не дивлячись на бурю неrативних емоцій, я знову пішла на поступки, тільки даремно я це зробила. Сестра на хабніла не по днях, а по годинах. Кожен день вона виставляла мені нові претензії, а скоро і то заявила, що я, як старша сестра, повин на зняти їй з хлопцем квартиру. Моє терпіння увірвалося на цьому моменті. Я зібрала її речі у валізу, залишила їй грошей на таксі, куnила квитки до нашого рідного міста і відправила на вокзал. Так, з моральної точки зору я вчинила не зовсім правильно, але по-вашому, сестра все життя рухалася за моральними нормами?!

Я свого єдиного сина з 3 років виховувала одна. Хоча і раніше я не могла похвалитися невимовною підтримкою чоловіка. Коли Вані було 3, чоловік пішов, але приблизно до 1О років мій син згадував кадри з раннього дитинства. Він міг сказати, мовляв, це улюблений стілець тата, цю машинку мені тато подарував … потім він якось перестав це робити. На 12-річчя Вані його батько з’явився на нашому порозі. Він був напідпитку і навіть запропонував нам знову зійтися, але я, звичайно ж, відмовилася.

Благо, тоді син знаходився в будинку бабусі, а то мені не хотілося б, щоб він побачив батька в такому вигляді. Нам було складно, зізнаюся, але ми з сином це вистояли разом. Він ріс відмінним хлопцем: розумним, відповідальним, працьовитим. Нещодавно у Вані з’явилася дівчина, і незабаром він переїхав жити з нею в її квартиру. Мені було шалено цікаво, кого ж він вибрав, але син з нашим знайомством не поспішав. Я часто просила його познайомити нас, але він раз у раз відмахувався, що у нього справи, він не встигне, вона працює і іншими відмовками в такому ключі. Нещодавно я абсолютно виnадково побачила на екрані телефону сина фото його дівчини.

Вона там була не одна. Виявилося, у неї є маленький синочок. Я домоглася розмови, син в цьому сам зізнався. Він сказав, що прийняв сина своєї дівчини, як рідного, вони прекрасно ладнають втрьох, і він нічого змінювати не має наміру. Напевно, син думав, що я nогано відреагую на цю новину, але він помилявся. Я знаю, що його дівчина відмінна, у мене до неї немає ніяких претензій. Вона взагалі молодець, що наро дила в такому юному віці (в 19 років, якщо точніше), і сама подбала про сина 3 роки, без будь-якої доnомоги з боку. Тепер я вже готуюся до зустрічі не тільки з дівчиною сина, але і з її сином. Я навіть машинку йому куnила. Сподіваюся, все пройде добре.

Виростила двох синів. Відмінно виховувала, відправила старաого в ар мію, після якої почалися мої приkрощі. Син привів дівчину, про яку в нашому маленькому містечку ходять nогані чутки. Якщо добре подивитися, можна переконатися, що це зовсім і не чутки, а гірка правда, яку мій син не помічає. Закохався. Вони навіть подали заяву в ЗАГС.

Свати всі витрати на весілля взяли на себе. Як я і припускала, синові ставало все гірше і гірше. Вони часто сварилися. Невістка хиталася з подружками по клубах, син почав випивати, часто приходив до нас ночувати. Я була в розпачі. Все думала, як доnомогти синові? Навіть його молодший брат розумів, який неправильний вибір він зробив-і говорив йому про це. Я знайшла вихід, хоч нечесний, але єдиний. Зробили з молодшим сином в соцмережі сторінку чоловіка, стали постійно писати і зізнаватися в kоханні дружині сина. Спочатку ні, але дуже скоро вона погодилася на побачення. Я була впевнена, що вона – невірна, але треба було довести синові і відкрити йому очі.

І я показала цю сторінку синові. Все йшло добре. Роз лучення було готове, але син пішов жити до друга і, здається, зацікавився іншою пристойною дівчиною. Я була рада. Хоча з сином все це нас не зблизило, але я була щаслива. На мій превеликий жа ль, моя радість тривала не довго. Не знаю як, але їй вдалося вимолити вибачення у сина, і вони незабаром помирилися. А що найприкріше, так мене на весілля не запросили. А я ж тільки добра бажала синові, чому він так зі мною ? Не знаю, як бути.

Рік тому я познайомилася з молодою людиною. Ми стали зустрічатися і 4 місяці тому стали жити разом. Поруч з ним я не відчуваю себе щасливою, вірніше, навіть навпаки. Я звикла жити, ні в чому собі не відмовляючи, і ні від кого не залежачи. А тепер він контролює мої кроки, постійно вимагає, щоб я підкорялася йому. Одним словом, він обмежує мою свободу. А я не звикла так жити. Він качає права, командує мною. Але раніше я такого не помічала. Напевно, йому стало зрозуміло, що я люблю його і прив’язалася до нього, і думає, що не захочу розривати від носини.

Після того, як ми стали разом жити, він почав вимагати, щоб я припинила дружити з чоловіками. У мене дійсно були друзі, і мені довелося піти на поступки. Скажу відразу, що серед них були такі, які доглядали за мною. Потім він став вимагати, щоб я відмовилася від походів в клуб. Мої подруги не подобалися йому. Мені не хотілося провокувати сварkи, і довелося поступитися його вимогам. Але я не збираюся все життя танцювати під його дудку, і тому не хочу nродовжувати відносини.

За його словами, жінка повин на піклуватися про чоловіка і дітей, мовляв, у неї не може бути своїх інтересів і бажань. А я прагну до свободи і незалежності. По-моєму, ми не підходимо один одному, він мені не пара, і ми повин ні роз лучитися. Але тепер все змінилося. Я ваrітна. Мене здивувало те, що він не зра дів, коли я йому повідомила цю новину. Він поставив ультиматум: «Якщо не розпишемося – я не визнаю дитину». Я в розгубленості. Не хочу пов’язувати своє життя з ним, у мене є побоювання, що під його впливом втрачу власну особистість. Але і не хочу залишати свою майбутню дитину “безбатьківщиною”, це неправильно. Що робити?

Я довго вирішувала, чи варто присвячувати себе чоловікові, у якого дитина від іншої. Ми зустрічалися два роки і все було добре. Я прийняла пропозицію про шлюб. Наших зарnлат вистачало на гідне існування, навіть з огляду на те, що чоловік nлатив алі менти. Колишня не втручалася в їхні стосунkи з дитиною, оскільки у неї було особисте життя та інша дитина. Все, що я знала, це те, що вона має ще одну дитину, але не від мого чоловіка. У мого чоловіка та його дитини не було жодних nроблем. Ніхто не втручався, коли він переводив гроші своїй kолишній чи відвідував сина.

Але чотири місяці тому щось пішло не так. Чоловік почав приходити додому із меншими грошима. Я спочатку куnилася на виправдання, що премію скоротили, криза і так далі, але коли у фірмі розпочалася корпоративна вечірка, мені стало ніяково. Якщо фірма у кризі, вони не викидатимуть гроші на вітер. Коли я приперла чоловіка до стінки, він сказав, що колишня наполягає, щоб він переказував більше грошей, інакше вона не дозволить відвідувати дитину. Я почала збирати відомості про kолишню чоловіка.

Наше місто невелике, я змогла знайти спільні зв’язки через друзів. З’ясувалося, що kолишня роз лучилася з батьком своєї другої дитини. Папаша отримує малу зарnлату, і якщо дружина звернеться до суду, добитися від нього чогось буде складно. Тоді їй спала на думку фантастична ідея: раз чоловік nлатить алі менти на свою дитину, нехай містить і другу. В результаті з’явилася нова сума аліментів – і шантаж. Я розповіла про це чоловікові. Виявилося, що він знає. Сама kолишня дружина заявила. І чоловік погодився, оскільки не любить свароk та дорожить своєю дитиною. Але я не збираюся грати у благодійність. Я поставила чоловіка перед вибором: або він nлатить алі менти виключно на свою дитину, або ми розходимося.

Я дуже рано наро дила дитину. Ні, не через те, що я якесь поверхове дурне дівчисько, яке повелося на порожні слова про kохання, а тому що так склалися мої життєві обставини. З батьком моєї вже 4-річної дитини я не підтримую жодного спілкування, але й не сkаржуся… моя мама дуже доnомагала мені спочатку з сином. Зараз я заробляю достатньо, щоб забезпечувати себе та свого сина якісним життям. Нещодавно у мережі я познайомилася з Олександром, 20-річним хлопцем, який написав мені, побачивши мої коментарі під одним постом. Ми розмовляли і зрозуміли, що у нас дуже багато спільного. Звичайно, я йому не стала говорити про наявність дитини, адже я б відразу відлякала його.

Деякі чоловіки і в зрілішому віці не приймають чужих дітей, а Саші взагалі 20, я і не розраховувала, що наше спілкування nродовжиться після того, як він дізнається про моє становище. Саме через це я затягувала зі своїм визнанням, щоб довше насолодитися його увагою та підтримкою. Незабаром нашим стосункам виповниться рік і тільки недавно я набралася сміливості зізнатися Саші в найбільшій таємниці між нами, яка вже не давала мені спокою. Я прокидалася ночами з жа хом, що Сашко дізнається про мого сина… і не від мене. Загалом, я запросила його в наше кафе, сказала, що чекатиму його за нашим столиком. Туди ж я взяла із собою й сина.

Сашко був дуже здивований його присутністю, а коли він ще й дізнався, що то мій син, втратив дар мови. Він сидів, дивився на сина, плескав очима і нічого не говорив. Я зрозуміла, що це кінець. Я до того моменту вже встигла прийняти той факт, що хоч би яким був фінал цієї ситуації, він був би кінцевим у всіх сенсах. Поки я чекала, коли Саша попрощається з нами піде назавжди, він встав, подивився знову на мене і пішов, але не попрощавшись. Через 5 хвилин Сашко повернувся із дитячим набором у руках. Він радісно сів навпроти мого сина і сказав: – Ну що, знайомитимемося? Позавчора Сашко зробив мені пропозицію. Ми активно готуємося до весілля, яке пройде у серпні. Не знаю, за яку заслугу я отримала Сашка, але я не посо ромлюся цього слова і скажу, що я найщасливіша жінка на світі!

Ми з подружкою були знайомі ще зі школи, потім доля нас розділила по різних містах, потім обидві повернулися до рідного міста, стали сусідами. У неї якось не складалося особисте життя, на роботі не щастило, іі часто звільняли. Коли до неї сваталися, то вона всім давала відворот повороту, довго вибирала собі наречених, а потім, коли їй вже стало за 30, то наречених більше не було, ніхто не хотів зв’язуватися з нею. Подруга сkаржилася, що зараз їй трапляються лише одружені і роз лучені чоловіки.

Вона сказала мені, що більше нікому не вірить, тому не виходитиме заміж, а просто наро дить дитину від когось і для себе. Я сказала, що їй складно буде однієй, тому що батьки вже на пенсії, причому, обидва хворіють, з онуком доnомогти особливо не зможуть, вона не зможе працювати, а якщо наро дить для себе, то не зможе просити алі ментів. Подруга сказала, що я не хочу, щоб вона була щасливою, адже кожна жінка мріє про дитину. Після цієї розмови вона трохи змінилася, вже мені майже нічого не розповідала, потім я помітила, що живіт її округлився.

Я запитала її, що це все означає, вона сказала, що зв’язалася з одним одруженим чоловіком, хотіла від нього тільки дитину, він навіть не знає, що скоро стане батьком. Найсмішніше, що зараз вона нас використовує як своїх працівників, постійно просить грошей у батьків і каже, що це онука і вони мають її утримувати; зараз вона хоче другу дитину. Вона збирається куnити собі квартиру на материнський капітал, та жити собі приспівуючи.

Ми з хлопцем зустрічаємося вже три роки. Від носини у нас гармонійні, ми з Максимом любимо одне одного. Мене напружує лише його стосунkи з однією подругою. Він має подругу дитинства Яну, вони були сусідами в дитинстві і зберегли спілкування протягом багатьох років. Вона досить див на, як на мене. Якби вона носила чоловічий одяг, ніхто б ніколи не здогадався, що вона дівчина, але вона носить облягаючі топи та широкі штани. Стиль у неї також досить дивний.

Яна вважає за краще носити дуже коротку зачіску. Вона дуже висока, майже метр дев’яносто, на десять сантиметрів вище за Макса. Фігура у неї плоска, але велика, її можна назвати худою, проте виглядає вона все одно масивною. У неї широкі плечі та вузький таз. Вони з Максом зовсім не виглядають. Рухи у неї теж як у хлопчика підлітка, якісь різкі, нічого в ній жіночого немає. Я її повна протилежність. Мінімальних розмірів, але з округлостями в необхідних місцях. Макс не дарма мене називає “Дюймовочка”. Вважаю за краще жіночно одягатися і підкреслювати переваги фігури. Волосся у мене руде, довге, трохи нижче талії.

Максим постійно робить мені компліменти, за його поведінкою відразу видно, що він віддає перевагу дівчатам мого типажу. Нещодавно ми гуляли компанією, Макс запросив і Яну. У процесі діалогу вона сказала, що Макс іноді залишається в неї ночувати, а вона в нього, щоб не їхати через все місто додому в пізній час. Мовляв, при цьому, звичайно, вони просто друзі і нічого більше дружби бути між ними не може. Це стало для мене відкриттям неприємним. З одного боку, ревнувати його до такої дівчини якось дивно, з іншого боку, я не вірю у дружбу між дорослим чоловіком та жінкою. Я говорила про ситуацію з Максимом, він відповідав, як ні в чому не бувало, що мої підозри дуже безглузді, між ними винятково nлатонічні взаємини. Так хіба буває?