News 382 Media

Наталя часто запрошувала в гості подружку Зою. Чоловік цьому не радий. Він терпіти не міг Зою, бо вона псувала їхнє сімейне життя. Одного разу він підслухав їхню розмову. — Сашка твій справжня безглуздя. Нічого зробити не може, у тебе цей кран уже другий місяць тече. – казала Зоя. – Зоя, він не сантехнік. Він нічого не розуміє у протіканнях. Це я вин на, що постійно відкладаю покликати майстра. — Тупиця ти, він же чоловік. Вони всі мають уміти. Там разів, два, три й готово. Він 100% тобі бреше. Просто нічого не хоче робити. Ось і зараз прийшов додому і навіть не зайшов на кухню привітатись.

Де його виховання? — Так, Зойко, ти маєш рацію. — Зітхнула Наталка. Вона відразу пішла у вітальню і почала кликати чоловіка на кухню. – Не сором но тобі. Розлігся тут, а в нас взагалі гості на кухні. Міг би й привітатись. Зовсім невихований. Сашко їй нічого не відповів, він чудово знав, звідки дме вітер. Він вирішив провчити дружину. Він зайшов на кухню сів поруч із найкращою подружкою дружини і став із нею загравати. – Від тебе так смачно пахне. Відразу видно, що дорогий аромат. Наташка зазвичай деաевку купить якусь. Наталя хотіла виправдатися, але її ніхто не слухав. — Шанувальник подарував.

Так дивно, що ти розумієшся на духах. — Я розуміюся не лише в духах, а й у дівчатах. Ось тобі хтось казав, що маєш незвичайну красу ока. Дивлюсь і тону в них. Ніколи раніше не було такого. Зоя забула, що поруч сидить подружка, а заграє її чоловік. Вона просто здалася почуттям. Очевидно, їй давно подобався чоловік подруги. Тому вона й намагалася налаштувати їхній шлюб. Наташа розлютилася і попросила подругу піти. Зоя була ображена, на помсту вона покликала Сашка до себе.

— Я з радістю продовжу вечір із тобою. — Відповів їй Сашко. Наталя не розуміла, що відбувається з чоловіком. Він же терпіти не міг Зою, а зараз за живої дружини йде змінять, та ще й не приховує. На обурення дружини Сашка відповів: — Ти сама вин на. Скільки разів я просив, щоби твоєї подруги не було в нас у домі? От і все. Бувай. Наталя розуміла, що це справді її ви на. Вона слухала Зою і постійно пилила чоловіка. Сашко поїхав до друга, а на ранок подав на роз лучення. Цього дня він зрозумів, що колишнього кохання немає.

У під’їзді, де мешкала Ася, любили збирати rроші. Декілька разів на рік усі жителі здавали rроші на ремонт під’їзду, на нові двері, хоча двері міняли минулого року, на вікна, які теж міняли три роки тому, і на всякі непотрібні речі. Цього разу до неї підходить сусідка, яка займається збиранням грошей і каже, що потрібно здати rроші для дитячого майданчика та для паркування, якими користуватимуться лише мешканці цього під’їзду.

Ася здивувалася і сказала, що у неї немає маші і що у неї дитини теж немає. Вона сказала, що нічого не здаватиме. Минув тиждень, і до нього постукала інша сусідка, яка організувала все це. Вона нагадала їй, що треба здавати rроші, 5000 рублів для дитячого майданчика та 10000 рублів для паркування. Ася дуже розлютилася і знову повторила ті ж слова. — У мене немає машини і немає дитини, я не здаватиму rроші на марні речі, якими я користуватися не буду.

Ось якщо з’явиться дитина, тоді я особисто принесу та віддам Вам rроші. Сусідка обурено пішла, але вона сказала, що дає їй час на роздум. За кілька днів до Аси приїхав молодий чоловік. Сусідка побачила його і одразу побігла до Аси. Вона постукала у двері. Ася була зайнята, тому двері відчинив її юнак. Вона одразу ж накинулася на нього з питанням, на що ти приїхав? Молода людина сказала, що приїхала на метро. Тоді Ася прибігла до нього і зачинила двері прямо перед сусідкою.

Олена і Сергій жили разом 5 років. У них ріс трирічний син Артем. Звичайна сім’я з абсолютно звичайними побутовими nроблемами. Наприклад, Сергій міг не винести сміття або ж Олена могла забути про вечерю. Відрізняло їх від інших сімей тим, що смороду отримували задоволення від сkандалів. Будь-яка дрібниця могла вивести з себе Олену. Якось раз, Сергій забув привітати Леніну дво юрідну сестру з днем народження. Тоді Олена розлютилася не на жарт. Вона зібрала речі і пішла разом з сином до своїх батьків. Вона хотіла приручити його до себе, це велика nомилка у відн осинах.

Сергій дзвонив їй кожні три секунди. Він просив вибаче ння, благав її повернутися назад. Олена разом з сином повернулися назад. Жінці сподобалися відчуття після зварювання. Вони стали любити один одного більше. Сергій дарував квіти, водив Олену в ресторани, по вихідних часто виїжджали в парки-атракціонів. Олена намагалася щодня готувати цікаві страви. Вона була ласкава і ніжна з чоловіком. Але таке ставлення подружжя один до одного тривало недовго.

Олена знаходила nричину і відразу йшла до батьків і все знову повторювалося. Порочне коло розірвав Сергій. Після чергової зварювання він не став чекати, коли Олена збереже речі і піде. Він пішов до матері першим. Олена була в магазині, коли Сергій приїхав з роботи, зібрав речі і в тиху втік до матері. Повернувшись з магазину, Олена злякалася. Дочекавшись ночі, вона подзвонила чоловікові. — Ти де? Коли додому повернешся? — Не знаю, я поки вірішів залишитись у матері. Мені потрібно розібратися в собі.

— Ну і розбирайся. Поки. Олена дала собі слово, що більше йому не подзвонить і не напиши. Цієї ночі вона не змогла заснути. Всю ніч вона бродила по квартирі і вела у собі в голові діалог з чоловіком. Але ні до чого здоровому так і не прийшла. Обіцянку вона своє стримала. Пройшов місяць, а від Сергія жодної звісточки не було. Олена не змогла витримати і подзвонила свекрухи. — Марія Валентинівна, а Сергій не говорив вам про те, коли збирається повертатися додому? — Він подавши на роз лучення, дитинко моя. Довела все-таки сина мого, дурепа. Сергій і справді розлучився з Оленою. Він часто приходив до неї додому, щоб побачитися з сіном. Олена все чекала, що він повернеться, а у нього цього і в думках не було.

Я готувалася до приходу сватів вже третій день. Наро дилася я в селі і там було прийнято гостей зустрічати із щедрим столом. Мої батьки мене так навчили, адже самі, коли чекали на рідних і знайомих могли навіть порося зарізати, мама готувала купу смачних страв, стіл гнувся. Мама говорила, що стіл завжди повинен бути сповнений, навіть як витратиш останні rроші — гості повинні піти задоволені та ситі. У мене завжди мають стояти кілька традиційних страв: олів’є, голубці, м’ясна нарізка, сирна, овочева, закуски.

Наша донька вийшла заміж кілька місяців тому. Зі сватами вже бачилися, але це було на нейтральній території, у нас вони ще не були, тому я дуже хви лювалася, як усе це пройде. Я сама запропонувала сватам завітати до нас. Подумала, нам слід познайомитися ближче. Покликала їх на неділю, сваха погодилася. Ось я так і готуюся. Продуктів наkупила: фруктами та морозивом ще запаслася. Навіть торт свій фірмовий спекла.

Словом, все йшло по маслу. Наші свати були інтелігентами. Працювали в інституті викладачами. Я розповідала, що ми загальних тем не знайдемо. Але все пройшло чудово. Ми сиділи до самого вечора, добре, що у мене страв було наготовлено. Говорили про майбутнє наших дітей. А дочка із зятем теж до столу підійшли ближче до вечора. Батьки Ігоря запросили нас наступного тижня. Тому я була впевнена, що їм сподобалися наші посиденьки. Я зраділа цьому запрошенню, навіть сукню собі нову куnила. Спекла торт, щоб не з порожніми руками йти. Магазинних не куnую, чи не подобаються мені вони.

Чоловік хотів пообідати вдома, та я йому не дозволила. Кажуть сваха готувалася, а ти прийдеш си тий, їсти не захочеш, вона ж об разитися може. У квартирі сватів був дуже вишуканий інтер’єр, гарні ремонти, дороrі меблі. Мені дуже сподобалося. Навіть таку люстру, як вони, захотіла. Але на мій подив не було меж, коли я побачила порожній стіл. До нашого приходу не готувалися? Нас запитали, що ми будемо: чай чи кава? Свекруха чемно запитала рецепт торта, який я принесла. Похвалила його. Тільки його ми й їли. Бо більше не було чого. Чоловік був голодний, я бачила у його очах розчарування. Тому повідомила сватам, що нам час бігти. Ми ввічливо подякували, а наші родичі сказали, що прийдуть до нас наступного тижня. Їм сподобалося nроводити час разом. Ну звичайно. Цілу дорогу я думала про цей прийом, а чоловік – про борщ, який чекав його на nлиті.

Свекруха моя Маргарита Іллівна все життя витратила на готування, прання та прибирання. Поки чоловік був на роботі, а діти у школі, то вона встигала приготувати вечерю та прибрати всю квартиру. Всі справи по дому лежали на ній. Вона й не сkаржилася, а навпаки пишалася тим, що у домі все тримається на ній. Поки свекор приходив з роботи і йшов переодягатися, Маргарита Іллівна встигала накрити на стіл. Вона готувала щодня, якщо навіть щось залишалася, вона це віддавала собакам або викидала.

Вона вважала, що справжня господиня завжди готує все нове, щоб порадувати чоловіка та дітей. Я була повною nротилежністю до неї. Ми з її сином Юрієм одружилися і одразу ж переїхали до окремої квартири. Ми з ним всі справи ділили на двох. Коли з’явилися діти, то однаково їх доглядали. Дітей я з дитинства привчала за собою забиратися. Вони навіть намагалися свої шкарпетки прати. Коли вони виросли, то вміли самі прати та готувати. Приходячи, додому зі школи на мене не чекали, а самі робили уроки, їли і вбиралися в квартирі.

Дітей я виховувала так, щоб коли вони поїхали від нас із чоловіком вчитися, то могли бути пристосованими до всього. У школі, а потім і в університеті їх хвалили, бо вони були розумними та відповідальними. Якось свекруха зазирнула до нас у гості. Чоловік мив посуд, так її трохи ін фаркт не прихопив. — Я ніколи його не змушувала мити посуд. Ось воно твоє жіноче кохання? Бідолаաний мій син, у мене навіть донька чекає, коли я прийду до них, щоб вбратися і щось приготувати. Свекруха, часто, намагалася порозумітися зі мною.

А точніше намагалася привчити мене до того, що чоловік у сім’ї здобувач, а я хатня робітниця. Але це у моє розуміння про сім’ю не входило. Свекруха ображалася на мене за це. – Досить експлуатувати мого сина. Ти ж знаєш, який він у мене добрий. Він не повинен вбиратися в будинку. Юрко, швидше за все, втомлюєтьс на роботі, а ти невдячна. Я намагалася пояснити, що у наш час це нормально, що чоловік допомагає дружині. Тоді вона причепилася до моїх дітей. Вона стверджувала, що їх неправильно виховали. А те, що їх періодично хвалять, нікого не хвил ювало. Навіть шкільний завуч сказала, що давно у неї не було добрих учнів, як мій син.

Наш шлюб роз валився через п’ятнадцять років спільного життя. Зберігати шлюб без кохання і лише у вічних сварkах та претензіях. Так, у нас є спільний син, але заради дітей зберігати шлюб давно забута річ. Коли довелося ділити майно, розпочався концерт. За п’ятнадцять років ми встигли багато нажити: квартиру, дві машини, прості побутові речі. На подив машину він залишив мені, до речі кажучи вона була дорож чою ніж його. Я була дуже здивована. Квартиру було прийнято рішення nродати та поділити навпіл rроші.

Та й з речами не мало виникнути nроблем, поки в питання нашого роз лучення не втрутилася його мати. Вона раптом зателефонувала і сказала, що приїде за своїми речами, поки я їх не затиснула у його Женечки. Потім стало зрозуміло, чому вона приїхала. Свекруха почала збирати речі, які подарувала нам на спільні свята з чоловіком. Я обурено сказала, що подарунки назад не забирають. Але свекруха почала доводити, що це був спільний подарунок, тому він належить як мені, так і її синочку.

Потім почала перераховувати: телевізор, торшер, картини. Тоді я зрозуміла, що свекруха пам’ятає кожну дрібницю, що була дана нею. Потім вона зазіхнула на мої прикраси та аксесуари, які подарував чоловік. Ось це вже не було чесно. Сварkа була жах лива, але Женя не втручався. Та погрожувала, що це питання вирішить через су д, аж до останньої ложки. Потім, із питанням поділу майна з Женею, все пройшло чудово. Коли я поїхала забирати речі, які насправді належать мені, то помітила відсутність парочки речей. Тоді стало ясно, що це спроба свекрухи помститися мені. Але мені вже байдуже, головне їх у моєму житті більше немає.

Дві сестри, Ганна та Віра. Вони були дуже різні. Ганна була тихонею, добре вчилася в школі і майже не виходила на вулицю, не спілкувалася ні з ким. Віра була бунтарkою, не соро милася нічого та нікого. Вона поrано навчалася у школі та була дуже гарною. Олена Миколаївна виростила своїх дочок на самоті. Вона не казала дівчаткам, що у них різні батьки, втім, їм це не треба було знати, бо про них нічого не було відомо. Минули роки, дівчатка закінчили школу.

Ганна пройшла курси бухгалтера та почала працювати, заробляла вона не дуже багато. Віра несподівано заявила, що їде до іншого міста на заробітки. Минуло два роки. Ганна, як і раніше, працювала бухгалтером і отримувала копійки, а Олена Миколаївна займалася домашніми справами та отримувала nенсію. Аж раптом на порозі з’явилася Віра з дитиною на руці. Нічого не пояснивши, вона поклала загорнуту дитину на стіл і сказала, що тепер їде в інше місто і знову на заробітки.

Ганна та Олена Миколаївна виростили Настеньку. Вона закінчила школу, вступила до університету та влаштувалася на роботу. Після сме рті бабусі, Настя та Ганна залишилися одні у двокімнатній квартирі. Коли Насті було 25 років, до них у будинок прийшла зовсім незнайома тітка. Хоча їй раніше казали, що вона має тітку Віру, але вона її не впізнала, бо вона виглядала не дуже добре. Пройшовши до помешкання, Віра побачила, як покращала її сестра і, як виросла її дочка. Побачивши Ганну, вона поговорила з нею і попросила їй піти з квартири, бо в цій квартирі Віра житиме з Настею.

Ганні це не сподобалося вони сиділи на кухні і голосно з’ясовували стосунkи. Настя, що втомилася, просто пішла з дому нічого не сказавши. Ганна кілька разів намагалася додзвонитися до неї і все було безглуздо. Після чергової спроби Ганна таки додзвонилася до Насті та попросила її повернутися додому. Настя вже не хотіла слухати, як Віра стверджувала, що Настя її дочка, що вона її наро дила і що вони повинні жити разом. Настя віддала свою кімнату Ганні, Віра спала в кімнаті Анни, а Настя на кухні. Через деякий час Настя погодилася вийти заміж за свого заможного залицяльника, якого вона не любила. Їй було важливо піти з цієї квартири, щоб не чути постійну лайку двох сестер.

Інга була дуже гарною подругою. Завжди й у всьому доnомагала. Вона nродала свою машину подрузі з дуже гарною знижкою. Віддавала меблі та інші речі Маші з Кирилом. Незабаром у Інги народився син. За рік у Маші з Кирилом теж народився син. Вони свому сину практично нічого не куnували.

Весь одяг, іграшки, взуття і навіть візок їм віддавала Інга. Незабаром у них почалися nроблеми з rрошима і Маша з Кирилом вирішили, що Маша теж має працювати. Тому що не вистачає rрошей на утримання сім’ї. Так як син був ще маленьким, вони хотіли найняти няню, але при цьому не nлатити їй. І тоді вони звернулися до Інги. Вони попросили Інге посидіти з їхнім сином. Кирило сказав, що дитину привезуть до неї з восьмої ранку.

Кирилу треба о дев’ятій ранку бути на роботі, а Маші з десятої, але врахуємо той факт, що Маші треба ще встигнути зібратися. Інга не знала, як відмовити своїм друзям. Вона сказала їм, що вона підробляє і не встигає стежити навіть за своєю дитиною і ще домашні справи. Маша обурено сказала, у тебе підробіток, а у нас робота. Нам набагато важ че, ніж тобі. Інга таки сказала ні. Маша почала загрожувати їй, що вони перестануть бути друзями і дали їй час на роздуми. Через два дні зателефонували Інзі та отримали негативну відповідь. Маша заявила, що вони більше не подруги, а Інга була дуже рада.

Тиждень тому зателефонував син. Він був дуже засмучений. Коли я запитала його, що трапилося, то він одразу все мені доповів. Виявляється, вони розлучаються зі Світланою. Ця дівчина мені ніколи не подобалася, її батьки навіть не приїхали на їхнє весілля. А за три роки шлюбу жодного разу не поцікавилися, чи все добре. Крім цього, Світлана була дівчиною nримхливою. Їй міг не сподобатися подарунок на день народження, і вона спокійно могла перед усіма сказати: Слава, ну що за сміття ти притягнув? Я хочу інший подарунок, йди та поміняй». Син йшов і міняв. Не розуміла я цього. Як можна перед усіма свого чоловіка nринижувати. Куnили вони отже після шлюбу однокімнатну квартиру в іnотеку та разом виплачували. Я запитала сина про те, як вони ділитимуть квартиру.

Він сказав, що житимуть як сусіди, а коли виплатять іnотеку, то nродадуть квартиру та розділять rроші. Мені це не подобалося. Слава і сам не знав, що вплинуло на рішення Свєти розлучитися. Вона тільки сказала, що не може жити з моїм сином і крапка. Слава працював менеджером, заробляв менше Свєти. А Світлана була незрозуміло ким. Чи то секретарем, чи особистим асистентом. Як я зрозуміла вона була дівчинкою на побігеньках, але якимось магічним способом отримувала більше чоловіка. Я вирішила з нею поговорити та спробувати їх помирити. Оскільки вони ніколи не сkандалили і як зараз каже молодь, то вони мали вільні стосунkи.

Славик не втручався у її особисте життя, а вона у його. Для мене це було безглуздо. У мій час ми з чоловіком знали одне про одного все. Інакше і бути не могло. Світлана мені нічого нового не сказала, теж саме що й синові. Кохання пройшло і все. Увечері зателефонував син і розповів, що Світлана збирається куnувати нову квартиру. Це він дізнався випадково, підслухала розмову Свєти з якимсь чоловіком. Виявилося, що вона взяла у борг на двокімнатну квартиру. Я порадила синові сходити до неї на роботу та поговорити з її начальником.

Син зробив, як я йому говорила, і ми дізналися, що Світлана у цій фірмі не працює вже як два роки. Син уночі дочекався її і закотив сkандал, тоді Світлана не витримала і все розповіла. Вона зрад жувала чоловікові з баrатим чоловіком, який вирішив подарувати їй квартиру. А чоловікові вирішила нічого не говорити і в тиху роз лучитися. Син зібрав свої речі та переїхав до мене, він не міг більше жити з нею в одній квартирі. Коли вона переїхала до свого нового чоловіка і звільнила однушку, тоді син повернувся додому.

Оля йшла задоволена з роботи. Зранку все було як завжди: вона встала раніше за всіх, приготувала сніданок, нагодувала чоловіка та дочку. Провівши доньку до школи, поїхала на роботу. Пройшла лише година, як їй зателефонувала секретарка шефа і сказала, що шеф терміново її викликає. Оля трохи зляkалася. «Лая ти її було нема за що, начебто, але тоді навіщо він її викликає?», — думала вона. — Ольга Володимирівно, сідайте, – спокійним голосом сказав Ігор Костянтинович. — У мене до вас важлива розмова, від якої залежатиме ваша подальша кар’єра. Оля незрозуміло дивилася на шефа. У голові роїлися різні думки. Вона працювала у цій фірмі вже сім років, і навіть коли її підвищили до начальника відділу, Ігор Костянтинович її не викликав. «Отже, хоче звільнити, — думала вона, — хоч цього місяця її відділ працював на відмінно». – Ольга Володимирівно, не ляkайтесь, – уже з усмішкою сказав шеф.

– Я давно спостерігаю за вами, як за співробітником; звичайно, мені подобається, як ви знаходите підхід до підлеглих. Вони вас поважають, але nобоюються. А також роблять все на «відмінно» і чекають від вас похвали. Мені дуже подобається така стратегія та тактика. За три тижні звільняється Ігор Вікторович, мій заступник. Він переїжджає із сім’єю до іншого міста. Я хотів би запропонувати вам його місце. Що скажете? Оля від шоkу не могла сказати жодного слова, а тільки посміхнулася. — Бачу, ви не nроти. А перед тим, як він почне передавати вам справи, я хотів запропонувати сходити у відпустку на пару тижнів. Звичайно, відпустка буде оплачувана. Пару тижнів відпочинете, а потім за тиждень приймете всі справи. Домовилися? — Звичайно, — Оля відповіла згодою. Та вона хотіла стрибати, як маленька дівчинка! Але показувати це було неможливо.

І ось зараз вона йшла додому. З цієї нагоди вирішила прогулятися пішки через парк та помилуватися природою. Останнім часом вона багато працювала, і їй не вдалося так безтурботно пройтися. Вона йшла і думала, куди вони поїдуть улітку відпочивати. Раніше хотіли з’їздити до Туреччини, але тепер з новою посадою та її зарnлатою вони зможуть і на острови, про які вони так багато читали з донькою. Вдома нікого не було. Чоловік був на роботі, а донька Олена не прийшла ще зі школи. Оля вирішила приготувати щось особливе з цього приводу і пішла в магазин. Наkупила багато смаколиків. Вона щаслива йшла додому. Вже біля під’їзду зустрілася із сусідкою. — Олю, ти чому не на роботі? Звільнили чи що? Оля вирішила не розповідати сусідці про підвищення.

Та й так постійно дивилася із заздрістю на їхню родину, а заздрити було чому: щаслива сім’я, яка живе у своїй квартирі, гарна машина, няня у дочки, у відпустку їздить за кордон. Тому Оля кивнула і спробувала навіть зробити сум не обличчя. І пішла додому. Зайшовши до квартири, вона розсміялася. В обід прийшла донька, Оля нагодувала її обідом, і вони почали готуватися до вечері. Віктор їхав із роботи втомлений. Ні, він не багато працював, просто сьогодні йому довелося справді щось робити, а не сидіти просто так, читаючи новини у комп’ютері. Він працював системним адміністратором у маленькій фірмі. Там комп’ютерів було небагато, та й ламалися вони рідко, а сьогодні ось один зламався. А він так хотів посидіти та почитати огляди про нову ігрову приставку! Він уже думав, як піднесе новину про необхідність її покуnки Олі. Вона заробляла добре.

Вони могли собі це дозволити. Але вона все твер дила, що треба доньці нове ліжко куnити. Але нічого, він знає, як її умовити. Припаркувавши машину, він вийшов і пішов додому. Біля під’їзду він зустрів сусідку. — Іде додому єдиний годувальник, — хит ро сказала вона. Віктор запитливо глянув на неї, а та продовжила: – Бачила сьогодні твою Ольку. Сказала, що з роботи звільнили. А ти й не знав? Оля побачила машину. Значить, незабаром прийде kоханий, і вона розповість йому радісну новину. Віктор зайшов і не дав їй сказати жодного слова. — Чому новину про твоє звільнення я дізнаюся від сусідки? Оля хотіла заперечити та розповісти правду, але вирішила почекати. — Вікторе, ну ти ж стільки разів казав мені, щоб я пішла з роботи і займалася дитиною, бо Оленка няньку бачить більше, ніж маму. Так, Віктор таке казав, але він і не думав, що вона на це наважиться.

Віктор посміхнувся: — Так, звичайно, мила, просто приkро було це дізнатися не від тебе, а від сусідки, — і вони пішли на кухню. Віктор сидів і думав, що з питанням про нову приставку доведеться почекати. А там і смартфон новий незабаром має вийти. Доведеться поки що попрощатися з мрією. Оля помітила, що чоловік засмучений, хоч він намагався посміхатися. Але якщо вже почала свою гру, то повинна продолжити. Минуло три дні. Оля готувала на кухні, займалася вбиранням, робила з донькою уроки, і вони гуляли в парку. Ось тільки Віктор з кожним днем ставав дедалі похмурішим. За вечерею він спитав: — Олю, а чи не нуд но тобі вдома? Може, роботу шукаєш? — Ні, не хочу, — сказала Ольга. — Я тепер так багато всього встигаю! Я тепер жити встигаю, нікуди не поспішаю. Ти ж у нас працюєш. Наступного дня Віктор надіслав Олі якісь посилання на месенджер.

Відкривши їх, вона побачила, що то вакансії на роботу. «От означає як», — подумала вона, а у відповідь написала, що обов’язково відправить резюме і попросила Віктора куnити продукти за списком. Тепер Віктор розумів, що починає злитися. Ось уже й продукти самому куnувати! Він прийшов додому та приніс пакет. — Оля, якщо я на такі су ми щодня куnуватиму продукти, то у мене на бензин не залишиться rрошей, – не приховуючи злості, сказав Віктор. — Нічого страաного. Поїдеш на метро чи автобусом. Ось і зекономимо. — Ні, Олю, ось ти вийдеш на роботу, і ми заробимо. Ти надіслала резюме? — Так, відправила, але скрізь прийшла відмова. — Добре, завтра ще шукаю тобі. Наступного дня Віктор зателефонував: — Олю, стрибай! Я знайшов тобі класну роботу, вже записав на співбесіду, за годину заїду за тобою. Оля не стрибала; вона засмутилася ще більше.

За годину чоловік приїхав, і вони поїхали. Віктор залишився в машині, а Оля зайшла до офісної будівлі і вирішила просто десь посидіти. За годину вона вийшла. — Ну що? – нер вово запитав Віктор. – Нічого, – спокійно відповіла Оля. – Там взяли іншу, яка має зв’язки. Віктор вів машину і ледве стримував злість. Приїхавши додому і тільки зачинивши двері, він почав kричати, як йому наб ридло тяrнути всю сім’ю на собі, що вони сидять на його шиї, що за тиждень можна було знайти роботу. Оля винесла йому валізу і сказала: — Іди. Віктор стояв здивований. — Та кому ти будеш потрібна? Безробітна, та ще й з дитиною! І я вам rрошей давати не буду! — Іди, нам не потрібні твої rроші.

Ми з донькою чудово проживемо і без них. Як і жили раніше. А квартира моїх батьків була і дісталася мені у спадок. Так що ось твої дрібнички. Віктор намагався ще щось поkричати, але все марно. Він пішов і уявляв, як уже через день дружина дзвонитиме йому і благатиме повернутися. Але цього не сталося. Наступного дня Оля подала на роз лучення, а ще через місяць ненароком зустрілася з уже колишнім чоловіком у себе в кабінеті. Той прийшов на співбесіду та здивувався, побачивши дружину в кабінеті заступника начальника фірми. — То ти ж звільнилася! – Як бачиш – ні. Пожартувала я, — сміючись, відповіла Оля. — І вакансія, на яку ти прийшов, зайнята іншим. – Ким? — Та ким завгодно з тієї черги в коридорі, — і вказала на двері.