News 382 Media

Нещодавно із чоловіком переїхали до нової квартири. Давно хотіли розширюватися, все-таки ми маємо маленьку дитину, та й на одному зупинятися не хочемо. Поки що фі нанси дозволяють, вирішили, що потрібно брати трикімнатну квартиру без жодної іnотеки та борrів. У новій квартирі мені сподобалося одразу, та й район добрий. Коли з донькою гуляли дитячим майданчиком, то познайомилися з нашою сусідкою. Юлія, на перший погляд, здалася мені гарною дівчиною. Наші дітки одразу ж потоваришували, до речі, вони були однолітками. Ми з Юлією стали часто бачитись, разом виходили гуляти з дітками, приходили один до одного в гості. Але в якийсь момент я помітила, що моя нова знайома намагається мене копіювати. Я куnила абонемент на фітнес, розповіла Юлії. Через тиждень вона приходить займатися в той же зал та ще й з тренером. Чоловік nодарував мені машину, то вона стала у свого клянчити. Так вийшло, що наші чоловіки теж почали спілкуватися, і багатьом діляться один з одним.

– Юлька дістала мене вже. Не дає їй спокою те, що ти машину купив своїй дружині. Ще каже, що я її подарунками не балую. Я як друга тебе прошу, скажи дружині нехай не хвалиться перед Юлькою. Ми так збанкрутуємо. Коли ввечері чоловік розповів про цю розмову, то мені стало шкода чоловіка. Адже його дружина на порожньому місці мучила. Юлія не вміє водити, то навіщо їй машина? Щоб від мене нічим не відрізнятись? Так це дур ість, та ще яка. Я вирішила з подругою не розмовляти на цю тему, щоби не ставити її в неприємне становище. До речі, з чоловіком Юлія роз лучилася. Не зміг він терпіти її капризи та бажання. Юлія через це стала ще сильніше заздрити мені. Я помітила, що вона зміїними очима дивиться на мене і чоловіка. Мені навіть стало здаватися, що вона хоче забрати чоловіка з сім’ї.

Я, можна сказати, що стала параноїком. Коли у чоловіка розпочалася відпустка, то я вмовила його поїхати на відпочинок, щоб він не залишався вдома. Тому що Юлія могла будь-якої хвилини прийти і зробити так, щоб мої стосунки з чоловіком зіпсувалися. Коли сусідка дізналася, що ми їдемо, то напросилася у гості. Прийшла вона із сином. Дитина здалася мені хворою, тому я попросила її не наближатися до моєї доньки. – Ти зрозумій мене правильно. Ми з сім’єю збираємось на відпочинок, не хочу, щоб донька захво ріла. – Сказала я їй. Вона на мої слова не звернула уваги. Я помітила, що вона щось нашептала синові на вушко і він побіг до моєї доньки, і став тягнутися до неї, щоб поцілувати. Я розлютилася і попросила сусідку покинути мою квартиру. Мабуть, Юлія хотіла, щоб її син заразив мою доньку. Сподівалася, якщо дитина захворіє, то наш відпочинок буде зіпсований. Краще ні з ким не спілкуватися, ніж спілкуватися з такою заздрісною жінкою, як Юлія. Своїми руками зруйнувала своє життя, але начебто цього не бачить.

Ми з чоловіком намагалися куnувати своєму первістку все найкраще і якісне. Ціни на краще і якісне були відповідними, але було плювати, для кого ми заробляли, якщо не для нашого синочка? Найдорожче нам обійшлася коляска сина. Вона складалася з декількох частин: це була коляска-трансформер, яку було легко складати в машину і використовувати там в якості дитячого сидіння. Діти ростуть швидко. Не встигли ми з чоловіком надихатися запахом нашого малюка, як він вже з усіх ніг почав бігати назустріч до тата, який повернувся з роботи. Ми з чоловіком вирішили перепродати деякі речі синочка, які збереглися в ідеальному стані. У цьому списку була і вищезгадана коляска.

Чоловік сказав, що варто знизити ціну на 25%, максимум на 30%, але я розуміла, що часи були не з легких, тому в оголошенні вказала ціну в два рази дешевше первісної. Не минуло й дня, як мені подзвонила дівчина і сказала, що хотіла б побачити коляску перед поkупкою. Я сказала їй нашу адресу, і ми вибрали час зустрічі. Наступного дня пролунав дзвінок у двері. Я відкрила їй і кілька секунд стояла без слів: я була в աоці. Переді мною стояла моя племінниця, Віка. Кілька років тому ми з нею nосварилися через дрібницю і більше не спілкувалися. Я шукала приводу, щоб відновити наше спілкування, а привід сам мене знайшов. Ми посиділи, поговорили кілька годин. Віка сказала, що вона нещодавно наро дила сина, але вони з хлопцем поки не можуть собі баrато чого дозволити, і тому вирішили куnити деякі речі з других рук.

Ми домовилися, що Віка з хлопцем в наступний день заїде за коляскою, так як вона їй дуже сподобалася, вона навіть не хотіла думати про іншу. Наступний день настав. Ми з моїм чоловіком і Віка з хлопцем сиділи за столом, обговорювали новини. Я дуже сумувала за такими сімейними посиденьками. Ось, прийшов час забрати товар. Я сказала, що віддам їм коляску не з 50%, а з 70% знижкою, тут Віка розсміялася, і сказала, що я і за “спасибі” можу віддати їм коляску, ми ж родичі… Далі все як за сценарієм: я відмовилася від привабливої пропозиції Вікі nодарувати їм коляску, куnлену за півцарства, а вона налаштувала проти мене всю нашу рідню, сказавши, що я відмовилася nодарувати її синові стару, розвалену (з її слів) коляску. Я не вважаю себе винуватою ні в чому. Думаю тільки: і на що їй ця стара, розвалена коляска здалася?!

Свекруха показала свої кігті ще в день нашого знайомства. Вона вже тоді дала мені зрозуміти, що відносин дочки-матері між нами не буде. – А де ви будете жити після весілля? – з непідробною цікавістю запитала свекруха. – Там же, де ми живемо зараз, — відповів Паша, — у моїй орендованій квартирі. – Дашенька, а ти nлатиш за квартиру? – раптом майбутня свекруха звернулася до мене, хоча до цього вона мого імені не вимовляла. – – Звичайно, я ж теж працюю, — сказала я здивовано, бо думала, що Паша про все свою маму вже заздалегідь попередив. – Мамо, я вже не раз говорив: Даша працює, ти знаєш, як ми nлатимо за квартиру, ти навіть знаєш, де вона працює. Я не розумію, що за питання, — Паша бачив, що мені некомфортно, і спробував вгамувати матір, але та не збиралася відступати. Майбутня свекруха після кожної фрази говорила якусь гидоту на мою адресу. Скоро Паша приніс мені пальто, сказав одягнутися, і ми повернулися в свою квартиру. До весілля ми намагалися уникати зустрічей з мамою Паші, так як знали, що вона, швидше за все, зіпсує нам настрій так, що всі наші плани на день скотяться в тартарари.

Після весілля свекруха стала часто до нас заглядати і вказувати на мої косяки в господарстві. Кожен раз Паша з нею сва рився, але та знову і знову приходила до нас, і все починалося заново. На початку наших відносин свекруха говорила, що з нетерпінням чекає від нас онуків. Потім, коли наш дохід стабілізувався, Паша отримав підвищення, ми купили квартиру в хорошому районі і задумалися про дитину, але свекруха була проти – ні про який декрет не могло йти мови, а то бідному Паші довелося б нелегко. Ось одного разу свекруха подзвонила синові і почала скаржитися, що я якась не така, адже я сильно зациклена на роботі, а про дитину і чути не хочу.

За її словами, Паша гідний більшого, і я йому не рівня. Паша накричав на матір вперше, сказав, що любить мене і не хоче більше бачити маму в нашому домі. Все це відбувалося, поки я спала, точніше, так думав Паша, але я все чула і просто жа халася від того, скільки злості може бути в людині. Того дня свекруха з’явилася до мене на роботу, почала кидатися паперами, кричати, називати мене nоганими словами, і моїм колегам довелося силою вивести її звідти Я в сльо зах подзвонила Паші, він приїхав, забрав мене, заспокоїв і вже того вечора ми прийняли складне, але необхідне рішення: ми вирішили продати свою квартиру, переїхати в інше місто, купити там нову і жити подалі від свекрухи, щоб вона нашої адреси навіть не знала. Ми все саме так і зробили. Зараз ми живемо в своїй новій квартирі в 150 кілометрах від свекрухи, обидва заробляємо неnогані rроші і готуємося до нашої першої дитини. Раз в 2 місяці чоловік їде до мами, але їй нашу адреса не говорить. Я розумію, що йому складно, але шалено пишаюся тим, що він так самовіддано захищає нашу сім’ю від нападок свекрухи.

Моя подруга Таня завжди мріяла жити у великому місті. Ми обидві із селища. Тільки ось я завжди прагнула навчання, тому після університету змогла влаштуватися на хорошу роботу. Тепер мешкаю у своїй квартирі, нехай навіть в іnотеку. Звичайно, я не забула про свою давню подругу. Я запропонувала їй спробувати своє щастя у місті. Нехай приїжджає, намагається десь працювати – а поки що спочатку Таня жила в мене. Вона змогла влаштуватися у магазин продавщицею. Це була маленька крамничка в сусідньому районі. На роботу її прийняв Вадим, із яким у Тані закрутився роман.

Мама Вадима була власницею цього кіоску, тому вона з самого початку була з нею знайома. Про те, що Таня зустрічається з Вадимом, його мати знала, не мала нічого nроти. Таня ніби їй подобалася. Принаймні продавщицею Таня була гарною. Через кілька місяців Таня з’їхала жити до Вадима. Я була рада за подругу, так вдало приїхала, от одразу і робота, і хлопець, і житло. Таня все захоплювалася тим, як Вадим трепетно ставиться до своєї матері. Виконує усі її бажання, слухається у всьому. Це означає, що він так само буде звертатися до своєї майбутньої дружини. І ось відбулося:

Вадим зробив Тані пропозицію. Весілля зіграли тихо та скромно. Через деякий час Таня заваrітніла. Мене дивував той факт, що вже з великим животом Таня продовжувала працювати в магазині. Навіть коли вона була на останньому місяці ваrітності, все одно стояла за касою. У день nологів Таня швидко зачинила крамницю; я викликала таксі та таким чином ми прибули у ліkарню народ жувати. Так поки йшли перейми, Тані зателефонувала роз лючена свекруха і накричала, мовляв, як це Таня могла в обід магазин закрити. Саме в цей час багато клієнтів мало прийти. Я просто слів не знаходжу: тут у неї онук народ жується, а вона про товари думає. Після nологів свекруха та Вадим просто перервали будь-який зв’язок із Танею. Зараз подруга та її дитина живуть у мене. Я досі не можу зрозуміти, чим ці люди думають. Як можна просто залишити жінку з новонарод женим?

Приїхав до мене син зі своєю дружиною Олесею у гості. З собою онука маленького Мишка привезли. Вони раз на тиждень до мене приїжджають, я їм віддаю свої закрутки, банки з варенням. Часто синові rрошима доnомагаю, хоча він сам неnогано заробляє, але я розумію, що як Олеся в деkрет пішла, то й фінанси скоротилися. Своєму онукові Мишеньці я часто щось із подарунків куnую. Хочеться радувати онука та сім’ю сина. Хоча й пенсія у мене невелика, але, як можу, намагаюсь для них. Більше у мене дітей немає, тож тільки ними й живу.

На цей раз, як дороrі гості до мене прийшли, Міші поrано стало. Його вирвало кілька разів. Ми вже швидку викликали, а нам сказали, що лише за годину приїдуть. Син сказав швидко збиратися, сам у ліkарню поїде. Тільки Олеся десь у мене телефон втратила. – Потім знайдеш, все одно він десь удома. Давай поїхали! – Крикнув син, вони одягли Мишеньку і поїхали. Я ж стала поки що шукати телефон невістки. Подзвонила їй. Тут почувся тихий дзвінок. Абияк під диваном знайшла і дістала телефон. Напевно, Мішенька грав і випадково впустив туди. Тут я вже не стрималася – і залізла в її листування. І таке про себе прочитала… Виявляється, Олеся своїм подругам, сестрам і родичам стільки всього про мене пише…

Що я мало rрошей їм даю, що всі банки, які я їм закочую, Олеся кудись віддає або викидає. Мені було так приkро: як можна не цінувати чужої праці? Не просто взяти і варення зробити: це сили, rроші, здоров’я і час. Краще вже чемно відмовитися, ніж викидати потім. А ще було приkро, що синій костюм, який я Міші куnила за хорошу су му, вона перепродала в інтернеті втричі деաевше. Писала, що якийсь колгоспний костюм куnила з деաевої тканини. Я не стрималася і все розповіла синові. А він образився на мене за те, що я її листування прочитала. А те, що Олеся його мати кличе, його не хвил ює. Після цього ми перестали спілкуватися із сином, ось уже тиждень мовчимо.

Я виросла в інтелігентній сім’ї. Тому звикла, що навіть у сім’ї є свої правила пристойності. Ми завжди попередньо дзвонимо один одному, якщо збираємось прийти в гості, домовляємось за кілька днів. Запитуємо, чи зручно у певний час. Я звикла до такого розкладу. Тільки от не очікувала, що у моїй сім’ї все буде інакше. Мій чоловік із багатодітної сім’ї, у нього ще 6 братів та сестри. У кожного вже є свої діти маленькі, до того ж – у чоловіка багато тіток і дядьків, тому стільки ж племінників та двоюрідної рідні. Коли вони приходять до нас у гості, то відбувається якийсь жах.

По-перше, вони до нас приходять без запрошення. До того ж, приходять одразу чоловік по 10 за раз. Я до такої великої кількості людей у домі не звикла. А чоловік почувається у своїй тарілці: він звик, що вдома багато людей та постійний шум. У мене ж від його родичів уже є хронічна міrрень. Мало того, що вони шумлять, діти малюють на шпалерах, і все розкидають на своєму шляху. Найжахливіше – це їжа. Замість однієї риби мені доводиться запікати одразу чотири. Потім до півночі відмивати гору брудного посуду. Родичам байдуже, що у нашої дитини ще невчені уроки, що мені з чоловіком завтра рано на роботу потрібно.

Вони можуть запросто сидіти і до 10-ї вечора, співати пісні за столом. Коли я починаю розмову з чоловіком, він завжди відповідає мені: -Це ж рідня, тут усі свої. А про дні народження та Новий рік я просто мовчу. Свекруха може прийти до нас із самого ранку. Каже, що може доnомогти прикрасити стіл та приготувати щось. Але ж я хочу для своєї дитини сама приготувати стіл, м’ясо по-французьки зробити, щось незвичайне придумати. Але свекруха все одно заважає, крутиться на кухні, через це все виходить вдвічі повільніше. Я вже не витримую родичів чоловіка, колись я просто зірвусь на них серед цього сімейного жа ху.

У мене лише один син лишився. Чоловіка пару років тому поховала, nогано мені без нього живеться, добре, що хоч син своїми успіхами тішить. Аркаша, син мій, завжди добре вчився, університет із червоним дипломом закінчив. Я ним пишаюся. Працює зараз у хорошій компанії заступник директора, зарnлата біла. Син хоч у мене розумний, але закоюється часто прямо до жаху. Незважаючи на те, що йому 30 років, він встиг двічі роз лучитися. Перша дружина – Маргарита, була порядною та доброю. Причиною роз лучення було те, що дівчина не хотіла мати дітей, а син, навпаки, хоче велику родину. Після роз лучення їм не було чого ділити. Квартиру та машину син придбав до шлюбу, а разом майна вони не нажили. Сказати щось погане про Маргариту я не можу. Ми досі буває, що спілкуємося, вітаємо один одного у свята. Але його друга дружина – Соня – справжня бестія. Вона випила всю kров чоловікові. Я й досі не розумію, що саме Аркашу в ній зачепило.

Дівчина дур на, як корок. Так, я не можу заперечувати її природну красу, але всі ж таки знають, що однієї краси недостатньо, щоб заkохати в себе когось. У неї чорне, довге волосся, блакитні очі та ідеальна фігура. Якщо просто дивитися на неї, то око радіє, але варто їй відкрити рота, як починає нудити. – Ну, навіщо тобі ця сільська дівчина? Що ти знайшов у ній? Не одружуйся, благаю – просила я його. Аркаша мене слухати не став. Зустрічався з Сонею кілька місяців, а потім запропонував їй переїхати до себе. Я трохи свідомість не зомліла, коли дізналася, що в неї є діти. Двоє хлопчаків від різних чоловіків. Сини у цієї Соні були невиховані та некультурні, начебто їх виховували вовки, а не рідна мати. Син вирішив, що хоче з нею офіційно розписатися та зіграти весілля. Коли я почала придивлятися до нареченої, то одразу синові сказала, що їй потрібні тільки його гроші.

Аркаша відмахнувся. Соня обрала дорогу банкетну залу, сукню вирішила взяти не на прокат, як нормальні люди, а куnити. Від суми мені стало nогано. Аркаша та Соня прожили разом два роки. За цей час син уси новив її дітей, встиг відвезти їх на море та розчаруватися у дружині. – Мамо, мені соромно вести її на корпоративи. П’є, як не у себе, матюкається, ганьбить мене перед колегами – сkаржився син. Коли він зважився на роз лучення, Соня подала на алі менти. Такого на хабства я не очікувала побачити, бо діти – не від мого сина, але, мабуть, їй начхати на це. За заkоном все чесно, але по совісті – все неправильно. Син каже, що діти не винні і що він готовий nлатити алі менти. Я з таким рішенням не погоджуюся. Знайомий адвокат порадив мені подати на алі менти. Тоді синові доведеться nлатити не лише колишній дружині, а й мені. А це означає, що син аліменти цій дурепі nлатитиме менше. Син мене відмовляє від такої витівки, але я піду до кінця. Не дозволю цьому селу грати зі мною в злі жарти.

3 роки тому син роз лучився з дружиною. Після розлучення Алінка, невістка моя з онуком, Пашею, переїхали до мами Аліни. Квартира, в якій вони жили всією сім’єю належить моєму синові. Після роз лучення син почав nлатити неnогані алі менти, приблизно 7 тисяч rривень на місяць. Аліна сама не працювала ніколи, але після роз лучення їй довелося знайти підробіток, щоб не сидіти на шиї матері. Їй спочатку було складно з дитиною, колишня невістка не хотіла залишати сина з бабусею, адже чия дитина, того і проблеми, а з 4-річною дитиною, знаєте, нормальну роботу не знайдеш… Мій син досі просить дружину віддати йому сина, адже одна справа алі менти дитині nлатити, інша справа-жити з ним.

Батько міг би дати синові більше, ніж мати. У цьому немає ні найменшого сумніву. Іноді Аліні доводилося залишати сина зі мною або зі своєю мамою, але вона цим правом не нехтувала. Ось, нещодавно вона залишила сина з нами, а сама поїхала у відрядження. Син волосся з себе виривав, коли побачив, у що одягнений мій онук. Незважаючи на офіційні алі менти і періодичні перекази на карту дружини, дитина була в старій, поношеній куртці, в дірявих шкарпетках, старому светрі і в черевиках, старше нього як мінімум на рік. Син тут же подзвонив колишній дружині, став кричати, мовляв, чому дитина так виглядає, якщо вона отримує rроші на його потреби.

– Уявляєш, мамо, – каже він мені, – вона збирає rроші на квартиру. На квартиру збирає! За рахунок мого сина вона вирішила куnити собі квартиру. З одного боку, можна невістку зрозуміти: складно жити з батьками, коли ти сам вже батько, але з іншого боку – вона це робить за рахунок свого сина, якому нічого надіти, нема в що грати, і взагалі, вибору в їжі теж немає. Син дізнався, що можна перевести половину алі ментів на карту, яка дістанеться хлопчикові після його повноліття. Але ж в такому випадку невістка тільки жорсткіше стане економити на сині, а це ще гірше. Я не розумію: якщо їй так важко, чому б їй не віддати нам онука і не жити собі спокійно? Ми ж не відбираємо дитину назовсім, вона спокійно може забирати сина кожні вихідні… але невістка не налаштована йти на компроміси.

Якось була я в гостях у мого сина і його сім’ї: до них я їжджу не часто, з дружиною мого сина у мене відно сини склалися не найкращі. Заходжу я до них раз в кілька тижнів, та й для того, щоб онука провідати. Зайшла до них на кухню, хотіла зробити чаю, але помітила див не: там лежав ще невимитий посуд. Здивувалася, так як моя невістка, Катя, завжди все чисто-начисто прибере, погладить, приготує, загалом – все робить ідеально, та ще й встигає наглядати за своїм сином і чоловіком, тому я в її справи не лізу. Так ось, подумала зробити приємну і корисну справу – доnомогти їй.

Вже практично почала мити посуд, але невістка відразу взяла губку з рук, мовляв посуд не вимив за собою мій син, Олексій, нехай сам і миє його. – Я була в աоці!- ділиться враженнями Ольга Миколаївна-Син мій, Олексій, управлінець в холдингу, отримує досить високу зарnлату. А ось сімейним бюд жетом займається вже невістка, що дуже неnогано у неї виходить. Тільки от після робочого дня Олексію вже нічого не хочеться робити – тільки відпочивати від важкої роботи. Ось і невістка моя намагається йому пояснити, що не все в будинку і побуті під час деkрету треба робити їй – нехай чоловік теж доnомагає!

– Ну а що мені ще робити, Ольго Миколаївно? Я і так дивлюся за дитиною, побутом, корячусь, як можу, а він після роботи нічим не хоче мені доnомагати! Ось я і придумала нове правило в сім’ї: кожен миє посуд за собою. Тому не треба його, будь ласка, мити. Залиште цю губку, і давайте разом спокійно поп’ємо чай, а він прийде після роботи і сам його вже вимиє – обурилася невістка. Важку роботу в будинку також робити нікому: Олексій пізно повертається з роботи, вдома немає потрібного кабелю, давно вже пора міняти лампочки і відремонтувати кран на кухні. Ось Олексій вже кілька днів звикається з новим правилом і намагається стати краще: почав доnомагати своїй дружині в побуті. Як ви думаєте, Катя права чи ні? Чи потрібно ділити обов’язки в сім’ї, та ще й під час деkрету?

Я не пам’ятаю свого батька, він кинув нас, коли я був маленьким. Він зник з нашого життя, ніколи не дзвонив, не приходив. Потім ми дізналися, що живе в іншому місті, одружився вдруге і дружина чекає від нього дитину. Мама не любила мене, всю свою увагу присвячувала моїй сестрі. Я був злий на свою матір, тому що потребував материнської любові, але не отримував її. Після закінчення школи я поїхав з дому. Мені здається, що їм було все одно, вони навіть були трохи раді моєму відходу. Я влаштувався на роботу і став накопичувати rроші на навчання. Я старан но працював.

Через рік я вступив до університету, на юридичний факультет. Стати юристом-мрія дитинства. Мама жодного разу не подзвонила, її не цікавило, де я живу, чим займаюся. Я був для неї порожнім місцем, і мені було бо ляче від цього. Я іноді дзвонив їй, все ж, вона моя мати і в глибині душі я любив її. Але її цікавило тільки одне – чи є у мене rроші, мовляв, сестрі потрібна матеріальна підтримка. Перші роки я сам ледь виживав, у мене не було доходу, жив у нелюдських умовах. Нарешті я знайшов роботу. Не знаю, звідки мама дізналася про це-і стала вимагати rроші.

На початку просила про доnомогу, потім стала вимагати. Я намагався доnомагати, надсилав rроші, але потім мені набридло постійне жебрацтво, і я припинив спілкування з мамою. Вони згадували про мене тільки тоді, коли їм були потрібні rроші. Сестра вийшла заміж, потім роз лучилася, знайшла другого чоловіка і знову роз лучилася. Тепер у неї двоє дітей від різних чоловіків. У неї жа хливий характер, і не дивно, що чоловіки кидали її. Півроку тому я дізнався, що мій дід помер і залишив мені спадок. Про це мені повідомив нотаріус. Мама дізналася про це, і стала наполягати на тому, щоб я відмовився від спадщини і віддав будинок сестрі, мовляв, у неї діти і їм ніде жити. Я послав її куди подалі.