Мені тридцять три роки. Міська мешканка до кінчиків волосся. У мене своя квартира та чудова робота. Півроку тому, на дні народження подруги, я познайомилася з Ігорем. Потім почали зустрічатись. Хоча всі наші спільні знайомі дивувалися, що я зустрічаюся із сільським хлопцем. Тиждень тому представила його мамі. А позавчора ми поїхали до села, познайомитись із його мамою. Наступного ранку, після нашого приїзду, свекруха влаштувала мені справжню муштру. Підняла о шостій ранку. Вона вирішила, що зможе керувати мною, як якоюсь батрачкою. Розбудивши мене, вона відразу почала перераховувати все, що я маю зробити за день .
Звичайно, я не збиралася доїти її корів, різати курку для супу та гнути спину на городі. “Я достатньо заробляю, щоб мати можливість самій собі все це купити”. Тому, коли все висловила їй у очі, вона мало не підскочила на місці від злості. В обід, коли з поля повернувся Олексій, його мати влаштувала справжній скандал. – Навіщо ти її сюди привіз? Вона нічого не хоче робити. Навіть лопати до рук не взяла. А що буде, коли ви одружитеся і переїдете сюди? Хто її годуватиме? Я не збираюся її безкоштовно годувати. Від цих слів я була в люті. З чого вона вирішила, що я збираюся після заміжня переїхати жити до села.
Загалом, я зрозуміла, що й Олексій теж вважав, що ми житимемо у селі. Звісно, я сказала, що це неможливо. Слово за слово, і ми посварилися. Від Олексія та його мами я почула, що таких, як я, повно у селі, і кожна захоче стати його дружиною. Загалом, уже за годину я їхала в таксі додому і була рада, що все з’ясувалося до весілля. А його мамі я залишила сто гривень за вечерю та сніданок, щоб потім не казала, що вона даремно мене годувала.