News 382 Media

Ця історія сталася днями, коли мій чоловік взяв два квитки для себе і сина на Чемпіонат світу. Вони були завзятими вболівальниками футболу. Син приїхав зі свекрухою, з якою ми не ладнали. Відпускати його одного вона відмовлялася і іншого варіанту не залишалося, як погодитися. Я трималася осторонь, була нейтральна в спілкуванні, а дочку намагалася не відпускати надовго до бабусі. Раптом чого наговорить, налаштує дитини. У матчі виграла улюблена команда моїх чоловіків-і цілими днями я чула їх обговорення і коментарі. Але це нічого: я мовчки терпіла, поки свекруха не натякнула, що нам потрібно розширитися, зробити ремонт, додати кімнату для гостей, адже кошти для цього у нас є.

Потім вона перейшла на нашу кухню, назвавши мене nоганою господинею, наготувала різноманітної їжі, до якої син навіть не доторкнувся. Цього їй теж мало було: вона всіляко тиснула на мене, тому що я відмовлялася годувати сина нісенітницею, а змушувала харчуватися правильно. Чоловік теж себе дивно веде, все ходить поруч з нею, стелиться. Останньою крапкою для мене стало побачене у ванній. У ванній дочки була залишена брудна білизна за котячим лотком.

Я розлютилася і вигнала з дому всіх трьох – сина, чоловіка і свекруху, адже дитині потрібні спокійні від носини між батьками і затишок в домі, а не постійні сkандали і непорозуміння. Чоловік може відвідувати дочку, коли захоче, заважати йому не буду. Я не знаю, що робити: так тривати не може, але і руйнувати сім’ю не хочу. Так як же мені вчинити? Може, перестати спілкуватися зі свекрухою або поставити ультиматум чоловікові, адже, якщо ми йому дороrі — він зробить все, щоб ощасливити нас.

У мене є найкраща подруга дитинства Міла. Ми разом виросли в одному селі, коли стали великими, то переїхали в місто вступати до університету. Подруга знайшла собі хлопця, вся справа йшла до весілля, я раділа за Мілу, як за рідну сестру. Міла мені і правда дуже близька. Мої батьки дуже суворі люди, але батькам Міли завжди довіряли. Тому щоліта я практично жила разом з ними. Її тато відвозив нас в ліс, він дуже добре розбирався у всіх рослинах, з ним просто неможливо загубитися в лісі. Ми були часто на річці, він вчив нас плавати. Мама Міли працювала листоношею,

її теж знало все село. Особливо її любили бабусі, бо вона і пенсію принесе, і пошту, і за комуналку заплатить. Я ставилася до батьків Міли, як до бабусі з дідусем. Міла була у них пізньою дитиною, але дуже довгоочікуваною. А заміж Міла виходила за онука нашого декана в університеті. Хлопець був з вищого кола, інтелектуал. Пощастило дуже Мілі з нареченим. У день весілля я була свідком, свято було шикарним, все по вищому розрядку, з живою класичною музикою, у них там весь вищий світ столиці зібрався. Але я помітила, що немає батьків Міли.

Я запитала у подруги: — А де тітка Роза і дядько Вадим? — Їх не буде! — Але чому? Щось сталося? — Це якби вони були тут, то сталося б… довелося б мені червоніти за них Вони ж із села, а ти бачиш, які тут люди зібралися, всі інтелігенти. Так що я не хотіла ганьбитися. Мені стало так неприємно від слів подруги, я вирішила, що більше не хочу залишатися на її пафосному весіллі. Тому після РАГС-у я поїхала в село до рідних Міли, щоб побути разом з ними, підтримати і заспокоїти.

Коли одружувалася, я нічого не знала про минуле мого чоловіка. Справа в тому, що на момент шлюбу нам обом було майже 30, так що був не факт, що я була його першою супутницею, але відкрито я у нього не питала, чи були у нього ще дружини, до мене, все ж таки, якщо вони розлучилися, це могли бути не найприємнішими спогадами, тож змусити чоловіка пройти через все це заново, я не хотіла. Одружилися ми і жили разом щасливо, в коханні та в розумінні, так навіщо було взагалі згадувати минуле, якщо ми жили в сьогоднішнім і попереду було наше майбутнє.

Про минуле ніякої мови не йшлося. Там все було так, як ми залишили, тож повертатися туди не було жодного сенсу. Все ж таки, виявилося є дещо, про що мій чоловік не хотів говорити. Точніше, дехто. Все трапилося під час нашої прогулянки у парку. Ми з чоловіком частенько виходили прогулятися парком, на свіже повітря. І ось, одного дня, до мого чоловіка прибігла незнайома мені дівчинка, назвала його татом, і обійняла. На око їй було десь 7 років. Мій чоловік від неї відмахнувся, взяв мене за руку і швидким кроком ми звідти пішли.

Лише пізніше він мені розповів, що залишив колишню дружину з дочкою, якою і виявилася та дівчинка з парку, але він боявся мені про це говорити. Я ж вважаю, він даремно боявся, адже моєї любові до нього менше не стало від факту, що мав іншу сім’ю. Я навіть сказала йому, що він може спокійно спілкуватися з донькою та приводити її до нас додому, якщо захоче. Бачили б ви, як чоловікові полегшало, і як міцно він мене обійняв після цих слів!

Ми з чоловіком у шлюбі вже 15 років, і я завжди вважала, що мені пощастило в житті. Дивно, але свекруха – Любов Семенівна – була всі ці роки моєю найближчою людиною. Майже завжди вона була на моєму боці, і якщо навіть її син був правий — вона намагалася якось згладити кути і помирити нас. Навіть коли у нас народилася дитина, поруч була тільки свекруха.

Мої батьки жили в іншому місті, тому сподіватися я могла тільки на маму чоловіка. Одного разу свекруха повернулася з відрядження і зізналася мені в тому, що закохалася по вуха. Обранцем виявився солідний чоловік з Канади. Все закрутилося-завертелося, і через 3 роки свекруха переїхала до коханого. Перед від’їздом свекруха не стала продавати квартиру і залишила її нам.

Сказавши: — Користуйтеся, а заодно і запасний аеродром для мене буде. Після від’їзду свекрухи мій чоловік остаточно розпустився. Його основним заняттям стала рибалка з друзями, п’янки в гаражі, а вдома він практично не з’являвся. Свекруха приїхала без попередження. Я була вдома, поралася з дитиною, і дуже зраділа, коли вона приїхала, адже вона завжди допомагала. — А де мій син? Знову на риболовлю відпустила?

— А що я можу зробити? Він мене не слухає, скандали влаштовує. Все роблю сама. — Якщо «сама», то чому у тебе так брудно? Такого від свекрухи я не очікувала почути. Адже вона завжди була такою доброю, а зараз почала лаятися на мене практично з будь-якого приводу: погано прибираюся, неправильно годую дитину і т. д. Якось раз я не витримала: дитина не спала всю ніч, чоловік знову був на риболовлі, а свекруха прокинулася і почала тикати мені на кути,

де я погано протерла. Нічого не відповіла, дочекалася чоловіка і сказала: — Або ти назавжди забуваєш свої посиденьки, і захищаєш мене від своєї мами, або я йду. — Ти не в тому положенні, щоб наказувати. Жінка завжди повинна зберігати сім’ю. Не хочу згадувати все те, що я відчула в цей момент. Прожила так ще пару років, і подала на розлучення. Після всіх процедур колишня свекруха подзвонила мене і попросила про зустріч.

Вона зізналася, що все це робила спеціально: хотіла зрозуміти, чи є її син справжнім чоловіком. Виявилося, що ні. Риболовля стала для нього можливістю уникнення проблем і відповідальності. А те, що наша сім’я розвалюється, свекруха зрозуміла багато років тому. Зараз я вдячна колишній свекрусі за розлучення. Адже я зустріла чоловіка своєї мрії, з яким ми дуже скоро створимо сім’ю.

Росла я у неблагополучній родині. Не знаю, що трапилося після мого народження, але батьки почали спиватися. Незабаром їх позбавили батьківських прав, опіку наді мною оформила бабуся. З бабусею мені було набагато краще. Чи не шикували, але на найнеобхідніше грошей завжди вистачало. Як тільки у мене з’явилася нагода, я стала підробляти. Через рік вступила до інституту, там і зустріла свого майбутнього чоловіка. Я навіть не розуміла, чому він обрав саме мене? Сіра миша, а довкола стільки гарних дівчаток, які слини по ньому пускали… З мамою свого майбутнього чоловіка я познайомилася після того, як ми вирішили подати заяву. Вона в першу ж секунду окинула мене своїм наглядовим поглядом. Запросила на чай, але весь вечір поводилася так, ніби до королівської родини завітала якась селянка. Коли я розповіла про свою сім’ю, свекруха явно дала зрозуміти, що вибір сина їй не сподобався.

Навіть не розумію, як вона не примудрилася зірвати наше весілля. У перший рік нашого спільного життя ми стали планувати дитину. Ось тільки нічого в нас не виходило. Лікарі сказали, що проблем із моїм здоров’ям немає. Отже, я почала вмовляти чоловіка, щоб він теж сходив на перевірку. Ось тільки прийняв він цю пропозицію з невимовною люттю, і тієї ночі пішов ночувати до своєї мами Наступного дня він повернувся додому зі свекрухою, яка з порога заявила, що це все моя спадковість, що діти алкашів завжди проблемні. Але ж мої батьки почали випивати після того, як я народилася. Мені було років 4-5, я чудово пам’ятаю ці роки. Як би там не було, суперечити свекрусі я не стала.

Вона заявила, що знайде своєму синові кращий варіант і пішла разом з ним. Наступного дня чоловік заявив, що подає на розлучення. Мені здавалося в той момент, що життя закінчилося, але щастя посміхнулося мені через кілька місяців. Коли я розповіла своєму кавалеру про проблеми з колишнім чоловіком, він махнув рукою, обійняв мене і сказав, що навіть якщо не вийде, ми зможемо всиновити дитину з дитячого будинку. Але, на щастя, у мене все вийшло: нещодавно дізналася, що вагітна. А ось колишній розлучився вже вдруге. Мабуть, найкращого варіанта поки що не знайшли.

Весь трудовий тиждень я живу заради сім’ї та дітей. Я через брак часу можу не випити кави вранці, але приготувати сніданок, нагодувати і зібрати дітей до школи, потім прибратися на кухні — це святе. Потім біжу на роботу. Дорогою з роботи додому купую продукти, вдаюсь додому і відразу починаю готувати вечерю. Після того як нагодую дітей, перевіряю їх готовність до завтрашніх уроків, потім годую чоловіка, мій посуд. Стандартний будній день для працюючої матері. На вихідних я на розслабоні. Частину домашніх обов’язків бере на себе чоловік, а я, у час, що з’являється, розслабляюся. Зазвичай це полягає в тому, що влаштовую шопінг із подругами, або культпохід у кіно, або відтягуємось у кафе. Як вийде.

Але минулими вихідними подруги були зайняті своїми проблемами, а одна я не захотіла виходити з квартири. Вирішила розслабитись удома. Замовила собі піцу і замкнувшись у себе в кімнаті «хрумкала її в одне рило». Вже доїдала останній шматок, коли додому прийшов чоловік. Побачивши мене зі шматочком піци, запитав: — Діти її їли? — Діти ситі та задоволені. Ганяють м’яч у дворі. А це моя піца і нікому я її не віддам! – відрапортувала я. — Та ти свиня! — виплюнув чоловік, і грюкнув дверима нашої спальні. Я думала, що він так приколюється. Але ні.

Виявилося, що він всерйоз образився на мене і влаштував мені бойкот. Коли діти повернулися додому, чоловік розповів їм про піцу, і що я поскупилася і не поділилася з ними. Діти відреагували спокійно – ну з’їла та з’їла. На здоров’я. Але чоловік все одно не заспокоївся. Вже майже п’ять днів мене ігнорує. Таке враження, що маю трьох хлопчиків, а не двох. Ось як мені втягнути його в розмову і пояснити, що мама теж людина і має право побалувати себе смачненьким? Хоча б раз на кілька років!

Я росла в найкращій родині. Я з дитинства відчувала, як усі один одного люблять, ставляться з великою повагою. Мені подобалася модель нашої родини, собі я хотіла таку саму. Батьки мене завжди підтримували, ми разом часто їздили відпочивати. Коли друзі тата окремо воліли проводити час від своїх дружин та дітей, то тато, навпаки, відпочивав саме з нами у лісах, горах і навіть на рибалці. Мене ніколи не лаяли. Батьки вважали, що краще поговорити з дитиною і все пояснити, і не кричати безглуздо і змушувати свою дитину чогось боятися. Але в 15 років у нас у сім’ї сталося велике горе,

після якого я досі не можу остаточно отямитися. Не стало нашої мами. Її збила машина, водій уже сидить, але це взагалі ніяк не допомагало мені впоратися з втратою. Зате тато довго не сумував. За рік після трагедії він знайшов собі нову жінку. Привів він Поліну одразу до будинку. Мені було бридко від того, що ця жінка намагається заполонити простір мами. Так ще й Поліна була молодшою за мого батька на 8 років, нормальна така різниця у віці. Мені було так неприємно і прикро, коли тато говорив Поліні ті самі слова, які повторював мамі. Я перестала цінувати всі моменти з ним, зрозуміла, що ціна його слів просто гріш.

Але тата не бентежила моя поведінка. Він не звертав уваги на те, що я поступово віддаляюсь від нього. Я зараз замислююся, а він реально любив маму або просто звик до неї, або просто вдавав і прикидався. Я просто не можу змиритися з думкою, що можна дуже сильно любити людину, а потім через рік запросто знайти їй заміну. Я хочу одразу після повноліття з’їхати від батька. Тому що жити під одним дахом із Поліною я не можу, не хочу приймати те, що це дешева заміна моєї матері.

У мене на роботі раніше була колега Лариса, так весь відділ завидував її життю. У Лариси просто ідеальний чоловік, він її буквально на руках носить. Зараз Лариса знову в декретній відпустці, вона вже третю дитину народила. Ми рік тому були всім колективом у Лариси на новосіллі. Чоловік сам побудував великий будинок, ремонт всередині просто шикарний. Ще більше стали заздрити. Так ще й чоловік у неї просто гарнюня. Високий брюнет, завжди в ідеальній фізичній формі, він ще рубашки білі постійно носить, в костюмчиках ходить. Такий важний та галантний. Сім‘я у них хороша, діти виховані. Все, здавалося б, просто ідеально. Але ні, нещодавно ми дізналися, що Лариса розлучається.

В це було важко повірити. Що взагалі могло зруйнувати їх міцний союз. Причина виявилася банальною – інша жінка. Як би чоловік не любив Ларису, але романтики у них в житті ставало все менше і менше. І тут наш колектив розділився на два табори. Перший, за Ларису. Багато хто вважає, що її чоловік справжній козел. Адже Лариса йому трьох дітей народила, тим більше всі вагітності були важкими. Потім вона довго приходила у себе, тут не до романтики цілком. Тим більше діти не безтурботні істоти, то зубки у когось прорізаються, то газики в животику.

З дітьми маленькими важко справлятися, навіть незважаючи на наявність няні. Другий табір за її чоловіка. Мовляв, як би не була зайнята жінка, але чоловіку потрібно достатньо часу приділяти і поважати його. Він не отримував тієї ласки, яку хотів, тому знайшов ту, яка задовольнила всі потреби. Мені шкода Ларису, тим більше чоловіка – це не тварина, яке не вміє себе контролювати. Міг би і почекати, допомогти дружині, а не шукати втіху на стороні.

Поки ми не були одружені — дуже часто сварилися з різних дрібниць. І одного разу, під час чергової сварки, я зробила найдурнішу помилку у своєму житті: пішла до клубу, напилася, познайомилася з хлопцем – і зрадила свого коханого. Через 2 тижні я дізналася, що вагітна. За моїм підрахунком, батьком дитини міг бути як той хлопець, так і мій коханий. Як би там не було, я розповіла про вагітність свому хлопцеві – і він був щасливий. Весілля зіграли у вузькому сімейному колі. Того вечора я вирішила, що ніколи в житті не проговорюся про зраду.

Минуло 20 років. Коханий виявився чудовим чоловіком і батьком, і ми виховали гідного та порядного сина. Після закінчення університету син оголосив, що одружиться зі своєю коханою. Незважаючи на вік, ми працювали з ранку до вечора. Якоїсь миті у чоловіка почалися проблеми із серцем. Ми списали це на стрес і вік, ось тільки все виявилося набагато серйознішим. Не встигли ми обстежитись – як у чоловіка стався напад. Я лише думала про те, як розповісти про те, що трапилося 20 років.

Адже після його відходу я ніколи не пробачу собі те, що не зізналася йому. Сіла поруч із ліжком, тільки приготувалася говорити – як зайшов лікар і покликав мене до коридора. Сказав, що чоловікові потрібний спокій і лише позитивні емоції. Нині чоловікові набагато легше. Його виписали з лікарні, ми живемо та радіємо успіхам свого сина. Але мене мучить совість, а чоловікі наче щось відчуває. Стримую свою мову лише тим фактом, що ця новина може стати для мого чоловіка останньою.

Коли дочка, збираючись заміж, сказала мені, що після весілля вони планують жити зі мною – я зраділа. По-перше, дочка знайшла своє щастя, по-друге, у будинку з’явиться чоловік. Але «по-друге» не вийшло. Не через те, що зять невміха. А через доньку. Вона тремтить над чоловіком, ніби той скляний або зроблений з якогось іншого тендітного матеріалу. Раптом розіб’ється. Вперше, коли я попросила зятя підправити розетки (вони практично вивалилися з гнізд), він сказав: — Зробимо. Ніяких проблем. Тільки ви мені нагадайте у вихідні, а то я забуду, — і пішов на роботу. Щойно зять вийшов за двері, як на мене накинулася дочка. — Ти чого?! Він і так стомлюється на роботі!

А тут ти зі своїми розетками! Не стала я нагадувати зятю про розетки. І полиці повісити не попросила. І меблі пересунути не змушувала. Але з дочкою планами поділилася. А вона вирішила, що я так і мрію приорати її дорогоцінного. Та так злякалася, що потягла чоловіка жити на орендовану квартиру. Я аж очманіла. Можна подумати, що я збиралася змусити зятя зробити ремонт. Вони вже три роки одружені. І за цей час дочка з правильного чоловіка зробила якесь убожество, яке й підігріти для себе їжу не може. На дачу вони до мене не їздять, раптом я попрошу зятя молотком попрацювати. Те саме і з відвідуванням моєї квартири.

Я на неї подивлюся, коли дітлахів народить. Чи вистачить їй сил далі насолоджуватися чоловіком. А по дому мені майстри на виклик все зробили. Розетки підтягли хвилин за двадцять, полиці повісили за такий самий час. Тепер, якщо потрібна якась робота по дому, я викликаю майстрів. Роблять швидко та якісно. І ще мене дуже цікавить – моя дочка своєму чоловікові та рідній матері допомагати забороняє? Вона зі свекрухою теж лається на тему — «Не можна мого чоловіка напружувати?». Але не питаю. Дочка і так на мене коситься.