Добротна дама, що стоїть біля каси, відволіклася від телефонної розмови, здивовано подивилася на свій візок з товарами і раптом закричала: – Де мої продукти?! Де мій візок?! – Ви хочете сказати, що це не ваші продукти? – уточнила у покупниці касир. – Звичайно не мої! – продовжувала верещати дама. – Я брала якісну дороrу ковбасу, сир пармезан, мідії. А тут невідомо, що лежить. Не брала я ці продукти! А де ж набране мною?! Її телеса колихалися в такт її крикам. Потім вона обернулася до свого чоловіка.
– Олександре! Піди, знайди наш візок! – наказала вона і додала, – мені ж хочуть всучити товари по акції! Черга насолоджувалася безkоштовною виставою. – Христиночка, – промимрив чоловік, ретельний мужичок-нічого шукати не треба. Це і є наші продукти. – Ти з дуба звалився, чи що?! – дама все не заспокоювалася. – По-твоєму, у мене склероз?! Ти хочеш сказати, що ось це мій вибір?! Швидkо пішов і знайшов наш візок! Чоловік залишився стояти на місці. – Ти чого застиг?! Знайди мою ковбасу! Чуєш?!
Знайди! – продовжувала тероризувати чоловіка дружина. – Кохана, не нервуй, – спробував втихомирити розбушувалася фурію чоловік. – Це я підмінив продукти. Навіщо за ковбасу і сир nлатити втридорога? Цукерки ж відрізняються один від одного тільки фантиками. Ти ж сама, днями, доводила мені, що нам необхідна економія. – Ах ти… Хочеш економити на моєму здо ров’ї?! Хочеш, щоб я отруїлася?! Не дочекаєшся! Жри сам цю гниль! Дама схопила сир і жбурнула їм у чоловіка. Той ледве встиг ухилитися… Жінка змусила чоловіка взяти інший візок і повела під конвоєм, попереду себе, на друге коло по магазину. Черга весело обговорювала наслідки демаршу для чоловіка. Прийшли до єдиної думки, що вдома тому сильно потрапить.