News 382 Media

У свої 26 років я живу повноцінним самостійним життям, працюю на улюбленій роботі, не відчуваючи труднощів, пов’язаних із романтичними стосунками. Я задоволена і вірю, що всьому свій час. Моя сестра Ганна, навпаки, завжди йшла іншим шляхом. Колись вона кинула заняття в інституті заради заочного навчання та роботи, але звільнилася лише через місяць через рутину. У результаті Ганна вийшла заміж за Віталіка – колегу з тієї недовгої роботи.

Їхній вихровий роман привів до швидких заручин і ще більш швидкого весілля, яке відсвяткували в колі близьких родичів, оскільки ми скептично ставилися до довговічності цього шлюбу, враховуючи те, що Ганна не завжди брала на себе зобов’язання. Як ми й передбачали, за півроку шлюб Ганни розпався. Поки Віталік був у відрядженні, вона зізналася мені у своїх планах розлучитися, назвавши рутину готування та прибирання неприпустимими для її щастя. Я заперечила її докази, наголосивши, що Віталік намагається їх забезпечити, і запропонувала їй обговорити з чоловіком свої претензії, а не імпульсивно розривати шлюб.

Ганна, відчуваючи, що її не розуміють, пішла. Мене вже дратували її поверхневі аргументи на користь такого серйозного рішення. Я довго міркувала про те, як можна бути настільки складною людиною, щоб не йти на компроміс та ефективно спілкуватися у стосунках. Наші батьки, які люблять Віталіка і не знають про нинішнє невдоволення Ганни, були б розчаровані її вчинком. Вони завжди бачили в зяті дорослу відповідальну людину, яка планує майбутнє і добре ставиться до їхньої доньки. На щастя, вони ще не народили дітей, позбавивши всіх нас можливих потрясінь. А що буде далі – ще побачимо…

Коли я дізналася, що вагітна, була в сильнішому захваті і чекала, що мій чоловік Остап розділить цю радість. Я відправила йому фотографію позитивного тесту на вагітність – але його відповідь була запізнілою і байдужою через його напружену роботу. Як би там не було, я приготувала святкову вечерю, фантазуючи про наше майбутнє з дитиною та щасливі розмови, які ми вестимемо того вечора.

Проте Остап так і не повернувся додому. Занепокоєна, я невдало намагалася зв’язатися з ним і провела безсонну ніч. Наступного дня я дізналася від його батьків, що він у них. Свекруха звинувачувала мене в тому, що я навмисне завагітніла, щоб заманити її сина в пастку, а потім і засумнівалась у батьківстві дитини. Найважче було виносити те, що Остап дозволяв своїй матері так зневажливо відгукуватися про мене. Місяць пройшов без змін. Незважаючи на пропозиції подруг розглянути інші варіанти, я вирішила залишити дитину. У цей бурхливий час я несподівано зустрілася з Матвієм – колишнім шкільним другом, який повернувся з навчання за кордоном.

Ми поговорили за чашкою кави, свідком чого стала мама Остапа, яка, природно, неправильно витлумачила ситуацію. Того ж вечора Остап повернувся додому і звинуватив мене в невірності. Я захищала свою порядність і запевняла, що дитина його навіть пропонувала зробити тест на батьківство після пологів. Він ніяк не відреагував. У міру розвитку вагітності Матвій підтримував мене у всьому, ставши близькою довіреною особою. Коли народився мій син, радість від його появи змусила мене забути про розбрати з Остапом та його родиною. Мій чоловік не прийшов до пологового будинку, але Матвій був поруч. Тест пізніше підтвердив, що Остап – батько дитини, але наші стосунки так і не змогли відновитися після розриву довіри. У результаті ми розлучилися. Зараз я щаслива у шлюбі з Матвієм, який радісно зустрів ще одну новину – скоро у нас народиться донька.

Після тяжкої розмови з матір’ю я дістала картку з телефону і викинула її – обірвавши останній зв’язок з сім’єю. Мати і сестра, не знаючи моєї адреси, підтримували зв’язок лише через цей номер. Незважаючи на те, що я передбачала проблеми для моєї матері через таку дію, ясність від нашої останньої розмови була незаперечною. Багато років тому я поїхала з дому, шукаючи кращого життя, спочатку живучи в тітки.

Заробляючи пристойні гроші, я не відчувала бажання повертатися в те місце, яке називалося моїм будинком, – місце, де я ніколи не належала собі, заслонена моєю сестрою Оксаною – улюбленою дитиною в сім’ї. Після розлучення батьків моє раннє життя пройшло під знаком зневаги, і я почувала себе скоріше предметом чи інструментом, ніж бажаним членом сім’ї. Ранній шлюб сестри і подальша динаміка сімейного життя ще більше віддали мене від них, посиливши моє почуття відчуження.

Через роки наші стосунки, здавалося, налагодилися: ми з матір’ю вели довгі бесіди, відновлюючи зв’язок, якого я так жадала. Несподівана хвороба матері змусила мене підтримати її матеріально. Я робила значний внесок у її благополуччя, особливо у важкі часи. Після 10 років підтримки одне одкровення під час нашої останньої розмови здивувало мене: моя мати переписала квартиру на ім’я моєї сестри, відверто проігнорувавши мій внесок. Ця новина підштовхнула мене до рішення почати все заново, визнавши марність пошуків прихильності та зізнання з боку сім’ї, яка завжди цінувала мою фінансову допомогу більше, ніж мою присутність.

Діти – наше щастя! Але їхнє народження і виховання – це величезна праця, як правило, батьки повністю віддаються своїм дітям, забуваючи про себе, про свою зовнішність і настрій. Але є ті, хто доводить, що можна бути великою родиною, живучи при цьому в своє задоволення!

Ця сімейна пара живе у Швеції, вони ведуть власний блог в соціальних мережах, де діляться всіма моментами зі свого багатодітного життя. У пари троє синів і шість дочок, і Сату народила їх усіх до свого 35-річчя, вона провела в стані вагітності майже 13 років.

Передплатники завжди залишають безліч коментарів на сторінці сім’ї і всі в один голос відзначають, що, незважаючи на велику кількість пологів, жінка прекрасно виглядає і зберегла відмінну фігуру! Незважаючи на те, що мама рідко викладає свої фотографії, найбільше їй подобається публікувати фотографії своїх дітей.

Зараз цій ораві від 4 місяців до 12 років, Сату любить розподіляти їх за віком. Звичайно, для її віку така кількість дітей досить дивна. “Я люблю свою сім’ю всім серцем. Мої діти – це все для мене. Навіть будучи маленькою дівчинкою, я уявляла собі велику сім’ю”, – пише багатодітна мати в блозі.

Лише одна вагітність Сату закінчилася народженням близнюків, це хлопчики, яким зараз 10 років. І жінка народила всіх інших по одному, відчуваючи всі труднощі і незручності виношування дитини.

Як зізнається багатодітна мати, ростити таку кількість дітей дуже складно, в цьому їй допомагає коханий чоловік, за що вона йому безмежно вдячна.

“Бути мамою – це багато роботи і жертв. Часом почуття втоми охоплює мене ще до того, як я поснідаю. Однак посмішки і любов дітей – найкраща нагорода за мою турботу про них”.

Батьківство – це не жарт: воно вимагає підвищеного рівня терпіння, яке здобувається тільки після народження дитини. Непередбачувані зриви та хвороби роблять виховання ще складнішим процесом.

На щастя, ці труднощі тьмяніють у порівнянні з тією невгасаючою любов’ю, яку ви відчуваєте до своїх дітей. Ви любите їх так сильно, що готові зі шкіри геть лізти, щоб задовольнити будь-яку їхню потребу.

Ось, наприклад, один дивовижний тато демонструє всьому світу, наскільки стійкими можуть бути батьки – коли він сам готує своїх шістьох дітей до сну.

Безперечно, досвідчений у цій справі, супертато готує всі підгузки, піжами та пелюшки в надії спростити процес. Хоча деякі з його дітей вже досить дорослі, щоб сидіти спокійно, у молодших дике почуття цікавості, яке спонукає їх чіпати все, що потрапляє під руку.

В результаті план тата опиняється під загрозою. Тим не менш, він показує, як уміло він піклується про своїх дітей.

Після того як малюки успішно переодягнуті, він переходить до старших дітей. Їхнє терпіння та розуміння роблять цю роботу більш посильною. Після того, як шоста дитина готова до сну, супертато теж лягає.

Безперечно, стомлений від такої процедури, він кидає рушник і обіймає своїх дітей, щоб вони заснули. Ласкаві обійми та теплі поцілунки роблять труднощі батьківства гідними пережити їх.

Цей багатофункціональний тато отримав підтримку від багатьох глядачів, які розуміють, як важко бути батьком-одинаком. Перегляньте відео нижче, щоб побачити його навички супертата в дії!

Вперше за десять років я приїхала додому із заробітків, Як зраділа, коли обіняла сина, невістку, двох онуків, Сказала, що куплю собі квартиру, але вони не зраділи. Думали, я привезла їм гроші, а вони навіть не працюють 21.04.2023 Десять років тому, після розлучення з чоловіком, я поїхала до подруги в Італію: відволіктися і підзаробити. Вийшло, що залишилася на багато років. Син за цей час одружився, у нього народилися діти. Ми весь час спілкувалися по відео, я кожен місяць відправляла їм по півтори тисячі євро. І ось, нарешті, вперше за десять років, я приїхала додому із заробітків. В Італії я займалася масажем, доглядала за літньою жінкою. Як же раділа, що це все позаду! Як зраділа, коли обіняла сина, невістку, двох онуків, яких побачила вперше.

Зате ремонт у них в квартирі завдяки моїй допомозі! Квартира у них в старому будинку, двокімнатна, але вони такій добротний ремонт в ній зробили, зі смаком. Я похвалила дітей, а потім розповіла їм про свої найближчі плани. Сказала, що куплю собі квартиру, тому що повернулася, звичайно, не з порожніми руками. Що мрію ще налагодити особисте життя, тому що вже пару років спілкуюся на відстані з колишнім однокласником, який теж розлучений.Може і вийде у нас що? Але діти такої новини не зраділи. Виявилося, вони думали, що я привезла їм гроші і вони куплять собі з дітьми більшу, трикімнатну квартиру, а цю складатимуть, щоб і далі не працювати. Уявляєте? Всі ці роки ні син, ні невістка не працювали, а жили на ті гроші, що я висилала.

І не збиралися працювати і далі, а он який план склали Я думала пожити з ними якийсь час, а в своїй старій однушке ремонтік зробити, щоб краще її продати, та не стала цього робити. Зараз і живу в своїй квартирі, і ремонт одночасно роблю. Тим часом доглядаємо з Іваном, з яким ми вже місяць зустрічаємося, собі більше житло. З дітьми, на жаль, майже не спілкуюся. Шкода, що онуків не часто бачу. Але скоро, думаю, ситуація зміниться, тому що вже вчора подзвонила невісточка і попросила завтра побути з хлопчиками, тому що вона на співбесіду піде, син також роботу шукає. Ну нарешті то! А то вмостилися зручно на моїй шиї і думали, так воно і буде постійно? Е, ні, дітки, я ще і для себе пожити хочу!

Ірина потрапила до дитбудин ку в дванадцять років втративши батьків. Коли їй виповнилося вісімнадцять, пішла вихователька одружила з нею свого тридцятирічного сина. Тихоня-сирота із двокімнатною квартирою, гарний варіант нажитися. Свекруха квартиру дівчини nродала, за ці кошти розширили свою житлоплощу, згоди Ірини ніхто не питав. – Нищенко дитбудин ку, приживалка! – кричала на неї свекруха. – Ти нам маєш бути вдячна, що ми тебе в сім’ю прийняли. Ірина заваrітніла, наро дила дочку. Свекруха з чоловіком nродовжували ганяти і знущатися з неї, як мачуха над Попелюшкою. Зрештою, Ірина не витримала і втекла з дитиною з дому.

Влаштуватись їй доnомогла дитбудинівська подруга Таня. Вона працювала на ткацькій фабриці та жила в гуртожитку. Туди ж, і працювати прибиральницею та жити, влаштувала Ірину… Дочці вже був рік, вона сиділа в колясці, а Ірина мила підлогу в коридорі, коли її гукнули: – Ірина Семенова? Іра обернулася. На неї дивився солідний чоловік. Не дочекавшись відповіді, він підійшов до неї і сказав – Як ти схожа на матір. Іра помітила сльо зи в його очах. – Вибачте, а ви хто? – Я твій батько. Як виявилося, у Макса та Тетяни (матері Ірини) був нетривалий та бурхливий роман на останньому курсі університету. Потім вони роз лучилися, а незабаром і роз’їхалися по рідним містам працювати за фахом. Коли Тетяна зрозуміла, що вагітна, Максу написала листа. Але його перехопила мати Макса і сховала.

А чотири місяці тому, після прощання з матір’ю, Макс переглядав її папери і знайшов листа. Почав шукати Тетяну, і знайшов Ірину. Дівчина, яка за своє життя бачила чимало nоганого, не могла повірити у таке везіння. Макс запропонував зробити тест на батьківство. Вона погодилася. Як тільки тест дав позитивний результат, вона повірила Максу. Той перевіз її до себе. Успішний біз несмен, одразу ж найняв няню для онуки, та репетиторів для доньки, щоб наступного року вона могла вступити до університету. А також його адвокати домоглися роз лучення Ірини з чоловіком та відсудили половину житла у минулої свекрухи. Ні Максу, ні Ірині житло не було потрібно. Але… – Таких покидьків треба карати, – сказав Макс.

Після відходу чоловіка на той світ я одна виховувала нашого сина і справлялася з усім в нашій двокімнатній квартирі. Пройшло багато років, і син зі своєю дружиною, не маючи власного житла, переїхали до мене. Я була рада їхній появі і відчувала задоволення від того, що мій син знайшов хорошу дружину. Зрештою, вони запропонували розібратися з усіма документами на квартиру, щоб в майбутньому було легше здійснювати операції – і я погодилася, думаючи про благополуччя сім’ї.

Ставши бабусею, я повністю присвятила себе сім’ї: працювала, дбала про онуків, прибирала і готувала. Але одного разу, поїхавши у відпустку в село на два тижні, я повернулася і побачила, що моє житлове становище кардинально змінилося. Мій особистий простір було зведено до мінімуму, а речі перетасовано у відповідності з уподобаннями невістки. Відчуваючи себе ізгоєм у власній хаті, я провела всю наступну зиму в селі, терплячи суворі умови і розуміючи, що мої жертви заради сім’ї залишилися непоміченими.

Навесні син з невісткою запропонували побудувати новий будинок на місці мого старого сільського будинку, знову плануючи залишити велику площу для себе, а мене переселити в меншу частину. На цей раз я показала їм документи на будинок і дала зрозуміти, що більше не буду піддаватися на їхні маніпуляції. Я заявила про своє право власності і встановила кордони, щоб надалі до мене ставилися з повагою! Вони поїхали ображені, але я не шкодую про своє рішення.

Всі захоплювалися шлюбом моєї сестри, а її подруги заздрили їй. Коли у них народився син, її чоловік Руслан, підтримував її, часто наглядав за дитиною по ночах і виявляв глибоку прихильність. Однак, коли син підріс, прихильність Руслана змінилася. Він зустрів іншу жінку і вирішив піти з сім’ї, чим шокував привів всіх в шок, враховуючи його любов до сина. Спочатку Руслан навіть просив про опіку над сином, але незабаром зрозумів, що це марно.

Він поклявся підтримувати сина і регулярно відвідувати його. Руслан переїхав жити до своєї нової партнерки, спочатку доповнюючи аліменти додатковою фінансовою допомогою з почуття провини перед Танею. Спочатку його візити були частими, але з часом їх кількість скоротилася. Після народження двох доньок пріоритети Руслана ще більше змістилися. Він звів фінансову допомогу до простих аліментах і навіть намагався зменшити ці виплати, посилаючись на обов’язки по відношенню до нових дітей. Його візити ставали все більш рідкісними, а батьківська прихильність, здавалося, перейшла до дочок.

Таня вирішила не вступати у конфлікт, зберігаючи дистанцію і дозволяючи Руслану самостійно справлятися зі своїми зобов’язаннями. Справжня криза вибухнула, коли Руслан зажадав розділити їхню спільну квартиру, всупереч своїм попереднім обіцянки залишити її Тані і їхньому сину в якості компенсації за порушену структуру сім’ї. Тепер йому потрібен був більш просторий будинок для зростаючої сім’ї. З жалем Таня зрозуміла, що їй слід було оформити квартиру на сина, коли Руслан зробив цю пропозицію. Тепер же, зіткнувшись з необхідністю ділити майно, вона турбувалася про те, чи зможе вона дозволити собі навіть скромну однокімнатну квартиру на свою частину виручених коштів.

6 місяців тому моя двоюрідна сестра пішла від чоловіка і разом з дітьми переїхала до моєї тітки – своєї матері. Незабаром всі вони перейшли на утримання моєї матері. Моя тітка, давно відома тим, що користувалася щедрістю моєї мами, позичаючи гроші і складаючи мотлох у нашому гаражі, посилила свої вимоги. Тепер вона стала використовувати мою маму як особистого водія для себе і своїх онуків – і навіть вмовила її дозволити всім їм пожити на нашій дачі, заявивши, що її власна дуже занепала.

Спочатку ми їх поселили, тому що дітям потрібно було свіже повітря, але незабаром вимоги тітки стали надмірними. Вони займали дачу постійно, не залишаючи нам місця і чекаючи, що ми будемо забезпечувати їх під час візитів всім необхідним. Так тривало до тих пір, поки ми не виявили, що тітка здає в оренду свою дачу і квартиру, а в нашій живе безкоштовно – при цьому заявляючи про свої фінансові труднощі і постійно просячи у моєї матері грошей.

Дізнавшись правду, мій батько прийшов в лють, але мама, не бажаючи відмовляти сестрі, стверджувала, що ми все одно не часто користуємося дачею. Разочарованна ситуацією, я встала на бік батька, вважаючи, що потрібно припинити експлуатацію і наполягти на тому, щоб тітка взяла на себе відповідальність, можливо, змусивши свою дочку повернутися на роботу, поки сама вона буде доглядати за онуками. Це випробування максимально напружило наші сімейні стосунки, і я задаюся питанням: як довго триватиме терпіння мого батька, поки ми всі несемо тягар обману моєї тітки?