News 382 Media

Інна отримала диплом інженера і за напрямком прийшла до нас на завод. Красива, струнка, інтелігентна, що не дозволяє собі нетактовності по відношенню до інших і водночас дуже вразлива. Свого Гната вона зустріла на заводі. Працював у конструкторському відділі. Начальство його цінувало як талановитого інженера, а от колеги не любили. За зарозумілість. На три роки старший за неї. Щільний, смаглявий. Як він зміг задурити дівчину так, що вона втратила голову – незрозуміло. Рідня Інни не прийняла його. Але дівчина, попри волю батьків, вийшла за нього заміж. На цей час Інна, як молодий фахівець, уже отримала квартиру. Весілля, як такого, не було.

Розписалися, пара друзів – подруг привітали їх келихом шампанського у кафе, та розійшлися. Інна практично відразу ж заваrітніла. Але чоловік цієй новині не зра дів. Сказав, що заводити дітей їм ще рано і зажадав позбутися плоду. Інна погодилася. Вісімнадцять років їм було ще рано заводити дітей. За ці роки Інна, на вимогу чоловіка, десять разів переривала ваrітність. Зрештою природі набридло дарувати їм дітей, і Інна остаточно втратила можливість народ жувати… Якось Інна поїхала на курорт одна. Інна і у свої сорок два роки все ще була стрункою та привітною у спілкуванні.

Ось тільки в очах часом виявлялася туга. Там вона зустріла і зако халася у Бориса. Кохання було взаємним. На прощання обмінялися телефонами. Борис, у своїх повідомленнях та при таєм них зустрічах, пропонував кинути чоловіка та жити з ним. Вона також дуже хотіла цього, але побоювалася чоловіка. Але кохання перемогло, і Борис забрав її з дому з речами. Інна лише записку написала Гнатові. Борис привіз її у свій власний будинок у передмісті. Борис її дуже любить. Кілька разів на рік відправляє на курорт. Інна знову стала тим веселим дівчиськом, яке колись приїхало на завод. Ось тільки мамою вона не буде. А шкода…

Руслан заявив матері, що одружується. – Ти сам ще дитина. Руслан був упевнений в собі. – Руслан, але навіщо так скоро одружуватися? – Олена чекає, мама. Ларису переповнювали суперечливі емоції, хоча вона ще навіть не познайомилася з нареченою сина. – Лена, хто вона і звідки? – Олена з цього району, — визнав син, – вона чудова, мама, я її люблю. Олена увійшла в квартиру з побоюванням. Батько Руслана Олег дивився на передбачувану невістку з байдужістю. Він пішов у своїх справах. Чи буде весілля? У цьому немає необхідності, — відповіла Олена. – Хороше. Де ви будете жити? Руслан здивовано запитав у мами: “Де? Тут, звичайно”. Олена увійшла на кухню в коротких шортах.

Олег снідав. Несвідомо він весь час поглядав на невістку. Одного разу по телефону Лариса почула, як невістка сказала: “На кухні їдять тільки покоївки”. Вона відчувала сильну неприязнь до Олени. Ночами Олег все частіше ігнорував Ларису. У жінки було відчуття, що вона – прислуга у власному будинку. Народилася дівчинка. І Лариса тут же відпустила невістці всі її проступки. Дівчинка сильно кричала: – Олена, ти що, не чуєш? – Нехай дівчинка звикає до свого розпорядку. Лена каже своїй приятельці: – Мені соромно за чужу дочку через те, якою матір’ю вона стала.

– Лариса, ця дитина зовсім не дає мені спати, – каже Ларисі її чоловік. Вона прокидається ночами, щоб відвідати онука. Олена занадто зайнята собою, щоб доnомагати з домашніми обов’язками. – Я повин на займатися спортом. Увечері невістка йшла одна, і на наступний вечір те ж саме. Вечорами Руслан відпочиває вдома. – Руслан, поговори з Оленою. – Що я можу зробити, якщо вона мене не слухає? Лариса потайки зробила тест. Онук-чужа людина. Вона нікому нічого не сказала: “Я не віддам їй онука”. Лариса сіла на диван і заснула. Її розбудили голоси. Ну, чекай, Олег! Лариса помітила в передпокої чоловіка і невістку.

Моя подруга Альона має зайву вагу. Вона постійно його со ромиться, хоче його скинути. Може днями ходити голодувати, бігати вранці. Але варто їй смачно пообідати, то всі кілограми назад повертаються. Так Альона со ромляться своєї ваги, що весь час втягує живіт. Від цього вона така скромна і мало розмовляє. Але вона має дуже гарний хлопець Сашко. Якось покликав він свою наречену знайомити з батьками. А я знаю Сашка з дитинства, у нього дуже хороша та міцна сім’я. Мама у Сашка повненька жінка, з червоними щічками, у неї просто відмінне здоров’я, а ще вона такий сміх.

З нею не скучиш. Але як мама Сашка готує, то просто пальчики можна облизати. Вона і курочку запікає, і холодець робить. А у них на городі завжди все добре цвіте. Тато у Сашка теж хороша людина, яка працює. Любить щось своїми руками майструвати, від того в них на дачі так гарно, бо тато Сашка своїми руками все з дерева виготовив. Альона одразу сподобалася батькам Сашка. Така ж пухка дівчина, з русою косою і білими зубками. Відразу видно, що здо рова , наро дить багато онуків. Тільки ось зі столу практично нічого не їла.

Сиділа з жменькою салату і нічого не брала з м’яса. -Оленка, а ти нашу курочку спробуй, така смачна. -Мам, Альона худне. -Навіщо? Вона ж така красуня, їй не можна худнути. І тоді мама Сашка відвела невістку до своєї кімнати. Там з шафи вона дістала свою весільну сукню, вона була просто в пору Альоні. І майбутня свекруха розповіла, що раніше була дуже худою, мало їла, їжа-то толком не було. Через що постійно хво ріла. А потім познайомилася зі свекрухою, і так почала її відгодовувати. Одразу і здо ров’я повернулося і рум’янець на щічках.

Старший брат мами все своє життя жив у селі, у батьківському будинку. Мати переїхала, як тільки зустріла тата, невдовзі народилася і я. У дядька теж була сім’я, господарська дружина та єдиний син. У дитинстві я багато часу проводила в них, а дружина дядька готувала для мене фірмовий пиріг. Дружина з ранку до ночі працювала на городі і саме під час роботи в улюбленому городі пішла з життя.

Їй тоді було всього 45. Для дядька втрата дружини стала величезним ударом, але він тримався заради сина. Нині синові двадцять два, він живе у селі з батьком, а нещодавно привів туди свою дівчину познайомити із рідними. Двоюрідний брат також повідомив, що планує незабаром одружитися з коханою дівчиною і залишитися з нею жити в батьківському будинку. Дядько такий радий, що в будинку нарешті з’явиться господиня і хоче подарувати на весілля молодим якийсь подарунок. -Хочу переписати будинок на сина , – каже він.

І так після нього дім за законом дістанеться синові, але дядько хоче, щоб молоді знали, що вони мають свій дах над головою. Але раптом на старості дядько залишиться на вулиці. Ми радимо йому, не поспішає з цим, але він у жодну. Мати навіть запропонувала позичити йому гроші, щоб подарувати молодятам, але він стоїть на своєму. Я добре знаю двоюрідного брата, він любить батька, але завжди треба перестрахуватися. Вчора дядько поїхав до нотаріуса, йому дали час подумати, адже такі історії, коли діти залишають батьків на вулиці – звичайна справа. Сподіваюся, хоч після цього дядько передумає.

Через місяць сестра виходить заміж. Після того, як я переїхала в інше місто, з рідними майже не спілкуюся, тим більше , що вони не хочуть приймати мого громадянського чоловіка та позашлюбної дитини. Ми вже шість років як разом, виховуємо спільну дочку, живемо як одна велика родина, але для родичів чомусь важливіший цей безглуздий штамп у паспорті. Місяць тому зателефонувала сестра і запросила нас на своє весілля, але суворо попередила, щоб я не прийшла там зі своїм цивільним чоловіком: «Свято тільки для своїх ».

Мені було так nрикро від її слів, що я навіть хотіла відмовитись від запрошення, але потім чоловік умовив, мовляв, весілля раз у житті, твоя рідна сестра виходить заміж. Ну, гаразд, я погодилася поїхати, але заздалегідь попередила, що я дочку привезу з собою. Я позичила велику су му з сімейного бюд жету, щоб на весілля куnити сестрі ту золоту каблучку, про яку вона давно мріяла, замовила сукню на вечірку. І ось знову дзвонить сестра, уточнити, донька точно приїде на весілля, бо гостей багато, мало місця, треба перестрахуватися. Я заспокоїла її, що посаджу доньку на коліна, з місцем nроблем не буде.

І ось за тиждень до весілля знову отримую дзвінок від сестри, вона просить залишити дитину вдома, тому що вона шумітиме і заважатиме іншим гостям, зіпсує їм свято. Після цього я відмовилася туди їхати. Моя дочка вже доросла, не вередує, не nлаче. А ось сестра образилася, хоча після того, як я надіслала їй подарунок, зателефонувала вибачатися. Але кому треба таке вдавання? Рідні, до речі, теж відвернулися від мене, адже я така зарозуміла, не спромоглася з’явитися на весілля рідної сестри.

Батько мого чоловіка мешкає на одному краю міста, а працює на іншому. Щоб дістатися роботи, йому потрібно змінити два транспорти. Пересадка відбувається прямо біля нашого будинку, тому так історично склалося, що часто до нас заходив. Ключі у нього від нашої квартири є. Незабаром це перетворилося на справжню звичку. Він постійно заходив у наш будинок під час нашої відсутності і господарював там, як йому хотілося.

Приходжу я якось із роботи і бачу, як батько Андрія з апетитом уплітає салат із крабовими паличками та гарнір, який я заздалегідь приготувала, щоб увечері, коли чоловік повернеться з роботи, влаштувати з ним романтичну вечерю. Я тоді нічого не сказала, щоб не кривдити його. А він почав розхвалювати мої кулінарні здібності. Такі ситуації траплялися постійно. Він їв їжу, яку я готувала для нашої родини. Я зателефонувала свекрусі і попросила готувати чоловікові обід на роботу, щоб він перестав постійно харчуватися.

Тоді вона заявила, що її чоловік віддає перевагу моїм стравам, а в неї нічого не просить, тому вона нічого зробити не може. Мені набридло, що в наш будинок хтось без попиту ходить. Я поговорила з чоловіком, пояснила своє невдоволення та змінила замки. Наступного дня зателефонував його батько, почав обурюватись, що не може потрапити до квартири. Тоді я просто все пояснила. Він образився, всім родичам протараторив те, що, мовляв, невістка не поважає батьків чоловіка. Мені, чесно кажучи, абсолютно байдуже, що він там родичам про мене говорить. Головне, що чоловік мене підтримує, і тепер у власній квартирі маємо особистий простір.

Ані виповнилося сорок років. Вона задоволена своїм життям: ні чоловіка, ні дітей. У неї такі ж подруги, з якими вона nодорожує, проводить вільний час, займається у фітнес-клубі. Вони добре заробляють, і у свої сорок років почуваються молодими та повними енергією жінками. У Ані була лише одна мрія – поїхати від своєї матері. Жінка не працювала, і була стурбована лише своїм здо ров’ям. Єдиним бажанням матері був онук. Але Аня була ка тегорично проти дітей. Нещодавно вона вирішила взяти кре дит та куnила невелику квартиру. Ремонт доnомогли зробити подруги. Аня сиділа на кухні і рахувала витрати, як раптом почула nлач дитини за стіною, а потім у двері зателефонували.

То була сусідка Віра. – Анечка, доnоможи, – Віра благально дивилася на неї. Мені треба терміново поїхати на два дні, а Аліка нема з ким залишити. Можна він у тебе буде пару днів. Аня навідріз відмовилася. Але Віра почала вмовляти її. – Анечка, більше нема кого попросити. Він добрий хлопчик, можеш до себе перенести його речі чи у нас провести ці два дні. Аня ще раз глянувши на змучене обличчя сусідки, і несподівано погодилася. Віра дуже зраділа. Аня вирішили залишити сина сусідки у своїй квартирі.

Розігріла їжу для дитини. Хлопчику три роки він ще не може говорити. Їсти він не став. Що з ним робити. Аня ввімкнула мультики, сіла поруч і почала розсилати подругам повідомлення, що у ці вихідні нікуди з ними не піде. Хлопчик уважно дивився на неї. Аня обійняла малюка, і відчула биття його серця. Вона ніжно зашепотіла, що його нікому не віддасть. Хлопчик довірливо пригорнувся. Малюк поїв, подивився мультики і злегка сопів. Вона лягла з ним на диван, обняла його і теж заснула. Ці два дні Ганна готувала, годувала, купала малюка, гуляла з ним. Вони разом сиділи на дитячому майданчику, а Алік грав із іншими дітьми. Вона вже почала розуміти, яка це радість мати маленьку дитину.

Олена з дитинства була скромною дівчинкою і со ром’язливою. У неї була звичайна зовнішність і кремезна статура. Залицяльників у неї не було. Одного разу, співробітник Вітя звернув на неї увагу. Тихий, приємний чоловік, трохи старше Олени. Поступово вони стали зустрічатися. Відносини ставали серйозними. Прийшов час їй познайомитися з батьками, і Вітя врешті-решт запросив її до себе. З’ясувалося, що він проживає в спільній квартирі з матір’ю в двокімнатній квартирі. Незважаючи на скромну обстановку, Лідія Петрівна поводилася як гранд-дама, тремтячи пальцями і скривляючи губи. Стіл був прикрашений накрохмаленими серветками, скляним посудом, сервірований по вищому розряду.

Олена помітила, що посуд був трохи пошкоджений. Це був пережиток колишньої розкоші. Лідія Петрівна їй не подобалася, і вона подумала, що такій жінці навряд чи хтось сподобається в якості невістки. Роки брали своє, пора було виходити заміж і створювати сім’ю, і коли Вітя зробив пропозицію, вона погодилася. Мама Віті не заперечувала. Церемонія була простою. Мама Олени була рада, що дочка нарешті вийшла заміж, незважаючи на те, що у всіх її подруг були вже онуки. Молоді зайняли одну кімнату, а свекруха – іншу. Кімнати були з’єднані.

Щоб потрапити в загальний коридор квартири, Олені доводилося проходити повз кімнату свекрухи. Незважаючи на те, що ліжко було відгороджене ширмою, вона постійно коментувала пересування Олени через свою кімнату. Зрештою, Олені це набридло, вона запропонувала чоловікові переїхати в її квартиру, на що чоловік відмовився і сказав, що не може адже він залишити стареньку матір. У підсумку вони вирішили nродати їх квартиру, і квартиру Олени, щоб на ці гроші придбати квадрати побільше. Але вона прогадала, адже її зовиця роз лучилася, і переїхала жити до них з двома дітьми. Чим чорт не жартує.

Справа в тому, що живемо ми з чоловіком дуже близько до моря, насолоджуємося кожен день прекрасними видами, ходимо на пляж, багато загоряємо. Я взагалі дуже люблю цей літній сезон, але є один мінус: в літній період до нас приїжджають родичі і залишаються на кілька тижнів, щоб поніжитися на сонці і відпочити. Якось подзвонила мені тітка і сказала, що хоче приїхати з донькою і онукою до нас: сказала, що всього на два дні. Я її заспокоїла, сказала, що можуть залишитися і більше, так як я буду дуже рада їх бачити у себе вдома.

Чоловік, почувши цю розмову, сказав, що не потрібно ось так от всіх запрошувати, так як страждати і мучитися буду я сама, а подяки не буде ніякої. Я огризалася, сва рилася з ним, кажучи, що це найрідніші люди, які прийдуть погостювати всього на кілька днів. Приїхали мої рідні, я поїхала за продуктами, купила багато чого, приготувала смачні страви. Тітка зі своєю донькою поїли, встали з-за столу і сказали, що хочуть піти на пляж, поки погода хороша. Після застілля я одна прибирала це все, мила посуд; коли зробила всі справи і тільки сіла трохи відпочити – повернулися мої рідні.

Тітка Валя попросила доглянути за онукою, поки вони трохи відпочинуть. І ось так тривало, напевно, 5 днів, я просто вже не витримала і попросила доnомогти мені. Сказане мною вони сприйняли в багнети, звинуватили у всіх rріхах, сказали, що я не вмію поводитися з гостями, встали і поїхали. Я з подивом дивилася їм услід і не могла зрозуміти, з якої причини я заслужила таке ставлення, а чоловік сказав, щоб я не скар жилася, так як він попереджав.

Я звичайно ж розуміла, що вона хотіла стати бабусею, але мені здається – в цьому питанні взагалі не потрібно нікого квапити. Ми з чоловіком хотіли трохи пожити для себе, а вже потім задуматися про дітей. І ось, Варя Іванівна все ж наполягла на своєму – і незабаром ми її обрадували новиною про швидке поповнення. Якщо бути чесною, свекруха мені постійно доnомагала, і коли дівчинка трохи виросла, ми вже могли залишити її під опікою бабусі і займатися своїми питаннями. Як тільки доньці виповнилося 5 років, свекруха знову стала просити онуків: вона говорила, що доnоможе – і nроблем не буде.

Насправді, я поки дітей не хотіла, але раз вона наполягала – я думала, що так і потрібно, адже поки я молода – потрібно народ жувати, потім пізно буде. І ось, я знову заваrітніла, дізналися, що у нас буде двійня, дуже зраділи, хоча і зрозуміли, що буде дуже складно. Я наро дила дітей, чоловік взагалі віддалився, пропадав на роботі, приходив тільки, щоб постать, свекруха взагалі вмила руки, сказала, що потрібно було думати тоді, коли народ жувала, хоча я попереджала, що не хотіла цих дітей.

Зараз мені дуже важко одній ростити малюків: чоловік не доnомагає, свекруха взагалі пішла з нашого життя, якщо навіть і доnомагала, то потім говорила куnу гидот, вже краще б не приходила зовсім, Зараз я живу у мами, незважаючи на те, що вона намагається доnомогти мені, все одно ми з величезними труднощами справляємося. Свекруха постійно підливає масла у вогонь, кажучи, що я сама вин на в тому, що зараз відбувається. Я дійсно не знаю, що мені робити: зі свекрухою я не хочу спілкуватися, а з чоловіком взагалі безглуздо так жити.