News 382 Media

Як же мені набридли родичі зі своїми вічними порадами! Живу я своє щасливе життя і нікого не чіпаю. Так, мені тридцять три роки, я незаміжня, дітей у мене немає. Але хіба це траrедія? Обов’язково потрібно було, як моя двоюрідна сестра Люда, наро дити в шістнадцять незрозуміло від кого і засісти вдома? Такий сюжет мені зовсім не до душі. Я такого і ворогові найлютішому не побажаю. Це ж така нудьга, вважай, що все життя нанівець, загубилося життя десь у смердючих памперсах. Ви не подумайте, я не чайлдфрі, як би це нині модно не було б. Я до дітей лояльно ставлюся, та й заміж хочу, але не за кого попало.

Я жила, впевнена в тому, що моя доля мене знайде. Відучилася спокійно в Інституті, знайшла хорошу роботу, потихеньку накопичила на квартиру. Так, не в кращому районі, але за те своя! На новосілля до мене прийшли сусіди і відразу розповіли всі останні чутки району. Майже всі сkаржилися на Таїсію Ігорівну з третього поверху. Говорили, що вона сkандальна персона, яка шукає привід, щоб посваритися. Чесно скажу, я плітки не люблю, не дуже прислухалася, але це все-таки запам’яталося. Особисто поспілкуватися з Таїсією мені видався виnадок тільки через кілька місяців. Я просто багато працюю і рідко буваю вдома.

Був пізній вечір, я жінку відразу впізнала. Вона сиділа біля під’їзду і плакала. Я не змогла пройти повз, хоча не хотілося нариватися на неприємності. – У вас щось трапилося? – Двері зачинилися, я на вулиці залишилася. Добре, що ночі зараз теплі і до мене рано онук пови нен прийти. Ну залишати стару людину вночі на вулиці не варто, тому я запросила її до себе. Увечері за чашкою чаю ми розговорилися. Таїсія виявилася дуже приємною жінкою. Просто вона порядок любить, тому з сусідами не може знайти спільну мову. Вранці онук Таїсії особисто прийшов, щоб мені віддячити. Онук виявився високим, зеленооким красенем. А я ж казала, що моя доля мене знайде!

Взагалі моя мама завжди мала дуже складний характер. А вся справа в тому, що, на її думку, будь-яка дитина з самих ранніх років повин на бути самостійною. Це, звичайно не так, адже за дитиною потрібен догляд, для цього й існують батьки, але вона протилежної думки. Так було, коли наро дилася я, так і є досі. Мама ніколи не змінить свою думку.

Показовий приклад трапився нещодавно. Я просто попросив її доглянути за моєю дитиною, все ж, вона її бабуся, як ніяк, вона зобов’язана за ним наглядати. Мій чоловік на пару днів поїхав до своєї матері в село: та захво ріла. Моя мама відразу ж відмовилася. Я спробувала її вмовити, вона сказала, що цим може зайнятися і свекруха.

Я їй розповіла, що свекруха моя зараз зовсім слабка, і за нею самою потрібне око та око. Тоді вона пішла до мене на зустріч. Вона погодилася посидіти з онукою, ось тільки не безkоштовно, а за умови, що ми будемо nлатити їй в місяць по 7 тисяч, вона все ще не няня, але вже і не наша служниця. Від злості я просто поклала трубку, через неї я не зможу нормально вийти на роботу.

Коли я була ще зовсім маленькою, мій брат, Павло, піклувався про мене більше батьків. Ті працювали, і, на жаль, часто їх не бувало поруч в потрібний момент, зате Пашка був моєю підтримкою, опорою і надійним плечем. Паша займався зі мною уроками, пояснював складні для мене теми, допомагав, чим би я не займалася. Мама багато працювала, тому часто мені і їсти готував Пашка. Коли я закінчила школу, мені запропонували nродовжити навчання в Англії. Знання для цього були, грошей не було.

Паша тоді заспокоїв мене. Він дав мені можливість навчатися в країні моєї мрії, заробляючи і відправляючи всі свої гроші мені на особисті витрати і оnлату навчання. Через 5 років я вже була майстром своєї справи, а Паша встиг одружитися, а недавно і маму до себе забрав, адже тій вже було важкувато самостійно пересуватися. Я повернулася на батьківщину і заснувала свою справу. Все йшло ідеально, незабаром я куnила собі квартиру. Наш батьківський дім стояв порожній, і тоді я подумала, чому б не здійснити мрію брата.

Він просто завжди дбав про мене, забуваючи про власні мрії і бажання. Так чому б не перебудувати батьківський будинок в автомайстерню для брата?! Я все так і зробила. У День народження брата я збиралася віддати йому ключі від своєї мрії, але тут напередодні свята мені подзвонив він і запитав, чи не буду я проти, якщо він продасть рідну домівку, і ми з ним поділимо гроші. Ну, природно, я відмовилася, але брат довго засмученим не залишився. Коли я привела брата до майстерні, його очі так засяяли! Я такої непідробної радості вже давно не бачила. Пашка обійняв мене і почав дякувати, але ми ж всі знаємо, що що б я не робила, його ставлення до мене упродовж всього життя нічим не компенсувати.

Коли я виходила заміж, то свекруха спитала, де ми з чоловіком збираємося жити. Вона сподівалася, що ми переїдемо до неї. Але цього не сталося, і я така рада. Коли я сказала, що ми житимемо у мене в квартирі, то свекруха одразу змінилася в обличі. Вона не чекала такого повороту. А мені квартиру батьки одразу після університету подарували. У квартирі був скромний ремонт, але мене все влаштовувало. А після двох років спільного життя вирішили ми із чоловіком завести дитину. Як я заваrітніла, то треба було облаштовувати дитячу кімнату.

І ця тема ремонту нас затягнула, вирішили зробити її у всій квартирі. Але тут потрапила свекруха, вона так сказала: – Мій син робитиме ремонт лише там, де йому належить територія. А в тебе в квартирі для нього немає місця, квартира твоя. Якщо він хоче зробити ремонт, то нехай робить його в мене, все ж таки в моїй квартирі йому належить 20%. Я такого почути точно не очікувала. Може, вона забула, що її син мені не чужа людина, а чоловік. І взагалі ми в моїй квартирі всією сім’єю зібралися жити.

І тим більше навіщо вона рахує гроші вже дорослого сина. Чоловік спочатку мало не прислухався до матері, але я його на місце поставила. Сказала, що коли йому так важливо те, що мати сказала, то нехай збирає речі і до неї переїжджає. А я сама з дитиною у себе в квартирі залишусь. Потім чоловік зрозумів усю абсурдність ситуації. Ремонт ми все ж таки зробили, і у всій моїй квартирі за тим дизайном, який я захотіла. Свекруха після цього ходила і носа вертіла, намагалася якісь мінуси в квартирі знайти. Але не змогла.

Я народилася шульгою. Мої батьки ніколи не намагалися мене переучувати, коли я пішла до школи весь перший час йшло добре. Але потім у нас поміняли вчительку і та, яка прийшла була літньою жінкою зі старими поглядами. Вона вирішила, що не годиться мені залишатися шульгою, тому почала мене переучувати. У мене нічого не виходило, я не могла виводити букви правою рукою, того дня вона залишила мене після уроків і довго мучила. Додому я прийшла вся у сльо зах. Коли я розповіла батькові про те, що сталося, він відразу пішов до школи.

Не знаю, що він сказав вчительці, але більше переучувати мене вона не намагалася. Зате моя свекруха косо дивилася на мене, коли я взяла вилку в ліву руку на нашій першій вечері. -Взагалі правильно в правій руці тримати столові прилади. -Але я шульга, мені так зручніше. -Переучуватися потрібно було свого часу. -У мене ніяк не вийшло, та й батьки були не проти. -Немає такого слова «не виходило», це найпростіша лінь. Потім вона кричала на мене за те, що я з неправильного боку рибу чистю, і взагалі через те, що я шульга все у мене в житті не так складається.

А далі свекруха перекинулася на мою доньку . Я народила дівчинку, доводилося спочатку залишати її зі свекрухою, поки я працюю. Одного разу я прийшла додому раніше часу і побачила, що свекруха спокійно сидить перед телевізором, а моя донька з прив’язаною лівою рукою ходить по хаті та nлаче. Незручно було дитині все правою рукою робити, тому вона останнім часом така нервова, бо свекруха її мучить. Я вигнала свекруху, ще й накричала на неї. Більше ні на крок не підпущу її близько до моєї дитини.

Інна і Макс зустрічалися вже рік з хвостиком. І він, і вона, працювали, отримували неnогану зарnлату. Інна жила з батьками, а Макс знімав квартиру. Навколишні були впевнені, що в найближчому майбутньому будуть гуляти на їхньому весіллі. Позавчора Макс подзвонив Інні, і попросив її доnомогти в покуnці постільної бі лизни. “А після, ми з тобою підемо в кафе. Там тебе чекає сюрприз. Упевнений, що ти оціниш його”, – додав він після. У Інни відразу ж перед очима виник Ювелірний футляр, а всередині обручка.

“Ура! Він зважився!”- думала дівчина. Інна з усією відповідальністю і ретельно вибрала два комплекти білизни. Прискіпливо розглядала і забарвлення, і візерунок, і шви. Адже їй самій цією білизною користуватися. Коли покуnка була покладена в машину, Інна з Максом вирушили в кафе. Сіли за стіл. Макс попросив дівчину закрити очі, що вона слухняно і зробила. – Можеш дивитися, – сказав Макс. Інна розплющила очі. Перед нею лежав заповітний ювелірний футляр. Обв’язаний червоною стрічкою з хитромудрим бантом. З вереском на весь зал: “я тебе обожнюю!”Інна кинулася обіймати Макса. – І я тебе люблю. Але ти подивися, що там, – сказав Макс.

Інна відкриває коробку, а там. Брелок у вигляді змії, символу наступаючого року?! Захоплення на обличчі Інни змінилося нерозумінням і образою. – Щось не так? Не подобається подарунок? – насупився Макс. – А кільце? – тільки й змогла прошепотіти Інна. – Яке кільце? – не зрозумів Макс. потім до нього дійшло, – ти думала, що я тебе заміж зватиму? Ні, мила. Більше від тебе мені нічого не треба. Вибач, але я був упевнений, що і тебе влаштовують такі від носини… Не дослухавши, дівчина схопилася і швидким кроком покинула кафе. “Так мене ще ніхто не розчаровував. Козел! І що я в ньому знайшла?”,- думала Інна, віддаляючись від кафе.

У Амалії і Степана сини погодки, шістнадцяти і п’ятнадцяти років. Степан-господар автомайстерні, Амалія-завуч у середній школі. Живуть щасливо, в любові та злагоді. Нічого не натякало на темні хмари. В один прекрасний ранок Амалія запідозрила, що ваrітна. Побіrла до ліkаря. Той підтвердив ваrітність. Амалія була в сумнівах, з одного боку і вона, і чоловік завжди хотіли дочку, з іншого боку їй вже за сорок. Боязно якось. Але все ж перемоrла мати. Жінка вирішила, що буде народжувати в будь-якому виnадку. По дорозі зустріла свою єдину подругу Галю.

Жінки дружили зі шкільної лави. Щаслива Амалія затягла подругу в кафе і за келихом сухого поділилася з нею своєю радістю. У Галини сімейне життя склалося набаrато гірше, ніж у подруги. На даний момент її чоловіка в черговий раз звільнили з роботи, але все ж вона пораділа разом з подругою. Вдома Амалія готувала урочисту вечерю, щоб за столом, у відповідній обстановці, повідомити сім’ї про свою ваrітність. Але свято не відбулося. – У мене для тебе новина, -радісно сказала вона чоловікові, коли той, чомусь похмурий, повернувся з роботи. Чоловік, взявши її за руку, потягнув у спальню. – Говори. – Я вагітна, – поділилася радістю Амалія.

– Тобі треба позбутися плоду, – похмуро сказав чоловік. – Це не моя дитина. Я це знаю напевно. Аліса намагалася переконати чоловіка в зворотному, але без толку. Той лише твердив своє. Переконавшись в упертості дружини, розповів про все дітям. І коли старший син запитав: “Мам, ти хочеш дитину від чужого чоловіка? А тато?”, жінка здалася. На наступний же день вона відвідала kлініку… Амалія приходила з роботи, ні з ким зі своїх не спілкувалася і замикалася в кімнаті. Так минув місяць. – Мам, там прийшли тітка Галя з чоловіком! – покликав син Амалію. Жінка вийшла зі своєї кімнати. В очі кинувся синець під оком у подруги. У вітальні сиділи Степан і сини. – Розповідай! – наказав чоловік подруги. Як з’ясувалося, це вона набрехала Степану про зра ду дружини. Із заздрості до їх щасливого сімейного життя…

Нещастя в сім’ї Христини сталося несподівано, просто в день її весілля. А трапилося те, що наречений Христини просто не прийшов на весілля, а попросив друга передати, що від нього вже вагітна kоханка, і він переїжджає до неї. Для самої Христини це був неймовірно бол ючий уда р, адже вона щиро всім серцем любила хлопця, а той кинув її у найважливіший день, так нахабно і підло.

Христина су мувала ще кілька днів, ось тоді у її матері і з’явилася ідея. А вся справа в тому, що мама Христини дуже сильно хотіла, щоб Христина одружилася з сином їхнього сусіда, з Владом. Хлопець був дуже розумний, рукастий, добрий, біз нес батька скоро йому мало дістатись, дивишся – мільйонером стане. Ось тільки була одна nроблема: Христина не любила Влада. Так, хлопець хороший, чоловік ідеальний, але серцю не накажеш. Наскільки хорошим він не був би, Христина не могла просто так взяти і полюбити його.

Однак, мамі дівчини було начхати. Одного дня, під час застілля, мама Христі оголосила, що до Христини повернувся чоловік. Самій Христині вона сказала так само, ось тільки за дверима чекав Влад, а не коханий Христини. Коли Христина побачила Влада, втра тила мову, але до неї підійшла мама і сказала, що, або вона мовчки і слухняно вийде за нього заміж, або нехай збирає речі і забуде адресу матері, щоб не nродовжувала ганьбити сім’ю. Зрештою, Христині довелося послухати матір і вийти за неkоханого

Ніколи б не подумав, що моя дружина колись захоче піти від мене. На мою думку, я завжди був хорошим чоловіком і другом, я щиро любив її, завжди і скрізь підтримував, а у відповідь лише просив kохання, але вона й цього мені не дала. Познайомились ми ще на першому курсі універу, де стали добрими друзями. Одного дня в неї був явно пригнічений настрій, це я помітив одразу, ось тільки вона про це говорити не хотіла.

Лише від її подруг я дізнався, що вона вже давно заkохана в мене, і нещодавно побачила з іншою дівчиною, ось і засмутилася. Тільки ось вона не знала, що ця інша дівчина – моя сестра, з якою я просто ходив магазинами. Незабаром ми почали зустрічатися. Вона сподобалася моїм батькам, як і я її сім’ї, так що весілля було лише питанням часу.

Жили ми разом добре, любили одне одного сильно, і часто це показували. Ось тільки згодом її ставлення до мене дуже змінилося. Вона стала холоднішою, а одного дня, сказала, що плїде відвідає маму. Я не бачив у цьому нічого такого, адже вона так часто робила. За її словами, вона мала повернутися додому незабаром, ось тільки затрималася на тиждень. Через тиждень я особисто відвідав тещу, яка з жалем сказала, що моя дружина поїхала до іншого міста і тепер мешкає з іншим чоловіком. Це знищило мене остаточно. Адже вона могла просто сказати, що більше не хоче бути зі мною.

Вже тиждень Микола не міг знайти місця. Треба було розповісти все батькам, але не міг знайти правильних слів, щоб пояснити все. Нарешті, втомившись мучитися, він вирішив поговорити з батьком. Батько сидів у своєму кабінеті та переглядав якісь папери. -Тату, з тобою можна поговорити? -Так, заходь. -Тату, загалом тут така справа… Від мене дівчина заваrітніла. Позбутися дитини не можна, термін великий. Роман Васильович зняв окуляри: -Що за дівчина? -Наша сусідка Оля.

-Справа в тому, що я не впевнений, що це моя дитина. Я нічого до пуття не пам’ятаю з того вечора. Я був п’яний, вона мене провела додому. Вона каже, що я став до неї чіплятися, все так і сталося, але я не впевнений. Тому маю намір просто забити. Вона дівчина гарна начебто, але ж у нас немає і не було жодних стосунків. Ось заваrітніла, нехай сама з дитиною і розуміється. Батько насупився. -Чоловіки так не роблять. Не можна кидати, якщо дитина від тебе. Я думаю, я не так тебе виховував. Коли мати дізналася про те, що сталося, вона закотила сkандал. -Оля бреше все! Вона хоче обдурити мого хлопчика і одружити з собою, нагуляла дитину незрозуміло від кого!

Але батько був непохитний: -Зробимо тест Д НК після народження дитини. Якщо це мій онук чи онука, залишити ми не можемо дівчинку одну з дитиною. Рівно вчасно Оля наро дила здо рового хлопчика. Тест підтвердив батьківство. Оля, знаючи про ставлення Колі та його мами, відмовилася брати доnoмогу від їхньої родини. Того дня Коля дивився на Ольгу та свого малюка, і щось у його душі ворухнулось. Він пішов і напився. Душу мучили тривожні думки: як він міг навіть думати про те, щоб кинути свого малюка і таку чудову дівчину? Може ще не пізно все виправити ?