З самого дня весілля я недолюблювала свекруху, але не те, щоб вона до мене надавала якісь знаки уваги, хоча, ні, надавала, ось тільки така увага мені від неї не потрібна. Показовий приклад, після якого я і почала з нею спілкуватися, стався за тиждень до нашого весілля. Справа в тому, що при підготовці до весілля ми зайнялися всім, крім сукні, адже сукню ми відкладали на потім.
Ми знайшли гарне кафе, склали список гостей і навіть дизайном торта зайнялася я, ось тільки про сукню зовсім забула. Мій тоді ще хлопець згадав, що його мати якраз працює в магазині суконь, і сама їх шиє. Ми подумали, що хороша ідея її попросити доnомогти мені з вибором сукні, або ж пошити з нуля. Ось тільки вона про мене була іншої думки.
Коли ми розповіли про наші плани, свекруха коротко і просто відмовилася нам доnомагати, а коли ми її запитали, чому ж, вона так робить, вона сказала, що, враховуючи мої розміри, мені краще в чомусь зручному і що тягнеться бути на весіллі. , А то дивишся ще й порветься. А я ж не така вже й жирна, в деяких місцях просто жирок є, та й усе. Після цього я з нею ніколи не спілкувалася і не збираюся.