Ми з чоловіком у шлюбі вже два роки. Нам пощастило, бо квартира нам дісталася від батьків чоловіка. Ми могли спокійно працювати і витрачати гроші на своє задоволення, а не накопичувати на квартиру мрії, вона в нас і так була. Про дітей поки не замислюємося, ще рано, для себе жити хочеться. Тільки моя свекруха так не думає. Вона зі своєю донькою (сестра чоловіка на 15 років молодша), приходять до нас буквально щодня. А мені їх виганяти якось незручно, все ж таки вони подарували нам квартиру.
Свекор ще працює, йому не до гостей. Зате свекруха відпочиває і вважає своїм обов’язком обов’язково ввечері заглянути до нас у гості. У мене останні три тижні видалися дуже тяжкими. Я практично не відпочивала, моя колега захво ріла, тож довелося працювати ще й за неї. Приходила я додому втомлена, чоловік сам готував вечерю, бо розумів мій стан. І ось чергового такого важкого дня, коли я повернулася з роботи і лягла на диван, і тут приносить свекруху зі своєю донькою. Довелося вставати, йти на кухню і стояти ще три години біля плити, щоб чимось пригостити непроханих гостей. А потім начальник дав мені один вихідний, щоб я нормально виспалася, бо попереду на нас чекав день здачі повних звітів.
Чоловік зранку не став мене будити, натомість замість нього це зробила свекруха. О 9-й ранку вона стукала у двері. Я відкрила, і вона мені каже: -Я ж знала, що ти спиш. Майже місяць на роботі пропадала, таке безладдя вдома, треба тут гарненько убратися. Ось я прийшла тебе будити, вставай, давай за вбирання. Мене це просто розлютило, я силою виштовхала свекруху та її доньку в під’їзд і зачинила перед ними двері. Потім лягла на ліжко і мені вже було байдуже, що воно там про мене подумає, я дуже втомилася. Коли чоловік повернувся з роботи, він прийняв мій бік і підтримав. А свекруха на мене дуже образилася, натомість у гості не приходить.