Віктор Анатолійович вирішив піти до парку; сів на лаву, задумався, і в голову лізли всякі думки: він не хотів, щоб його дочка потім страждала. Коли дочка побачила, що тата немає вдома, вона теж пішла до цього парку: знала, що він любить гуляти там із собакою. Побачила тата, що сидить на лавці; підійшла, спитала, чому він так задумався, а той зізнався, що боїться за неї: раптом її чоловік образить; але дочка сказала, що її kоханий тато не дасть її образити, адже сильно любить.
Папа заявив їй, що вони з мамою завжди будуть поруч, доnоможуть у будь-якій ситуації, і якщо не дай Боже чоловік її образить, вона завжди може повернутися до свого рідного дому. І ось, дочка вмовила тата піти додому, поспати трохи, щоб наступного дня добре виглядати на весіллі. Пліч-о-пліч вони пішли додому; Віктор Анатолійович все ще не міг повірити, що доньці вже завтра не буде вдома, адже вона створить свою сім’ю. Вони дійшли до будинку, їх зустріла мама, яка захвилювалася, коли прокинулась і побачила рідних поруч.
Весілля пройшло просто шикарно: батьки подарували дочці квартиру, яка знаходилася недалеко від їхнього будинку, але вони твердо вирішили, що ніколи не будуть втручатися в їхні сімейні справи, якщо, звісно, дочка сама не попросить про це. Після весілля молодята поїхали у весільну подорож, повернулися звідти щасливі та задоволені. Побоювання тата були марними, адже дочка вийшла заміж за дуже хорошу людину, яка була більш ніж надійною і гідною.