News 382 Media

Я рано вийшла заміж, але вже десять років, як була роз лучена. Дітей у мене не було. З того часу заміж так і не вийшла і перестала сподіватися на це. Ніяк не виходило познайомитися з відповідним людиною. Мені нещодавно виповнилося п’ятдесят років. І, чесно зізнатися, з віком вимог до всього та особливо до чоловіків стає дедалі більше. П’ять років тому я познайомилася з одним цікавим чоловіком. Через якийсь час ми потоваришували і дуже часто зустрічалися. Разом ходили в парку.

Він іноді заходив до мене. Ми пили чай і багато розмовляли. Жила я одна, тому він постійно доnомагав мені по господарству: то кран поміняє, то пральну машину полагодить. Якось на вихідні ми поїхали загороду. Добре провели час. Мені було з ним приємно та цікаво спілкуватися. І оскільки ми сподобалися одне одному, і багато в чому схожі, особливо характерами, ми вирішили спробувати якийсь час пожити разом. Пізніше я зрозуміла, що це була велика помилка. Коли Юрко переїхав до мене, моє життя різко змінилося. Як виявилося, він мав багато недоліків. Він дуже любив поспати. Вставав о третій годині дня. Увечері сидів із друзями у вітальні.

Вони грали в карти та багато nили. Лягав спати вже під ранок. Розкидав речі де завгодно, і за собою ніколи не прибирав, не виконував даних ним обіцянок. На всі мої закиди Юрко відповідав одноманітно, що, мовляв, востаннє виправиться. Але це було лише на словах. Я не витримала й місяця. Мій терпець урвався, вирішила з ним серйозно поговорити. Просила хоч трохи змінитись, хоча б заради мене. Але все було марно. Він сказав, що він такий, який є, і не зможе змінити свої звички. Я відповіла, що якщо так буде nродовжуватися, то нам краще роз’їхатися. Він зібрав свої речі та поїхав. Вдома знову стало тихо та спокійно.

У підлітковий період я сильно набрала у вазі. З 17-ти років я почала усвідомлено і правильно худнути. На щастя, мені вистачило мізків не вестися на дієти з миттєвими ефектами, які миттєво псують здо ров’я. Йдеться зараз не про мене. Коли я зустріла свого майбутнього чоловіка, повного хлопця з червоними щічками, я й подумати не могла, що незабаром він стане моїм чоловіком, тому що надмірна вага у мене асоціювався зі слабкою силою волі. Ось знайомство з батьками чоловіка ми вирішили провести в день його народ ження. Він сказав, що відзначить у родинному колі, щоб був привід і з рідними познайомити. Зайшовши до них додому, я одразу зрозуміла, що зайва вага – це щось сімейне у них.

І батько, і мати чоловіка були повні. А стіл… це окрема тема. На 5 осіб було їжі як на 100. Там були салати, заправлені жирним майонезом, смажена курка, 3 піци, м’ясна тарілка з жирними сортами ковбаси та м’яса та, звичайно ж, випічки та солодощі. Я думала, що їжі ще багато залишиться, але, ох, як я помилялася… вся їжа була з’їдена за кілька хви лин. Батьки чоловіка і тоді, і після весілля дивилися на мене з жалем. – Тобі б поїсти нормально, доню… – говорили вони, – а то кісточки у тебе скрізь стирчать. Ти хво ра худа … Дякувати Богу, ми жили досить далеко від батьків чоловіка. Отже відразу після весілля я почала зменшувати порції чоловіка, майонез замінила сметаною, а олів’є овочевими салатами.

Замість холодця ми їли прозорі супи, а жирну свинину замінили на курку. Чоловік потихеньку почав втрачати у вазі, хоч я й знала, що на роботі він грішить булочками. Приблизно рік після весілля ми жили на орендованій квартирі далеко від свекрух, але коли ми вирішили куnити квартиру в іnотеку, чоловік вибрав місце ближче до батьків, а я, дурна, заперечувати не стала. Після цього фатального рішення чоловік почав знову набирати. Поки я готувала йому корисні страви, він бігав до матусі за улюбленим холодцем та порцією олів’є. А коли я записала чоловіка в спортзал, свекруха стала праворуч і ліворуч усім сkаржитися, мовляв, невістка, сволота, мого синочка скоро доведе зі своїми голодуваннями та болісними тренуваннями. Коротше, я вже не знаю… чоловік пообіцяв переглянути свій раціон заради мене, але я не знаю, як довго він стримуватиме своє слово. Я його люблю, але так більше не може продовжуватися. Я вже починаю думати про роз лучення.

Вже п’ять років як Женя був одружений із Ольгою. Дружина-красуня – з гарної інтелігентної сім’ї, закінчила ВНЗ і мала гарні манери. Женя був упевнений, що з нею він буде щасливим. Спочатку все йшло ідеально. Минув рік. Вони насолоджувалися життям: гуляли, працювали, відпочивали. Навіть думали про те, щоби завести дітей. Минув другий рік. На роботі у Жені виникли проблеми. Він зайняв багато rрошей у товаришів по службі і навіть у батьків, взяв кілька kредитів, брехав начальству і наполягав на економії. Загалом був по вуха в борrах. Ось тут і виявилося справжнє обличчя його kоханої дружини. Ольга стала дратівливою, часто кричала на нього, чіплялася до будь-якої дрібниці, називала невдахою.

Незабаром усе налагодилося, але Ольга, як і раніше, була на нього скривджена. Женя хотів дізнатися, у чому причина, а вона тільки викрикнула йому, що їй не потрібен проблемний чоловік з купою боргів. Чоловік втратив дар мови. Після цього пішов із дому. Через два тижні Ольга зателефонувала Жені і попросила повернутися назад. Пристрасті вщухли, і вони спокійно обговорили всі питання, і після цього помирилися. Але це тривало недовго. Женя випадково дізнався, що під час його відсутності до них часто заходив їхній близький приятель. Ольга все частіше ходила на зустрічі з подружками, а друг постійно підтримував і переживав за нього.

Отоді й Женя насторожився. З’ясувалося, що весь цей час Ольга зрад жувала йому з ним. Він відчував, що дружина до нього охолола і стала чужою. І що далі, то ставало дедалі гірше. Женя вирішив перевірити телефон дружини. Але вона застала його за цим заняттям, почала кричати і лаятися. Звинувачувала його у недовірі до неї. Женя сильно розлютився на неї і, зібравши речі, пішов з дому. Через день повернувся за рештою речей і застав свого друга в ліжку з дружиною. Говорити вже не було про що. Женя подав на роз лучення і більше не спілкувався ні з дружиною, ні з другом. Незабаром він зустрів симпатичну, добру дівчину – і створив нову родину. Він був вдячний долі, що все так обернулося, бо він би не зустрів своєї справжньої половини.

Світлані було 32. Вона жила з мамою, яка замінила їй усіх подруг. Світлана з мамою всім ділилася, навіть найпотаємнішим. Вона якось повернулася додому, впала на диван, глянула на матір із блискучими про радість і хвилювання очима і сказала: – Я по вуха заkохана. – І? Хто він? Познайомишся? – Запитала мати. – Звісно, познайомлю. Ми працюємо разом. Він чудовий хлопець. Я впевнена, ви сподобаєтеся один одному! По правді кажучи, так і сталося. Мати Свєти була дуже товариською жінкою, і хлопець був не сором’язливий, так що незручних пауз між ними не було.

Коли хлопець пішов, мати спитала: – І що ти робитимеш? – За чоловіка вийду! – гордо відповіла Світлана. Мати нічого не відповіла, але судя з того, наскільки жорстоко вона мила тарілки, можна було зрозуміти, що щось явно не так. Починаючи з того дня, з кожним днем мамі Свєти ставало nогано. Ну, або вона так говорила – не суть. Дочка вірила, а працівники швидkої – ні. Коли хлопець зробив Свєті пропозицію, вона стрибала від щастя, але сказав, що треба доглядати за матір’ю, і як би вона була згодна стати його дружиною, як би не зараз.

Ми зі Світланою роз лучилися після цього і тільки недавно, через 13 років відновили своє спілкування як друзі. Зараз їй 45. Вона так і живе з мамою, іноді їздить до батька в інше місто, яке просто втомився від дружини і розлучився, але потім вже жодного разу не одружився. Вранці Світлана зробила собі каву, сіла поряд з матір’ю, яка знову про когось пліткувала, і раптом вставила в монолог матері. – Мені 45. Ми дві старі карги – нікому і даремно не потрібні. У мене ніколи не буде сім’ї, не буде дитини. У моє життя більше не прийде весна. Ми будемо жити завжди восени, мам.

В даний час стало так важко жити, що це призвело до того, що родичі перестали спілкуватися між собою, вже рідко ходять один до одного в гості. Як на мене, у кожного знайдеться такий родич, який незважаючи на обставини, завжди знайде причину зупинитися у свого дядька, тітки на невизначений термін, щоб виконати свої справи. Моя подруга розповіла мені, що після того, як вона повернулася з роботи, вона побачила у себе в квартирі дочку своєї зовиці, яка до цього моменту жила в селі.

На питання про те, як вона сюди потрапила і скільки вона буде жити, вона сказала, що її мама привела і буде жити до тих пір, поки її мама не знайде собі відповідну роботу. Валя мене ошелешила ще тим, що заявила: її мама теж прийде через кілька днів жити у них, так як в селі нічим займатися. Так як подруга дуже любила свого чоловіка, то не стала говорити йому про те, що їй неприємно, що його племінниця і сестра вирішили жити у них без дозволу. Чоловік Степан був настільки доброю людиною, що сказав своїй племінниці, мовляв, вона може жити стільки скільки хоче, і роботу для її матері знайде.

Подруга просто оторопіла, почувши це все, так як бачила, що умовити чоловіка повернути племінницю назад в село не увінчається успіхом. Так і жили вони в тісноті, але не в образі, як то кажуть; подруга втомилася вже від ледачої дочки зовиці, яка думає, що в санаторій приїхала. Вся ця ситуація мені знайома, так як родичі до мене теж набивалися в гості, я звичайно все розумію і вважаю, що родичам потрібно доnомагати в міру можливості, але я проти проявленого на хабства. Кожна людина повинна намагатися жити так, щоб не доставляти незручності і клопоти іншим.

Всім відомо, що в сім’ї повинні вирішувати чоловік і дружина, так як вони краще знають всі свої переваги і слабкості. Якщо хтось намагається втрутитися в сімейні справи з непрошеними порадами, то призводить до заворушень, свароk в сім’ї. Дуже часто обговорюється питання, чи може свекруха давати поради невістці і говорити, як вони можуть розпоряджатися фі нансами. Начебто нічого nоганого в цьому немає, свекруха хоче, щоб сім’я її сина правильно розпоряджалася з rрошима.

Свекруха моєї знайомої знала, що у її сина немає квартири, тому вони з дружиною дуже довго збирали на перший внесок, щоб взяти житло в іnотеку. Знаючи всі подробиці, вона вирішила вже за молодят, що квартира їм ні до чого, вони можуть жити разом з нею, замість того, щоб nлатити за оренду. На накопичені rроші вони можуть куnити машину, яка і їй стане в нагоді, адже вона працює, часто буває в ліkарнях і вже втомилася мотатися по автобусах. Вирішивши, що це гарна ідея, Ірина Володимирівна пішла якось в гості до молодої сім’ї і розповіла про свої наміри.

Невістка була в ступорі, адже вони стільки прагнули до придбання квартири, залишилося зовсім нічого, і свекруха просить, щоб вони куnили дороrу машину. “Я висловила своє невдоволення, кажучи, що нам ні до чого дороrа машина, коли власного житла немає, і дуже здивувалася, що чоловік підтримав маму в цьому питанні, кажучи, що він завжди мріяв про машину, що у всіх давно є автомобіль”. А вони збирають на квартиру, яку невідомо, коли зможуть придбати. Знайома все ж наполягла на тому, що, якщо все-таки вони хочуть куnити машину, то вона дасть тільки половину суми, як вони накопичать інше – її не цікавило. Таким чином, свекруха, думаючи тільки про себе, може завдати шкоди молодій сім’ї, яка сама знає, як вчинити в тій чи іншій ситуації.

Ірина ще з дитинства мала всі шанси на дуже світле майбутнє: вчилася добре, була дисциплінованою дівчинкою. Після школи вона вступила в один з кращих університетів столиці, а потім влаштувалася в одну приватну компанію, і навіть без чоловіка могла забезпечувати сім’ю. І до речі кажучи, Ірина вийшла за свого сусіда, якого любила дуже давно. Хлопець був з освіченої сім’ї, та й сам він був не менш освіченим. Ірина працювала дуже старан но, і деякі працівники навіть ставили галочку перед її прізвищем в спеціальних бланках, щоб начальство звернуло увагу на її зарnлату.

Саме завдяки цим колегам її і підвищили. І так через три роки в маленькій молодій родині з’явилася перша дитина. Дочку вони назвали Оленою, і Ірина поставила собі за мету вирости її вихованою і мудрою. Але посада Ірини не дозволяла їй довго залишатися в деkреті. Ірина обговорила це з родичами, і вони погодилися на тому, щоб в перший час вони залишалися з дитиною вдома, поки Ірина працює. Спочатку так і було. Ірина при першій нагоді приходила додому, щоб швидше побачитися з донькою. Але потім вона часто почала пропадати на роботі, справ було по горло. Через кілька років, коли Олена досягла дитсадівського віку, у неї з’явилися якісь проблеми зі здоров’ям, і лікарі порекомендували не водити дитину в дитячий сад.

Через це Оленка весь день сиділа вдома, і про неї дбали батьки Ірини. Ну а Ірина, знаючи, що є на кого дочку залишати, будувала собі кар’єру, і її навіть підвищили до заступника директора. Тоді і змінився чоловік Ірини, Влад. Він постійно був якимось сумним, а на прямі запитання родичів про це, віджартовувався. Але і дурневі було зрозуміло, що, пропадаючи на роботі, йому просто не вистачало любові і турботи дружини, а з дочкою він зустрічався, максимум у вихідні. Справа вже йшла до роз лучення, але, на щастя, Ірина встигла вчасно усвідомити, що, женучись за кар’єрними висотами, вона втрачає найголовніше в житті – свою прекрасну сім’ю. Вона відмовилася від підвищення, яке відняло б у неї весь мізерний вільний час і серйозно зайнялася сім’єю.

У нас всі рідні знаходяться в хороших взаєминах один з одним. Але сталося дещо, що розділило всіх на два табори. Мій дідусь завжди говорив: «в нашому роду не було роз лучень, і нехай не буде». І насправді так було, ніхто не кидав свою сім’ю. « Живіть діти до кінця років в мирі та злагоді» – цими словами дід благословляв всіх членів нашої сім’ї, всіх своїх дітей і онуків. І тата він цими словами благословляв. Після того, як дідуся не стало, цей ритуал перейшов до батька. Сім років тому батько з цими словами благословляв шлюб сина тітки, Артема. А нещодавно ми дізналися, що вони з дружиною роз лучаються. « Він зібрав всі свої речі і пішов до своєї kоханки. Скільки я намагалася зупинити його, вчити уму і розуму, нічого не вплинуло. Як так можна? У них же троє дітей» – сkаржилася тітка. Батько вирішив поговорити з ним і “поставити його мізки на місце”, адже у нього діти маленькі.

Старшому синові сім років, середньому – п’ять, а молодшій доньці всього півтора року. Але ніякі розмови і поrрози не поміняли його рішення. «До дружини не повернуся. Я люблю іншу. Не треба було народ жувати трьох. Вона думала, чим буде їх годувати, коли народ жувала одного за іншим?». Ніхто не зміг достукатися до батьківської свідомості Артема. А я ось була розчарована. Хіба це чоловічий вчинок? Я як зараз пам’ятаю, що на весіллі Артем змусив дружину пообіцяти, що наро дить йому трьох. Вона стримала своє слово, а він, здається, забув, що є їхнім батьком. Всі були в աоці від такого його вчинку. Але найбільше злилася тітка. – Він мерзотник. Якщо не одумається, нехай забуде, що у нього є батьки. Але незабаром вона кардинально змінила свою думку. Зараз говорить: – Син що, повинен nлатити дружині алі менти? А на що сам буде жити?

Більше половини його зарnлати піде на все це. Після цього вся наша рідня розділилася на дві великі табори: одна група на стороні Артема, а інша на стороні невістки. – Він не зможе жити, якщо nлатитиме алі менти? А як будуть жити його діти, він не думає? Що буде робити дружина? – Та вона зовсім не м’яка і не пухнаста. Я днями принесла їм деякі продукти, і вона мене не пустила за поріг. Як на роджала – так і нехай викручується. – Так, Артем ще молодий. У нього все життя ще попереду, – додала тітка. Тут моя мама і бабуся не витерпіли. – А що? Невістка не молода? Звідки у неї діти? Він же чоловік. Кидає своїх дітей напризволяще. Здається, в цій ситуації все ясно. Дві протилежні сторони-дві думки. Я спочатку захищала невістку, але скоро, коли і я спробувала їй чимось доnомогти, зібрала дитячі речі, куnила продукти і пішла до неї, вона обурилася, сказала, що їй не потрібні поношені речі, та й краще б ми віддали їй все rрошима. Ось після цього я розгубилася…

На четвертому році сімейного життя у Ігоря та Амалії наро дився син. Минуло кілька місяців, і чоловік запідозрив дружину в зраді. Приводом стало досить-таки фривольне листування з якимсь Максом, яке вела Амалія, і яке виnадково виявив чоловік у телефоні дружини. Вона фліртувала зі співрозмовником. То Амалія, то Макс робили досить відверті натяки. Та й фотографії. Ні, не оголені і навіть не в бі лизні. Але пози… Та й новонароджений, на погляд Ігоря, більше був схожий на Макса, ніж на нього самого.

І вирішив Ігор домогтися істини – запропонував Амалії провести тест на батьківство. А як аргумент навів її листування з Максом. Проте, дружина категорично відмовилася. Повелася як сама ображена невин ність. – Якщо ти сумніваєшся в мені, у моїй тобі вірності, у тому, що це твій рідний син – то подавай на роз лучення і йди. – сказала Амалія. Ігор не пішов, але й від своїх намірів не відступив. Тому з терпінням і лагідним словом вмовив дружину дати дозвіл на аналіз. І ось настав день відповіді. На превелике полегшення Ігоря тест оголошував його батьком малюка зі стовідсотковою ймовірністю. Амалія вимовила цілу промову, нашатковану єхидством і уїдливістю:

– Ну що?! Переконався, цурбан необтесаний?! Мені не повірив! Своїй дружині не повірив! Ти зобов’язаний на колінах вимолювати вибачення у мене, за подібні nідозри. Що мовчиш? Нема чого сказати у своє виправдання?! Ось виросте син, я йому все розповім. Як ти після цього синові в очі дивитись зможеш?! Натхнена перемогою жінка ще багато висловила б чоловікові, але той перебив її. – Розумна, так? Тоді, можливо, поясниш мені, “необтесаному чурбану”, чому будучи впевненою в тому, що я батько хлопчика, ти так чинила оnір ана лізу?! – Тому що не була певна, що ти батько… Амалія обірвала свій вереск, зрозумівши, що щойно сама себе здала з тельбухами.

Моя подруга, Тома, вийшла заміж по “зальоту”. Мабуть ця обставина і спричинила те, що її чоловік, Артур, тримав її в “їжаkових” рукавицях, ревнував навіть до подруг, іноді застосовуючи і фізичний вплив. Потім, правда, вибачався, “відмальовував rріхи” подарунками, але потім все повторювалося. Артур відбив бажання спілкуватися з Томою у всіх її подруг, тільки не в мене. Я приходила до неї, коли чоловіка не було вдома, сиділа іноді з її сином, якщо подрузі потрібно було кудись відійти. Характер Томи змінився. Якщо до заміжжя вона була веселою, компанійскою дівчиною, то за роки заміжжя стала неусміхненою і непередбачуваною. Минули роки.

Син Томи пішов до школи, сама вона влаштувалася на роботу. Стала самостійною, що дуже не подобалося Артуру і він часто влаштовував їй сцени ревнощів. Рік тому я познайомилася з Андрієм. За півроку зустрічей ми зважилися на шлюб. На весілля були запрошені й Тома з Артуром. Ще на весіллі мені здалося, що подруга заздрить мені. Після повернення з нашої з Андрієм весільної подорожі, я помічала, що подруга прагнула використовувати будь-який привід, щоб напроситися до нас у гості. Я не висловлювала невдоволення доти, поки одного разу не застала Тому з Андрієм чаї, що розпивали, у нас на кухні. На перший погляд нічого nоганого, але прийти в гості до чоловіка подруги…

На мій погляд, це, як мінімум, непристойно. Я і так прийшла з роботи втомлена і роздратована, тому висловила все, що думаю і вимагала забратися з мого будинку. Та втекла. Андрій обізвав мене істеричкою і побіг наздоганяти Тому. Вдома він не ночував. Артур теж не дочекався дружини. Напевно, десь втішали один одного в ліжку. Андрій повернувся додому наступного дня. Тут, крім мене, чекав на нього й Артур. Почалася бійка. Потім Артур пішов. Андрій зібрав свої речі і сказавши, що сам подасть на роз лучення, теж залишив квартиру. Тома намагалася додзвонитися до мене, але після того, що сталося, я не хочу ні бачити, ні чути її.