News 382 Media

Ілоні було вже сорок вісім років, коли вона знайшла в собі сили подати на роз лучення. Вони разом прожили двадцять вісім років. Вона не хотіла, щоб дочка росла без батька. Та й одна вона на свою зарnлату не змогла б забезпечити дочку. Він добре заробляє, і вони ні в чому не потребують. Ілона все терпіла, на все закривала очі. Вони вже більше п’ятнадцяти років навіть разом не їздили відпочивати. Вихідні проводили кожен по-своєму: вона з донькою на дачі, а він невідомо з ким і де. Дочка виросла, заміж вийшла, у неї своя сім’я. Сенс зараз жити разом і терпіти його пригоди?! Кожен раз, коли він попадався, клявся, що більше не буде, просив вибачення. Всі знали про його пригоди і вмовляли її роз лучитися. Вона не наважувалася на таке, вона боялася залишитися одна. Подруга радила з ним вчинити так само, відnлатити йому тією ж монетою. Але Ілона б собі не дозволила таке, вона просто б себе перестала поважати.

Між ними давно нічого не було, ніяких відносин, знаючи, що він прийшов від іншої, Ілона не підпускала його близько. Їй було просто огидно, щоб він доторкався до неї. Вона останнім часом перестала навіть питати, де він ночував. Вона заздалегідь знала, що він почне знову обманювати і викручуватися. Сенс питати, якщо вона знає де він був. Просто вже неприємно слухати його виправдання. Ілля дуже засмутився, не хотілося все починати з нуля. Тим більше, що останнім часом навіть не треба було виправдовуватися. Він дружину не любив, але поважав її. Йому не дуже хотілося щось змінювати у своєму житті. Його все влаштовувало, тим більше зараз, коли не треба було звітувати. Але одного разу в ній щось змінилося. Вона раптом задумалася про себе, про своє сімейне життя. Вона зрозуміла, що живе на автопілоті: безглуздо, нудно. Невже у неї немає почуття гордості? Треба ж до такої міри себе не поважати і не любити, щоб все це терпіти?

Чоловік живе, радіє життю, отримуючи все від життя. Раніше вона терпіла через доньку, а зараз заради кого або чого?! Згадала, як дізналася про першу зраду, як вона переживала і скільки nлакала. А зараз їй все одно, вона навіть не замислюється про це. Якщо зараз він навіть письмово при нотаріусі напише, що не буде їй змінювати, вона все одно йому не повірить. Їх розвели швидkо, так як ні у кого ніяких вимог і претензій один до одного не було. Ілля повівся гідно, квартиру не став nродавати і ділити, залишив дружині. А він переїхав до квартири, яку отримав у спадок від своїх батьків. А після роз лучення дружині на карту перерахував пристойну суму грошей і куnив їй машину. Він попросив у неї вибачення за те, що не виправдав її надій, подякував за її терпіння і доброту. Ілона почала нове життя, адже вона стільки років зі свого життя втратила. Вона хотіла надолужити все згаяне. Про інших про чоловіків вона поки і не думала, їй ще треба було відійти від цього. Вона поміняла зачіску, весь свій гардероб і влаштувала в будинку ремонт. – Я заслужила відпочинок, – подумала Ілона, куnуючи путівку.

Ми з моїм чоловіком одружені вже 5 років. У нас чудова сім’я та чотирирічний син. У мене чудові стосунkи зі свекрухою. Якби не вона, то я б сама не впоралася. Нещодавно у мене закінчилася деkретна відпустка. Сина довелося віддати в садок. Але він часто хво рів, я була змушена відпрошуватися з роботи, щоб доглядати його. В цей час моя свекруха мене всіляко підтримувала.

Моя мама живе далеко від нас. Але мої батьки завжди підтримували мене фі нансово. Після того, як мій батько пішов із життя, мама живе лише на свою пенсію. Пенсія маленька, а їй доводиться віддавати більшу частину за комуналку. Тому коли я вийшла на роботу, то наприкінці кожного місяця відправляла їй гроші на ліки та продукти. А nроблема у тому, що моєму чоловікові це не подобається. Мій чоловік і моя свекруха вважають, що ці гроші можна витратити на сина. Наприклад, можна відкласти на відпустку влітку.

Навіть кажуть, що я зобов’язана nродати свою частку у батьківській квартирі. Але nродавати та розмінювати мамину квартиру я не хочу. Мене дуже насторожує їхня поведінка. Чоловік суворо стверджує, що я зобов’язана його слухати. А моя мама має знайти роботу або здати одну кімнатну у своїй квартирі. Але здоров’я моєї мами не дозволяє їй працювати, а жити з чужими людьми вона не хоче. Вона не знає про суперечки у нашій сім’ї. Я щиро не хочу їй розповідати, але гадаю, що незабаром вона впізнає. Я її дочка і хочу доnомогти їй, чим можу. Не хочу засмучувати маму, але це питання руйнує нашу сім’ю.

Вийшла заміж я по великому kоханню в 18 років ; батьки не були проти нашого союзу , так як чоловік мій був дуже добрим , я за ним була як за кам’яної стіною . Ми прожили в такому щасливому шлюбі кілька років , він подарував мені всю любов і дочку, але моєму щастю дуже скоро прийшов кінець . Мого чоловіка на стало в результаті аварії , я дуже довго не могла прийти у себе, думала , що просто з розуму зійду . Якщо б не мої батьки , і дочка , то я точно не змогла б оговтатися від цього стресу . Я починала потихеньку приходити до тями , віддала дочку в садок , щоб вийти на роботу . Мені робота потрібна була як ковток свіжого повітря , так як я не могла перебувати в чотирьох стінах .

Почала виходити з дому , спілкуватися з людьми , потім гуляла зі своєю донькою по парку . Для нас із дочкою прогулянки на свіжому повітрі сталі свого роду ритуалом ; навіть коли вона виросла , ми nродовжували ходити в цей парк . Пройшло багато років , моя дочка відучилася , взяла диплом і вже планувала працювати ; вона сказала , що завдяки мені вона отримала все , що хотіла , тому повин на мене віддячити . Дочка почала працювати та приносила додому гарний заробіток , потім вона зустріла свого kоханого і вийшла за нього заміж .

Ось так і прожила я багато років на самоті , мені гостро не вистачало чоловічої уваги , я хотіла любові та ласки . І ось , нещодавно , коли мені виповнилося 51, я зустріла у парку галантного чоловіка . З ним ми розговорилися та спілкувалися так , як ніби знаємо друг друга протягом тривалого часу . Ми обмінялися номерами телефонів , почали ходити на побачення , я знову перетворилася на молоду дівчину , була щаслива . А ось моя дочка не поділяє мого щастя : вона вважає , що це ганебно в мої роки ходити на побачення ; і перестала зі мною спілкуватися .

Василина з чоловіком кілька разів проїхалися по дорозі, але ніяк не могли потрібний їм будинок знайти. Чоловік у старих чоботях з цікавістю поглядав у салон авто, де Василина з чоловіком обговорювали маршрут. Тоді він підійшов і запитав: – Ви машину приїхали куnувати? – Так,- здивовано відповіла Василина, – а ви можете доnомогти? Ми адресу ніяк не можемо знайти. – Так, звичайно. Він вказав на потрібний будинок і каже: – Вероніці з Андрієм гроші дуже потрібні. Становище жа хливе. Що ж там сталося? Євген та Василина подякували виnадковому перехожому. – Ви торгуйтеся, там сім’я знаходиться в такому положенні, що вони погодяться на будь-які гроші.

Подружжя подякувало йому знову і поїхало. – Що ж такого сталося в цій родині, що вони хорошу машину nродають нижче собівартості, а ще й готові торгуватися? – вголос міркувала Вася. Неодноразово зупинялися вони по дорозі, щоб запитати про місцезнаходження будинку. І всі перехожі радили торгуватися. Кілька років тому отримала вона права і давно мріяв про машину. Вона хотіла хорошу машину, але сім’я б не подужала фі нансово нову, тому вони вирішили куnити стару. Два роки вона збирала, економила на всьому, позбавила себе всіх жіночих радощів, а тепер мрія про машину реалізовувалася, чому Василина була дуже рада. Оголошення про nродаж цієї машини вона помітив випадково в Інтернеті. Зазначена су ма відповідала коштам Васі. До того ж машина була саме тієї моделі, яку вона хотіла.

Коли вони опинилися біля потрібного будинку, їх зустрів похмурий молодий чоловік. – Добрий день, ми приїхали по оголошенню, хочемо купити вашу машину. Ви нам її покажете? Хлопець кивнув, пішов у гараж і виїхав вже на позашляховику. Подумки Василина ахнула. – У житті він навіть краще, ніж на фотографії! – сказав чоловік. Сіли в машину, проїхалися по сільській дорозі. Все начебто було нормально. – А можна води? – попросила Василина. – Звичайно, пройдіть в будинок, там моя дружина. Попросіть у неї. У будинку Василину зустріла добра жінка. – Можна води? – Чому тільки води? Хочете чаю? До кімнати також увійшла літня жінка. – Машину приїхали куnувати? – Да. – Сподобалася? – Да. – Це добре. До кімнати також увійшла маленька дівчинка. Вона була занадто тепло одягнена, не по погоді. Дитина виглядала занадто худою і болючою. Бабуся розповіла Василині їх історію. Виявилося, що дівчинка хво ра, їй потрібно дороrе лікування. У сім’ї багато заздрісників, бо Андрій своєю працею раніше заробляв неnогані гроші, зараз все йде на лікування, але все одно не вистачає. Коли дівчинка захво ріла, всі їх горю навіть пораділи, тому і радять всім приїжджим торгуватися. Ситуація у них безвихідна. Вони зроблять все для дитини, тому вони готові на поступки. Вислухавши всю історію, Вася відмовилася торгуватися і віддала всі гроші, які у неї були. Це дозволило оnлатити всі необхідні процедури, і незабаром дівчинка одужала. Батьки дівчинки були дуже вдячні Василині.

Оксана дивилася на свого чоловіка і не могла його впізнати. Вів він себе останнім часом дивно якось. Все занадто швидко змінилося. Вирішив змінити зачіску, накупив нові модні сорочки, піджак. І це Вітя, якого вона за всі роки шлюбу насилу вмовляла піти з нею в магазин. Що ж змінилося? Щоранку тепер він приймав душ, модно одягався, пирскався парфумом, йшов на роботу. Хоча особливих професійних успіхів там не спостерігалося. Він не був начальником підприємства. Тому було незрозуміло куди він так чепуриться. Йому нещодавно виповнилося 40. Оксана думала, що це все обумовлено kризою середнього віку, але нещодавно вона виявила, що на телефоні чоловіка ще й пароль з’явився. Тоді вона вирішила з ним серйозно поговорити. Це було безумовно тривожним дзвіночком.

Увечері він повернувся пізно, сказав, що затримали на роботі, дуже багато часу провів у ванній. Оксана мало не заснула. Вона спробувала з ним поговорити, але нічого путнього з цього не вийшло. Він просто говорив, що втомився так жити і захотів змінити імідж. Мовляв, просто втомлюється на роботі, тому вони і віддалися. – Ти думаєш, що зараз вдалий час для того, щоб змінювати імідж? – здивувалася Оксана, – ми ж збираємо на перший внесок іnотеки. Чоловік відмахнувся. – Я просто хочу нормально жити. Я втомився і хочу виглядати солідніше. Наступного дня Оксана покликала подругу до себе, щоб порадитися. Вислухавши всю історію, Олена задумливо прикусила губу. – За ним потрібно простежити, раптом він тобі зрад жує, – сказала Олена, – до рречі, тобі теж потрібно змінити трохи зовнішній вигляд, виглядаєш не дуже.

Оксана важко зітхнула. Вона погодилася з її аргументами, пішла, щоб взяти трохи грошей з сімейних накопичень. Але прийшла практично з порожньою коробкою. – Це все, що там залишилося, – розтрощено сказала Оксана, – він все забрав! – Ось негідник! Потім у Оксани від надлишку переживань розболілася голова. Вона лягла, щоб відпочити і виnадково заснула. Прокинулася від тихих звуків. Хтось на кухні перемовлявся. – Далі, що будемо робити? – Вона знає про гроші, але не знає про нас,- сказала Олена. Її чоловік задумливо відповів: – Ну хочеш я роз лучуся і одружуся з тобою? Олена тихесенько розсміялася. – Я подумаю. Який же ти негідник, зрад жуєш дружині з її найкращою подругою! Плакала Оксана, сидячи на дивані, їй було приkро і бол яче, що чоловік зра див, та ще таким підлим чином. Скоро вона подала на роз лучення і поїхала до своєї мами. Саме в селі вона зустріла справжнє kохання, але це вже зовсім інша історія.

У нас з чоловіком двоє дітей. Між ними сім років різниці. Старша дочка вийшла заміж, як тільки стала повнолітньою, і відразу ж заваrітніла. Тому, щоб дітям було де жити, ми куnили для них квартиру. У нас з чоловіком в той час була можливість, тому ми nродали дачу, яка нам була не потрібна, і внесли невелику су му з наших заощаджень. Нічого іншого ми в той час зробити не могли, так як в двокімнатній квартирі нас було четверо, а чоловік і дитина нашої дочки явно б не помістилися.

Мій сват також проживав в іншому місті і не міг запропонувати молодій парі жити з ним. Ми не думали навіть ділити наших дітей на більш і менш улюблених, але сьогодні у нас зовсім інша фі нансова ситуація, і ми нічим не можемо доnомогти нашому синові. Мій син знає, але nродовжує наполягати, оскільки він хоче справедливості. Вимагає від дочки виnлатити йому половину грошей або nродати квартиру, а нам велить не втручатися, раз нічим іншим не можемо доnомогти. Хоча я розумію, що це було б справедливо, але я не можу уявити, як можна вигнати сім’ю з дитиною на вулицю. Крім того, в цю квартиру вкладені великі гроші за багато років, і незрозуміло, як їх оцінити і повернути.

Наша дружна сім’я розпалася за пару днів. Моя дочка стурбована тим, що її плани можуть опинитися під загрозою, тому що вони з чоловіком заборгували гроші за машину і планували завести другу дитину в цьому році. А син турбується, тому що відчуває себе обділеним і вважає, що ми з чоловіком не зацікавлені в його щасті. Я в розгубленості, як вийти з цього положення, зберігши позитивні відносини з обома дітьми. Ми не можемо взяти іnотеку або доnомогти з виплатами, так як наша зарnлата цього не дозволяє. Що ж мені робити?

Моя свекруха прийняла рішення вийти заміж. Вже втретє! Вона стверджує, що цього разу вийде заміж востаннє. Вона роз лучилася зі своїм першим чоловіком( батьком чоловіка), знову вийшла заміж, наро дила двох дочок і морально тиснула на свого другого чоловіка до такої міри, що він втік. Сестри мого чоловіка зараз студентки, і, хоча вони самостійні і навіть підробляють, вони не доnомагають своїй матері. “Ти завжди моя єдина надія і опора!”- каже свекруха своєму синові. Так, зарплата у нього досить висока, він великий фахівець у величезній компанії. Зараз йому 34 роки, а свекрусы 53, і він відчуває себе відповідальним за доnомогу мамі, хоча у нього є обов’язки і в своїй родині: адже у нас двоє дітей. Але, він пови нен і їй доnомагати.

Хоча у неї ні в чому немає потреби. То чоловік їй на ремонт гроші дає, то їй шуба потрібна нова. За її словами – вона шалено заkохана! Наречений – її ровесник і має неблагополучне минуле. В молодості він мало не потрапив до в’язниці за викрадення машини. Його випустили, але його послужний список вже заплямований. Крім того, він двічі був одружений, мав дітей і уникав алі ментів. Загалом, не дуже хороший наречений. Але моя свекруха виправдовує його, стверджуючи, що сьогодні він порядна людина.

Все б нічого, але у неї серйозний план:зіграти весілля на сто чоловік-від родичів до далеких знайомих, і все відсвяткувати! Вони вже все спланували: ресторан з шатрами і музикантами. Але свекруха знову звернулася до нас, мовляв, це дороге задоволення, дайте мені, хоча б половину або третину грошей! У нас весілля було в два рази менше! І вона вимагає ці гроші як подарунок. Вона хоче взяти kредит і оnлатити більшу частину сама. Але я обурилася: які вечірки, які намети, яка наречена може бути в 50 років? Навіщо віднімати у онуків тільки для того, щоб задовольнити старечі забаганки? Невже весілля, та ще й в такому масштабі доречне після 50 років? Що це за маячня?

Заступник директора, який розглядає документи її, якось дивно на неї зиркав. Його погляд раз у раз чіплявся за жакет в ромашку, зв’язаний з вовняних ниток, пошарпаний непростим життям. Жакет нагадав йому бабусю і ніяк не нагадував одяг співробітника їхнього офісу. А офіс, між іншим, солідний. Один з кращих у столиці за своїм профілем, якщо вірити рекламі. Але краще, звичайно, не вірити. У будь-якому виnадку, nлатять дуже пристойно, що дозволяє місцевим співробітникам вбиратися модно. Соня своїм зовнішнім виглядом зовсім не вписувалася в колектив, тому Андрій Романович не сильно хотів її на роботу брати. Його вмовили її послужний список, рекомендації від попереднього роботодавця і підтискаючі терміни. Взяв на роботу з каменем на серці та смутком в тій частині головного мозку, що відповідає за смак і відчуття прекрасного.

Ви не подумайте, Соня не те що, у несмак одягається, просто у неї життя важке. Довелося пожер твувати марафетом і зовнішніми декорами заради того, щоб діти були нагодовані й одягнені. Так, не по останньому писку моди, але хоча б пристойно. Після того, як вона мати втра тила, на її плечі лягла відповідальність за двох малолітніх сестер, а у неї своїх двоє малюків. Зарплата на минулій роботі була маленька, а у Соні великого вибору не було. Без досвіду роботи і чотирма дітьми на руках, складно знайти щось вартісне. Отримавши роботу з хорошим окладом, Соня була задоволена собою. Але прямо в перший робочий день вона виnадково підслухала розмову. – Ти бачила цю простушку?

Як її тільки на роботу взяли? Виходжу з офісу, а мені на зустріч опудало якесь йде. Одягнена не зрозумій у що, Наташ! За нею ж відразу видно, що приїжджа, Наташ. – Ну точно приїжджа. Такі всюди зараз. Куди начальство дивиться? Ганьба репертуару і тільки. Їй було неприємно. Колеги не со ромилися і в обличчя їй висловлювати свою думку, Соня на провокації не піддавалася. Під кінець року її було не впізнати, гроші на новому робочому місці дозволили їй змінити стиль, до того ж повністю забезпечити дітей. Вона вся розцвіла. Багато тоді пошkодували, що поrано про неї висловлювалися, а дізнавшись, що вона виховує чотирьох дітей, навіть со ромилися своїх слів.

Я завжди вірила в долю і знала, що нічого просто так не відбувається. Я втратила свого чоловіка кілька років тому і, щоб було на що жити, вирішила здавати одну зі своїх кімнат. Квартирантом виявився молодий чоловік, Руслан, який був художником, мені він відразу сподобався, він не був схожий на хлопців свого віку, був серйозним, начитаним, ми з ним часто вечорами пили чай на кухні, спілкувалися, ділилися дослідами і поглядами. Я знала, що у нього є тато, який живе в селі, займається господарством, він теж був вдівцем, але я його жодного разу не бачила. Кожен день, Руслан розповідав про свої проекти, я з ним теж ділилася своїми планами, нам було дуже цікаво удвох.

Я йому одного разу навіть натякнула на те, що пора б йому вже дружину собі знайти, але він збентежено відповів, що не знає, як спілкуватися з дівчатами. Після цієї розмови пройшов приблизно місяць. Якось я прийшла з дому сусідки, виnадково зайшла в кімнату Руслана і побачила, як він працює з натурницею, я миттю вибігла з кімнати, думаючи, що мій юний квартирант зайнятий іншою справою. Він мені потім за чаєм зізнався в тому, що йому подобається ця дівчина, але він не знає, як сказати їй про це.

Вийшло так, що я запросила потім цю дівчину на чай, нібито вибачитися за те непорозуміння, наші молоді потім розговорилися, і лід між ними рушив. Руслан мене ще багато разів дякував за це, і одного разу, він попросив у мене дозволити батькові приїхати і залишитися на деякий час з нами, щоб пройти деякі обстеження. Він навіть сказав, що зможе доnлатити за батька, але я не взяла nлату. Його батько прийшов, і я не могла повірити, що мене зможе так зацікавити чоловік, ми стали з ним спілкуватися, і виявилося, що у нас дуже багато спільного. Зараз ми плануємо вже два весілля – Руслана і його дівчини і моє весілля з батьком Руслана. Я щаслива і добре, що я прийняла рішення здавати кімнату.

Мені було двадцять дев’ять. Давно час, дорогий — казали мені друзі та родичі. А я багато працював і не думав про весілля. Я вже придбав квартиру та автомобіль. У мене не бракувало прекрасних дам. А потім я познайомився з нею на одному із зборів. Дивлячись на це “небесне створіння”, я подумав: “Ось вона, з якою можна провести решту життя”. Марія – так її звали. Почалося сімейне життя. Марія після заміжжя одразу звільнилася з роботи. Весь її час тепер йшов на телефон і соціальні мережі з приятелями. За півроку я запитав дружину: – Дорога, тобі не нудно сидіти вдома і нічого не робити? – Заміжня жінка не повин на працювати, – заявила вона.

– Дружини повин ні робити домашні справи, але все робить прибиральниця, яку я найняв, – сkаржився я. – Я виходила заміж, щоб мій чоловік утримував мене. Настрій у будинку ставав більш напруженим. Дружина кидає гроші на вітер, не зважаючи на те, як я їх заробив. Її мати благала, мовляв, доню, терпіння твого чоловіка, мабуть, вичерпалося; якби в будинку було багато дітей, я могла б зрозуміти, але ти навіть відмовляєшся мати дітей. – Мені ще рано думати про дітей, – люто кричить дружина на свою матір, – Я хочу жити на втіху.

Всі рідні та друзі попереджали мою дружину, що якщо вона не працюватиме, то перетвориться на жінку в халаті. Я більше не люблю свою дружину. Через чотири роки вона мало схожа на те “небесне створіння”, з яким я планував провести решту життя. Ніхто не розуміє, чому я терплю таку ліниву жінку. Причина в тому, що я підписав шлюбний контракт до весілля. І тепер жалkую про це. Чи можу я переконати її, що я не пови нен утримувати ледачу дружину? Або мені доведеться розnлачуватися половиною того, що я нагромадив.