Карині та Владу було по двадцять п’ять років, коли вони одружилися. Ніякого kохання, жодних доглядів не було й близько. Зустрілися на вечірці, випили, переспали і… вимушений шлюб із зальоту. А коли дочці виповнилося півроку, роз лучилися. Влад справно перераховує алі менти Карині. Але та дуже незадоволена ним. Скаржиться всім і кожному, що kолишній чоловік не спілкується із дочкою. – Та з ким там спілкуватись? Дівчинці навіть рочка немає. Вона мене навіть не впізнає. Підросте трохи, буде їй три роки, тоді можна і поспілкуватися.
А зараз що? Тільки памперси їй міняти? Щоб дочка, в цьому віці, мене прийняла, я пови нен бути поряд з нею цілодобово. Тобто повернутися до Каринки. Цього kолишня і домагається, а не про дочку думає, – доводить свою позицію Влад… – Я не можу зрозуміти, чому він ігнорує дочку? Гаразд зі мною контактувати не хоче, але дівчинка тут до чого? Невже йому так байдуже, що вона може, чому вчиться? За чотири місяці після роз лучення, жодного разу не поцікавився дочкою, – сkаржиться Карина подругам. – А до розлучення він займався дочкою?
– У тому й річ, що так. Вночі вставав, памперси міняв. У візку вивозив гуляти… А зараз? Якщо ми з ним спілкуємося по телефону, то тільки про гроші. Я і без його грошей зможу забезпечити свою дочку. А він про дитину жодного слова… Подружки Карини підтримують її та погоджуються з нею. Позицію Влада підтримує його мати: – Карина просто хоче маніпулювати моїм сином через дочку. У неї програма максимум – повернути чоловіка, а програма мінімум – маніпулювати Владом для своєї вигоди. А, на мою думку, не має жодного значення, скільки місяців чи років твоїй дитині. Їй важлива любов обох батьків. І їм, батькам, так само потрібні любов і довіра дитини. Адже вони закладаються з першого дня появи на світ.