Мій чоловік пішов із сім’ї дуже рано, залишивши мене одну із 5-річним сином. Ми з Кирилом доnомагали один одному пережити складні часи. Мій син зарано подорослішав через батька, адже йому довелося стати чоловіком у сім’ї вже до 12 років. Коли син подзвонив і сказав, що збирається одружитися, мені було якось складно звикнути до цієї думки. Я звикла бути єдиною жінкою в його житті, але й розуміла, що рано чи пізно йому доведеться покинути рідне гніздечко. Як тільки я вже почала миритися, син повідомив, що його наречена насправді старша за нього на 4 роки, але що мене здивовано – у моєї майбутньої невістки був 5-річний син! – Мамо, Олесі не пощастило з першим чоловіком.
Я знаю, як її ощасливити. Знаєш, про що я мріяв кілька років? Щоб ти зустріла гідного чоловіка і вийшла нарешті заміж… щоб він вирішив усі твої nроблеми. – Сину, а може, не варто поспішати з весіллям? Може, ви поживете разом трохи для початку? – Якби в тебе була дочка, ти б так не говорила. У цивільному шлюбі живуть лише чоловіки, які не хочуть брати на себе відповідальність. Загалом, не довго думаючи, я вирішила піти в гості до цієї Олесі, поговорити з нею, як жінка з жінкою і пояснити, що мій Кирило ще малий для таких стосунkів. Я куnила тортик, іграшку її синові і пішла. Знаєте, зі зв’язками у всьому місті і з такою технікою в наш час неважко дізнатися адресу людини. Двері мені відчинила Олеся, а за нею стояв кароокий хлопчик, який представився Володимиром.
– Ого, мамо, подивися, яка машинка! Ти казала, вони надто дороrо коштують! – Вигукнув хлопчик, отримавши свій подарунок, – Дивись, тут і капот відкривається, і двері, і багажник! Клас! Наступні 2 години я провела, катаючись по підлозі з Володимиром та його машинками. Потім він посадив мене на диван і почав показувати мені свої книжки. Хлопчик мені дуже сподобався, а тоді Олеся накрила стіл з чаєм та солодким. Олеся з Вовою за кілька годин здалися мені рідними людьми, а різницю у віці між моїм сином та майбутньою невісткою неможливо помітити, якщо вам про це не скажуть. – Ви ж до нас ще зайдете? – Поклавши мені шматок свого меренгового рулету, сказала Олеся. – Звичайно, куди ви від мене подінетесь?! Ви теж з Кирюшею до мене часто заглядайте, а то мені самотньо одній. Вовочка, а на тебе я щоразу чекатиму з подарункамиЄ, але в обмін на інформацію про машинки, домовилися? Так, раптом я засумнівалася, але в цілому я завжди довіряла своєму синові, і ніколи не помилялася. Вважаю, він зробив правильний вибір.
